Рішення від 15.07.2025 по справі 755/11514/23

Справа №:755/11514/23

Провадження №: 2/755/3460/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарях Локотковій І.С., Гриценко О.І., Силкової Л.Є.

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників відповідача ОСОБА_4

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко Ольга Миколаївна про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_5 про поділ спільного майна (зобов`язання) подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко Ольга Миколаївна про поділ спільного майна подружжя посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі з 04.11.2003 по 13.08.2020 року, щ( підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого відділом реєстрації акті] цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві № 1787 від 04.11.2003 року та Рішенням Попільнянського районного суд Житомирської області від 13.08.2020 року по справі № 288/1049/20. У період перебування у шлюбі сторони вклали гроші в будівництво нове квартири. 23.08.2019 року відповідач за згодою позивачки уклав попередні: договір з ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-інвест". Згідно додатку №2 до Договору об`єктом нерухомого майна є квартира АДРЕСА_1 , кількість житлових кімі З, загальна площа 85,19 кв.м., житлова площа 50,17 кв.м., лоджія 1. Загальна вартість об`єкта нерухомості складає 60558,16 доларів США. Вартість в у гривні складає 1516376,33, які сторони сплатили вчасно на банківський рахунок ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-інвест". Станом на день подання цього позову ПрАТ "Компанія з управлінь активами "Карпати-інвест" повідомлення про укладання основного договору не надавав, будинок не введено в експлуатацію, основний договір не укладено. Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначених майнових прав на квартиру майбутньому. Оскільки, гроші за попереднім договором було витрачено було в період шлюбу, то майнові права на квартиру в майбутньому належить сторонам, подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивачка має нам поділити вищезазначене майнове право, шляхом визнання за нею 1/2 частки майнових прав на квартиру в майбутньому в порядку поділу майна, ще об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визнане законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, з майнового права здійснюється на загальних підставах ниви законодавства. У разі інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юри, осіб, у тому числі в управління, що здійснюється, зокрема, через фінансування будівництва, шляхом укладання попереднього договору, д право на об`єкт інвестування можна визначити, як «право очікувані наділяє власника цього права певними, але не всіма правами власника м засвідчує його правомочність отримати право власності на нерухоме чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Таким чином, майнові права на об`єкт інвестування, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , 6.6 набуті сторонами під час перебування зареєстрованому шлюбі, а тому до вказаних майнових прав застосовується презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними період шлюбу.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва від 09.08.2023 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

26.09.2023 року до суду найшла зустрічна позовна заява про поділ спільного майна (зобов`язання) подружжя, яка обґрунтована наступним. 23.08.2019 року між ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» та ОСОБА_3 укладено попередній договір. В Додатку №1 до Попереднього договору вказана інформація про об`єкт нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_3 , номер на плані 120, загальна площа 85,19 м2. Відповідно до пункту 2.1. Додатку №2 до Попереднього договору, перший платіж, який Сторона-2 зобов`язана заплатити Стороні 1 за цим Попереднім договором, еквівалент суми 18167,45 доларів США, в термін до 30 серпня 2019 року. Відповідно до пункту 2.2. Додатку №2 до Попереднього договору, другий платіж, який Сторона-2 зобов`язана заплатити Стороні 1 за цим Попереднім договором, еквівалент суми 42390,71 доларів США, в термін до 06 вересня 2019 року. З метою виконання зобов`язань за Попереднім договором, 04 вересня 2019 року, ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_5 договір позики в інтересах сім`ї (для купівлі квартири), оформлений розпискою, відповідно до якого я отримав в борг 45000,00 (сорок п`ять тисяч) доларів США, які зобов`язувався повернути в строк до 04 вересня 2021 року. Про укладання договору позики з ОСОБА_5 позивач знала заздалегідь, так як грошових заощаджень, які змогли забезпечити виконання зобов`язань за Попереднім договором у нас не було. На виконання умов Попереднього договору ОСОБА_3 , здійснив оплати: 28 серпня 2019 року, в сумі 457000,00 грн. (квитанція №262210006); 09 вересня 2019 року, в сумі 1 063 675,75 грн. (квитанція №ПН3776). Зазначені платежі були зроблені, за рахунок отриманої позики ОСОБА_3 в ОСОБА_5 для купівлі квартири, яка станом на 09.09.2019 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (2508,6035) складала 1 128 871,56 грн. Станом на 22 вересня 2023 року, ні він, ні ОСОБА_1 отриману позику або її частину ОСОБА_5 не повернули. Таким чином, наша з позивачем заборгованість перед ОСОБА_5 складає 45000,00 доларів США. Отже, позика в розмірі 45000,00 доларів США отримана 04.09.2019 року від ОСОБА_5 є спільним боргом подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зобов`язання з повернення якої в рівних частинах по 22500,00 доларів США повинен виконувати кожен з подружжя. Дохід отриманий ОСОБА_3 починаючи з 01.01.2009 року до моменту укладання Попереднього договору склав 1 680 121,09 грн., що звичайно не міг забезпечити оплату за Попереднім договором. З доходу позивач за зустрічним позовом: утримував сім`ю (відповідач за зустрічним позовом не працювала); орендував житло в місті Києві; забезпечував відпочинок сім`ї (докази надаються); забезпечував лікування онкохворої мами (докази надаються). ОСОБА_1 перебуваючи у шлюбі не працювала, доходів, майна у спадок, в подарунок, яке було б її особистою приватною власністю, та могло бути використане для оплати за квартиру згідно умов Попереднього договору не отримувала.

29.09.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. З відзиву вбачається, що він фактично повторює позицію викладено у зустрічній позовній заяві.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 30.10.2023 року за клопотанням представника позивача витребувані докази.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 30.10.2023 року за клопотання представника відповідачам позов залишений без руху.

02.11.2023 року представником позивача подано заву про усунення недоліків, яка прийнята судом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 15.11.2023 року зустрічна позовна заява залишена без руху.

20.11.2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків за зустрічним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 21.12.2023 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву.

25.12.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом та долучена до матеріалів справи. З відповіді на відзив вбачається, що у відзиві на позов відповідач зазначає що під час шлюбу з позивачем з метою виконання зобов`язань за попереднім договором від 23.08.2019 року щодо купівлі квартири в майбутньому за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 86,19 кв.м., відповідач отримав позику від ОСОБА_5 в розмірі 45 000 доларів США та вказує, що позивач була обізнана з цієї позикою та дала відповідну згоду на її отримання. Проте, позивач вказує, що про існування позики їй нічого не було відомо, придбання квартири було здійснено за кошти сім`ї, які були накопичені під час перебування в шлюбу. Відповідач якщо і отримував позиву, то витратив кошти не на купівлю квартири і не в інтересах сім`ї.

09.10.2024 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 28.02.2024 року відмовлено в задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 28.02.2024 року задоволено клопотання представника позивача, призначено технічну експертизу документів та зупинено провадження.

18.04.2024 року до суду від експерта надійшов лист щодо надання оригіналу досліджуваного документа.

Листом від 20.06.2024 року справу повернуто до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 22.07.2024 року поновлено провадження.

Листом від 07.10.2024 року КНДІСЕ повідомив, що у зв`язку з ненадходженням на адресу експерта досліджуваного документа ухвала суду від 28.02.2024 року про призначення технічної експертизи документів залишена без виконання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 11.11.2024 року відмовлено в задоволені клопотання представника відповідача про призначення психологічної експертизи з використанням поліграфа.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 23.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 28.01.2025 року відмовлено в задоволені клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 11.03.2025 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відео конференції з Червонозаводським районним судом м.Харкова для допиту свідка.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просять суд визнати за кожним: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на частку у спільній сумісній власності, що складає 1/2 вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , кількість житлових кімнат 3, загальна площа 85,19 кв.м житлова площа 50,17 кв.м., лоджія 1. Проти задоволення зустрічного позову заперечують з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні відповідач на його представник заперечують про задоволення первісного позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. На задоволені зустрічного позову наполягають та просять суд визнати спільним боргом погруддя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позичені кошти за договором позики, укладеним 04.09.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у розмірі 45 000 доларів США, та визнати за кожним із подружжя зобов`язання із повернення коштів ОСОБА_5 у сумі 22 500 доларів США.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача, його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 04.11.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про що складено відповідний актовий запис № 1787.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 13.08.2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

23.08.2019 року між ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» і ОСОБА_3 укладений попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1313.

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони зобов`язалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу щодо об`єкта нерухомого майна, про який вказано в додатку № 1 цього Договору, на умовах встановлених цим попереднім договором , в тому числі додатком № 2 до цього Договору та додатком № 3 до цього договору.

Згідно додатку № 1 до Попереднього договору об`єктом нерухомого майна є трикімнатна кватира № 120, загальною площею 85,19 кв.м., на 15 поверсі по АДРЕСА_4 .

Відповідно до пункту 1.5 попереднього договору сторони зобов`язані укласти основний договір у день, час, місці та у нотаріуса, які вказані в повідомлені Сторони -1 Стороні-2, але не пізніше одного календарного місяця після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку, в якому знаходиться Об`єкт нерухомого майна, і підготовки документів, які необхідні Стороні -1 для укладення Основного договору (оформлення технічного паспорту, реєстрації права власності у відповідному державному реєстрі) за умови належного виконання Стороною-2 своїх зобов`язань, які передбачені цим договором, зокрема, зобов`язань, які передбачені в Додатку № 2.

Згідно додатку № 2 до Попереднього договору ціна одного квадратного метра загальної площі Об`єкта нерухомого майна на день укладення договору становить 17 800 грн., еквівалент 710,86 доларів США. Ціна продажу Об`єкта нерухомого майна розраховується і відображається в Основному договорі як сума, які розраховані відповідно до п.п.2.1.2 та 2.2.2 цього Додатку № 2, збільшена відповідно на суму, розраховану відповідно до п. 3.2. Додатку № 2 або зменшена відповідно на суму, розраховану відповідно до п.3.3. Додатку № 2.

З відповіді на ухвалу суду від 30.10.2023 року ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» повідомила суду, що станом на дату листа ( 16.11.2023 року) ОСОБА_3 оплатив вартість квартира АДРЕСА_5 в сумі 1 520 675,75 грн., а заборгованість за договором на даний час відсутня. При цьому така заборгованість може виникнути під час остаточних розрахунків в результаті різниці між фактичною і проектною площею квартири, що вказана в попередньому договорі з додатками від 23.08.2019 року. Будинок не введений в експлуатацію. ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» не скеровувало повідомлення ОСОБА_3 про укладання основного договору, а тому основний договір не укладався. В додаток до цього листа надано довідку про оплату вартості квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи підстави первісного позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що спірне майно є спільним майном подружжя та просила визнати за нею право власності на частку у спільній сумісній власності, що складає 1/2 вартості майнових прав на квартиру.

Вирішуючи спір за первісним позовом суд виходить з наступного.

Суд констатує, що попередній договір щодо об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_5 укладений за час перебування сторонами в шлюбі, вартість квартири у розмірі 1 520 675,75 грн. оплачена ОСОБА_3 за час перебування у шлюбі.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Норми статті 60 СК України закріплюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 29 червня 2021 року в справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

З урахуванням того, що на майно, яке придбано за час шлюбу розповсюджується презумпція спільності права власності подружжя на майно, то тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на ту особу, яка її спростовує.

До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, зокрема яке знаходиться в третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21), постанова Верховного Суду від 06 листопада 2024 року в справі № 405/1459/20 (провадження № 61-5836св24)).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Під час укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується під час укладення договорів одним з подружжя.

Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).

Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов`язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15 (провадження № 14-712цс19), а також у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року в справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18).

Судом встановлено, що на дату підписання попереднього договору вартість майна (спірної квартири) складає 1 520 675,75 грн. Вартість майна підлягає зміні у випадках, передбачених пунктом 1.5 цього договору (пункт 2.2 попереднього договору). Ціна продажу Об`єкта нерухомого майна розраховується і відображається в Основному договорі як сума, які розраховані відповідно до п.п.2.1.2 та 2.2.2 цього Додатку № 2, збільшена відповідно на суму, розраховану відповідно до п. 3.2. Додатку № 2 або зменшена відповідно на суму, розраховану відповідно до п.3.3. Додатку № 2.

Відповідно до п. 2.3 Попереднього договору вбачається, що після виготовлення технічного паспорту на Об`єкт нерухомого майна здійснюється остаточний розрахунок авансової оплати ціни Об`єкта нерухомого майна…

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що відсутні будь-які обмеження щодо виду або предмета договору, який можуть зобов`язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору, тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів: про відчуження нерухомого чи рухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, надання послуг, виконання робіт, надання майна в оренду тощо.

Сутність попереднього договору полягає у виконанні таких функцій: спонукання до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов`язку; фіксація умов основного договору.

Отже, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

Одним із завдань попереднього договору є те, що він повинен забезпечити відносини між сторонами до укладення основного договору, гарантувати реальну можливість через певний час набути відповідні права на тих самих умовах, які існували в момент укладення попереднього договору, навіть у тому разі, коли одна із сторін втратить інтерес до цих правовідносин.

Між тим, відповідно до умов вказаного попереднього договору майновими правами на об`єкт нерухомості володіє ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест», а сторони лише погодили укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартири в строк та на умовах, визначених цим договором.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16, а також постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Водночас частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З огляду на те, що відповідно до умов попереднього договору покупець набуває право власності на майнові права після підписання ним акту прийому-передачі майнових прав, передача та приймання майнових прав між сторонами договору не відбулася, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки саме по собі укладання ПрАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» та ОСОБА_3 попереднього договору не породжує переходу до ОСОБА_3 майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 .

При цьому, слід звернути увагу, що в зв`язку з укладенням попереднього договору 23.08.2019 року та сплатою грошових коштів в розмірі 1 520 675,75 грн. за цим договором, ОСОБА_1 не позбавлена можливості в порядку поділу майна подружжя порушувати перед судом питання про стягнення компенсації частини сплачених за цим договором грошових коштів або в разі укладення основного договору купівлі-продажу пред`являти вимоги щодо права на частку у придбаній квартирі.

Проте підстав для визнання права власності на частку у спільній сумісній власності, що складає з частини майнових прав на квартиру за попереднім договором немає, оскільки такий договір є договором про наміри укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу та не надає стороні цього договору право на отримання частки, майнових прав тощо, відповідно до положень статті 635 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Вирішуючи спір за зустрічним позовом суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, ОСОБА_3 посилається на те, що з метою виконання зобов`язань за Попереднім договором, 04 вересня 2019 року, він уклав з ОСОБА_5 договір позики в інтересах сім`ї (для купівлі квартири), оформлений розпискою, відповідно до якого я отримав в борг 45000,00 доларів США, які зобов`язувався повернути в строк до 04 вересня 2021 року. Про укладання договору позики з ОСОБА_5 позивач знала заздалегідь, так як грошових заощаджень, які змогли забезпечити виконання зобов`язань за Попереднім договором у нас не було.

Судом встановлено, що згідно розписки від 04.09.2019 року ОСОБА_3 отримав в позику 45 000 доларів США від ОСОБА_5 . Позика отримана готівкою, в інтересах сім`ї для купівлі квартири. Зобов`язався повернути позику в строк до 04.09.2021 року.

В подальшому рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 13.02.2024 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_5 45 000 доларів США. Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 на підставі розписки від 04.09.2019 року кошти в борг та не повернув їх, що стало підставою для стягнення.

В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що дане рішення є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. На момент ухвалення рішення суд апеляційної інстанції судове рішення не ухвалив.

Також судом встановлено з пояснень відповідача, що на момент ухвалення рішення у даній справі борг ОСОБА_5 він повернув в повному обсязі.

Заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_1 зазначила, що про існування позики їй нічого не було відомо, придбання квартири було здійснено за кошти сім`ї, які були накопичені під час перебування в шлюбі. Крім цього, вона також працювала під час шлюбу, а також її батьки допомагали їх сім`ї своїми заощадженнями. Позивач якщо і отримував позику, то витратив кошти не на купівлю квартири і не в інтересах сім`ї.

Судом встановлено, що попередній договір був укладений 23.08.2019 року. Договір позики грошових коштів, укладений у вигляді розписки, ОСОБА_3 уклав 04.09.2019 року. За офіційним курсом НБУ станом на 09.09.2019 року 45 000 доларів США еквівалентно 1 128 871,56 грн.

Згідно квитанції № 262210006 від 28.08.2019 року ОСОБА_3 вніс авансовий платіж в сумі 457000,00 грн. Згідно квитанції № ПН3776 від 09.09.2019 року ОСОБА_3 вніс авансовий платіж в сумі 1 063 675,75 грн.

З викладеного вбачається, що кошти отримані від позики відповідачем ОСОБА_3 використані на внесення авансового платежу за попереднім договором від 2308.2019 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_3 з 2004 року, пояснив, що він особисто не був свідком отримання грошей в позику та написання розписки, проте в день отримання позики особисто бачив як ОСОБА_3 приніс кошти до робочого кабінету і він знав, що це коти отримані в борг. Також був свідком розмови позивача та відповідача щодо отримання боргу та купівлі квартири. Також разом із відповідачем їздив в банк вносити кошти за квартиру.

Допитаній в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснив, що він був причасний до займу грошей ОСОБА_3 на покупку квартири. На початку літа 2019 року ОСОБА_3 попросив гроші в борг, але лише до осені визначився з конкретною квартирою. Кошти, які отримані ОСОБА_3 в борг його, але передавав та отримував розписку ОСОБА_5 . В вересні 2019 року він передав кошти ОСОБА_3 через ОСОБА_5 .

На спростування доводів зустрічного позову ОСОБА_1 не надано жодного доказу. Також не надано доказів того, що подружжя мали заощадження, які, як каже ОСОБА_1 , були використані на внесення авансового платежу за попереднім договором, та не надано доказів, того, що її батьки допомагали своїми заощадженнями.

Отже, судом встановлено, що позика ОСОБА_3 в розмірі 45 000 доларів США отримала ним с метою внесення авансового платежу за попереднім договором від 23.08.2019 року, тобто в інтересах сім`ї.

Таким чином, внаслідок придбання подружжям квартири за кошти отримані за договором позики боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 7 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16 та постанові Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц (провадження № 61-17824св18).

Судом встановлено, що кошти за укладеним за час шлюбу договором позики сторони витратили в інтересах сім`ї, а саме на придбання спірної квартири, а тому ОСОБА_1 , крім поділу спірної квартири у відповідний правовий спосіб, також набула зобов`язання у вигляді повернення позиченої грошової суми, оскільки договір позики, укладений в інтересах сім`ї, створює обов`язок для обох з подружжя.

Вирішуючи спір щодо поділу боргових зобов`язань подружжя, суд виходить із того, що предметом поділу за зустрічним позовом в даній справі є визнання боргу спільним та визнання за кожним із подружжя зобов`язання повернення коштів ОСОБА_5 в розмірі по 22 500 доларів США із кожного з подружжя, але борг на час ухвалення рішення погашений особисто ОСОБА_3 .

З огляду на викладене суд констатує, що праву ОСОБА_1 на частину спірної квартири кореспондується боргове зобов`язання - повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього нерухомого майна. Одночасно із цим, вимога про визнання боргу спільним та визнання за кожним із подружжя зобов`язання повернення коштів ОСОБА_5 в розмірі по 22 500 доларів США із кожного з подружжя без пред`явлення інших позовних вимог щодо стягнення боргу з порядку в порядку регресу з ОСОБА_1 , не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав позивача за зустрічним позовом, а є лише підставою для вирішення інших позовних вимог, іншої справи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, пункт 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87 52854/99, пункт 122, від 30 жовтня 1991 року).

Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Afanasyev v. Ukraine, заява №38722/02, пункт 75, рішення від 5 квітня 2005 року), що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року п. 103 та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19 лютого 1998 року, пункт 106).

Отже, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні як первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко Ольга Миколаївна про поділ спільного майна подружжя так і зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_5 про поділ спільного майна (зобов`язання) подружжя.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні первісного та зустрічного позовів судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко Ольга Миколаївна про поділ спільного майна подружжя відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_5 про поділ спільного майна (зобов`язання) подружжя відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ;

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Карпати-Інвест», ЄДРПОУ 22334753, адреса місцезнаходження: місто Львів, вулиця Головацького, 23-а;

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко Ольга Миколаївна, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 22 офіс 1;

Третя особа: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складений 21.07.2025 року.

Суддя Н.О.Яровенко