Рішення від 04.06.2025 по справі 643/3094/25

Справа № 643/3094/25

Провадження № 2/643/2640/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2025 рокуСалтівський районний суд міста Харкова у складі : головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря -Куліш А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , 3-тя особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , 3-тя особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з ОСОБА_3 вона познайомилась у 1991 році. Вони разом з ним працювали в ЖЕУ №8 Київського району м. Харкова з лютого 1991 року по жовтень 2001 року, вона працювала майстром, а він зварювальником. На час їх знайомства позивачка в шлюбі не перебувала, але мала сина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А ОСОБА_3 знаходився в шлюбі, який потім було розірвано в 1992 році. На час знайомства з ОСОБА_3 позивачка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , в двокімнатній квартирі. В цій же квартирі мешкала її мати та сестра з сином 1989 року народження. В березні 1991 року ОСОБА_3 переїхав до позивачки і вони з ним стали разом жити, як подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась спільна дочка- ОСОБА_5 . При реєстрації народження дочки в свідоцтві про її народження ОСОБА_3 не був зазначений як батько, так як на той час він втратив документи, потрібен був час на їх відновлення, а дитину треба було реєструвати. Позивач з ОСОБА_3 фактично створили повноцінну сім`ю, у них був єдиний бюджет, вели спільне господарство, планували і робили всі значущі в сумісному житті придбання, разом виховували сина позивачки і спільну доньку. Син позивачки ОСОБА_4 називав ОСОБА_3 батьком, і саме останній повів ОСОБА_4 на перший дзвоник до школи. ОСОБА_3 часто брав сина позивачки з собою на свою роботу, знайомив його зі своєю професією, а коли син став дорослим, то було й таке, що він ОСОБА_3 влаштував до свого місця роботи. У 2009 році пішла до школи спільна з ОСОБА_3 донтка- ОСОБА_5 . Всі друзі та однокласники дітей вважали, що саме ОСОБА_3 є її та сина ОСОБА_4 батьком. Декілька разів діти їздили на відпочинок до дитячого табору, і позивачка з ОСОБА_3 завжди удвох їх навідували.

До 1996 року влітку позивачка з ОСОБА_3 часто знаходились в с.Руська Лозова, де допомагали у веденні присадибного господарства брату матері позивавчки. ОСОБА_3 на час знаходження в шлюбі з ОСОБА_8 мешкав в службовій кімнаті . Ця кімната знаходилась в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Після виведення квартири з числа службових ОСОБА_3 з колишньою дружиною приватизували цю квартиру, а потім її продали. Це було в 2003 році. Ця обставина підтверджується договором-доручення на проведення розселення комальної квартири, укладеним ОСОБА_3 і його колишньою дружиною з Агенством нерухомості «САБО ЛТД».

На отримані від продажу вищезазначеної кімнати гроші кожний купив для себе окремий будинок. ОСОБА_3 придбав житловий будинок в АДРЕСА_3 , де і був зареєстрований.

Проте весь час він фактично проживав разом з позивачкою за її зареєстрованим місцем мешкання. І саме тому він знаходився на обліку в поліклініці №10, яка територіально обслуговує мешканців Салтівки, м.Харків.

У ОСОБА_3 від шлюбу з ОСОБА_8 є дві дочки : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зі слів цивільного чоловіка позивачки ОСОБА_3 він дуже рідко бачився з дочкою ОСОБА_10 . Позивачку з дочками не знайомив. Де вони на цей час знаходяться і чим займаються їй невідомо. Мати цивільного чоловіка ОСОБА_3 проживала в Кіргізії , проте декілька разів, в 1991 та в 1996 році приїжджала до них , зупинялась за їх місцем мешкання, позивачку вважала дружиною свого сина .

В 2002 році була продана квартира по АДРЕСА_4 і куплена більша за площею квартира за адресою: АДРЕСА_5 . Саме в цій квартирі цивільний чоловік позивачки ОСОБА_3 жив до відправки його у лютому 2023 року на захист від військової агресії рф . І саме за адресою цієї квартири ОСОБА_3 укладав договір на заміну віконних блоків у 2007 році .

29 липня 2022 року за сумісні кошти купили двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , так як позивачка з ОСОБА_3 не були в зареєстрованому шлюбі, то зазначену квартиру придбали у спільну часткову власність, по частині кожному. Дана обставина підтверджується договором купівлі-продажу квартири.

Коли цивільний чоловік позивачки приходив з фронту у відпустку, то він свою частину вказаної квартири переоформив на спільну доньку- ОСОБА_5 шляхом укладення 11.03.2023 року договору дарування .

ОСОБА_3 22 листопада 2021 року зробив заповіт, яким належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_3 заповідав в рівних частинах ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Цей заповіт було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чижовою Н.А.

Весь час знаходження ОСОБА_3 на фронті останній постійно підтримував позивачку матеріально, так як розмір її заробітної плати складає приблизно 10 000 грн. на місяць, а чоловік ОСОБА_3 отримував щомісячно значно більшу суму грошей, і бажав забезпечити позивачку і дітям гідний рівень життя.

Факт систематичного перерахування ОСОБА_3 грошових сум позивачці підтверджується Випискою Приватбанку з її карткового рахунку за період з 16.02.2023 року по 05.08.2024 року. З цієї банківської виписки вбачається, що чоловік позивачки перераховував їй суми грошей по декілька разів на місяць, і останній раз він на її картку відправив 20050 грн. 15 липня 2024 року.

23 липня 2024 року позивачка отримала письмове сповіщення №2330 від ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що старший солдат ОСОБА_3 загинув від отримання ушкоджень поблизу населеного пункту Іванівка Харківської області. Встановлення даного факту їй необхідно для отримання статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час воєнного стану, захищаючи Батьківщину, відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Наказу МОУ від 25.01.2023 №45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», а також від даного рішення залежить виникнення у неї прав та обов`язків, визначених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, позивачка надала заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримала , просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі- ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи були повідомлені в установленому порядку.

Представник 3-ї особи- Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі .

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на час знайомства з ОСОБА_3 позивачка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , в двокімнатній квартирі. В цій же квартирі мешкала її мати, син , 1988 року народження та сестра з сином 1989 року народження.

В березні 1991 року ОСОБА_3 переїхав до позивачки і вони з ним стали разом жити, як подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась спільна донька- ОСОБА_5 . При реєстрації народження дочки в свідоцтві про її народження ОСОБА_3 не був зазначений як батько, так як на той час він втратив документи, потрібен був час на їх відновлення, а дитину треба було реєструвати.

В 2002 році була продана квартира по АДРЕСА_4 і куплена більша за площею квартира за адресою: АДРЕСА_5 . Саме в цій квартирі цивільний чоловік позивачки ОСОБА_3 жив до відправки його у лютому 2023 року на захист від військової агресії рф . І саме за адресою цієї квартири ОСОБА_3 укладав договір на заміну віконних блоків у 2007 році .

29 липня 2022 року за сумісні кошти позивачка з цивільним чоловіком придбали двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , так як позивачка з ОСОБА_3 не були в зареєстрованому шлюбі, то зазначену квартиру придбали у спільну часткову власність, по частині кожному, дана обставина підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим ПН ХМНО Шуть О.Г. , реєстровий номер 1705.

Коли цивільний чоловік позивачки приїхав до м.Харкова , то він свою частину вказаної квартири переоформив на спільну доньку- ОСОБА_5 шляхом укладення 11.03.2023 року договору дарування, посвідченим ПН ХМНО Шуть О.Г реєстровий номер 360.

ОСОБА_3 22 листопада 2021 року зробив заповіт, яким належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_3 заповідав в рівних частинах ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , заповіт було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чижовою Н.А., реєстровий номер 1429.

23 липня 2024 року позивачка отримала письмове сповіщення №2330 від ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що старший солдат ОСОБА_3 загинув від отримання ушкоджень поблизу населеного пункту Іванівка Харківської області 19.07.2024 року.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02.08.2024 року , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Як зазначає позивач у позові в березні 1991 року ОСОБА_3 переїхав до позивачки і вони з ним стали разом жити, як подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась спільна донька- ОСОБА_5 . При реєстрації народження дочки в свідоцтві про її народження ОСОБА_3 не був зазначений як батько, так як на той час він втратив документи, потрібен був час на їх відновлення.

За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, несли спільні витрати, купували майно для спільного користування, займалися благоустроєм житла, приймали участь у витратах на утримання житла та його ремонт. ОСОБА_3 виховував і доглядав за її сином як батько. Всі свята вони проводили у колі рідних та друзів, у неї склалися теплі родинні відносини з матір`ю померлого.

На підтвердження чого позивачем надано копії : свідоцтва про народження ОСОБА_3 , диплома на ім`я ОСОБА_3 , про закінчення ПТУ, договору доручення про розселення комунальної квартири, обкладинки амбулаторної картки ОСОБА_3 виписки із медичної амбулаторної картки ОСОБА_3 , декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, довіреності ОСОБА_3 на ім`я позивачки з питань оформлення права власності на земельну ділянку в с.Руська Лозова, договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 договору дарування частини квартири АДРЕСА_7 , договору добровільного страхування життя ОСОБА_3 за 2021 рік, виписки з Приватбанку по картковому рахунку позивачки за період з 01.01.2023р. по 09.08.2024р., догворів, укладених ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_13 на виготовлення металопластикових виробів в 2007 році , заповіту ОСОБА_3 від 22.11.2021 року, акту про постійне проживання позивачки з ОСОБА_3 , сповіщення з ІНФОРМАЦІЯ_6 про загибель ОСОБА_3 , довідок з ГУ ДМС України в Харківській області щодо місця реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , відповідь з Першого відділу ДРАЦС по м.Харкову щодо реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_3 , народження у нього дітей.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 , однією сім,єю, як дружина і чоловік без реєстрації шлюбу з вересня 1992 року по 19 липня 2024 року також підтверджується актом про постійне проживання позивачки з ОСОБА_3 , який підписаний свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «Одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Частиною 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Пунктом 4 зазначеної статті визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України та п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 4 ст.3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позивачем доведено, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв`язку із чим суд вважає за можливе задовольнити заяву, оскільки встановлено, що заявник спільно проживала з ОСОБА_18 однією сім`єю, як дружина і чоловік без реєстрації шлюбу з вересня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 , їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу і сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами .

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимогОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.11, 12, 13, 78, 79, 89, 264, 265, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 , з вересня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Майстренко