Рішення від 22.07.2025 по справі 922/5397/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/5397/13 (922/1858/25)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Аюпова Р.М. , Міньковський С.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529) до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 134, код ЄДРПОУ 14308894) про стягнення коштів в межах справи № 922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Антонов» (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (відповідача) , в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти за Договором №1.0873.2018 від 06.09.2018 у загальному розмірі 510 072,00 грн, з яких сума основної заборгованості 216 290,98 грн, пеня у розмірі 38 612,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 211 720,82 грн , 3% річних у розмірі 43 447,82 грн.

Крім того, позивач просить суд в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних за формулою: [Сума заборгованості] x 3% x [Кількість днів прострочення] / [Кількість днів у календарному році] до моменту повного фактичного виконання рішення суду; судові витрати у справі покласти на Харківське державне авіаційне виробниче підприємство.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Міньковський С.В. та Аюпова Р.М.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1858/23 від 28.05.2025) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Міньковський С.В. та Аюпова Р.М.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 20, 27-30, 162, 164, 172 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.05.2025 прийнято позовну заяву (вхідний номер 1858/25 від 28.05.2025) Акціонерного товариства «Антонов» до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до розгляду в межах справи № 922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. Відкрито провадження у справі № 922/5397/13 (922/1858/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та отримано останнім 30.05.2025 після 17 години.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 30.05.2025 отримана відповідачем 31.05.2025, з огляду на що строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 16.06.2025 включно (з урахуванням того, що 15.06.2025 - вихідний день).

Суд звертає увагу на те, що на адресу Господарського суду Харківської області відповідач відзив на позовну заяву Акціонерного товариства "Антонов" не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством «АНТОНОВ», яке відповідно до наказу АТ "Українська оборонна промисловість" №235 від 05.04.2024 реорганізовано (перетворено) в Акціонерне товариство "Антонов" (надалі - Позивач, Виконавець) та Харківським державним авіаційним виробничим підприємством (ХДАВП) (надалі - Відповідач, Замовник) укладено Договір № 1.0873.2018 від 06.08.2018 року (надалі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору предметом Договору є відшкодування витрат Виконавця з оцінки обсягу необхідного ремонту літака Ан-74 Т-200А (серія №19-04) за місцем його перебування на момент проведення оцінки (надалі за текстом "Послуги").

Відповідно до п.1.2 Договору умови Договору застосовуються до відносин між Сторонами , які виникли до укладання цього Договору, тобто з 1 грудня 2016р., згідно зі статтею 631 частини 3 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.1.3 Договору код послуг: 71.12.11-00.00 "Послуги інженерні консультативні" , відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна Послуг, які надані Виконавцем складає:

216 290,98 ( двісті шістнадцять тисяч двісті дев¦9яносто грн. 98 к.), в т.ч. ПДВ (20%) - 36048,50 грн.

Ціна Послуг включає в себе всі витрати на командирування спеціалістів ДП "Антонов" (оформлення віз, купівля квитків, переліт до та з місцезнаходження літака, проживання та харчування, страхування).

Згідно з п.2.2 Договору Замовник здійснює оплату в розмірі 100% від ціни Послуг за даним Договором на протязі 5-ти днів з моменту підписання Сторонами даного Договору.

Відповідно до 2.3 Договору внесення будь-яких змін до Договору здійснюється шляхом укладання додаткових угод.

Згідно з п.3.1 Договору Виконавець передає замовнику Акт здачі - приймання послуг на протязі 10 днів з моменту укладання договору.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 Договору Замовник на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання Акта здачі - приймання Послуг зобов`язаний передати Виконавцю один екземпляр оформленого в установленому порядку Акта або мотивовану відмову від прийому послуг. В разі мотивованої відмови Замовника Сторонами складається двосторонній Акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. В разі відсутності мотивованої відмови на протязі 15-ти календарних днів з моменту отримання Акту Замовником, Послуги вважаються наданими Замовнику в повному обсязі без заперечень та підлягають оплаті з боку Замовника.

Згідно з п.4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору Сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Відповідно до п.4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг виконавця відповідно до п.2.2 цього договору , Замовник сплачує пеню у розмірі 0.1 % суми договору за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.4.4 Договору у разі, якщо Сторони не дійдуть згоди у вирішенні спірного питання, спір передається на розгляд до Господарського суду по місцю знаходження відповідача.

Відповідно до п.6.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання двома Сторонами та діє до 31.12.2018р.

Як зазначає позивач , останнім направлено на адресу відповідача лист від 07.11.2018 №566/12704-18 з доданими документами , а саме: актом здачі приймання послуг та рахунком - фактурою №408 від 08.11.2018 на суму 216 290,98 грн.

Крім того, позивач вказує, що 13.11.2018 Позивачем надіслано на адресу відповідача лист №566/12883-18 разом з новим актом здачі - приймання послуг для відповідного оформлення у встановленому порядку. У листі зазначалось, що попередній акт, надісланий 07.11.2018 листом №566/12704-18, слід вважати недійсним. Аналогічний лист №566/13198-18 направлено на адресу відповідача 19.11.2018.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на вказані листи відповідач направив на адресу позивача лист від 26.11.2018 №301/1733 з додатком у вигляді акта здачі - приймання послуг від 08.11.2018, зі змісту якого відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги а саме: "Відшкодування витрат Виконавця з оцінки обсягу необхідного ремонту літака Ан-74Т-200А (сер.№19-04) за місцем його перебування (м.Каїр.Єгипет) на момент проведення оцінки" згідно з Договором №1.0873.2018 від 06.09.2018. Замовник претензій до об`єму і якості отриманих послуг не має. Акт Скріплений підписами представників Замовника та Виконавця.

Листом від 13.12.2019 № 566/14905-19 позивач повідомив відповідача , що кошти , що підлягають сплаті за Договором на рахунок позивача не надійшли. Даний лист отримано відповідачем за довіреністю 18.12.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того , як зазначає позивач, та вбачається з матеріалів справи 31.12.2020 між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками останніх акт звірки взаємної заборгованості , де з - поміж іншого відображена заборгованість за Договором №1.0873.2018 від 06.09.2018 у розмірі 216 290,98 грн.

01.04.2025 позивачем направлено на адресу відповідача Вимогу № 126/5215-25 від 01.04.2025 про сплату на користь Державного підприємства «АНТОНОВ» загальної суми заборгованості у розмірі 500 462,84 грн., що включає: суму основної заборгованості , інфляційні втрати ,3% річних та пеню.

Позивач зазначає, що дана вимога отримана відповідачем за довіреністю 03.04.2025, однак залишена без відповіді та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача грошових коштів за Договором №1.0873.2018 від 06.09.2018 у загальному розмірі 510 072,00 грн, з яких сума основної заборгованості 216 290,98 грн, пеня у розмірі 38 612,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 211 720,82 грн , 3% річних у розмірі 43 447,82 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за Договором №1.0873.2018 від 06.09.2018 у розмірі 216 290,98 грн не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленої основної заборгованості чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань за Договором №1.0873.2018 від 06.09.2018.

Враховуючи вищевикладене, та те, що на момент ухвалення даного рішення у матеріалах справи відсутні будь-які докази в спростування заявлених позовних вимог в частині суми основної заборгованості та обставин справи в цілому, а також відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 216 290,98 грн. за Договором №1.0873.2018 від 06.09.2018нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 43 447,82 грн. - 3% річних, 211 720,82 грн. - інфляційних збитків, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи передбачені умовами Договору №1.0873.2018 від 06.09.2018 строки оплати, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 447,82 грн.3% річних є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахуноксуми інфляційних збитківу розмірі 211 720,82 грн. судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 211 428,35 грн., в решті нарахованої суми інфляційних втрат у розмірі 292,47 грн., слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо вимог про стягнення 38 612,38 грн. - пені, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг виконавця відповідно до п.2.2 цього договору , Замовник сплачує пеню у розмірі 0.1 % суми договору за кожен день прострочення платежу.

Поряд з цим , за приписами ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 №910/4639/21 зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14.

Враховуючи передбаченіДоговором №1.0873.2018 від 06.09.2019 строки оплати, перевіривши надані позивачемрозрахунки, з урахуванням присів ч.2 ст.343 ГК України, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем у даній справі вимог про стягнення 38 612,38 грн. - пені.

Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на суму заборгованості до моменту повного фактичного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Керуючись зазначеною нормою права, з метою запобігання повторному зверненню до суду, з метою належного виконання судового рішення, суд задовольняє вимоги позивача та зазначає в рішенні про таке:

- відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3% річних на суму заборгованості у розмірі 216 290,98 грн. за такою формулою: сума заборгованості x 3% х кількість днів прострочення / кількість днів у календарному році, до моменту повного фактичного виконання рішення.

Таким чином, остаточна сума 3% річних (на вказану позивачем в позові частину боргу) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір», витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у сумі 6117,35 грн., а в іншій частині - покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Антонов" задовольнити частково.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 134, код ЄДРПОУ 14308894) на користь Акціонерного товариства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529) грошові кошти за Договором №1.0873.2018 від 06.09.2018 у загальному розмірі 509 779,53 грн., що становлять 216 290,98 грн. сума основної заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 211 428,35 грн., 3% річних у розмірі 43 447,82 грн., 38 612,38 грн. - пені, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6117,35 грн.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3% річних на суму заборгованості у розмірі 216 290,98 грн. за такою формулою: сума заборгованості x 3% х кількість днів прострочення / кількість днів у календарному році, до моменту повного фактичного виконання рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Акціонерне товариство "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529).

Відповідач: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 134, код ЄДРПОУ 14308894).

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2025

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий Р.М. Аюпова С.В. Міньковський