Рішення від 20.03.2025 по справі 910/8828/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2025Справа № 910/8828/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватної установи "УКРАЇНСЬКА АДВОКАТСЬКА ГРУПА" вул. Щербакова, 45, кв. 44, м. Київ, 04111

до Обслуговуючого кооперативу "Відродження - 2018" вул. Львівська, 22А, м. Київ, 03115 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРОУН" 02160, місто Київ, ВУЛ. ПРАЗЬКА, будинок 8, квартира 5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 38, прим. 147, кім. 5,7

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання майнових прав на об`єкти інвестування

Представники сторін:

від позивача: Тоцька А.О.

від відповідача: Безносик А.О.

від третьої особи 1: Кочерев Д.Г.

від третьої особи 2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватна установа "УКРАЇНСЬКА АДВОКАТСЬКА ГРУПА" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Відродження-2018" про:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу) Буждиганчук Євдокії Юріївні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49273486 від 22.10.2019; запис про державну реєстрацію прав №33772200 від 18.10.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942010080000).

- визнання за Приватною установою "Українська адвокатська група" майнові права на об`єкти інвестування, а саме:

- однокімнатну квартиру № 142 загальною площею 30,2 кв.м, житловою площею 17,5 кв.м, на 18 поверсі секції №1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, пр-т Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 000000000:91:312:0100.

- однокімнатну квартиру № 157 загальною площею 29,6 кв.м, житловою площею 17,0 кв.м., на 20 поверсі секції №1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, пр-т Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на протиправну реєстрацію за відповідачем права власності на об`єкти незавершеного будівництва всупереч вимогам п. 4 ч. 1 ст. 18, ст. 20, п.4 ч.1 ст. 24, ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позаяк, за твердженням позивача, право власності на спірні житлові приміщення не могли бути набуті іншою особою, окрім позивача, оскільки майнові права на них перейшли до останнього як інвестора за інвестиційним договором від 12.11.2013 року.

Також разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів згідно ст. 81 ГПК України, а саме від відповідача копії договору купівлі - продажу від 22.04.2018 року, укладеного між ТОВ «УК «Київбуд» та ОК «Відродження-2018».

Ухвалою Господарського суду від 06.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8828/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.09.2024.

Окрім цього, зазначеною ухвалою за ініціативою суду залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРОУН" (02160, місто Київ, вул. Празька, будинок 8, квартира 5, код ЄДРПОУ 31988448); на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокію Юріївну (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 38, прим. 147, кім. 5,7), а також за ініціативою суду витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни (01032, м.Київ, бул. Т.Шевченка, 38, прим. 147, кім. 5,7) належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи, в якій містяться документи, на підставі яких Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. 18.10.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію прав №33772200 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942010080000).

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» 21.08.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 21.08.2024 року, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на недоведеність наявності порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, а також зазначає, що позов спрямований виключно на захист прав ТВ «БК «Кроун», житловий будинок не добудовано та не введено в експлуатацію, тому на об`єкт інвестування не можливо набути право власності, що свідчить про неможливість визнання за інвестором прав власності на квартири до введення будинку в експлуатацію. Додатково відповідач наголошує, що з моменту укладення ОК «Відродження-2018» договору купівлі - продажу корпоративних прав забудовника ТВ «УК «Київбуд», кооператив став повноцінним власником корпоративних прав забудовника, а відтак правомірно 22.10.2019 року та повторно 07.12.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОК «Відродження-2018» зареєстроване право власності на об`єкт незавершеного будівництва на перетині проспектів Правди та Георгія Гонгадзе (просп. Радянської України); 22.08.2024 року - клопотання б/н від 22.08.2024 року про долучення доказів надсилання відзиву на адреси позивача та третьої особи.

Поряд із цим, через канцелярію суду від представника позивача 30.08.2024 року надійшло клопотання б/н від 30.08.2024 року про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 року у справі № 910/16656/23. Окрім цього в клопотанні позивач зазначає, що надані докази та висновки суду апеляційної інстанції у справі № 910/16656/23 підтверджують аргументи позивача щодо неможливості в силу відсутності належних правових підстав набуття ОК «Відродження-2018» права власності на об`єкт незавершеного будівництва, в тому числі за відсутності до проведення такої реєстрації права користування земельною ділянкою.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.09.2024 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 23.10.2024.

Судом повідомлено, що через систему «Електронний суд» 17.10.2024 року представником позивача подано клопотання б/н від 16.10.2024 року про долучення доказів, зокрема, копій реєстраційної справи № 1942010080000, в якому позивач також зазначає, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено можливість набуття речових прав на об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі, згідно умов Договору про спільну діяльність до завершення будівництва житлових будинків жодна зі сторін не має прав на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва, та, окрім цього, дозвіл на виконання будівельних робіт від 24.07.2005 року видано ТОВ «БК «Кроун» та такий дозвіл не було анульовано та/або внесено до нього зміни в частині замовника будівництва з ТОВ «БК «Кроун» на ОК «Відродження-2018». Клопотання разом з доданими доказами та доказами надсилання його копій на адреси учасників справи судом долучені до матеріалів справи.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, призначене на 23.10.2024 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 підготовче засідання у справі призначено на 20.11.2024.

Судом повідомлено, що 22.10.2024 року через канцелярію суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2024 року супровідним листом № 57/01-16 від 21.10.2024 року надійшли копії документів, які були подані ОК «Відродження-2018» для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Київ, проспект Правди, 102А (реєстраційний номер 1942010080000); через систему "Електронний суд" 19.11.2024 представником відповідача подано додаткові пояснення б/н від 19.11.2024, з доказами надсилання іншим учасникам справи, а також 19.11.2024 року - додаткові пояснення у справі б/н від 19.11.2024 року, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи, в яких кооператив зазначає, що відповідачем жодним чином не порушено прав та інтересів позивача, останнім не зазначено, яким чином вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва відновлять права позивача, а також судовими рішення у справі № 757/23710/18-к арешти майна зняті на користь саме ОКЕ «Відродження-2018». Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.11.2024 у зв`язку з неявкою представників позивача та третьої особи оголошено перерву до 19.12.2024.

Судом доведено до відома, що представником відповідача 18.12.2024 через систему "Електронний суд" було подано клопотання б/н від 18.11.2024 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13925/24. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.12.2024 з метою надання учасникам справи часу на ознайомлення з клопотанням відповідача про зупинення провадження у справі, протокольною ухвалою оголошено перерву до 15.01.2025.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.01.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» 24.12.2024 були подані заперечення б/н від 24.12.2024 на клопотання про зупинення провадження у справі, з посиланням на відсутність правових підстав для зупинення провадження, а також оскільки згідно висновків, наведених в постанові Верховного Суду від 12.11.2024 року у справі № 910/16656/23, кооператив у розумінні положень чинного законодавства не є суб`єктом права користування спірною земельною ділянкою, та клопотання б/н від 24.12.2024 про долучення доказів, а саме доказів направлення засобами поштового зв`язку третій особі 2 заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Розглянувши в підготовчому засіданні 15.01.2024 клопотання відповідача б/н від 18.12.2024 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/13925/24 за первісним позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Кроун» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, площею 0,8517 га, що розташована на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (просп. Георгія Гонгадзе), шляхом визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, припинення права оренди, та за зустрічним позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в частині продовження строку його дії, враховуючи предмет та підстави даного позову, за відсутності наведених відповідачем правових підстав, передбачених п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України щодо об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення судової справи № 910/13925/24 в порядку господарського судочинства та дійсної пов`язаності потенційного результату її розгляду з фактичними обставинами даної справи та незазначенням належного обґрунтування заявником необхідності такого зупинення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та, відповідно, підстав для задоволення клопотання відповідача.

Окрім цього, судом долучено до матеріалів справи самостійно отримані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно копії матеріалів реєстраційної справи № 19420100820000 щодо об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва, секція №1 (кв. 1-203), загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотка, за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/8828/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.02.2025 року протокольною ухвалою оголошено перерву до 20.03.2025 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи від сторін станом на 20.03.2025 року до суду не надходило.

У судові засідання з розгляду справ по суті 19.02.2025 та 20.03.2025 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача особисто та/або її уповноважений представник в судові засідання з розгляду справи по суті 19.02.2025 та 20.03.2025 не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Тобто, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача як нотаріус згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язана зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

При цьому судом встановлено відсутність у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни зареєстрованого електронного кабінету, у зв`язку з чим з метою повідомлення останньої про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду по суті справи № 910/8828/24, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 19.02.2025 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 38, прим. 147, кім. 5,7.

Станом на час проведення судового засідання 20.03.2025 року докази вручення третій особі 2 копії ухвали суду від 19.02.2025 року про оголошення перерви у засіданні з розгляду справи № 910/8828/24 по суті до суду не повернуті.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0310237838575 третій особі 2, в якому зазначено, що поштове відправлення вручене адресату 20.03.2025 року.

Таким чином, про дату, час і місце проведення судового засідання 20.03.2025 третя особа 2 повідомлена належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання з розгляду справи по суті 20.03.2025 третьої особи 2 особисто та/або її уповноваженого представника суд не повідомлено.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін учасників справи станом на 20.03.2025 року до суду не надходило.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтею 168 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 06.08.2024 року, які визначені у вказаній ухвалі суду, треті особи 1, 2 мали подати пояснення щодо суті спору.

Як свідчать матеріали справи, треті особи не скористалися наданим їй процесуальними правами, передбаченим частиною 1 статті 168 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від третіх осіб 1, 2, окрім надання третьою особою 2 на вимогу суду матеріалів реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна, на час розгляду справи по суті 20.03.2025 до суду також не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від третіх осіб на час розгляду справи по суті 20.03.2025 до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень щодо суті спору та/або про наміру вчинення відповідних дій у відповідності до статі 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки треті особи 1, 2 не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, представник третьої особи 1, третя особа 2 особисто та/або її уповноважений представник не прибули в судове засідання з розгляду справи по суті 20.03.2025 року, третіми особами 1, 2 не надано будь-яких письмових пояснень щодо суті спору та третьою особою 1 не надано також інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами за відсутності третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача особисто та/або її уповноваженого представника.

Представник позивача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.02.2025 року та 20.03.2025 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.02.2025 року та 20.03.2025 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.

Окрім цього, в судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.02.2025 року та 20.03.2025 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надав пояснення щодо суті спору.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.03.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків. Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.

З аналізу названих норм випливає, що право на забудову земельної ділянки та функції замовника будівництва нерозривно пов`язані з правом власності особи на земельну ділянку або правом користування земельною ділянкою, наданою для будівництва; функції замовника будівництва можуть перейти до іншої особи у разі набуття такою особою статусу замовника будівництва, а для цього необхідно отримати належним чином оформлене право на використання під будівництво земельної ділянки, або право на забудову чужої земельної ділянки (суперфіцій); делегування функцій замовника будівництва без набуття права користування земельною ділянкою можливе лише у випадках, прямо передбачених законом.

При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 921/1204/15-г/6, законодавством не встановлено виключного переліку форм організації такого будівництва, його фінансування тощо. Зазначені питання можуть бути вирішені особою, що отримала земельну ділянку в оренду, в тому числі шляхом укладення різних за своєю юридичною природою видів договорів з різними суб`єктами, які не тягнуть за собою передачу прав на земельну ділянку (договір доручення, договір про спільну діяльність, інвестиційний договір тощо).

Як встановлено судами у справі № № 910/16656/23 за позовом Обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КРОУН» про скасування рішення про державну реєстрацію, 29.05.2003 Київською міською радою прийнято рішення № 486-1646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", згідно з пунктом 29 якого ТОВ БК "Кроун" передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, площею 0,90 га для будівництва житлових будинків з збудованими приміщеннями соціальної сфери на перетині просп. Правди та просп. Радянської України у Подільському р-ні м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Як свідчать матеріали справи, 21.11.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КРОУН» (третя особа 1 у справі, орендар за договором) та Київською міською радою (орендодавець за договором) Договору оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди землі), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київради від 29.05.2003 року № 486-2/646 передав, а оренда прийняв в короткострокову оренду на 5 (п`ять) років земельну ділянку площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, цільове призначення: для будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери, розташовану на перетині проспекту Правди та проспекту Радянської України в Подільському р-ні у місті Київ.

Згідно п. 15 Договору оренди землі останній набуває чинності з дня його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 14 Договору оренди землі його дія припиняється у випадках, зокрема, закінчення терміну, на який його укладено.

Вказаний Договір оренди землі підписаний представниками орендаря та орендодавця, засвідчений печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 1136.

Зокрема, Договір оренди землі зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в книзі Записів Державної реєстрації Договорів 03.12.2003 року за № 85-6-00080.

Тобто, право користування земельною ділянкою під будівництво Об`єкта було оформлено забудовником 21.11.2003 року шляхом укладення вищезазначеного Договору оренди.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 25.12.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КРОУН» (третя особа 1 у справі, сторона 1/Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (сторона 2/Інвестор-Генпідрядник за договором) було укладено Договір №КУ-40 про спільну діяльність по будівництву житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, яка розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва (далі - Договір про спільну діяльність), відповідно до п. 1.1. якого сторони погодили, що предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення спільної господарської мети, а саме: будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, що розташована перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва (Об`єкт) та введення його в експлуатацію.

Згідно п.1.4 Договору про спільну діяльність фінансування будівництва здійснюється стороною 2 за рахунок власних коштів, кредитів банків та залучених коштів юридичних та фізичних осіб на підставі окремих угод про спільну діяльність.

Відповідно до п. 1.5 Договору про спільну діяльність сторона 1 за рахунок сторони 2 сплачує пайову участь на створення соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста та вартість відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень.

Розділами 2 - 9 Договору про спільну діяльність сторони погодили права та обов`язки сторін, їх відповідальність, термін виконання робіт, здачу об`єкта, строк дії договору, спільну власність, розподіл результатів спільної діяльності, форс - мажор, інші умови тощо.

Положеннями п.п. 2.1.1. Договору про спільну діяльність Сторони погодили, що Товариством з обмеженою відповідальністю Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «КРОУН» (сторона 1) зобов`язується внести внесок у спільну діяльність шляхом забезпечення відведення та оформлення права користування земельною ділянкою під будівництво Об`єкта та передати зазначену ділянку для будівництва за актом приймання-передачі.

В свою чергу, згідно п.п. 2.3.1 - 2.3.5 Договору про спільну діяльність сторона 2 зобов`язується внести внесок у спільну діяльність шляхом одержання архітектурно - планувального завдання та необхідних вихідних даних по проектуванню та будівництву об`єкту, підготувати та погодити проектну документацію по будівництву об`єкта, забезпечити фінансування робіт по виготовленню проектно - кошторисної документації та будівництво, разом із стороною 1 оформити дозвіл на виконання будівельних робіт в управлінні Держархбудконтролю м. Києва, забезпечити фінансування будівництва об`єкту в обсягах, необхідних для введення його в експлуатацію, в тому числі придбання інженерного обладнання за рахунок власних і залучених коштів.

Відповідно до п. 9.1.3. Договору про спільну діяльність сторони погодили, що Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «КРОУН» (сторона 1) підлягає передача 11% загальної площі вбудованих приміщень та 11% загальної площі квартир Об`єкта та 11% загальної площі гаражів (місць паркування автомашин) Об`єкта.

Згідно п. 9.1.4 Договору про спільну діяльність стороні 2 підлягає передачі весь об`єкт, за винятком долі сторони 1, вказаної в п. 9.1.3 Договору.

Згідно п. 6.2 Договору про спільну діяльність цей договір вступає в силу моменту його укладення та діє до його повного та належного виконання.

Вказаний Договір Договору про спільну діяльність підписаний представниками сторони 1 та сторони 2 та засвідчений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про спільну діяльність, який підпадає під правове регулювання норм параграфу 1 глави 77 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до приписів ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому виконання Договору про спільну діяльність пов`язане, в тому числі, з будівництвом об`єкта - житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, що розташована перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва, та введення його в експлуатацію.

З метою проведення будівельних робіт 24.07.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «КРОУН» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт №0593-Пл/Т, виданий Інспекцією ДАРБК в м. Києві на забудову земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:91:312:0100.

19.03.2010 року між ТОВ «БК «Кроун» (сторона 1) та ТОВ «Консоль ЛТД» (сторона 2) укладено Протокол №1 поділу площ до Договору про спільну діяльність, відповідно до якого сторони погодили розподіл площ між сторонами з розрахунку 11% - ТОВ «БК «Кроун» та 89% - ТОВ «Консоль ЛТД».

Пунктом 6 Протоколу № 1 (п.1) визначено перелік приміщень, на які сторона 1 отримує майнові права та які реєструються як власність після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію, а також п. 2 визначено перелік приміщень, які передаються стороні 2 після закінчення будівництва.

В подальшому 18.07.2013 між ТОВ «БК «Кроун» (учасник № 1), ТОВ «Консоль ЛТД» (учасник № 2) та ТОВ «Київська будівельна компанія» (учасник № 3) укладено Додаткову угоду №2 про часткову заміну сторони до Договору № КУ-40 про спільну діяльність з будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, яка розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва від 25.12.2003 року (із подальшими змінами), відповідно до якої ТОВ «Київська будівельна компанія» прийнято у якості третього учасника спільної діяльності з будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, яка розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва за Договором про спільну діяльність. погоджено, що об`єкт незавершеного будівництва є спільною власністю учасників з урахуванням їх пропорційної участі в результаті спільної діяльності, жодна зі Сторін не має прав на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва.

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 2 про часткову заміну сторони до Договору № КУ-40 про спільну діяльність сторони дійшли згоди, що ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» (учасник № 2) частково переуступає права та обов`язки за Договором про спільну діяльність на користь ТОВ «Київська будівельна компанія» (учасник № 3) в обсязі, визначеному додатковою угодою. При цьому обсяг прав, обов`язків і відповідальності ТОВ «БК «КРОУН» (учасника № 1) як забудовника залишився незмінним.

Положеннями п. 2.1. Додаткової угоди № 2 сторони підтвердили, що замовником будівництва є ТОВ «БК «КРОУН» (учасник № 1), яким станом на дату підписання зазначеної угоди було повністю виконано свої зобов`язання по Договору про спільну діяльність, та функції замовника будівництва делеговані ТОВ «Консоль ЛТД» (учасник № 2).

Положеннями п. 2.3. Додаткової угоди № 2 сторони зазначили, що об`єкт незавершеного будівництва є спільною власністю учасників з урахуванням їх пропорційної участі в результаті спільної діяльності згідно умов Договору, жодна зі Сторін не має прав на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва, зокрема, в інтересах всіх учасників.

Положеннями п. 3 Додаткової угоди № 2 сторони погодили, що з дати підписання додаткової угоди ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» (учасник № 2) передає, а ТОВ «КИЇВСЬКА-БУДІВЕЛЬНА-КОМПАНІЯ» (учасник № 3) приймає на себе в повному обсязі всі права та обов`язки ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» (крім прав та обов`язків згідно п. 4 додаткової угоди), які визначені Договором про спільну діяльність, Протоколом розподілу площ та додатковою угодою №1 до договору, в тому числі ТОВ «КИЇВСЬКА-БУДІВЕЛЬНА-КОМПАНІЯ» зобов`язане: продовжити фінансування та будівництво Об`єкта (п. 3.1), замовити та оплатити коригування проектно-кошторисної документації (п. 3.2), прийняти від ТОВ фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» за актом приймання-передачі будівельний майданчик, тимчасові будівлі та споруди, тимчасові мережі, інші активи майнового та немайнового характеру, які мають відношення до Об`єкта (п. 3.3), переукласти із кожним пайовиком, який залучений ТОВ фірма «КОНСОЛЬ ЛТД», відповідний правочин, що регулюватиме їхні правовідносини щодо участі в будівництві та введенні в експлуатацію Об`єкта (п. 3.6.1).

У зв`язку зі зміною в процесі коригування проектної документації нумерації квартир та нежитлових приміщень 05.09.2014 року ТОВ «БК «КРОУН», ТОВ «Консоль ЛТД» та ТОВ «Київська- будівельна -компанія» було складено новий Акт розподілу площ в житлових будинках з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, яка розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва за Договором про спільну діяльність, відповідно до п.2.1. якого ТОВ «БК «КРОУН» (учасник № 1) отримало у власність: 9 місць паркування автомобілів та нерухомість у розмірі 2174,17 кв.м загальної-площі квартир та загальної площі нежитлових приміщень, а саме: 1714,10 кв.м. - загальна площа квартир, 460,07 кв.м - загальна площа нежитлових приміщень (офіси, майстерні, підвал, інше).

Згідно п. 5 Акту розподілу площ від 05.09.2014 року визначено, що незалежно від зміни технічних параметрів об`єкта будівництва та нумерації квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в підземному паркінгу, всі розміщення житлових квартир та нежитлових приміщень, належних ТОВ «БК «КРОУН», зберігаються у відповідності до тих, які відповідають Протоколу №1 та Акту розподілу площ. Будь - які правочини чи договори, спрямовані на відчуження буд-якою із сторін договору не належних і не закріплених за нею прав чи квартир чи інших об`єктів, не залежно від намірів чи правових підстав, є нікчемними з моменту їх укладення.

Даний Акт розподілу площ вступає в силу з моменту його підписання (п. 6 вказаного Акту).

Окрім цього, 08.09.2014 між ТОВ «БК «КРОУН» (сторона № 1), ТОВ «Консоль ЛТД» (сторона № 2) та ТОВ «Київська - будівельна - компанія» (сторона № 3) укладено Правочин про внесення змін та тлумачення Договору про спільну діяльність з будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, яка розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва № КУ-40 від 25.12.2003 року від 25.12.2003 року, згідно якої сторони перейменували договір на «Договір № КУ-40 участі в будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, що розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва від 25.12.2003 року».

Також в п. 2 Правочину сторони виклали п.1.1. Договору в новій редакції: « 1.1. Предметом договору є участь сторін в проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, що розташована перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва (Об`єкт), з метою отримання об`єктів інвестування (квартир, нежитлових приміщень, машиномісць в підземному паркінгу) у власність сторонами або передачі третім особам на умовах цього Договору».

Згідно п. 11 Правочину сторони виклали розділ 7 Договору в новій редакції: « 7.1. майно, створене та придбане в результаті виконання Договору розподіляється між сторонами в натурі в порядку, передбаченому статтею 9 Договору та Протоколом розподілу площ не пізніше 1 місця після здачі в експлуатацію об`єкта; 7.2. Розподіл майна фіксується сторонами в підписаному ними відповідному Протоколі (Акті) розподілу площ; 7.3. Сторони самостійно здійснюють державну реєстрацію права власності на отримане ними майно у відповідному органі державної реєстрації. Сторони вправі самостійно розпоряджатись належним їм майном».

У відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України правочин вважається таким, що набрав чинності з 25.12.2003 року і є невід`ємною частиною Договору (п. 21 Правочину).

Поряд із цим, 08.09.2014 між ТОВ «БК «КРОУН» (сторона № 1), ТОВ «Консоль ЛТД» (сторона № 2) та ТОВ «Київська - будівельна - компанія» (сторона № 3) у зв`язку з підписанням Правочину про внесення змін та тлумачення Договору про спільну діяльність від 25.12.2003 року укладено Додаткову угоду № 3 до Договору про спільну діяльність, якою Додаткову угоду № 2 викладено в наступній редакції, наведеній в додатковій угоді.

Так, згідно п. 1 Додаткової угоди № 2 (в редакції Додаткової угоди № 3 від 08.09.2014 року), сторона 1 та сторона 2 з дати укладення цієї додаткової угоди приймають сторону 3 у Договір в якості третьої сторони з будівництва житлових будинках з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, що розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва, у зв`язку з чим договір перетворюється на тристоронній.

Сторони дійшли згоди, що шляхом підписання цієї Додаткової угоди сторона 2 частково переуступає права та передає обов`язки стороні 3 за договором в обсязі та в порядку, визначеному Додатковою угодою. При цьому обсяг прав, обов`язків і відповідальності сторони 1 за Договором залишається незмінним.

Положеннями п. 2.1. та п. 2.3 Додаткової угоди № 2 (в редакції Додаткової угоди № 3) визначено, що ТОВ «БК «Кроун» (сторона 1) є замовником будівництва, яким станом на дату підписання зазначеної угоди було повністю виконано свої зобов`язання по Договору про спільну діяльність, функції «замовника будівництва» належним чином делеговані стороні 2 - ТОВ «Консоль ЛТД»; сторони розуміють, що об`єкт незвершеного будівництва знаходиться на балансі сторони 2, а також те, що за цим Договором жодна зі сторін не має прав на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва, зокрема, в інтересах всіх сторін.

Положеннями п.5, п.п.6.5.1. Додаткової угоди № 2 (в редакції Додаткової угоди № 3) сторони погодили, що ТОВ «БК «Кроун» (сторона 1) отримує у власність або для виконання своїх зобов`язань 9 (дев`ять) паркомісць та нерухомість у розмірі 2174,17 кв.м загальної площі об`єкту, що складається з загальної площі квартир - 1714,10 кв.м та загальної площі нежитлових приміщень - 460,07 кв.м (офіси, майстерні, підвал, інше).

Сторона № 2 отримує уважність нерухомість у розмірі 0,1% загальної площі квартир побудованого об`єкту (п.п. 6.5.3 Додаткової угоди № 3).

Сторона № 3 отримує у власність всю нерухомість побудованого об`єкта та його складових частин, крім тих, які належать стороні № 1 та стороні № 2 (п.6.5.4 Додаткової угоди № 3).

25.09.2015 року між ТОВ «БК «КРОУН» (сторона № 1), ТОВ «Українська спілка будівельників» (третя сторона на боці сторони № 1), ТОВ «Консоль ЛТД» (сторона № 2), ТОВ «Київська - будівельна - компанія» (сторона № 3) та ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» (третя особа на боці сторони № 3) укладено Додаткову угоду №4 до Договору № КУ-40 участі в будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, що розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва від 25.12.2003 року, відповідно до п.1 якої ТОВ «Київська - будівельна - компанія» здійснило повне відступлення своїх прав та обов`язків за Договором про спільну діяльність на користь ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД», у зв`язку з чим останнє з дати укладення Додаткової угоди № 4 набуває усіх прав та обов`язків сторони № 3, визначених в Договорі. При цьому із дати укладення Додаткової угоди № 4 участь ТОВ «Київська - будівельна - компанія» в Договорі припиняється, ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» стає стороною № 3 у Договорі.

В свою чергу, згідно п. 1.2 Додаткової угоди № 4 ТОВ «БК «КРОУН» здійснює часткове відступлення своїх прав та обов`язків на користь ТОВ «Українська спілка будівельників» в частині виконання функцій замовника будівництва.

За фактом укладення Додаткової угоди № 4 25.09.2015 року між ТОВ «БК «КРОУН» (сторона №1), ТОВ «Консоль ЛТД» (сторона № 2) та ТОВ «Київська - будівельна- компанія» (сторона № 3), ТОВ «Українська спілка будівельників» (третя сторона на боці сторони № 1) та ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» (третя особа на боці сторони № 3) було складено зміни та доповнення до Акту розподілу площ житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, що розташована за адресою: на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва від 05.09.2014 року за Договором про спільну діяльність, відповідно п.4 якого ТОВ «БК «КРОУН» отримало у розпорядження перелік квартир, нежитлових приміщень та місць у підземному паркінгу, які закріплюються за ним (п. 4 Змін та доповнень до Акту розподілу площ).

При цьому, за змістом наведених вище угод не вбачається, що відповідач є учасником Договору про спільну діяльність, чи на його користь було відступлено будь-які права та/або обов`язки за таким Договором про спільну діяльність.

Більше того, з наведених вище правочинів не вбачається і те, що хоч один учасник Договору про спільну діяльність міг би відступати третім особам право власності на весь Об`єкт інвестування, натомість п. 2.3. Додаткової угоди № 2 (в редакції Додаткової угоди №3) встановлена пряма заборона щодо одноособового оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва, а положеннями п.11.5. Договору про спільну діяльність, встановлено заборону на передачу прав і обов`язків за зазначеним договором на користь третіх осіб без письмової угоди інших учасників.

Також, як встановлено судом за матеріалами справи, 12.11.2013 року між Приватною установою «Українська адвокатська група (інвестор за договором, позивач у справі) та ТОВ «Будівельна компанія «КРОУН» (забудовник за договором, третя особа 1 у справі), було укладено Інвестиційний договір (далі - Інвестиційний договір), відповідно до умов п. 2.1. якого забудовник зобов`язується забезпечити будівництво Об`єкта будівництва, забезпечити введення його в експлуатацію, передати Інвестору на стадії будівництва майнові права на Об`єкт інвестування, а після прийняття до експлуатації - Об`єкт інвестування, а Інвестор, в свою чергу, зобов`язується здійснити інвестування (фінансування) Об`єкту інвестування на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені цим Договором, та прийняти майнові права на Об`єкт інвестування - на стадії будівництва та Об`єкт інвестування у власність після прийняття до експлуатації Об`єкта будівництва.

Розділами 2-10 Договору сторони узгодили предмет договору, порядок будівництва об`єкту, порядок фінансування, ціну та суму договору, передачу об`єкту інвестування, оформлення майнових прав та права власності, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору, інші умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 9.1 Інвестиційного договору цей договір вступає в силу після його підписання сторонами і діє до повного виконання цього Договору сторонами.

Вказаний Інвестиційний договір підписаний представниками замовника та інвестора і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є інвестиційним договором, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про інвестиційну діяльність", яким визначені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, яка діяла на момент укладення вказаного договору), інвестиціями є: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень.

За змістом ст. 2 вказаного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема, інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Відповідно до ст. 4 Закону об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Частина 2 ст. 4 цього Закону забороняє інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

При цьому суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Згідно з ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

За результати аналізу вищезазначених правових норм, які діяли на момент укладення вказаного Договору суд доходить висновку, що інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Отже, інвестиційним договором є договір, укладений з метою реалізації будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Суд звертає увагу, що мета інвестиційного договору - це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування, яку визначено Законом України "Про інвестиційну діяльність" - досягнення внаслідок здійснення інвестицій певного результату, одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту, тобто можливим є здійснення інвестицій з досягненням сукупної мети, а тому здійснення інвестицій по своїй природі включає виконання своїх зобов`язань як інвестором, так і замовником.

При цьому судом встановлена відсутність заборони інвестування в визначений Договором об`єкт - житлове або нежитлове нерухоме майно, яке є невід`ємною складовою частиною Об`єкта будівництва, а суб`єктний склад сторін укладеного Інвестиційного договору відповідає приписам чинного законодавства.

Так, відповідно до розділу 1 Інвестиційного договору сторони погодили, що терміни, які використовуються у зазначеному договорі, мають наступне визначення:

Замовник Об`єкту будівництва - юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Кроун», ЄДРПОУ 31988448, забудовник земельної ділянки, площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, наданої їй в оренду для будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери, розташованої на перетині проспекту Правди та проспекту Радянської України в Подільському р-ні у місті Київ.

Інвестор - суб`єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування.

Об`єкт будівництва - житловий комплекс з вбудованими приміщеннями соціальної сфери, який складається з 3 (трьох) житлових (12, 22, 12 поверхових) блоків (секцій), що буде побудований на земельній ділянці , площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, цільове призначення: для будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери, розташованій на перетині проспекту Правди та проспекту Радянської України в Подільському р-ні у місті Київ, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, ЄДРПОУ 22883141, наданої в оренду Забудовнику відповідно до рішення Київради №486-2/646 від 29.05.2003 року на підставі договору про оренду земельної ділянки, укладеного 21 листопаду 2003 року між ТОВ «Будівельна компанія «КРОУН» та Київською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. (зареєстровано в нотаріальному реєстрі за № 1136), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації") в книзі записів державної реєстрації договорів 03 грудня 2003 року за №85-6-00080.

Об`єкт інвестування - житлове або нежитлове нерухоме майно, яке є, невід`ємною складовою частиною Об`єкта будівництва, детальна характеристика якого визначена пунктом 2.2. Договору.

Роботи - комплекс робіт (проектних, будівельно-монтажних тощо), що виконується з метою спорудження Об`єкту будівництва, у тому числі Об`єкта інвестування, та подальшого введення в експлуатацію Об`єкту будівництва відповідно до умов Договору та чинного законодавства України.

Майнові права на Об`єкт інвестування - майнові права Інвестора на Об`єкт інвестування, в тому числі право набути Об`єкт інвестування у власність після завершення будівництва і прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва та оформити відповідні правовстановлюючі документи на Об`єкт інвестування, права, що є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

Акт прийому-передачі майнових прав - підписаний Сторонами документ про передачу Інвестору майнових прав на Об`єкт інвестування.

Фактична загальна площа Об`єкту інвестування - остаточна загальна площа Об`єкту інвестування.

Інвестування - фінансування Об`єкту інвестування на інвестиційних умовах, в порядку та строки, що передбачені цим Договором.

Загальний інвестиційний внесок - сума коштів, що підлягає сплаті Інвестором в розмірі,

шляхом та на умовах передбачених цим Договором; інвестиційний внесок - сума коштів, що сплачується Інвестором в рамках сплати Загального Інвестиційного внеску в розмірі, шляхом та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно п. 4.2 Інвестиційного договору вартість (ціна) одного квадратного метру проектної площі закріпленого за Інвестором об`єкту інвестування на дату укладення Договору становить 4 838,71 грн.

Розмір загального інвестиційного внесу (сума Договору) на момент укладення цього Договору становить 300 000,00 грн. (п. 4.4 Інвестиційного договору).

Відповідно до п. 4.6 Інвестиційного договору інвестор зобов`язаний на умовах цього Договору здійснити оплату загального інвестиційного внеску за закріплений об`єкт інвестування шляхом перерахування коштів в українській гривні у безготівковій формі на банківський рахунок забудовника у розмірі, визначену пунктом 4.4 Договору, або у інший не заборонений законом спосіб.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, з інша - боржником, з в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Так, між Приватною установою «Українська адвокатська група» (позивач у справі, сторона 2 за угодою) та ТОВ «БК «КРОУН» (третя особа у справі, сторона 1 за угодою) укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2014 року, згідно змісту п. 1 якої сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, керуючись положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, положеннями ч.1 ст. 202 та ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України дійшли взаємної згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, які випливають з Договору на комплексне юридичне обслуговування від 12.11.2013 року, де Позивач є кредитором на суму 300 000,00 грн., та Інвестиційного договору від 12.11.2013 року, де Позивач є боржником на суму 300 000,00 грн.

Згідно п. 2 вказаної Угоди за наслідком укладення даної Угоди грошові зобов`язання сторін, визначені п. 1 даної угоди вважаються виконаними, у зв`язку з чим, враховуючи умови Інвестиційного договору від 12.11.2013 року, укладеного між сторонами, ТОВ «КБ «КРОУН» зобов`язується передати ПУ «Українська адвокатська група» належні стороні 1 майнові права на об`єкти житлової нерухомості у об`єкті будівництва, що розташовується на земельній ділянці на перетині проспекту Правди та проспекту Радянської України в Подільському р-ні у місті Київ, загальною площею 0,8517 га за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, що закріплені за Стороною 1 на підставі Акту розподілу площ від 05.09.2014 року в Житлових будинках з вбудованими приміщеннями соціальної сфери, що знаходяться за адресою: на перетині проспектів Правди і Радянської України (Георгія Гонгадзе) у Подільському районі міста Києва, а саме майнові права на: однокімнатну квартиру № 142 загальною площею 31,2 кв.м., житловою площею 14,40 кв.м., на 18 поверсі секції № 1 та однокімнатну квартиру № 157 загальною площею 36,80 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м, на 20 поверсі секції № 1.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, обставини виконання сторонами зобов`язань за Інвестиційним договором в частині сплати інвестором передбаченого умовами платежу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами не заперечувались.

Окрім цього, 14.11.2014 року між забудовником та інвестором (позивачем) було складено Акт прийому-передачі майнових прав на Об`єкт інвестування, копія якого наявна в матеріалах справи та відповідно до п.п.1.1. якого на виконання Інвестиційного договору Забудовник передав у власність Інвестора, а Інвестор прийняв у власність майнові права на Об`єкт інвестування, яким є об`єкти житлової нерухомості з наступними технічними характеристиками: квартира № 142 в житловій секцій № 1 площею 31,20 кв.м, житлова площа 14,40 кв.м, поверх 18, квартира № 157 в житловій секцій № 1 площею 30,80 кв.м, житлова площа 17,00 кв.м, поверх 20.

Положеннями п. 1.3. Акта сторони погодили, що Інвестор набуває майнові права на Об`єкт інвестування з моменту його підписання.

Суд зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 ЦК "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України).

Таким чином, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 22.01.2021 року у справі № 910/11116/19 та від 02.04.2019 року у справі № 918/539/18 щодо застосування статті 601 ЦК України, враховуючи проведене сторонами зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 300 000,00 грн. згідно відповідної Угоди про зарахування та підписання Акту прийому - передачі майнових прав від 14.11.2014 року, позивач вважається таким, що виконав грошові зобов`язання перед забудовником за Інвестиційним договором в повному обсязі та набув у власність майнові права на зазначені вище об`єкти житлової нерухомості (об`єкти інвестування).

В подальшому між 25.09.2015 року забудовником та інвестором було укладено Додаткову угоду до Інвестиційного договору від 12.11.2013 року та складено Акт приймання-передачі майнових прав на уточнений Об`єкт інвестування, відповідно до п.1.1. якого на виконання Інвестиційного договору від 12.11.2013 року та Акта від 14.11.2014 року Забудовник передав у власність Інвестора, а Інвестор прийняв у власність майнові права на уточнений Об`єкт інвестування, яким є об`єкт житлової нерухомості з наступними технічними характеристиками: квартира № 142 в житловій секцій № 1 площею 30,20 кв.м, житлова площа 17,50 кв.м, поверх 18, квартира № 157 в житловій секцій № 1 площею 29,60 кв.м, житлова площа 17,00 кв.м, поверх 20.

Також, як встановлено апеляційним судом під час розгляду справи № 910/16656/23 за позовом ОК «Відродження-2018» до ТОВ «БК «Кроун» про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «БК «Кроун» на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, 23.04.2018 між Обслуговуючим кооперативом "Відродження-2018" (покупець за договором, відповідач у справі) та ОСОБА_1 (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Управляюча компанія "КИЇВБУД" та пов`язаних із нею корпоративних прав, за умовами якого відповідач набув 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "Управляюча компанія "КИЇВБУД".

Отже, як встановлено судом у справі № 910/16656/23, на даний час єдиним учасником ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» (сторона 3 в Договорі про спільну діяльність) є Обслуговуючий кооператив "Відродження-2018", що підтверджується також відомостями є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у відзиві відповідачем, Обслуговуючий кооператив «ВІДРОДЖЕННЯ-2018» був створений інвесторами (фізичними особами власниками майнових прав на квартири) житлового комплексу «FUSION», та відповідно, з метою прискорення процесу відновлення будівництва та унеможливлення чергових шахрайських дій по відношенню до інвесторів Об`єкту будівництва з боку групи компаній ТОВ «Сіті груп», ОК «Відродження-2018» і було 23.04.2018 року укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав забудовника ТОВ «БК «Київбуд», а також дочірньої фірми ТОВ «МіськБудДевелопмент».

При цьому, як зазначено позивачем та встановлено судом за матеріалами даної справи, зокрема, відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною від 22.10.2019 року індексний номер: 49273486, 18.10.2019 року внесено запис №33772200 про реєстрацію за відповідачем - ОК «Відродження-2018» права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, секція №1 (кв. 1-203), загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотка, за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А, який розташований на земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100.

Із долучених позивачем до позовної заяви довідок з Державного реєстру речових прав вбачається, що для прийняття рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва відповідачем було подано: технічний паспорт, серія та номер: 0316-1, виданий 11.03.2016, видавник: ТОВ «АВС-БІЛД»; ухвала суду, серія та номер: 757/53710/18-к, виданий 22.05.2019, видавник: Печерський районний суд міста Києві; дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 0593-Пд/Т, виданий 24.07.2008, видавник: Інспекція ДАБК м. Києва; довідка про відсоток готовності незавершеного об`єкта нерухомості, серія та номер: П-123/1, виданий 02.03.2016, видавник: ТОВ «АВС-БІЛД»; договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданий 22.04.2018, видавник: ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» та ОК «Відродження-2018».

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та їх обтяжень і забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора від 05.05.2021 року регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №917/553/17, досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Положеннями ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно проводиться в такому порядку:1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі не встановлення особи заявника чи обсягу його повноважень на подання відповідної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями п.п. 3, 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав, на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що в якості підстави для відмови в державній реєстрації прав визначено подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом та подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Таким чином, в позовній заяві позивач зазначає, що рішення № 49273486 від 22.10.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) прийняте державним реєстратором всупереч вимогам п.4 ч.1 ст.18, ст. 20, п. 4 ч.1 ст.24, ст. 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації) та є протиправним.

Наразі, позивач зазначає, що на момент укладення Договору купівлі - продажу від 23.04.2018 року між ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» та ОК «Відродження-2018» право власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що не відповідає приписам ч.3 ст.27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач зазначає, що 22.10.2019 року нотаріусом було відкрито реєстраційну справу № 1942010080000, сформовано витяги № 185602120, 185606128 та прийнято рішення № 49273486 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тобто реєстрація об`єкта незвершеного будівництва була здійснена вперше 22.10.209 року з відкриттям розділу.

Тобто, як стверджує позивач, об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано за ОК «Відродження-2018», первісно зареєстровано в день проведення державної реєстрації, тобто 18.10.2019 року, відтак за відсутності попередньої, до моменту укладення договору купівлі - продажу реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відчужувачем, такий об`єкт не міг бути предметом договору купівлі-продажу від 22.04.2018 року, укладеного між ОК «Відродження-2018» та ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД».

Також позивач посилається на те, що станом на дату проведення реєстрації за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва він не мав та не міг мати речового права на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, цільове призначення: для будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери, розташовану на перетині проспекту Правди та проспекту Радянської України в Подільському р-ні у місті Київ, оскільки таке право належало ТОВ «БК «КРОУН» на підставі Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. (зареєстровано в реєстрі за №1136), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації договорів « 03» грудня 2003 року за № 85-6-00080, а також відповідач не мав документа, що відповідно до законодавства надавав би право йому на виконання будівельних робіт на об`єкті незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, оскільки такий дозвіл, а саме 0593-Пд/Т від 24.07.2008 року, був виданий саме ТОВ «БК «КРОУН», зі змісту якого випливає, що замовником будівництва, та відповідно, власником об`єкта незавершеного будівництва є ТОВ «Будівельна компанія «КРОУН», а не ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» або ОК «Відродження-2018».

Тобто, подані державному реєстратору документи містили суперечності, які не давали можливості встановити факт набуття, зміни або припинення права власності на об`єкт незавершеного будівництва згідно дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки замовником будівництва виступало ТОВ «Будівельна компанія «КРОУН», в той час як об`єкт незавершеного будівництва відчужується на користь Відповідача іншою особою ТОВ УК «КИЇВБУД».

Окрім цього позивач наголошує, що з умов Договору про спільну діяльність та додатків до нього вбачається, що об`єкт незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, є спільною власністю учасників такого договору, а площі отриманого в результаті будівництва завершеного об`єкта підлягають розподілу між ними у погодженому відсотковому відношенні, натомість державним реєстратором в порушення в порушення приписів статті ст.27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок №1127) не було витребувано від заявника/власника майна документи, що посвідчували б речове право на земельну ділянку під таким об`єктом; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва, а також не надано технічного висновку про технічну можливість поділу цілісного житлового комплексу та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Таким чином позивач зазначає в позовній заяві, що реєстрація за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що становить 100 % площі від Об`єкта будівництва, порушує права та інтереси позивача як інвестора будівництва та власника майнових прав на Об`єкт інвестування, оскільки позбавляє позивача можливості після завершення його будівництва та введення в експлуатацію набути у власність спірні житлові приміщення у об`єкті незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 392 ЦК України просить суд визнати за ним права власності на майнові права на об`єкти інвестування, а саме: однокімнатну квартиру № 142, загальною площею 30,2 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., на 18 поверсі секції №1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, п-т Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100; та однокімнатну квартиру № 157 загальною площею 29,6 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., на 20 поверсі секції №1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, п-т Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, а також скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва за відповідачем.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Інвестиційного договору та Договору про спільну діяльність та Додаткових угод до них та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін також відсутні.

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 41 Конституції України та статтями 316, 317 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд зазначає, що згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 4 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом положень частин 2, 3 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Об`єкт незавершеного будівництва за змістом частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України є сукупністю належних забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво) матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва. Статус об`єкта як нерухомого майна виникає з моменту завершення будівництва (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18 і від 26.02.2020 у справі № 914/1658/15).

Державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва не змінює визначеного частиною 3 статті 331 Цивільного кодексу України статусу такого об`єкта як сукупності будівельних матеріалів та обладнання. Вона не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 914/2070/19).

За змістом норми статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 05.06.2019 у справі № 392/1829/17, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 29.08.2019 у справі № 910/10984/18, від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що записи, які містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Як визначено частиною 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством; про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Аналогічні положення містяться у пункті 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок), відповідно до якого розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

В свою чергу, підставами для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав може бути подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина 5 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З контексту вищенаведених норм вбачається, що порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та об`єкти незавершеного будівництва включає, зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення такого розгляду (у випадку встановлення наявності відповідних підстав для цього), надання встановленого Законом строку, для усунення виявлених недоліків та, відповідно, прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав (у випадку не усунення заявником недоліків, які стали підставами для зупинення розгляду заяви).

За таких обставин, до моменту прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. рішення від 22.10.2019 року № 49273486 щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, секція № 1 (кв. 1-203), загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотків, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100, на першого покладався обов`язок перевірки відповідності поданих відповідачем для такої реєстрації документів вимогам діючого законодавства України, як в частині їх наявності, так і в частині відповідності їх змісту.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною другою статті 18 Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Положеннями п. 3 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації.

Відповідно до положень частини 1 статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації на об`єкт незавершеного будівництва) для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів); 3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

Згідно з частинами 3, 4 статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, здійснюється на підставі такого договору. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду, що набрало законної сили, проводиться за правилами, визначеними частинами 1- 3 цієї статті.

Системний аналіз змісту ст.331 ЦКУ та ч.3 ст.27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва може бути зареєстровано на підставі відповідного договору лише за умови попередньої, до моменту укладення договору купівлі - продажу, реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відчужувачем, яким в рамках правовідносин у даній справі є ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» як забудовник на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 та сторона 3 Договору про спільну діяльність.

Наразі, на момент укладення Договору купівлі-продажу від 22.04.2018 року між ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» та ОК «Відродження-2018» право власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що не відповідає приписам п. 3 ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позаяк, як свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відповідачем прийняте із відкриття розділу в реєстрі, тобто одночасно із реєстрацією речового права державним реєстратором (приватним нотаріусом) одночасно до реєстру було вперше внесено відомості про об`єкт нерухомого майна.

Згідно п. 68 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; 3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

Як встановлено судами у справі № 910/16656/23, в якій рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 року та постановою Верховного Суду від 12.11.2024 року відмовлено у задоволенні позову ОК «Відродження-2018» про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Н. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2022 № 63454191 (номер запису про інше речове право 46701213) та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за ТОВ БК "Кроун" на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100, розташовану за адресою: просп. Правди, 102-А у Подільському р-ні м. Києва, ОК «Відродження-2018» для прийняття рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва подано, серед іншого, ухвалу суду, серія та номер: 757/53710/18-к, видану 22.05.2019, видавник: Печерський районний суд міста Києві, а також дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 0593-Пд/Т, виданий 24.07.2008, видавник: Інспекція ДАБК м. Києва.

Водночас, як зазначено судами у справі № 910/16656/23, згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 757/53710/18-к: представник Київської міської ради звертався з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2015 № 757/8885/15-к на майно, у кримінальному провадженні № 1201210060000120; за наслідками розгляду клопотання судом скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Литвиновою І. В. від 17.03.2015, на земельну ділянку площею 8517,29 м2, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100, розташовану на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе) у Подільському р-ні м. Києва в частині: 1) отримання від ПАТ "Київгаз", ПАТ "Київенерго" (ПрАТДТЕК "Київські енергетичні системи", КП "Київтеплоенерго") та ПАТ "Київводоканал" технічних умов на приєднання комплексу багатоквартирних будинків до мереж водопостачання, теплопостачання та електропостачання; 2) розроблення проекту землеустрою для завершення будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе) у Подільському р-ні м. Києва; 3) розроблення та погодження з контролюючими органами державної влади проектної документації на будівництво комплексу багатоквартирних будинків на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе) у Подільському р-ні м. Києва; 4) внесення до розроблюваного детального плану території (детальний план території в межах просп. Правди, вул. Газопровідної, просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе та Свободи) забудову ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100, відповідно до матеріалів розробленого ескізного проекту; 5) отримання в користування на користь ОК "Відродження-2018" за рішенням Київської міської ради земельної ділянки, розташованої на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе) у Подільському р-ні м. Києва для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків; 6) отримання відповідно до затвердженого детального плану території (Детальний план території в межах просп. Правди, вул. Газопровідної, просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе та Свободи) та намірів забудови ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100, розробленого ескізного проєкту на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе) Департаменту містобудування і архітектури видати містобудівні умови і обмеження; 7) отримання в установленому порядку поштової адреси на об`єкт будівництва; 8) отримання в установленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе) у Подільському р-ні м. Києва; завершення будівництва та введення в експлуатацію комплексу багатоквартирних будинків на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (наразі Георгія Гонгадзе) у Подільському р-ні м. Києва, та отримання в установленому порядку декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Разом із цим, в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 757/53710/18-к про задоволення клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2015 № 757/8885/15-к, зазначено, що арешт на земельну ділянку площею 8517,29 м2, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100, накладався в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні № 1201210060000120 з метою збереження речових доказів, а також з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна.

Отже, як констатовано судами у справі № 910/16656/23, ОК «Відродження-2018» для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не було надано реєстратору повного пакету документів, які передбачені законодавством, а саме не надано документу, що посвідчує речове право кооперативу на земельну ділянку під таким об`єктом. За висновками судів, вказана ухвала Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 757/53710/18-к не є тим судовим рішенням, яке в розумінні положень статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для виникнення у позивача права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Водночас, як зазначено у справі № 910/1665623, ТОВ "Управляюча компанія "КИЇВБУД" є особою, яка відповідно до положень Договору про спільну діяльність № КУ-40 має виконувати функції замовника будівництва та має право на отримання у власність всієї нерухомості побудованого об`єкта та його складових частин, крім тих, які належать відповідачу та ТОВ "Консоль ЛТД", а також приймаючи до уваги виданий ТОВ БК "Кроун" дозвіл Інспекції ДАРБК в м. Києві на виконання будівельних робіт від 24.07.2008 № 0593-Пл/Т на забудову земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100, за відсутності доказів анулювання вказаного дозволу або внесення до нього змін у частині зміни замовника будівництва.

Беручи до уваги встановлені судами обставини перебування спірної земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100 в комунальній власності, той факт, що кооператив не є її колишнім або чинним орендарем, за відсутності доказів як надання останньому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду, так і рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про передачу відповідачу в оренду цієї земельної ділянки, суди у справі № 910/16656/23 дійшли висновку, що кооператив у розумінні положень чинного законодавства не є суб`єктом права користування спірною земельною ділянкою, а також з урахуванням встановлених обставин справи зазначили, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, яким кооператив обґрунтовував правомірність реєстрації прав, та положення статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, не є застосовними у наведеному випадку у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.

Відтак, обставини, встановлені вищезазначеними рішеннями у справі № 910/16656/23, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

З урахуванням вищенаведеного суд наголошує, що наданими сторонами доказами підтверджується набуття відповідачем у власність частки в статутному капіталі ТОВ "Управляюча компанія "КИЇВБУД" з часткою 100%, однак не зумовлює набуття у встановленому законодавством порядку статусу замовника спірного будівництва.

Зокрема, в контексті приписів ст.4, ч 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на момент укладення між ОК «Відродження-2018» та ТОВ «УК «КИЇВБУД» договору купівлі-продажу від 23.04.2018 року - останнє повинно було зареєструвати за собою права власності на об`єкт незавершеного будівництва як необхідну умову, за якої формально реєстрація такого права за відповідачем надалі могла б вважатися правомірною.

Натомість, Державний реєстр речових прав не містить відомостей про те, що ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» було здійснено реєстрацію за собою права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Київ, проспект Правди, будинок 102-А.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції на час отримання дозволу на виконання будівельних робіт), замовником будівництва визнавалась фізична або юридична особа, яка мала у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Враховуючи факт набуття права оренди земельної ділянки та отримання дозволу від 24.07.2008 року на виконання будівельних робіт ТОВ «БК «КРОУН», за відсутності доказів ануляції такого дозволу та/або внесення до нього змін в частині замовника будівництва з ТОВ «БК «Кроун» на ОК «Відродження-2018», саме ТОВ «БК «КРОУН» є єдиною особою, що має статус забудовника на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:312:0100.

Так, відповідно до частини 7 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинній станом на дату укладення договору купівл- продажу корпоративних прав 23.04.2018) у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється. У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю про такі зміни з поданням засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни, протягом трьох днів з дня їх настання.

Натомість, матеріали справи не містять доказів дотримання ТОВ "Управляюча компанія "КИЇВБУД" вищевказаних норм Закону та повідомлення про заміну забудовника.

При цьому, як встановлено судом, відповідач, за яким зареєстровано оспорюване позивачем право власності на об`єкт незавершеного будівництва, не залучався ТОВ «Будівельною компанією «КРОУН» до процесу будівництва житлового комплексу, в тому числі шляхом укладення відповідних правочинів або отримання доручень, а також сам ОК «Відродження - 2018» по відношенню до Об`єкта будівництва не виступав ні інвестором, ні підрядною організацією або організацією, якій передавались функції забудовника та функції авторського або технічного нагляду.

Окрім того, з умов Договору про спільну діяльність та додатків до нього вбачається, що об`єкт незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100 - є спільною власністю учасників такого договору, а площі отриманого в результаті будівництва завершеного об`єкта підлягають розподілу між ними у погодженому відсотковому відношенні.

Окрім цього суд зазначає, що з урахуванням умов Договору про спільну діяльність та приписів чинного законодавства, до завершення будівництва житлових будинків та введення в експлуатацію жодна зі сторін не має права на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва, позаяк об`єкт незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, є спільною власністю учасників такого договору, а площі отриманого в результаті будівництва завершеного об`єкта підлягають розподілу між ними у погодженому відсотковому відношенні.

Положеннями п.п. 4, 5 п. 41 Порядку №1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Згідно п. 55 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності.

У разі коли в результаті поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності, змінюється розмір часток у такому праві спільної власності, також подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.

При цьому право спільної власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об`єднання майна, не припиняється.

Відповідно до п. 56 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: 1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; 2)документи, передбачені п.54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.

Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Натомість, як встановлено судом, відповідачем для проведення оскаржуваної державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100 та є спільною власністю учасників Договору про спільну діяльність, як вбачається з відомостей Державного реєстру речових права, державному реєстратору не було надано жодного із зазначених вище документів.

Також державним реєстратором в порушення приписів статті ст. 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 68 Порядку №1127 не було витребувано від заявника/власника майна документи, що посвідчували б речове право на земельну ділянку під таким об`єктом; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва, відтак проведена державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100 та є спільною власністю учасників Договору про спільну діяльність, утворений шляхом поділу цілісного житлового комплексу в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, за відсутності технічного висновку про технічну можливість такого поділу та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст. 331 ЦК України та ч.3 ст.27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на об`єкт незавершеного будівництва може бути зареєстровано на підставі відповідного договору лише за умови попередньої, до моменту укладення договору купівлі-продажу, реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відчужувачем, яким у даній справі є ТОВ «УК «УКРБУД».

Натомість, як встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (об`єкт нерухомого майна 1942010080000), приватним нотаріусом рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ОК «Відродження-2018» прийняте 22.10.2019 року одночасно із відкриттям розділу в реєстрі, тобто із реєстрацією речового права державним реєстратором до реєстру було внесено відомості про об`єкт нерухомого майна.

Зазначене свідчить, що на момент прийняття оскаржуваного Рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відповідачем 22.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був відсутній запис про право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А, який розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, що, відповідно, виключає можливість реєстрації речових прав на нього на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2018 року, укладеного між ОК «Відродження-2018» та ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД».

За таких обставин, оскільки за відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення прав власника на вказане нерухоме майно, суд дійшов висновку, що реєстрація за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва відбулася на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства, що не може свідчити про наявність підстав для реєстрації Обслуговуючим кооперативом "Відродження-2018" права власності на таке майно, а відтак, є підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права на цей об`єкт незавершеного будівництва.

Суд зазначає, що відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість - об`єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є "чуже майно", а також не вважаються правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент укладення договору пайової участі, а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право, що є предметом договору пайової участі в будівництві - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 1 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» та від 24 липня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Відповідно до п.21, 24 рішення від 01.06.2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

У справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від

14.05.2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Отже, майнове право, яке визначене як право очікування (законні сподівання) підлягає захисту в розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та, в свою чергу є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред`явлено особою, яка вже є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою чи якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред`являється на захист уже існуючого, наявного права, що виникло у позивача з підстав, передбачених законом, і підтверджується належними та допустимими доказами, а не з наміром набути таке право за рішенням суду.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (постанови від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 76) та від 23.06.2020 року у справі № 909/337/19 (пункт 78).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17 зробила висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

У постановах від 04.02.2021 року у справі №910/1744/19, від 05.06.2024 року у справі № 909/142/23 Верховний Суд зауважив, що умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Як зазначалось судом вище, позовні вимоги позивача ґрунтуються на протиправності прийняття державним реєстратором (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу) Буждиганчук Євдокією Юріївною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49273486 від 22.10.2019 року та внесення запису про державну реєстрацію прав №33772200 від 18.10.2019 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942010080000) про реєстрацію за ОК «Відродження-2018» права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, секція № 1 (кв. 1-203), загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотка, за адресою: м.Київ, проспект Правди, будинок 102-А, який розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, з посиланням, зокрема, на факт належності позивачу майнових прав на окремі житлові приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст.7, ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Положеннями ст.2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі №359/5719/17, нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб, зокрема, зазначено, що саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Враховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації (зазначене кореспондується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № І4-8цс21)).

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 14.12.2021 року у справі №344/16879/15-ц, після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивач виконав свої грошові зобов`язання за спірним Інвестиційним договором, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, встановлену цим Договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття майнових прав на об`єкт інвестування.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що реєстрація за відповідачем об`єкта незавершеного будівництва позбавляє позивача можливості після завершення його будівництва та введення в експлуатацію набути у власність житлові приміщення у об`єкті незавершеного будівництва, що розташовується на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, право власності на об`єкт інвестування окрім позивача не може бути набуто іншою особою, оскільки майнові права на них перейшли до нього за Інвестиційним договором, а відповідач не міг набути такого права відповідно до вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність», умов Інвестиційного договору.

Окрім цього, за змістом спірних правочинів вбачається, що за наявності у одного із учасників Договору про спільну діяльність можливості відступати третім особам право власності на весь Об`єкт будівництва, п. 2.3. Додаткової угоди № 3 встановлена пряма заборона щодо одноособового оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва, а положеннями п.11.5 Договору про спільну діяльність встановлено заборону на передачу прав і обов`язків за зазначеним договором на користь третіх осіб без письмової угоди інших учасників.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд доходить висновку про те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49273486 від 22.10.2019 року; запис про державну реєстрацію прав №33772200 від 18.10.2019 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942010080000) прийняте всупереч приписів чинного законодавства України, що регулює правовідносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та умовам спірних Інвестиційного договору та Договору про спільну діяльність, за умови дії останніх та наявності доказів фактичного порушення відповідачем майнових прав позивача на об`єкт інвестицій.

Приписами ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1 ч.1 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.

При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки порушення прав позивача відбулось за наслідками державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва) за відповідачем, заявлені позивачем позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до такого порушення.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2350/18(914/608/20) від 21.12.2022 року, положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у чинній на даний час редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Чинна нині редакція абзацу другого частини третьої статті 26 вказаного Закону № встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Додатково судом враховано правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц та Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 200/22329/14-ц, згідно якої визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) зазначено, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Можливість застосування такого способу захисту як визнання майнових прав за інвестором підтверджена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), у якій зазначено, що інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав.

Отже, в контексті вищенаведеного суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання майнових прав на спірні об`єкти інвестування, а саме: однокімнатну квартиру №142 загальною площею 30,2 кв.м, житловою площею 17,5 кв.м, на 18 поверсі секції №1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, п-т Правди, будинок 102-А, та земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100; та однокімнатну квартиру №157 загальною площею 29,6 кв.м, житловою площею 17,0 кв.м, на 20 поверсі секції №1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, п-т Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу) Буждиганчук Євдокії Юріївні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49273486 від 22.10.2019 року; запис про державну реєстрацію прав №33772200 від 18.10.2019 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942010080000).

3. Визнати за Приватною установою «Українська адвокатська група» (вул. Щербакова, 45, кв. 44, м. Київ, 04111, код ЄДРПОУ 38062063) майнові права на об`єкти інвестування, а саме:

- однокімнатну квартиру №142 загальною площею 30,2 кв.м, житловою площею 17,5 кв.м, на 18 поверсі секції №1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, пр-т Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 000000000:91:312:0100.

- однокімнатну квартиру №157 загальною площею 29,6 кв.м, житловою площею 17,0 кв.м., на 20 поверсі секції №1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташовується за адресою: м. Київ, пр-т Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці площею 0,8517 га, за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100.

4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Відродження-2018" (вул. Львівська, 22А, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 42039737) на користь Приватної установи «Українська адвокатська група» (вул. Щербакова, 45, кв. 44, м. Київ,04111, код ЄДРПОУ 38062063) судовий збір у сумі 7368,32 грн.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16 липня 2025 року.

Суддя А.М. Селівон