Рішення від 17.07.2025 по справі 826/7617/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2025 року Чернігів Справа № 826/7617/16

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

при секретарі Лавровської В.І.,

представника позивача Максименко О.В.,

представника відповідача Коваленка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (далі також позивач) до Державної авіаційної служби України (далі також відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 12.04.2016 № 002476 серії АА та № 002477 серії АА.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідачем порушено процедуру прийняття спірних рішень. Крім того зазначає, що Правила сертифікації аеропортів, що затверджені Наказом Державіаслужби від 13.06.2006 № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2006 за №740/12614, містить вичерпний перелік видів діяльності, які підлягають обов`язковій сертифікації, водночас такий вид діяльності як заправка повітряного судна /азотом / киснем не включено до вказаного переліку, що не було враховано відповідачем. Позивач вважає, що ним не вчинено протиправних дій, які б, відповідно до положень Повітряного кодексу України є підставою для притягнення позивача до відповідальності шляхом складання постанови про накладення штрафу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки посадові особи Державіаслужби діяли на підставі та у спосіб, визначений законодавством України. Зокрема, за наслідками перевірки у позивача встановлено порушення вимог Повітряного кодексу України, що слугувало підставою для складання протоколів про правопорушення в галузі цивільної авіації та спірних постанов. Звернув увагу суду, що на час розгляду справи, протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації від 25.03.2016 № 000466 серії АА та №000467 серії АА в судовому порядку не скасовані, та дії відповідача також не оскаржені.

Представником позивача надані додаткові пояснення, в яких зазначено про відсутність з боку позивача порушень Повітряного кодексу України та протиправності спірних постанов. Також надано письмові пояснення щодо неналежності та недопустимості доказу, зокрема відеозапису обслуговування рейсу в аеропорту «Бориспіль», оскільки не вказує, що техніка та персонал належать Товариству.

Державіаслужбою надані заперечення, в яких вказано, що відповідно до додатку 1 пункту 2.1.5 Правил сертифікації аеропортів затверджених наказом Державіаслужби від 13.06.2006 №407, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.06.2003 за №740/12614 (далі - Правила №407), авіапаливозабезпечення авіаційних перевезень і робіт комплекс заходів, спрямований на забезпечення експлуатації та обслуговування повітряного судна кондиційними авіаційними паливно-мастильними матеріалами і спеціальними рідинами, приймання, збереження, підготовку та видачу на заправлення, заправлення повітряного судна авіаційними паливно-мастильними матеріалами і спеціальними рідинами, здійснення контролю якості авіаційних паливно-мастильних матеріалів та інші заходи з контролю кількісних та (чи) якісних характеристик (властивостей) авіаційних паливно-мастильними матеріалами на етапах авіапаливозабезпечення авіаційних перевезень. З огляду на вищевикладене, визначення «авіапаливозабезпечення авіаційних перевезень і робіт» включає в себе комплекс заходів, спрямованих на забезпечення експлуатації та обслуговування повітряного судна спеціальними рідинами (в даному випадку, азотом), приймання, збереження, підготовку та видачу на заправлення, заправлення повітряного судна спеціальними рідинами. Враховуючи вищевикладене, транспортування обладнання з азотом в зону обслуговування повітряного судна відноситься до комплексу заходів, зазначеному вище.

В судовому засіданні, в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених у позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Державіаслужба видала наказ від 22.12.2015 №826 «Про проведення позапланової інспекційної перевірки» у ТОВ «Інтеравіа» 24,25, 28.12.2015 року щодо дотримання вимог безпеки польотів при здійсненні наземного обслуговування.

На підставі цього наказу, комісією у складі голови комісії: Матвєєва А.Л. (заступник начальника відділу сертифікації суб`єктів аеропортової діяльності управлінкя аеродромів та аеропортів Державіаслужби); заступника голови комісії: Горькавого С.О. (державний інспектор з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією відділу авіаційних робіт управління виконання польотів департаменту льотної експлуатації Державіаслужби); членів комісії: Кордяніна В.Ю. (головний спеціаліст відділу розвитку та екологічної безпеки аеропортів управління аеродромів та аеропортів Державіаслужби); Сафонова К.Л. (начальник групи безпеки дорожнього руху ДП МА «Бориспіль» (за згодою)); Кацалапа О.М. (інструктор служби наземного обслуговування ДП МА «Бориспіль» (за згодою)); ОСОБА_1 (співробітник СБ України в ДП МА «Бориспіль» (за згодою)); ОСОБА_2 (інженер з технічного навчання служби головного механіка аеропорту ДПМА «Бориспіль» (за згодою)); та з залученням головного державного інспектора відділу нагляду на будівництві, транспорті та зв`язку Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Київській області Шевела Єгора Олеговича(за згодою) проведено перевірку, та складено акт позапланової інспекційної перевірки ТОВ «Інтеравіа» в аеропорту «Бориспіль» з 24 по 28 грудня 2015 року, в якому у пунктах 5,7,8 висновку акту вказано: заборонити Товариству експлуатацію спецмашин та засобів перонної механізації за переліком, що вказані в Акті від 13.01.2016 до моменту приведення їх технічного стану до експлуатаційних норм та погодження з Державіаслужбою поновлення їх експлуатації; вивезти з контрольованих зон аеропорту «Бориспіль» спецмашини та засоби перонної механізації за переліком, що вказані в Акті від 13.01.2016; заборонити Товариству експлуатацію посудин під тиском, що використовуються для заправки повітряних суден азотом без наявності сертифіката відповідності.

За наслідком проведеної перевірки відповідачем складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.03.2016 № 000467 за результатами інформації, наведеної у листі Служби безпеки України від 01.03.2016 № 8/3/2-2209 29; протокол від 25.03.2016 № 000466 за результатами усунення недоліків попередньої перевірки.

За результатом розгляду матеріалів справи Державіаслужбою прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 12.04.2016 № 002476 серії АА, якою за порушення п. 6 ч. 1 ст. 13 та ч. 2 ст.77 Повітряного кодексу України, на підставі статей127-130 Повітряного кодексу Українина Товариство накладено штраф у сумі8500,00 грн та постановою про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 12.04.2016 № 002477 серії АА, за порушення п.6.6 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №68 від 09.02.2010 «Про затвердження Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України», накладено штраф і розмірі 5100 грн.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Щодо проведення перевірки.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Повітряний кодекс Українивстановлює правові основи діяльності в галузі авіації. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Згідно із положеннями пункту 6 частини першої статті 13 Повітряного кодексу України ( в редакції, чинній на час спірних правовідносин) сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють наземне обслуговування.

За приписамистатті 77 Повітряного кодексу Українивстановлено, що суб`єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов`язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Статтею 126 Повітряного кодексу Українипередбачено, що за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов`язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 127 Повітряного кодексу Українивизначає фінансові санкції, що застосовуються до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації (частини перша, другастатті 128 Повітряного кодексу України).

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 129 Повітряного кодексу Українипідставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені встатті 127 цього Кодексу, є протокол. Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Справа про правопорушення в галузі цивільної авіації розглядається в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання уповноваженим органом з питань цивільної авіації протоколу про правопорушення в галузі цивільної авіації.

Стаття 130 Повітряного кодексу Українипередбачає порядок оскарження постанови у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації, а саме: постанову у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законом.

Порядок накладення штрафів і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті затвердженонаказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за № 73/20386 (далі - Порядок № 637).

Пунктом 2.1 Порядку № 637 установлено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку № 637 протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації.

Пунктами 3.1-3.6 Порядку № 637 передбачено, що розглядає справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).

Від імені Державіаслужби України розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України.

Штраф за невиконання (неналежне виконання) суб`єктом вимог законодавства, що регулює діяльність у галузі цивільної авіації, накладається у розмірах, визначених встатті 127 Повітряного кодексу України.

Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб`єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

У разі вчинення юридичною особою - суб`єктом авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.

Згідно з пунктами 5.4-5.7 Порядку № 637 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Голова Державіаслужби України або його заступники (за напрямом діяльності) протягом 15 днів з дня отримання Державіаслужбою України протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації виносять постанову про накладення штрафу на суб`єкта або про закриття провадження у справі згідно з додатками 2, 3 до цього Порядку.

При визначенні розміру штрафу враховується характер вчиненого правопорушення, ступінь вини порушника, наслідки вчиненого правопорушення.

Постанова складається у двох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику Суб`єкта чи надсилається рекомендованим листом поштою, про що робиться запис у справі. Другий примірник постанови залишається у справі.

За приписами пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від08 жовтня 2014року №520 (далі - Положення) передбачено, що Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Державіаслужба у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення).

Підпункт 9 пункту 4 Положення визначає, що Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб`єктами авіаційної діяльності вимог законодавства, авіаційних правил України, зокрема шляхом проведення планових і позапланових перевірок, аудитів та інспектувань, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень.

Згідно з підпунктом 6 пункту 6 Положення Державіаслужба для виконання покладених на неї завдань має право, серед іншого, накладати штрафи за умов, визначенихПовітряним кодексом України.

Так, пункт 5.3 розділу 5 Порядку № 637 передбачає, що акти перевірок суб`єкта, документи, які підтверджують факти правопорушень у галузі цивільної авіації, заперечення до актів перевірок (у разі наявності) та інші матеріали перевірок подаються разом з протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Водночас пункт 2.1 розділу 2 Порядку № 637 визначає, що підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1. Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.

За змістом підпункту 6 пункту 6 Положення Державіаслужба для виконання покладених на неї завдань має право накладати штрафи за умов, визначенихПовітряним кодексом України.

Поряд з цим,стаття 129 Повітряного кодексу Україниустановлює, що підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені встатті 127 цього Кодексу, є протокол. Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Справа про правопорушення в галузі цивільної авіації розглядається в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання уповноваженим органом з питань цивільної авіації протоколу про правопорушення в галузі цивільної авіації.

З аналізу викладених положень законодавства України висновується, що обов`язковим документом, на підставі якого Державіаслужба має право застосувати до суб`єкта авіаційної діяльності відповідальність за правопорушення у галузі цивільної авіації, є протокол про правопорушення. Такий протокол підписується посадовою особою, що склала його, та керівником або уповноваженим представником суб`єкта авіаційної діяльності.Складання інших обов`язкових документів аністаття 129 Повітряного кодексу України, ані пункт 2.1 розділу 2 Порядку № 637 не містять.

Водночас суд зауважує, що пункт 5.3 розділу 5 Порядку № 637 містить перелік документів, які можуть бути подані контролюючим органом разом з протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації, і обов`язковість складання яких цією нормою закону не установлена. Крім того, згаданий пункт Порядку № 637 передбачає не лише наявність акта перевірки, а й іншихдокументів, які підтверджують факт вчинення правопорушення у галузі цивільної авіації.

Як убачається з матеріалів справи, спірні постанови прийняті відповідачем на підставі протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.05.2016 № 000466,000467, які складені за інформаціє наведеної у листі Служби безпеки України від 01.03.2016 № 8/3/2-2209 29 та за результатами усунення недоліків попередньої перевірки.

Однак зміст вказаних протоколів на містить посилань на акти перевірки або іншідокументи, які підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення у галузі цивільної авіації.

Отже, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем наведених норм.

При цьому суд зазначає, що питання обрання наслідків допущених контролюючими органами порушень процедури при прийнятті відповідних рішень можуть бути самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками вчинення відповідних дій, якщо суд оцінить їх такими, що тягнуть за собою протиправність останніх.

Таким чином, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, за умови, що таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Щодо встановленого порушення, зокрема відсутності сертифікату відповідності.

Так, Підпунктом 2.1.5 Правил сертифікації аеропортів, що затверджені наказом Державіаслужби від 13.06.2006 №407 (далі Правила №407) встановлено, що види аеропортової діяльності, які підлягають сертифікації наведені в Додатку 1 до Правил №407.

Додаток 1 до Правил №407 містить вичерпний перелік видів діяльності, які підлягають обов`язковій сертифікації. При цьому за приписами Правил №407 такий вид діяльності як заправка повітряного судна азотом/киснем не віднесено до діяльності, що підлягає обов`язковій сертифікації.

При цьому варто звернути увагу, щостаття 6 КАС України, унормовуючи обов`язок суду при вирішенні справи керуватися принципом верховенства права.

Безперечно, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Як зазначено у Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія; Venice Commission) під назвою «Мірило правовладдя» («Rule of law checklist», розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 1112 березня 2016 року), «передбачуваність» означає не лише те, що приписи акта права мають бути проголошеними ще до їх імплементації, а й що вони мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб`єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними».

Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50756) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У свою чергу, Суд Європейського Союзу вважає, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають , що «наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» («Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа № 212-217/80, п. 10); або «що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін» («Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union», справа № T 434/11, п. 93; «France v. Commission», справа № C-325/91, п. 26).

За правових позицій Європейського Суду з прав людини, критеріями, за якими визначається якість норми національного права, є такі: доступність норми права, що визначається можливістю фізичних та юридичних осіб, до яких вона звернена, ознайомитись зі змістом норми права; передбачуваність її застосуваннямає місце, якщо її формулювання є достатньо чіткими з урахуванням специфіки відповідних суспільних відносин, зокрема статусів їхніх учасників, щоб дати змогу учасникам суспільних відносин передбачити в розумних межах у світлі особливостей конкретних обставин наслідки, що може потягти за собою те чи інше їх діяння;наявність гарантій проти її свавільного застосування, тобто національне законодавство повинно давати приватним особам належне уявлення про обставини та умови, за яких представники влади мають повноваження вдатись до заходів, що зачіпають права приватних осіб.

У контексті охарактеризованого критерію «якості закону» слід зазначити, що встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону», зобов`язують такий суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону.

У практиці ЄСПЛ також застосовуються вироблені багаторічною практикою підходи, відповідно до яких якість закону означає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване застосування відповідного законодавства; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та правильності, що допускає можливість різного тлумачення такого законодавства, порушує критерій «якості закону»; втручання у право особи може бути виправданим, якщо воно не тільки «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», але й передбачається «якісним» законом.

Так, на переконання суду, у спірних правовідносинах, наявність обов`язкової сертифікації на такий вид діяльності як заправка повітряного судна /азотом / киснем, має бути визначена у законодавчо встановленому переліку.

Водночас відсутність у переліку відповідного виду діяльності, що потребує сертифікації на законодавчому рівні у цих відносинах, свідчить про юридичну невизначеність.

Отже, відповідачем не доведено допущення позивачем порушення, зазначеного у протоколі № 000466 та постанові № 002476.

При цьому у постанові від 3 липня 2019 року у справі №911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Недоведеними є посилання відповідача на відеозапис обслуговування рейсу в аеропорту «Бориспіль», з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Водночас вказаний відеозапис не може вважатися належним та допустим доказом, оскільки як протоколи про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.03.2016 № 000466,000467 так і спірні постанови не містить посилань на цей відеозапис. Крім того відповідачем не доведено, що обслуговування повітряного судна, зокрема заправка азотом, та обладнання, яке використовується для заправки, належить Товариству.

Посилання відповідача на те, що протоколи про адміністративне правопорушення 25.03.2016 № 000466,000467 та дії відповідача у спірних правовідносинах на даний час не оспорюються, суд до уваги не приймає, оскільки протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не породжує юридичних наслідків, оскільки він лише фіксує факт виявлення порушень, а визнання протиправними та скасування спірних рішень охоплює в собі й визнання неправомірними дій відповідача, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення не потребує.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас відповідач не довів, що оскаржувані рішення відповідають принципу законності та обґрунтованості, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

У відповідності до вимог частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 2756,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Державної авіаційної служби України від 12.04.2016 № 002476 серії АА, № 002477 серії АА.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" судовий збір у розмірі 2756,00 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень) сплачений відповідно до платіжного доручення № 1478, №1479 від 29.04.2016.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" шосе Харківське, 201/203,м. Київ,02121 код ЄДРПОУ 33240887.

Відповідач: Державна авіаційна служба України просп. Берестейський, 14,м. Київ,01135 код ЄДРПОУ 37536026.

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2025 року.

Суддя І.І. Соломко