Ухвала від 17.07.2025 по справі 280/9512/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ

17 липня 2025 рокуСправа № 280/9512/23 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув у порядку письмового провадження питання про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Тимчасова військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний госпіталь ветеранів війни», Військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі №280/9512/23, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування у відпустці за станом здоров`я, у період з 27.04.2023 по 26.05.2023;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування у відпустці за станом здоров`я, за період з 27.04.2023 по 26.05.2023.

02.04.2024 зазначене рішення набрало законної сили.

07.05.2024 у справі видано виконавчий лист.

Ухвалою суду від 28 лютого 2025 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №280/9512/23 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 відповідно до 382 КАС України подати у двомісячний термін з моменту отримання ухвали суду до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі №280/9512/13.

Ухвалою суду від 09.05.2025 суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 подати у двомісячних строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №280/9512/23, та докази на підтвердження виконання судового рішення.

Ухвала суду отримана уповноваженою особою військової частини 12.05.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на 17.05.2025 від військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали суду від 09.05.2025 звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №280/9512/23 не надходив.

З огляду на сплив двомісячного строку на подання звіту, встановленого ухвалою суду від 09.05.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Конституційний Суд України на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень. Ця позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 вересня 2023 року у справі №640/21223/20 (адміністративне провадження №К/990/9827/23).

Суд наголошує, що військовою частиною НОМЕР_1 вимоги ухвали суду від 09.05.2025, яка набрала законної сили, щодо зобов`язання подати у двомісячних строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №280/9512/23, та докази на підтвердження виконання судового рішення не виконані, звіт до суду не наданий.

Відповідно до ч. 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Отже, судом встановлено невиконання процесуального обов`язку, покладеного на Військову частину НОМЕР_1 щодо надання звіту про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №280/9512/23.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень командира військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання судового рішення у даній справі, штрафу у розмірі 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб (з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень х 2 = 6056 гривень).

При цьому, розмір штрафу 2 прожиткових мінімуми визначених судом у межах, встановлених ст. 149 КАС України, та з урахуванням того, що відповідач обізнаний про наявність невиконаного судового рішення, судовий контроль за виконанням якого встановлений 09.05.2025.

З огляду на вказане, суд вбачає підстави для накладення на керівника військової частини НОМЕР_1 штрафу за неподання у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, а також встановлює новий строк для подання звіту протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Частиною 5 статті 149 КАС України визначено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 241-243, 248, 256, 382-2, 382-3 України, суд, -

УХВАЛИВ:

Накласти на тво командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 штраф у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 6056,00грн.

Попередити тво командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про те, що за правилами пункту 2 частини 7 статті 382-3 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі цієї ухвали в частині стягнення штрафу у розмірі 6056,00 грн, є Державна судова адміністрація України (адреса: 00020, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), боржником: тво командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (місце роботи Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Строк пред`явлення даної ухвали суду до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяЮ.В.Калашник