Ухвала від 18.07.2025 по справі 487/4113/22

Справа № 487/4113/22

Провадження № 2-о/487/162/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2025 року місто Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: судді Темнікової А.О., присяжних: Лозенко В.Д., Полінкевич Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва із заявою про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, в якій просив продовжити строк дії рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.07.2023 року, яке набрало законної сили 31.08.2023 (справа № 487/4113/22, провадження № 2-о/487/39/23) про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , недієздатним та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , опікуном повнолітнього недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , строком на два роки з дня набрання рішенням законної сили.

Щодо експертизи.

Відповідно до ч. 8 ст. 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

При зверненні ОСОБА_1 до суду з клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, заявником не було в порядку, визначеному ч. 8 ст. 300 ЦПК України, самостійно надано висновок судово-психіатричної експертизи про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Разом з цим, одночасно з поданням заяви заявлено клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи судом.

За змістом частин 1 та 2 ст. 294 ЦПК України під часрозгляду справокремого провадженнясуд,серед іншого,зобов`язаний сприятиу здійсненніта охоронігарантованих Конституцієюі законамиУкраїни прав,свобод чиінтересів фізичнихабо юридичнихосіб,вживати заходівщодо всебічного,повного іоб`єктивного з`ясуванняобставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 03.07.2025 року було призначено у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, судово-психіатричну експертизу.

Встановлено строк для проведення експертизи до 28.07.2025 року.

Провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи.

15.07.2025 року до суду надійшли матеріали цивільної справи №487/4113/22 (провадження №2-о/487/162/25) разом з клопотанням експерта Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» Миколаївська філія судових експертиз від 14.07.2025 року №28/02/635-2025 року про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а саме: 1) інформації з КНП «МОЦПЗ» МОР (в разі звернення за медичною допомогою протягом 2022-2025 років); 2) медичної документації КНП «ЦПМСД» МОР (за місцем проживання) щодо спостереження (відвідування) протягом 2022-2025 років у зв`язку з тим, що останні записи в наданій медичній карті амбулаторного хворого за січень 2022 року; 3) характеристики на ОСОБА_2 за місцем мешкання.

У супровідному листі в.о. Миколаївської філії Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» І.Комплієнко зазначено, що у зв`язку з відпускною кампанією з 01.07.2025 року по 31.07.2025 року експертною установою не проводяться амбулаторні судово-психіатричні, комплексні судові психолого-психіатричні експертизи. Виконання ухвали суду в частині проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 28.07.2025 року неможливо з об`єктивним причин. Також проінформовано суд, що через значне експертне навантаження проведення амбулаторних судово-психіатричних експертиз заплановано на грудень 2025 року.

З огляду на викладене, у зв`язку із надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, провадження у справі підлягає поновленню згідно ст. 254 ЦПК України для прийняття подальших процесуальних рішень.

Щодо забезпечення позову.

16.07.2025 року до суду надійшла заява адвоката Притикіна Ігора Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по даній справі шляхом: 1) тимчасового продовження строку дії рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 27.07.2023 року про визнання ОСОБА_2 недієздатним до дати ухвалення нового рішення у справі; 2) визнання, що наявна затримка проведення судово-психіатричної експертизи з незалежних від сторін причин створює невизначеність, яка потребує забезпечення позову для уникнення порушення прав і законних інтересів ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що з урахуванням орієнтовної дати проведення експертизи - грудень 2025 року, після 31.08.2025 року строк дії рішення суду про визнання недієздатності формально припиняється, однак рішення про зміну чи скасування цього статусу відсутнє. У такому випадку настає період правової невизначеності, що: позбавляє особу правового статусу «недієздатної», який необхідний для належного медичного, соціального, правового захисту; створює ризик невизнання законності дій опікуна від імені цієї особи; перешкоджає представництву її інтересів в органах влади, медичних установах, тощо. Статус опікуна не припиняється автоматично, однак опіка є похідною від встановлення недієздатності, а отже втрата правового статусу особи, щодо якої встановлено опіку, прямо впливає на зміст та обсяг повноважень ОСОБА_1 як опікуна.

Дослідивши матеріали заяви суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

Частиною 1, 2 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, найважливішою особливістю справ окремого провадження є відсутність у них спору про право.

Відсутність спору про право тягне за собою і відсутність сторін із протилежними інтересами (позивач і відповідач).

Згідно з частиною 4 статті 294 ЦПК України особи, які беруть участь у справах окремого провадження є заявник і заінтересовані особи.

Отже, в окремому провадженні відсутній спір про право.

Відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи розглядаються судом за правилами окремого провадження (п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України). Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною розглядається в порядку, встановленому статтею 299 ЦПК України (ч. 9 ст. 300 ЦПК України).

У зв`язку з цим положення статей 149-153 ЦПК України, які регулюються порядок та підстави забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді заяв поданих в порядку окремого провадження.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить правових норм, які б надавали суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення заяви про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, оскільки в окремому провадженні розглядаються лише справи за відсутністю спору про право, в той час як для застосування заходів забезпечення позову необхідно існування дійсного спору про право між сторонами.

Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, як така що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки в окремому провадженні не вирішується спір про право, а тому все те, що пов`язано з позовом, у тому числі й питання забезпечення позову, у цьому виді провадження не вирішується.

Крім того, згідно із ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстав до забезпечення не існуючого позову немає, заява є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо адвоката особи, стосовно якої розглядається справа.

Згідно ч.1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 24 статті 14 Закону «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, стосовно яких суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною; поновлення цивільної дієздатності недієздатних фізичних осіб та фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, звільнення від повноважень опікунів чи піклувальників таких осіб, - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 5 ст. 293 ЦПК України, у випадках, встановлених пунктами 1, 9 і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов`язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.

Враховуючи,що розглядсправ пропродовження строкудії рішенняпро визнанняфізичної особинедієздатною розглядаєтьсяв порядку,встановленому статтею299ЦПК України,та проводитьсясудом заобов`язковою участюадвоката особи,стосовно якоїрозглядається справа,з метоюзабезпечення дотриманняпроцесуальних правта забезпеченняпроцесуальних гарантійвідносно фізичноїособи,відповідно доположень частини5статті 293ЦПК України,суд вважаєза необхіднезалучити дляздійснення представництваінтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,адвоката через Південний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 149-153, 254, 293-300, 353-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.

Призначити справу до розгляду на 25.07.2025року о09:30годині в приміщенні Заводського районного суду міста Миколаєва, за адресою: м. Миколаїв, вул. Радісна, 3, зал судових засідань №4, про що повідомити учасників судового провадження.

У задоволенні заяви адвоката Притикіна Ігора Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по даній справі відмовити.

Доручити Південному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката для здійснення представництва інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , стосовно якої розглядається питання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, з метою розгляду даної цивільної справи.

Копію ухвали направити Південному міжрегіональномуцентру знадання безоплатноїправничої допомоги для відома та виконання.

Ухвала в частині відмовити у забезпечені позову може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 18.07.2025 року.

Суддя А.О. Темнікова

Присяжні В.Д. Лозенко

Ю.В. Полінкевич