Ухвала від 09.07.2025 по справі 569/7517/24

Справа № 569/7517/24

1-кс/569/4299/25

УХВАЛА

09 липня 2025 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

представника заявника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що В провадженні Старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Рівненській області (т.м. 0676754292) перебуває кримінальне провадження № 12018140080002360, за ст. 190 КК України, яке розслідувалось Слідчим Управлінням ГУ НП у Львівській області та було передано для подальшого досудового розслідування до ГУНП у Рівненській області.

Дане кримінальне провадження зареєстровано за заявою ОСОБА_7 ,за фактом заволодіння шляхом шахрайства її квартирами розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

В ході розслідування даного кримінального провадження, в тому числі за клопотанням потерпілої, слідчим суддею Галицького районного суду м.Львова, було накладено ареш на зазначені квартири з метою недопущення подальшого їх відчуження.

Оскільки вказані квартири вибули з володіння ОСОБА_7 , поза її волею, шляхом використання підроблених документів, в 2018 році ОСОБА_7 , звернулась до Франківського районного суду м.Львова із позовною заявою про витребування майна (даних квартир) від ОСОБА_8 , на свою користь.

За час розгляду даної цивільної справи, позивачка ОСОБА_7 , померла, її єдиною спадкоємице. являється ОСОБА_5 , що підтверджується доданими до клопотання документами.

28.06.2024 року Франківським районним судом м.Львова, у справі № 465/6234/18,позовні вимоги ОСОБА_7 , правонаступником якої є ОСОБА_9 , задоволено повністю, скасовано всі правочини на підставі яких дані квартири вибули з власності ОСОБА_7 , витребувано квартири на користь ОСОБА_9 .

Рішення Франківського районного суду у справі № 465/6234/18, вступило в законну силу 02.12.2024 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача ОСОБА_10 .

Також на даний час Верховний судом України прийнято остаточне рішення у даній справ ухвалою Верховного суду від 18 лютого 2025 року, відмовивши у відкритті касаційного провадження у даній справі, за касаційною скаргою відповідача

ОСОБА_11 , в ході проведення досудового розслідування у даній справі слідчим суддею Галицького районного суду м.Львова у справі №461/6901/18, провадження №1- кс/461/7790/18, з метою розслідування даного злочину, та унеможливлення подальшого відчуження квартири, було накладено арешт на зазначену квартиру, потерпіла у даній справі ОСОБА_5 , не може в повній мірі розпоряджатись належними їй праві вкласності квартирами, які вибула з її володіння незаконного на підставі підроблених документів. Потерпілій ОСОБА_5 , на даний час виповнилось 75 років, і вона бажає скористатись своїм правом подарувати своє майно, в тому числі належні їй на праві приватної власності квартири, ще при житті свої дочці, однак враховуючи накладений арешт на квартири скористатись таким правом остання не має можливості.

Накладення арешту на зазначену квартиру було накладено в тому числі за клопотанням потерпілої.

Оскільки на даний час, враховуючи рішення Франківського районного суду м.Львова та Львівського апеляційного суду, у справі № 465/6234/18, права потерпілої на зазначену квартиру відновлено, сама по собі квартира не несе будь-якого доказового значення, не зберегла будь-яких слідів злочину і т.д., необхідність у накладенні арешту на квартиру відпала.

Заявниця вже зверталась до слідчого судді про скасування арешту на зазначені квартири, слідчим суддею клопотання було задоволено частково, скасовано арешт в частині користування, без права відчуження. На момент розгляду попереднього клопотання про скасування арешту, ще не було прийнято рішення у цивільній справі Верховним судом, а також слідчий не торимав з Франківського районного суду м.Львова, рішення у цивілній справі, за позовом ОСОБА_7 , про витребування майна. На даний час Верховним судом прийнято остаточне рішення за касаційною скаргою ОСОБА_10 , крім того, представником заявниці скеровано цінним листом з описом вкладення на адресу слідчого рішення Франківського районного суду м.Львова та Львівського апеляційного суду у цивільній справі № 465/6234/18.

Представник заявник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні заперечили з приводу задоволення клопотаня.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що в провадженні Старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Рівненській області (т.м. 0676754292) перебуває кримінальне провадження № 12018140080002360, за ст. 190 КК України, яке розслідувалось Слідчим Управлінням ГУ НП у Львівській області та було передано для подальшого досудового розслідування до ГУНП у Рівненській області.

Дане кримінальне провадження зареєстровано за заявою ОСОБА_7 ,за фактом заволодіння шляхом шахрайства її квартирами розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова у справі № 461/6901/18 від 14.09.2018 року в ході розслідування даного кримінального провадження, в тому числі за клопотанням потерпілої, слідчим суддею Галицького районного суду м.Львова, накладено ареш на зазначені квартири з метою недопущення подальшого їх відчуження.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що 28.06.2024 року Франківським районним судом м.Львова, у справі № 465/6234/18,позовні вимоги ОСОБА_7 , правонаступником якої є ОСОБА_9 , задоволено повністю, скасовано всі правочини на підставі яких дані квартири вибули з власності ОСОБА_7 , витребувано квартири на користь ОСОБА_9 .

Рішення Франківського районного суду у справі № 465/6234/18, вступило в законну силу 02.12.2024 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача ОСОБА_10 .

Також на даний час Верховний судом України прийнято остаточне рішення у даній справ ухвалою Верховного суду від 18 лютого 2025 року, відмовивши у відкритті касаційного провадження у даній справі, за касаційною скаргою відповідача

ОСОБА_11 , в ході проведення досудового розслідування у даній справі слідчим суддею Галицького районного суду м.Львова у справі №461/6901/18, провадження №1- кс/461/7790/18, з метою розслідування даного злочину, та унеможливлення подальшого відчуження квартири, було накладено арешт на зазначену квартиру, потерпіла у даній справі ОСОБА_5 , не може в повній мірі розпоряджатись належними їй праві власності квартирами, які вибула з її володіння незаконного на підставі підроблених документів. Потерпілій ОСОБА_5 , на даний час виповнилось 75 років, і вона бажає скористатись своїм правом подарувати своє майно, в тому числі належні їй на праві приватної власності квартири, ще при житті свої дочці, однак враховуючи накладений арешт на квартири скористатись таким правом остання не має можливості.

Накладення арешту на зазначену квартиру було накладено в тому числі за клопотанням потерпілої.

Оскільки на даний час, враховуючи рішення Франківського районного суду м.Львова та Львівського апеляційного суду, у справі № 465/6234/18, права потерпілої на зазначену квартиру відновлено, сама по собі квартира не несе будь-якого доказового значення, не зберегла будь-яких слідів злочину і т.д., необхідність у накладенні арешту на квартиру відпала.

Згідно зіст.391Цивільного кодексуУкраїни власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.82, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.86, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 7.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 2.11.2004, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме:

чи є втручання законним;

чи має воно «суспільний», «публічний» інтерес;

чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова у справі № 461/6901/18 від 14.09.2018 року, арешт на: об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 197807346101 - квартира АДРЕСА_3 об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 6318946101 - квартира АДРЕСА_3 .

Ухвала відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_12