Рішення від 21.07.2025 по справі 711/2480/25

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2480/25

Провадження № 2/711/1465/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Кошубінській Л.В., Півень С.А.

за участі:

представника позивача Погасій С.М.

представника відповідача Гарбазея Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського державного технологічного університету про скасування наказу про відрахування з вищого навчального закладу та поновлення на навчанні, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача - адвокат Погасій С.М., яка діє на підставі ордеру серії СА №1116934 від 25.03.2025, - звернулась до суду з позовом, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Черкаського державного технологічного університету (далі - ЧДТУ) № 39-с від 03.02.2025 у частині відрахування ОСОБА_1 зі складу здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії першого року навчання денної форми, що навчаються за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб за спеціальністю 051 «Економіка», освітньо-науковою програмою «Економіка»; 2) поновити ОСОБА_1 на навчанні у Черкаському державному технологічному університеті. Також в позові заявлено вимогу про відшкодування позивачу судових витрат за рахунок відповідача.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що оспорюваний позивачем наказ відповідача є незаконним тому, що чинним законодавством України не передбачені наведені в такому наказі підстави для відрахування здобувача вищої освіти. В позові зазначено, що позивачем при поданні документів на вступ на навчання до ЧДТУ було подано підтвердження наявності в нього права, передбаченого п. 6 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він подав паперову копію електронного військово-облікового документу, згенерованого за допомогою порталу Дія з інформацією про перебування позивача в категорії «призовник» та про недосягнення 25 річного віку, а відтак безпідставним є те, що відповідач обґрунтовує відрахування позивача допущенням порушень вимог наказу МОН №910 від 24.06.2024. Оскільки при зарахуванні позивача на навчання не було ніяких порушень законодавства, під час навчання позивачем не допускалось порушень академічної доброчесності та умов договору про навчання, то у відповідача не було правових підстав для відрахування позивача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та у своєму письмовому відзиві просив відмовити у позові. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що підставою для відрахування позивача стали порушення вимог до зарахування в 2024 році вступників для здобуття вищої освіти доктора філософії на денній формі навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб, оскільки відповідне зарахування здійснено без дотримання вимог, передбачених п. 1 ч. 1 наказу Міністерства освіти і науки України №910 від 24.06.2024 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році». Відповідач зазначає що наказом МОН №910 від 24.06.2024 визначено порядок підтвердження вже наявного права на відстрочку або інших підстав для зарахування, а саме: засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти), а отже процедура підтвердження права на зарахування на навчання для здобуття третього рівня вищої освіти передбачала застосування механізмів взаємодії Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія). Натомість відповідна процедура не мала реальних механізмів щодо її реалізації через відсутність технічних засобів електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти. В той же час діюча редакція відповідного наказу МОН, яка є чинною від 21.01.2025, загалом передбачає призупинення прийому заяв, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та вступником та зарахування на навчання для здобуття третього рівня вищої освіти та в асистентуру-стажування на денну або дуальну форми здобуття освіти за кошти фізичних та юридичних осіб (крім іноземців та осіб без громадянства за умови наявності державного визнання документа про освіту, на підставі якого здійснюється вступ) на період дії правового режиму воєнного стану.

Відповідач посилається на те, що при вступі до університету, незважаючи на подання позивачем військово-облікового документу, не було виконано вимог щодо підтвердження того, що позивач належить до виняткової категорії вступників, яким дозволено навчатися за контрактом, оскільки відповідне право не могло бути підтверджено через відсутність механізму електронної взаємодії між реєстрами. Відповідно, відповідач, виявивши порушення вимог до зарахування, відрахував позивача з навчання на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту». За твердженням відповідача при винесенні наказу про відрахування позивача не було порушено процедури здійснення відрахування, а відтак відсутні підстави для скасування такого наказу.

26.03.2025 судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.04.2025 від представника відповідача - Півненко В.Ю., який діє на підставі електронної довіреності від 07.08.2023, - до суду надійшов відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування заперечень відповідача проти позовних вимог.

23.04.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У такій заяві по суті справи вказується про необґрунтованість доводів відповідача щодо необхідності підтвердження наявності у вступника права на відстрочку від мобілізації виключно електронним шляхом, оскільки відповідне право може бути підтвердженим шляхом роздруківки відомостей з Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (Портал Дія). Додатково у відповіді на відзив вказується про порушення відповідачем вимог ст. 41 Закону України «Про вищу освіту», оскільки відрахування позивача не було погоджене з науковим товариством студентів.

28.04.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У таких запереченнях зазначається, що в даному випадку відповідачем було здійснено відрахування позивача на підставах визначених п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», а саме в зв`язку з іншими випадками, передбаченими законом. Відповідач акцентує увагу, що імперативною нормою, а саме Наказом МОНУ №910 від 24.06.2024 встановлені обмеження та процедура здійснення підтвердження права на виключення з цих обмежень, а позивачем не було здійснене підтвердження наявності в нього відповідного права, внаслідок чого відрахування позивача здійснено не на підставі подання ним недостовірної інформації, а у зв`язку із застосуванням обов`язкових вимог чинного законодавства (Наказ МОН №910 від 24.06.2024), які встановлюють нові обмеження для здобувачів освіти.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що позивачем були належним чином виконані всі вимоги для зарахування на навчання і подані всі необхідні документи, а відтак у відповідача не було підстав для відрахування позивача з навчання через наявність порушення процедури його зарахування.

Представник відповідача - адвокат Гарбазей Д.О., який діє на підставі довіреності №436/03-13 від 03.04.2025, - в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у заявах відповідача по суті справи. Пояснив, що на момент прийняття рішення про зарахування позивача на навчання, останнім не подавалося до університету доказів наявності в нього права на відстрочку від мобілізації, внаслідок чого університет не мав права укладати з ним договір про навчання в аспірантурі на денній формі. Зауважив, що при вступі на навчання позивачем було надано приписне посвідчення, в якому відсутні відомості про наявність у позивача права на відстрочку від мобілізації. Також зазначив, що при прийнятті рішення про зарахування позивача на навчання не було дотримано вимог закону щодо підтвердження наявності у вступника права на відстрочку від мобілізації засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіту. Оскільки зарахування позивача на навчання здійснено всупереч вимог наказу Міністерства освіти та науки України №910 від 24.06.2024, то його було відраховано на законних підставах.

14.07.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та з 21.12.2020 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання на території м. Черкаси, що підтверджується його паспортом та довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру /а.с. 8-9/.

Позивач є придатним до проходження військовою служби і з 17.12.2020 приписаний до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрований Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про що свідчать відомості з копії посвідчення призовника та застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_3» /а.с.1 1-13/.

01.09.2024 ОСОБА_1 на підставі рішення приймальної комісії від 27.08.2024 був зарахований з 01.09.2024 студентом першого курсу денної форми навчання за освітньо-науковим ступенем «Доктор філософії» за спеціальністю 051 «Економіка» освітньо-науковою програмою «Економіка», про що було видано відповідний наказ № 387-с від 27.08.2024 /а.с. 15/.

Згідно Довідки про здобувача освіти за даними ЄДР бази з питань освіти № 222365 від 29.08.2024 дата здобуття освіти : 01.09.2024 - 31.08.2028 /а.с. 16-17/.

Позивачем з відповідачем були укладені Договір №035/24-ОМ від 10.08.2024 про навчання у закладі вищої освіти та Договір №6 від 03.09.2024 про надання освітніх послуг, відповідно до яких навчання позивача мало здійснюватись на платній основі /а.с.18-19/

Позивач не порушував умови договору і виконував навчальний план ЧДТУ, що визнається сторонами, а тому не підлягає доказуванню. При цьому позивачем в повному обсязі оплачена вартість першого року навчання в сумі 45 000 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією /а.с. 20/.

Наказом Черкаського державного технологічного університету №39-с від 03.02.2025 позивача з 03.02.2025 відраховано зі складу здобувачів вищої освіти у зв`язку з порушенням вимог до зарахування. Підставою для видачі вищезазначеного наказу став протокол засідання комісії з перевірки виконання вимог до зарахування вступників №1 від 03.02.2025, службова записка голови комісії з перевірки виконання вимог до зарахування вступників № 50-ф від 03.02.2025 /а.с. 14, 27-28/.

За змістом протоколу засідання комісії з перевірки виконання вимог до зарахування вступників (наказ від 27.01.2025 №23/03-03) №1 від 03.02.2025 суд встановив, що означена комісія визнала встановленим порушення вимог до зарахування в 2024 році вступників для здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії на денній формі навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб, зокрема п. 1. ч. 1 наказу МОН України від 24.06.2024 № 910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році» в частині підтвердження права на вступ до ЧДТУ засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти.

Позивач не погоджується з наявністю правових підстав для його відрахування з навчання, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином між сторонами наявний спір щодо правомірності здійснення відповідачем відрахування позивача з навчання, який регулюється нормами Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 (далі - Закон №1556), умовами укладених між сторонами договорів та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Частиною 1 статті 5 Закону №1556 передбачено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Абзацом 1 ч. 6 ст. 5 Закону №1556 встановлено, що доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді.

Відповідно до а. 10 ч. 1 ст. 5 Закону №1556 третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв`язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

На виконання ч. 2 ст. 64 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 3, абз. 5 ч. 1 ст. 4, п.п. 22, абз. 1 п.п. 23 п. 2 розділ XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», абз. 2 ч. 3 ст. 57-1 Закону України «Про освіту», ст. 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», абз. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», п. 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, 24 червня 2024 року Міністерством освіти та науки України був виданий наказ №910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача вищої освіти у 2024 році» (далі - Наказ №910).

Абзацом 1 пункту 1 Наказу №910 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто, станом на день прийому заяви, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та позивачем як вступником, та зарахування ОСОБА_1 на навчання для здобуття третього рівня вищої освіти, було передбачено, що тимчасово до 01 січня 2025 року призупин ено прийом заяв, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та вступником, та зарахування на навчання для здобуття третього (освітньо-наукового, освітньо-творчого) рівня вищої освіти та в асистентуру-стажування на денну або дуальну форми здобуття освіти за кошти фізичних та юридичних осіб (крім вступників з числа осіб, визначених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідного права засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти).

Аналіз змісту положень п. 1 Наказу №910 свідчить, що відповідним актом встановлено заборону на період дії режиму воєнного стану на зарахування на навчання на денну або дуальну форми здобуття третього рівня освіти за кошти фізичних чи юридичних осіб для вступників, які не відносяться до кола осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Додатково Наказом №910 визначено перелік засобів, за допомогою яких підтверджується наявність у вступника права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивач при вступі на навчання для здобуття третього рівня освіти не надавав відповідачу документів для підтвердження наявності в нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До того ж не надано відповідних документів і суду під час даного судового провадження, а відтак суд виходить з того, що на момент вступу позивача на навчання він не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, суд звертає увагу, що поданий позивачем при вступі на навчання відповідачу документ про перебування на військовому обліку (приписне посвідчення), а також роздрукований військово-обліковий документ з мобільного застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_3» не містить будь-яких відомостей щодо наявності у позивача відповідного права на відстрочку від призову, хоча наявність таких відомостей свідчить, що позивач виконав вимоги закону про мобілізацію щодо оновлення даних у ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстрований у реєстрі військовозобов`язаних «Оберіг».

В цьому контексті суд відхиляє доводи сторони позивача щодо того, що позивач, як призовник який не досяг 25-річного віку, безумовно не підлягає мобілізації, оскільки відповідні доводи є необґрунтованими. В цьому контексті суд зауважує, що право на відстрочку від мобілізації виникає на підставах, передбачених положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а його реалізація обумовлюється необхідністю реєстрації такого права у базі даних військово-облікової реєстрації. Сам по собі факт того, що позивач за військово-обліковими даними не набув статусу військовозобов`язаного, а обліковується як призовник, не свідчить про те, що він має право на відстрочку від мобілізації, що є необхідною передумовою для вступу на навчання для здобуття третього рівня освіту відповідного до Наказу №910.

В той же час положення Наказу №910 передбачали виключний перелік осіб, які можуть вступати на навчання для здобуття третього рівня освіти, а також виключний перелік засобів, за допомогою яких підтверджується наявність у вступника права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначаючи, що наявність відповідного права підтверджується засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти). Разом з тим, сторони визнають ту обставину, що станом на день виникнення спірних правовідносин, тобто, станом на день прийому заяви, проведення конкурсного відбору, укладання договорів про навчання між закладом вищої освіти та позивачем як вступником, та зарахування ОСОБА_1 на навчання для здобуття третього рівня вищої освіти, правовий механізм підтвердження відповідного права засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія) або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиною державною електронною базою з питань освіти, не функціонував, а відповідно будь-хто із осіб, які бажали у 2024 році бути зарахованими на навчання для здобуття третього рівня вищої освіти, не могли виконати положення абз. 1 п. 1 Наказу №910.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що Наказ №910, який за своєю правовою сутністю є нормативно-правовим актом регуляторного характеру, передбачав обмеження права на освіту для військовозобов`язаних осіб та передбачав механізм подолання такого обмеження у спосіб, який не міг бути реалізований станом на момент подання позивачем документів до ЧДТУ для вступу на навчання для здобуття третього рівня освіти.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України у рішенні №10-р/2020 від 28.08.2020 наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Статтею 151-2 Конституції України передбачено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти» від 08.11.2023 за №3438-ІХ у пункті 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» підпункт 23 викладено у такій редакції: «у 2022, 2023, 2024 роках прийом на навчання для здобуття вищої освіти здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, без дотримання вимог цього Закону».

Разом з тим, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти» від 08.11.2023 за №3438-ІХ не встановлює жодних обмежень прав громадян щодо здобуття вищої освіти, в тому числі і здобуття третього рівня вищої освіти, зокрема, у 2024 році.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що застосування відповідачем до спірних правовідносин (прийняття наказу про відрахування з 03.02.2025 позивача) положень Наказу №910 суперечить як положенням ст. 1, 3, 6, 8, 19, 53, 64 Конституції України, так і рішенню Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020, що є обов`язковим до виконання згідно положень ст. 151-2 Конституції України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

В той же час, визначена Наказом №910 процедура подолання обмежень права на освіту для вступників на навчання для здобуття третього рівня освіту, яка не мала реального механізму її реалізації, суперечить принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, адже, враховуючи наведене вище, створюється ситуація непередбачуваності щодо врегулювання правовідносин щодо здобуття освіти у 2024 році.

Отже, оскільки, станом на липень-серпень 2024 року, тобто час, коли позивач подав заяву до ЧДТУ, правовий механізм подолання обмежень, передбачених Наказом №910, для вступників на навчання для здобуття третього рівня освіти був відсутній та не функціонував з причин, що не залежали як від волі позивача, так і відповідача, то суд доходить висновку, що Черкаський державний технологічний університет правомірно зарахував позивача з 03.20.2024 студентом 1 курсу денної форми навчання за освітньо-науковим ступенем доктора філософії за кошти фізичних та/або юридичних осіб.

У зв`язку із викладеним суд доходить висновку про помилковість твердження відповідача про те, що згідно з Наказом №910 ЧДТУ не мав права приймати на навчання позивача.

Окремо суд звертає увагу, що Наказ №910 був предметом судового оскарження за результатом якого Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 21.05.2025 у справі №320/37685/24, яким визнав протиправним та нечинним наказ Міністерства освіти і науки України від 24.06.2024 №910 «Про деякі особливості набуття та поновлення статусу здобувача освіти». Зазначені обставини підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, що є загальнодоступним, а відтак не підлягають доказуванню.

Крім того суд вважає за необхідне також звернути увагу учасників справи на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Такий висновок щодо застосування означеної доктрини викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), що застосовується судом з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

У даному випадку, позивач, звернувшись до відповідача із заявою заяву про допуск до участі в конкурсному відборі на навчання разом із всіма необхідними документами, пройшовши успішно конкурсний відбір, уклавши із відповідачем договори про навчання між закладом вищої освіти та позивачем як вступником, був визнаний відповідачем таким, що повністю відповідає Правилам прийому до Черкаського державного технологічного університету у 2024 році наслідком чого стало зарахування позивача з 01.09.2024 студентом 1 курсу денної форми навчання за освітньо-науковим ступенем доктора філософії за кошти фізичних та/або юридичних осіб, що підтверджується витягом з наказу ЧДТУ №387-с від 27.08.2024. У зв`язку із означеними юридично значимими діями відповідача, його ж дії щодо відрахування позивача з 03.02.2025 на підставі наказу ЧДТУ №39-с від 03.02.2025, в основу якого покладено не дії/бездіяльність позивача, а саме дії щодо зарахування, вчинені працівником відповідача, на переконання суду, свідчить про суперечливу поведінку Черкаського державного технологічного університету у спірних правовідносинах. Тобто у конкретному випадку відповідач діяв недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці, що і зумовлює застосування судом до спірних правовідносин доктрини venire contra factum proprium.

Таким чином, встановлені судом обставини та докази, що їх підтверджують, дають підстави суду для висновку про протиправність наказу Черкаського державного технологічного університету від 03.02.2025 №39-с у частині відрахування позивача зі складу здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії першого року навчання денної форми навчання, а відповідно і про скасування означеного наказу у відповідній частині.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладені вище норми матеріального та процесуального права, беручи до уваги встановлення судом протиправності оскаржуваного позивачем наказу у відповідній частині, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування спірного наказу Черкаського державного технологічного університету у частині, що стосується порушених прав позивача.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ефективним у конкретному випадку буде такий спосіб захисту порушеного права позивача як поновлення позивача на навчанні у Черкаському державному технологічному університеті.

У зв`язку із викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і правомірними, а відтак позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

При цьому при вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 1937,92 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що в даному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати зі сплати судового збору в повному обсязі, тобто в розмірі 1937,92 грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаського державного технологічного університету про скасування наказу про відрахування з вищого навчального закладу та поновлення на навчанні - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Черкаського державного технологічного університету від 03 лютого 2025 року №39-с у частині відрахування ОСОБА_1 зі складу здобувачів вищої освіти першого року навчання (закінчення навчання - 31.08.2028) освітньо-наукового рівня денної форми навчання (спеціальність 051 Економіка, освітньо-наукова програма «Економіка», навчання за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб) з 03.02.2025.

Поновити ОСОБА_1 на навчанні у Черкаському державному технологічному університеті, в якості здобувача вищої освіти першого року навчання (закінчення навчання - 31.08.2028) за освітньо-науковим ступенем «доктор філософії» денної форми навчання за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб за спеціальністю 051 «Економіка», освітньо-науковою програмою «Економіка».

Стягнути з Черкаського державного технологічного університету (код ЄДРПОУ 05390336; юридична адреса - бул. Шевченка, 460, м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) в якості відшкодування судових витрат суму коштів в розмірі 1 937 грн. 92 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.М. Скляренко