Постанова від 15.07.2025 по справі 923/1095/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 рокум. ОдесаСправа № 923/1095/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Савицький Я.Ф., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

за участю представників учасників справи:

від Відділу ДВС Чумаченко Ю.С.,

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2025, постановлену суддею Бездолею Д.О., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 05.05.2025

у справі № 923/1095/20

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз»

про: стягнення 367 371 028, 85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.07.2024 у даній справі повністю задоволено позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» на його користь 367317028,85 грн заборгованості та 735700 грн витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили. Судом видані відповідні накази, які згодом були направлені стягувачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ ДВС).

18.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Того ж дня, в межах виконавчого провадження були винесені постанови: про арешт майна та коштів боржника.

20.03.2025 боржником було повідомлено державного виконавця про включення його до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Реєстр), у зв`язку з чим боржник просив: зупинити виконавче провадження; зняти арешт з коштів та майна боржника; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору.

На наступний день боржник звернувся в позасудовому порядку зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

26.03.2025 боржник звернувся з відповідною скаргою до суду, в якій (з урахуванням уточнень) просив: визнати незаконними постанови державного виконавця про арешт майна та коштів боржника, а також стягнення виконавчого збору; визнати незаконною бездіяльність державного виконавця щодо невинесення (вчасно) постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2025 у даній справі провадження по скарзі в частині вимоги про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору закрито; скаргу в іншій частині задоволено частково, а саме: визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невчасного винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. В іншій частині скарги відмовлено.

Частково задовольняючи скаргу, місцевий господарський суд виходив з того, що: боржником 20.03.2025 було повідомлено державного виконавця про внесення ТОВ «Херсонрегіонгаз» до Реєстру, натомість, в порушення визначеного Законом строку, державний виконавець зупинив виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови лише 03.04.2025.

Не погодившись з ухвалою суду в частині задоволення скарги, Відділ ДВС подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Відділ посилається на те, що 03.04.2025 державним виконавцем винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, про зняття арешту з усіх рахунків та майна боржника, у зв`язку з чим наявні правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України.

Також скаржник вважає, що у спірному випадку підлягає застосуванню норма, відповідно до якої на період дії на території України воєнного стану встановлено переривання строків, визначених Законом, до яких, зокрема, належать строки винесення постанов, в тому числі і постанови про зупинення виконавчого провадження. Скаржник зазначає, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22 та від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області копії матеріалів даної справи, необхідних для розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2025, відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження копій матеріалів з суду першої інстанції.

27.05.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 27.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 923/1095/20 до розгляду на 15.07.2025 о 14:00 год.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи також не надходило.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 справу прийнято до провадження вищевизначеним складом колегії суддів.

В судове засідання 15.07.2025 з`явився представник Відділу ДВС, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2025 у даній справі в частині задоволення скарги, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарг у повному обсязі.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду прави за їх відсутності.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом та яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невчасного винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що протиправною бездіяльністю державного виконавця як суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Так, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.34 т.5), 18.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77546917 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі № 923/1095/20 про стягнення з ТОВ «Херсонрегіонгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основного боргу в сумі 367317028,85 грн.

Того ж дня, державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 77546917 були винесені постанови: про арешт майна божника (а.с.31 т.5); про арешт коштів боржника (а.с.33 т.5); про стягнення виконавчого збору (а.с.35 т.1).

Між цим, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.06.2024 № 1187 (а.с.32 т.5) ТОВ «Херсонрегіонгаз» було включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Реєстр).

20.03.2025 скаржником було повідомлено державного виконавця листом від 19.03.2025 № 250319/б/01 (а.с.38 т.5), який був отриманий 20.03.2025 (а.с.39 т.5), що не заперечено Відділом ДВС, про включення ТОВ «Херсонрегіонгаз» до Реєстру, у зв`язку з чим боржник просив: зупинити виконавче провадження № 77546917; зняти арешт з коштів та майна боржника; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору згідно з п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону.

У вказаному листі міститься посилання на Реєстр, а в додатку до листа долучено копію постанови від 26.06.2024 № 1187.

21.03.2025 боржник звернувся в позасудовому порядку зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (а.с.36 т. 5), проте доказів реагування на цю скаргу матеріали справи не містять.

26.03.2025 боржник звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця до суду.

Під час розгляду скарги, а саме 03.04.2025, державним виконавцем були винесені в межах виконавчого провадження № 77546917 наступні постанови (а.с.62-65 т.5): про зняття арешту з майна боржника; про зняття арешту з коштів боржника; про зупинення вчинення виконавчих дій. Вказані постанови мотивовані тим, що боржник включений до Реєстру.

Отже, як встановлено судом, боржником було повідомлено державного виконавця про внесення ТОВ «Херсонрегіонгаз» до Реєстру 20.03.2025, натомість, в порушення визначеного Законом строку, державний виконавець зупинив виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови лише 03.04.2025.

Водночас, Віддіом ДВС не наведено суду жодних обґрунтованих, вмотивованих та аргументованих міркувань з приводу неможливості своєчасного вчинення дій щодо зупинення виконавчого провадження в межах визначених Законом строків.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така бездіяльність державного виконавця є неправомірною, а тому цій частині скарга боржника є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Доводи скаржника про те, що 03.04.2025 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій колегія суддів відхиляє, адже це жодним чином не спростовує факт винесення цієї постанови з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22 та від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22, колегія суддів зазначає наступне.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

У наведених скаржником справах Верховний Суд виснував, що оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Разом з тим, проаналізувавши постанови Верховного Суду у справах № 260/2595/22 та № 420/10415/22, на які посилається скаржник, колегія суддів, ураховуючи критерії подібності спірних правовідносин, вважає, що правовідносини у справі, яка розглядається, та у справах наведених скаржником не є подібними, оскільки у даному випадку досліджується питання щодо зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, а не строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 та ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», пункт 58).

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2025 у справі № 923/1095/20 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 21.07.2025.

Головуючий суддяН.С. Богацька

СуддіЯ.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська