Ухвала від 16.07.2025 по справі 910/12449/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

16 липня 2025 року Справа № 910/12449/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника відповідача: Колесника Д.В. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД б/н від 12.06.2025 (вх.№8857/25 від 12.06.2025) про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/12449/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД,

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Миколаївобленерго,

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія ЖЕК-5,

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія ЖЕК-5,

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕК-5 ПАРКІНГ,

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Рів`єра Миколаїв,

про: стягнення заборгованості у розмірі 286964,20 грн, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія звернулось до суду з позовною заявою №03/13-2009 від 02.08.2023, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД заборгованість за спожиту електроенергію за період з листопада 2022 року по січень 2023 року у сумі 286964,20 грн по Договору №44/3757 про постачання електричної енергії споживачу від 01.04.2019.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія 286964,20 грн заборгованості за спожиту електроенергію та 4304,46 грн судового збору.

На виконання рішення 23.06.2025 судом видано відповідний наказ.

12.06.2025 відповідач звернувся до суду з заявою (вх.№8857/25 від 12.06.2025), в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 у справі № 910/12449/23 рівними частинами до кінця кожного місяця по 31884,91 грн з кінця червня 2025 року по лютий 2026 року.

В обґрунтування своєї заяви відповідач вказує на те, що починаючи з 24.02.2022 не здійснює будівництва у м.Миколаєві через повномасштабне вторгнення рф на територію України, а тому будь-яких доходів від своєї господарської діяльності відповідач наразі не отримує, а діяльність підприємства уже декілька років є збитковою через залучення позикових коштів, що підтверджується наданими виписками по банківським рахункам. Не зважаючи на це, відповідач на постійній основі сплачує у місцевий бюджет м.Миколаєва орендну плату у сумі 836451,23 грн на рік за орендовані земельні ділянки у м.Миколаєві (кадастрові номери 4810136300:06:003:0027 та 4810136300:06:003:0025), на яких планується після завершення війни в України продовження будівництва багатоквартирних житлових будинків та залучення приватних інвестицій у таке будівництво.

11.06.2025 відповідач сплатив на виконання рішення суду 4304,46 грн судового збору. Наразі керівництвом ведуться перемовини із кредиторами про залучення щомісячно додатково позикових коштів в розмірі 31884,91 грн.

Враховуючи те, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника; враховуючи збитковість підприємства та фактичне зупинення господарської діяльності щодо будівництва у м. Миколаєві в ЖК «Рив`єра» через повномасштабне вторгнення рф в Україну, у відповідача відсутня можливість одночасної сплати всієї суми заборгованості у розмірі 286964,20 грн. В той же час відповідач може щомісячно акумулювати за рахунок залучених позикових коштів та без ризику банкрутства для відповідача 1/9 частину заборгованості перед позивачем та виплачувати на погашення заборгованості суму 31884,91 грн щомісячно. Тому відповідач вважає, що справедливим є розстрочення відповідачу виконання судового рішення на 9 місяців рівними частинами з кінця червня 2025 року до кінця лютого 2026 року, тобто по 31884,91 грн.

Позивач у заяві б/н від 24.06.2025 заперечує щодо розстрочки виконання рішення суду та зазначає, що наведені відповідачем доводи не підтверджують наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у розумінні частини другої статті 331 ГПК України. Недостатність чи відсутність коштів у відповідача не може бути безумовною, винятковою обставиною, за наявності якої виконання судового рішення можна відстрочити.

У заяві від 15.07.2025 позивач просив розглядати заяву за відсутності його представника.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

У судовому засіданні 16.07.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення основного боргу на 9 місяців рівними частинами по 31884,91 грн.

Заперечення позивача проти задоволення заяви відповідача ґрунтуються, у т.ч. на тому, що несприятливий фінансовий стан не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи, що сторонами не надано суду відповідних відомостей, фінансовий стан обох сторін судом не оцінюється.

В підтвердження обставин, викладених у заяві про розстрочення виконання рішення суду відповідачем надані суду: банківські виписки по особовим рахункам відповідача станом на 11.06.2025, які свідчать про залучення позичкових коштів та залишків коштів на рахунках порядку 5000,0 грн (т.3 а.с.167-181); банківські виписки та податкова декларація з плати за землю, що підтверджують систематичну сплату у місцевий бюджет м.Миколаєва орендної плати у сумі 836451,23 грн на рік за орендовані земельні ділянки, на яких відповідач планує після завершення війни в України продовження будівництва багатоквартирних житлових будинків та залучення приватних інвестицій у таке будівництво (т.3 а.с.182-184); клопотання про продовження оренди вказаних земельних ділянок на 2 роки (т.3 а.с.185-190); податкова звітність зі сплати єдиного внеску за найманих працівників (т.3 а.с.191-214); докази сплати на користь позивача судового збору у сумі 4304,46 грн (т.3 а.с.217) та докази часткового погашення суми основного боргу у розмірі 31884,91 грн (т.3 а.с.257).

Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що боржник не уникає від свого обов`язку перед стягувачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак, у зв`язку з несприятливою фінансово-економічною ситуацією в економіці держави в цілому та у господарській діяльності боржника через військову агресію рф, не може виконати рішення суду негайно.

Судом при розгляді заяви враховано, що відповідач визнає наявність обов`язку сплатити заборгованість, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки вже здійснив часткове погашення суми основного боргу та судового збору, а також шукає шляхи для належного та повного виконання рішення суду.

За вказаних обставин, вжиття на даний час органами державної виконавчої служби заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи відповідача, утруднить здійснення ним господарської діяльності, та виконання в подальшому грошових зобов`язань, зокрема і зі сплати стягуваної заборгованості.

Оцінивши вказані обставини, проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, враховуючи визнання відповідачем наявності обов`язку сплати заборгованості, суд приходить до висновку про достатність підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення залишку основного боргу у сумі 255079,29 грн (286964,20 31884,91) на 8 місяців рівними частинами по 31884,91 грн починаючи з липня 2025 року по лютий 2026 року.

За такого, заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду по даній справі в частині стягнення основного боргу та судового збору підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.234, 235, 331 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД б/н від 12.06.2025 (вх.№8857/25 від 12.06.2025) про розстрочення виконання рішення суду від 14.02.2025 у справі №910/12449/23, - задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 у справі №910/12449/23 в частині стягнення суми основного боргу наступним чином:

- до 31.07.2025 - 31884,91 грн;

- до 31.08.2025 - 31884,91 грн;

- до 30.09.2025 - 31884,91 грн;

- до 31.10.2025 - 31884,91 грн;

- до 30.11.2025 - 31884,91 грн;

- до 31.12.2025 - 31884,91 грн;

- до 31.01.2026 - 31884,91 грн;

- до 28.02.2026 - 31884,91 грн;

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 21.07.2025.

Суддя М.В.Мавродієва