Ухвала від 22.07.2025 по справі 873/165/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про видачу наказу

"22" липня 2025 р. Справа№ 873/165/24

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Шапран В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - Бонтлаб В.;

відповідача - не з`явилися.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024

у третейській справі №36/24 (третейський суддя - Оберемко Р.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"

до Фермерського господарства "Ніка-Фенікс"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 66616,61 грн, з яких: 30851,55 грн - 36% річних, 22288,16 грн - пеня, 13476,90 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" задоволено повністю.

30.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" засобами поштового зв`язку звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24. Також заявник повідомив про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом цієї заяви, будуть надані з урахуванням п. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.01.2025 заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" присвоєно №873/165/24 та передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу) Шапрану В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, витребувано з Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків третейську справу.

06.01.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" надійшла заява, згідно якої товариство, на виконання ухвали суду від 06.02.2024, повідомило наступне: третейське застереження, що міститься у договорі поставки №254/23/119 від 12.04.2023 є чинним; рішення третейського суду від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 не скасоване; у провадження судів не перебувають заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24. Окрім того Супрун С.В. просив здійснювати розгляд заяви без його участі.

17.01.2025 до суду від Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник", на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025, надійшли витребувані документи та матеріали третейської справи №36/24.

05.02.2025 до суду від Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" надійшла заява, згідно якої відповідач повідомив, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі №873/20/25 заяву Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 прийнято до розгляду, у зв`язку з чим просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №873/20/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 зупинено провадження у справі №873/165/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 до набрання законної сили рішенням у справі №873/20/25.

Зобов`язано учасників судового процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

12.02.2025 матеріали третейської справи №36/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" до Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" про стягнення заборгованості передано судді Євсікову О.О. (на виконання запиту №09/1-14/88/25 від 12.02.2025).

14.02.2025 суддя Євсіков О.О., за минуванням потреби, повернув третейську справу №36/24 судді Шапрану В.В.

23.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" подало до Північного апеляційного господарського суду заяву про поновлення провадження у справі №873/165/24, згідно якої повідомлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №873/20/25 залишено без задоволення заяву Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №873/20/25 залишено без змін ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 поновлено апеляційне провадження у справі №873/165/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24, розгляд заяви призначено на 20.05.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

15.05.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" надійшла заява про покладення на Фермерське господарство "Ніка-Фенікс" 15050,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Станом на день проведення судового засідання 20.05.2025 матеріали третейської справи №36/24 до Північного апеляційного господарського суду з Верховного Суду не повернулися.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкладено розгляд справи №873/165/24 до 10.06.2025.

10.06.2025 розгляд справи №873/165/24 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Шапрана В.В. у відпустці з 10.06.2025 по 11.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 справу №873/165/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 призначено до розгляду на 08.07.2025.

Зважаючи на те, що станом на 08.07.2025 матеріали третейської справи №36/24 до Північного апеляційного господарського суду з Верховного Суду не повернулися, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкладено розгляд справи до 22.07.2025.

В судове засідання 22.07.2025, яке відбулося в режимі відеоконференції, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Враховуючи, що чинним законодавством передбачено право суду розглянути дану справу без участі представників сторін, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку здійснювати розгляд поданої заяви за відсутності представника боржника (Фермерського господарства "Ніка-Фенікс").

Представник заявника надав пояснення по суті поданої заяви, вимоги заяви підтримав, просив суд видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справ №36/24.

Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши доводи заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі ст. 327 ГПК України та п. 1-1 ч. 1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду.

В силу ч. 1 ст. 354 ГПК України, заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом 15 днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Частиною 3 ст. 354 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення також містяться у ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди".

Суд зауважує, що у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 355 ГПК України.

Також суд звертає увагу на те, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до ст. 355 ГПК України, ст. 56 Закону України "Про третейські суди". Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №876/32/20, від 08.04.2021 у справі №876/79/20.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

У п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ч. 1, 4-6 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Як убачається з матеріалів третейської справи, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 прийнято суддею Оберемко Р.А., предметом розгляду в зазначеній справі була вимога про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання згідно договору поставки №254/23/119 від 12.04.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" та Фермерським господарством "Ніка-Фенікс".

Згідно наявних в матеріалах третейської справи доказів судом встановлено, що 12.04.2023 між позивачем (постачальник) та Фермерським господарством "Ніка-Фенікс" (покупцем) укладено договір поставки №254/23/119, за яким постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість.

У розділі 9 договору сторони погодили третейське застереження, у відповідності до якого всі спори, які виникають при виконанні даного договору або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків відповідно до регламенту третейського суду, який є невід`ємною частиною третейської угоди.

Таким чином, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 прийняте в спорі, передбаченому договором поставки №254/23/119 від 12.04.2023, згідно з обумовленим в ньому третейським застереженням.

У зв`язку з несвоєчасним погашенням Фермерським господарством "Ніка-Фенікс" заборгованості згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13.08.2024 у справі №30/24 та наказу Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №873/123/24, в тому числі й договору поставки №254/23/119 від 12.04.2023 щодо сплати суми основного боргу в сумі 246665,82 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків із позовом до покупця про стягнення 36% річних та інфляційних втрат, та рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 позов задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 66616,61 грн з яких: 30851,55 грн - 36% річних, 22288,16 грн - пеня, 13476,90 грн - інфляційні втрати та 1460 грн третейського збору. Вказане рішення підписано третейським суддею Оберемко Р.А. та президентом Асоціації " українських банків Дубасом А.Б., а також скріплено печаткою Асоціації українських банків.

Як слідує з наявних у даній справі документів та встановлено судом:

- рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 не скасовано компетентним судом. При цьому, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №873/20/25, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №873/20/25, відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 залишено без змін.

- строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений;

- третейська угода, що міститься в розділі 9 договору поставки не визнана недійсною компетентним судом;

- склад третейського суду відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди";

- рішення третейського суду не містить способи захисту прав, які не передбачені законами України;

- третейський суд не вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

При цьому, докази добровільного виконання Фермерським господарством "Ніка-Фенікс" зазначеного рішення третейського суду в матеріалах справи відсутні та сторонами не подані.

За вказаних обставин, враховуючи те, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 добровільно не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення з Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 66616,61 грн та 1460 грн третейського збору.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Сплачена заявником сума судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення, відповідно до норм ГПК України, покладається на Фермерське господарство "Ніка-Фенікс", оскільки станом на час розгляду даної заяви доказів виконання рішення третейського суду боржником до суду не надано, а отже він вважається винним у виникненні спору (у зверненні заявника до суду з даною заявою).

Стосовно витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" на професійну правничу допомогу.

Як було зазначено вище, у заяві про видачу виконавчого документа Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" повідомляло про те, що у майбутньому понесе витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом цієї заяви.

Заявник в порядку ст. 124 ГПК України зазначив та просив врахувати те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку з розглядом заяви про видачу виконавчого документа не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правової допомоги в регіонах України, в яких знаходяться сторони даного спору, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення правової допомоги, які пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону.

При цьому сторони керуються тим, що вартість однієї години надання правової допомоги складає від 1500 грн до 1700 грн (в залежності від різного роду умов та чинників), участь у судовому засіданні складає від 2000,00 грн до 2500,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників, в тому числі, але не виключно тривалості судового засідання та часу очікування його початку), а оплата за задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу виконавчого документа - від одного до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

15.05.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" надійшла заява про покладення на Фермерське господарство "Ніка-Фенікс" 15050,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомог додано наступні докази:

- копію договору №11/10/2023 про надання правової допомоги від 11.10.2023;

- копію акту №34 здачі-приймання правничої допомоги від 13.05.2025 відповідно до договору №11/10/2023 про надання правничої допомоги від 11.10.2023;

- копію платіжної інструкції №306532579 від 13.05.2025;

- копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Адвокатського бюро "Василя Бонтлаба";

- копії рішення засновника Адвокатського бюро "Василя Бонтлаба" від 12.12.2018 №1, наказу №1 від 12.12.2018 Адвокатського бюро "Василя Бонтлаба".

Дослідивши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

При цьому за змістом п. 1 ч. 2 ст.126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Слід зазначити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до договору №11/10/2023 про надання правничої допомоги від 11.10.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (клієнт) та Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба", бюро зобов`язується здійснити захист, представництво в суді або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід`ємною частиною цього договору і враховує обсяг та складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини.

Пунктом 5.1.3 договору сторони погодили, що розмір додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") бюро за прийняття позитивного для клієнта судового рішення (повного або часткового задоволення відповідних вимог клієнта, а також повного або часткового відхилення протилежних клієнту вимог іншої зацікавленої сторони в межах певної справи) визначається на рівні від двох до тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в залежності від різних умов та чинників).

Відповідно до акту №34 від 13.05.2025 здачі-приймання виконаної правничої допомоги, згідно з договором №11/10/2023 про надання правничої допомоги від 11.10.2025, бюро передало, а клієнт прийняв наступну правничу допомогу:

- підготовка проекту заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 - 3 години;

- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 по справі №873/165/24 - 0,5 години;

- участь Адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду, яке відбулося 06.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 2000 грн;

- додаткова оплата ("гонорар успіху Адвоката") при позитивному для клієнта рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа - 7100 грн.

Ц пункті 2 акту сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги бюро складає 1700 грн, участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - 2000 грн, а розмір додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа - 7100 грн.

Згідно п. 3 акту загальна вартість наданої правничої допомоги склала 15050 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції №306532579 від 13.05.2025, заявник здійснив оплату за надання правової допомоги згідно договору №11/10/2023 від 11.10.2023 та акту №34 від 13.05.2025 Адвокатському бюро «Василя Бонтлаба» у розмірі 15050,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання заявнику Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» послуг на заявлену до стягнення суму.

Фермерське господарство "Ніка-Фенікс" не скористалося правом на подання заперечень чи клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши зміст та обсяг наданих бюро послуг (щодо підготовки проекту заяви про видачу виконавчого документа, виконання вимог ухвали суду від 06.01.2025 та участь адвоката у судовому засіданні 06.02.2025), значення цієї справи для сторін, співмірність виконаної адвокатом роботи в суді, суд виходить з того, що заявником було своєчасно вчинено всі дії, які вимагаються приписами ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, підтверджено необхідність надання послуг зазначених в акті, а також реальність їх надання, натомість Фермерським господарством "Ніка-Фенікс" зазначене не спростовано (не подано заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат).

Що стосується додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні - у випадку задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, Північний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Так відповідно до п. 5.1.3 договору, розмір додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") бюро за прийняття позитивного для клієнта судового рішення визначається на рівні від двох до тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У акті №34 від 13.05.2025 здачі-приймання виконаної правничої допомоги сторони погодили, що додаткова оплата ("гонорар успіху Адвоката") при позитивному для клієнта рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа становить 7100 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (п. 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Оцінивши наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" доводи щодо відшкодування "гонорару успіху" за надання правничої допомоги при розгляді заяви про видачу виконавчого документа у заявленому розмірі (7100 грн), суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, а також такі витрати не мають характеру необхідних в даній справі. Крім того суд враховує, що погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником. При цьому доводів необхідності сплати такої суми, її обґрунтованості та співмірності наданим адвокатом послуг матеріали справи не містять.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 15050 грн до 7950 грн. В іншій частині заявлений розмір витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 352-356 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 задовольнити.

2. Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.12.2024 у третейській справі №36/24 наступного змісту:

«Стягнути з Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" (68410, Одеська область, Одеський район, село Нові Каплани, вулиця Леніна, будинок 143, ЄДРПОУ 35855409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, будинок, 3, ЄДРПОУ 38953469) заборгованість у розмірі 66616 (шістдесят шість тисяч шістсот шістнадцять) грн 61 коп. та 1460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн третейського збору».

3. Стягнути з Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" (68410, Одеська область, Одеський район, село Нові Каплани, вулиця Леніна, будинок 143, ЄДРПОУ 35855409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, будинок, 3, ЄДРПОУ 38953469) судовий збір за подання до господарського суду заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду в сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Ніка-Фенікс" (68410, Одеська область, Одеський район, село Нові Каплани, вулиця Леніна, будинок 143, ЄДРПОУ 35855409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, будинок, 3, ЄДРПОУ 38953469) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7950 грн (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень), понесені в межах справи №873/165/24 в суді першої інстанції.

6. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

7. Видати наказ.

Ухвала, у випадку не оскарження, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або у випадку оскарження - після перегляду справи в апеляційному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 351, ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст. 253 ГПК України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 ГПК України.

Суддя В.В. Шапран