Постанова від 17.07.2025 по справі 910/11464/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2025 р. Справа№ 910/11464/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Державного підприємства "Сервісний центр морського та річкового транспорту"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 (повний текст складено 31.03.2025)

у справі № 910/11464/24 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Державного підприємства "Сервісний центр морського та річкового транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріус"

про стягнення 209 896,47 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У вересні 2024 року Державне підприємство "Сервісний центр морського та річкового транспорту" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріус" (далі - Товариство) 209 896,47 грн.

На обґрунтування заявлених вимог Підприємство зазначає, що за результатами внутрішнього аудиту діяльності позивача за 2021-2022 роки щодо оцінки ефективності системи управління діяльністю та функціонування системи внутрішнього контролю, ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних і річних планах, використання та збереження активів було встановлено, що позивач оплачував відповідачу компенсацію за постачання газу та його розподіл, що не передбачено умовами договору оренди №5/2019 від 15.02.2019 та призвело до надмірної сплати коштів відповідачеві в сумі 209 896,47 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у позові відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 148,45 грн покладено на позивача.

Суд дійшов висновку, що позивач не довів безпідставність перерахування відповідачеві грошових коштів у сумі 209 986,47 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2025, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Підприємства; стягнути з Товариства на користь Підприємства надміру сплачені кошти у розмірі 209 896,47 грн.

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права; суд першої інстанції не в повній мірі дослідив надані позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог докази.

Підприємство зазначає, що оплачувало у 2021 році та січні-лютому 2022 року відповідачу компенсацію за постачання газу та його розподіл, що не передбачено умовами договору та призвело до надмірної сплаи коштів орендодавцю на суму 209 896,47 грн, в т. ч. ПДВ на суму 34 982,75 грн.

За доводами скаржника, умовами договору оренди від 15.02.2019 № 5/2019 визначено, що до складу орендної плати не входять такі витрати орендодавця, пов`язані з використанням та утриманням об`єкту оренди, як: прибирання приміщень, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вартість електричної енергії, спожитої орендарем.

Орендар компенсує орендодавцю зазначені витрати згідно з наданими розрахунками вартості спожитих послуг, на підставі наданих рахунків. Розрахунки відшкодування витрат з теплопостачання здійснюються пропорційно займаної орендарем площі. Теплопостачання на об`єкті оренди здійснюється в період опалювального сезону.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Підприємства заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач вважає, що Підприємство у апеляційній скарзі не зазначає, які саме обставини не були з`ясовані, в чому, на думку позивача, полягає необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також у чому виявилось порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11464/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 до надходження матеріалів справи №910/11464/24.

01.05.2025 матеріали справи №910/11464/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 апеляційну скаргу Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/11464/24 залишено без руху. Надано Підприємству строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 778,14 грн у встановленому порядку. Попереджено Підприємство, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/11464/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Державне підприємство "Сервісний центр морського та річкового транспорту" (далі - Підприємство) створене на підставі рішення Державної служби морського та річкового транспорту України (Наказ від 30.10.2018 №111 "Про створення державного підприємства "Сервісний центр морського та річкового транспорту") з метою задоволення державних та суспільних потреб щодо створення сучасних умов обслуговування громадян, фізичних та юридичних осіб з питань надання послуг у сфері морського та річкового транспорту, діє на основі державної власності та належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України.

15.02.2019 Підприємство (орендар) та Товариством (орендодавець) уклали договір оренди нежитлового приміщення №5/2019 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 360,00 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 39-Б, перший поверх (далі - об`єкт оренди).

Згідно з п. 2.1 договору мета орендного користування - для розміщення офісу орендаря, організації та здійснення господарської діяльності.

Передача та повернення об`єкта оренди здійснюється повноважними представниками сторін шляхом підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди. У момент підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендодавець повинен передати орендарю ключі від об`єкта оренди, після чого персоналу орендаря мас бути забезпечено безперешкодний доступ до об`єкта оренди (п. 3.33 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата за один календарний місяць оренди на момент укладення цього договору визначена сторонами за домовленістю у розмірі 183,33 грн без ПДВ за один метр квадратний. Загальна сума орендної палати за один календарний місяць оренди на момент укладення цього договору визначена сторонами за домовленістю та складає 79 198,56 грн, в т. ч. ПДВ 13 199,76 грн.

Згідно з п. 4.4 договору до складу орендної плати не входять такі витрати орендодавця, пов`язані з використанням та утриманням об`єкта оренди, як: прибирання приміщень; теплопостачання; водопостачання та водовідведення; вартість електричної енергії, спожитої орендарем.

Орендар компенсує орендодавцю зазначені вище витрати згідно з наданими орендодавцем розрахунками вартості спожитих послуг, на підставі наданих орендодавцем рахунків. Компенсація орендодавцеві витрат згідно цього пункту договору здійснюється щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку. Розрахунки відшкодування витрат з теплопостачання здійснюються пропорційно займаної орендарем площі. Теплопостачання на об`єкті оренди здійснюється в період опалювального сезону. Розрахунки відшкодування витрат з оплати електроенергії, водопостачання та водовідведення здійснюються на підставі показників лічильників.

Відповідно до підп. 5.1.2 п. 5.1 договору орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату та відшкодовувати витрати, зазначені в пункті 4.4.

02.05.2019 сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта оренди, яким підтверджується факт передачі об`єкта оренди у користування орендарю.

24.10.2019 сторони уклали додаткову угоду до договору, якою виклали п. 4.4 договору в новій редакції:

"4.4. До складу орендної плати не входять такі витрати орендодавця, пов`язані з використанням та утриманням об`єкта оренди, як: прибирання приміщень; опалення (зокрема, але не виключно, газопостачання, інш.); водопостачання та водовідведення; вартість електричної енергії, спожитої орендарем (витрати на активну електроенергію та її розподіл).

4.4.1. Орендар компенсує орендодавцю зазначені вище витрати згідно з наданими орендодавцем розрахунками вартості спожитих послуг, на підставі наданих орендодавцем рахунків. Компенсація орендодавцеві витрат згідно цього пункту договору здійснюється щомісяця протягом 5 робочих днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку. Розрахунки відшкодування витрат з опалення (зокрема, але не виключно, газопостачання, інш.) здійснюються пропорційно займаної орендарем площі. Опалення на об`єкті оренди здійснюється в період опалювального сезону. Розрахунки відшкодування витрат на активну електроенергію та її розподіл, водопостачання та водовідведення здійснюються на підставі показників лічильників.

4.4.2. Плата за користування ліфтом та прибудинковою територією, обслуговування систем пожежного захисту, систем кондиціювання та вентиляції, миття фасаду, обслуговування електричних мереж, газової котельні / теплопункту, прибирання прилеглої території, в т. ч. місць для паркування автотранспорту, вивіз і утилізація побутових відходів, в т. ч. прибирання та вивіз снігу, охорона прилеглої території, в т. ч. місць для паркування автотранспорту та зон загального користування, входить до складу орендної плати.

4.4.3. Вартість телефонних послуг, послуг з прибирання приміщень, доступу до мережі Інтернет оплачується орендарем самостійно на підставі окремих договорів, укладених орендарем з третіми особами."

У січні - березні 2021 року та листопаді 2021 року - лютому 2022 року позивач споживав послуги з постачання газу та його розподілу, у зв`язку з чим сторони підписали акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

В період користування орендованим майном Підприємство спожив послуги з постачання газу та його розподілу, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

№34к від 31.01.2021 на суму 15 533,12 грн (компенсація за постачання газу та його розподіл - 8 228,10 грн без ПДВ);

№34к від 28.02.2021 на суму 17 681,75 грн (компенсація за постачання газу та його розподіл - 8 371,54 грн без ПДВ);

№34к від 31.03.2021 на суму 13 249,62 грн (компенсація за постачання газу та його розподіл - 4 550,89 грн без ПДВ);

№34к від 30.11.2021 на суму 35 565,37 грн (компенсація за постачання газу та його розподіл - 21 060,84 грн без ПДВ);

№34к від 31.12.2021 на суму 53 259,53 грн (компенсація за постачання газу та його розподіл - 35 501,80 грн без ПДВ);

№34к від 31.01.2022 на суму 91 639,98 грн (компенсація за постачання газу та його розподіл - 68 387,40 грн без ПДВ);

№34к від 28.02.2022 на суму 40 808,84 грн (компенсація за постачання газу та його розподіл - 28 813,15 грн без ПДВ).

02.05.2022 сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта оренди, яким підтверджується факт повернення об`єкта оренди з користування орендаря.

За результатами внутрішнього аудиту діяльності Підприємства за 2021-2022 роки щодо оцінки ефективності системи управління діяльністю та функціонування системи внутрішнього контролю, ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних і річних планах, використання та збереження активів Державною службою морського і внутрішнього транспорту та судноплавства України був складений Аудиторський звіт від 07.12.2023 №3/2023-ПА (далі - Аудиторський звіт).

В Аудиторському звіті зазначено, що Підприємство в порушення ст. 629 ЦУ України умов договору оплачувало у 2021 році та січні-лютому 2022 року Товариству компенсацію за постачання газу та його розподіл, що призвело до надміру сплачених коштів орендодавцю на суму 209 896,47 грн, в т.ч. ПДВ на суму 34 982,75 грн.

Відповідно до п. 11 розділу III Аудиторського звіту рекомендовано забезпечити відшкодування Товариством на користь Підприємства коштів.

24.01.2024 Листом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України №1353/17/15-24 "Щодо звітування про виконання Плану заходів" до Підприємства направлено затверджений План заходів щодо впровадження аудиторських рекомендацій, наданих за результатами внутрішнього аудиту діяльності Підприємства за 2021-2022 роки щодо оцінки ефективності системи управління діяльністю та функціонування системи внутрішнього контролю, ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних і річних планах, використання та збереження активів (далі - План заходів).

Згідно з п. 11 Плану заходів в ІІІ кварталі 2024 року Підприємство має виконати рекомендації шляхом звернення до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення надміру сплачених коштів орендодавцю в розмірі та на підставах, визначених Аудиторським звітом, та на підставі аудиторських доказів, на яких ґрунтується Аудиторський звіт, а також вчинити дії щодо примусового виконання судового рішення про стягнення грошових коштів.

Листами від 23.04.2024 №05-09/5466 та від 23.07.2024 №05-09/9295 позивач звернувся до керівника аудиторської групи Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо надання Підприємству всіх наявних аудиторських доказів того, що Підприємство у 2021 році та січні-лютому 2022 року здійснило не передбачену умовами договору компенсацію, яка призвела до надміру сплачених коштів орендодавцю в сумі 209 896,47 грн.

11.12.2023 на виконання Плану заходів позивач також направив на адресу Товариства претензію №05- 11/1115-1 щодо повернення зайво сплачених коштів у сумі 209 896,47 грн, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст. ст. 283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд встановив, що Підприємство на підставі укладеного з Товариством договору оренди користувалось орендованим майном - нежитловим приміщенням загальною площею 360,00 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 39-Б, перший поверх, у період з 02.05.2019 по 02.05.2022.

Позивач у цей період спожив послуги з постачання газу та його розподілу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), перелік яких наведено вище за текстом цієї постанови.

Ці акти здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», будь-які істотні недоліки у них відсутні, а тому є належними доказами на підтвердження наявності підстав для здійснення позивачем компенсації витрат відповідача на оплату послуг з постачання газу та його розподілу.

За умовами п. 4.4 договору (в редакції Додаткової угоди від 24.10.2019) орендар компенсує орендодавцю витрати на опалення (зокрема, але не виключно, газопостачання, інш.) згідно з наданими орендодавцем розрахунками вартості спожитих послуг, на підставі наданих орендодавцем рахунків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість сплати Підприємством Товариству компенсації за спожиті послуги з постачання газу та його розподілу.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) свідчать, що загальна вартість спожитих послуг з постачання газу та його розподілу складає 174 913,72 грн без ПДВ. Вартість наданих послуг з ПДВ (20%) складає 209 896,47 грн. Саме така сума коштів була сплачена Підприємством Товариству.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що орендар компенсує орендодавцю зазначені витрати згідно з наданими розрахунками вартості спожитих послуг, на підставі наданих рахунків; розрахунки відшкодування витрат з теплопостачання здійснюються пропорційно займаної орендарем площі, колегія суддів зазначає таке.

Відомості актів здачі-приймання робіт (надання послуг) свідчать, що замовник (Підприємство) претензій до об`єму, якості та строків виконання робіт (наданих послуг) не має. Крім того, Підприємство не надало жодних доказів, які свідчили би про те, що ним (Підприємством) оплачено послуги з постачання газу та його розподілу не пропорційно займаній ним площі.

Звертаючись з позовом у справі, що розглядається, Підприємство зазначає, що Аудиторським звітом визначено, що Підприємство в порушення ст. 629 ЦК України, умов договору оплачувало у 2021 році та січні-лютому 2022 року Товариству компенсацію за постачання газу та його розподіл, що призвело до надміру сплачених коштів орендодавцю на суму 209 896,47 грн, в т.ч. ПДВ на суму 34 982,75 грн.

Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, зокрема, відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права регулює ст. 1212 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13, від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №910/13814/17.

У постанові від 14.08.2018 у справі №910/9055/17 Верховний Суд зазначив, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено за згодою сторін.

А отже, для належного обґрунтування наявності підстав для повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 209 986,47 грн позивачеві необхідно довести факт відсутності підстав для їх сплати: розірвання договору або визнання його недійсним, відсутність споживання позивачем послуг з постачання газу та його розподілу протягом строку дії договору тощо.

За встановлених у справі обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Підприємство не довело безпідставності перерахування ним Товариству грошових коштів у сумі 209 986,47 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сервісний центр морського та річкового транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/11464/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/11464/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак