Рішення від 23.07.2025 по справі 483/409/25

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/409/25

Провадження № 2/483/369/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2025 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря - Шилінскас О.В.,

представника позивачки - Головченка О.А. ,

представника відповідача - Севастьянова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції з використанням представниками сторін власних технічних засобів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

28 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 27 794 грн 80 коп., а також моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою вона отримує послуги з постачання та розподілу природного газу. Зокрема, до 30 квітня 2022 року постачальником газу за адресою проживання позивачки був саме ТОВ «Миколаївгаз Збут». Внаслідок неправомірних дій відповідача по її особовому рахунку за послуги з постачання газу відображається недостовірна інформація, що призвело до відмови у призначені їй субсидії на опалювальний період 2023-2025 роки. У зв`язку з такою відмовою вона була вимушена звертатися до різноманітних органів та установ, витрачати кошти на поштові послуги в розмірі 544 грн 80 коп. Крім того, неправомірні дії відповідача призвели до погіршення стану її здоров`я, внаслідок чого вона вимушена пройти лікування, витрати на яке становили 24 250 грн. Також, неправомірними діям відповідача ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 50 000 грн.

30 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що він не є належним відповідачем у справі. Так, ТОВ «Миколаївгаз Збут» дійсно було постачальником газу за адресою проживання відповідачки, однак ніколи не було оператором ГРМ, тобто компанією, яка здійснює розподіл газу, приймає покази лічильника та передає їх на Інформаційну платформу для подальшого списання обсягу спожитого газу. Крім того, відповідач ніколи не передавав Головному управлінню Пенсійного фонду України у Миколаївській області інформацію про наявність у позивачки заборгованості перед ТОВ «Миколаївгаз Збут», оскільки такої заборгованості на момент припинення між сторонами договірних відносин не було. Посилаючись на те, що позивачкою не доведений причинно-наслідковий зв`язок між діяльністю ТОВ «Миколаївгаз Збут» та завданою їй шкодою, як не доведено і розміру заявленої шкоди, відповідач просив відмовити у задоволення вимог (а.с. 62-65).

06 травня 2025 року представник позивачки подав через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому зазначив, що у листах від 01 квітня 2024 року та 15 січня 2025 року відображена інформація про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу перед ТОВ «Миколаївгаз Збут» на суму 3409 грн 12 коп., через що позивачці і було відмовлено у призначенні субсидії. Оскільки вказана обставина, на думку представника, свідчить про те, що права позивачки були порушені саме внаслідок неправомірних дій ТОВ «Миколаївгаз Збут», яке передало до органу ПФУ недостовірну інформацію щодо наявності боргу, представник просив задовольнити вимоги у повному обсязі (а.с. 74-76).

10 травня 2025 року від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, в яких представник ТОВ «Миколаївгаз Збут» вказав на відсутність у позивачки заборгованості за спожитий газ перед відповідачем, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 08 грудня 2023 року №31774/16.5.1/9-23. Представник також зазначив, що відповідач, як постачальник газу, не може ані юридично, ані технічно виконувати функції оператора ГРМ (отримувати від споживача покази лічильника газу та вносити їх на Інформаційну платформу), оскільки це суперечить чинному законодавству щодо розподілу обов`язків між суб`єктами ринку газу (а.с. 96-98).

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Представник позивачки у судовому засіданні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та пояснив, що ОСОБА_1 має у власності нерухомість у с. Кам`янка Очаківського району Миколаївської області, та на її ім`я відкриті особові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з обліку спожитого природного газу. Між сторонами існували договірні відносини, оскільки саме відповідач був постачальником газу до помешкання позивачки. Через неправомірні дії відповідача по особовому рахунку ОСОБА_1 утворилася заборгованість, про яку їй стало відомо від органів Пенсійного фонду України. Так, через наявність у позивачки заборгованості зі сплати за послуги з розподілу газу та спожитий газ її було позбавлено субсидії. З метою відновлення своїх прав ОСОБА_1 неодноразово зверталася усно та письмово до різних організацій, внаслідок чого погіршився стан її здоров`я та їй завдано моральну шкоду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що чинне законодавство розрізняє суб`єктів ринку газу, до яких відносяться, крім інших, постачальник газу, оператор ГРМ та побутовий споживач. Так, між сторонами у справі дійсно існували договірні відносини, відповідач був постачальником газу за адресою проживання ОСОБА_1 до 30 квітня 2022 року, а оператором ГРМ був АТ «Миколаївгаз». Здійснюючи господарську діяльність з постачання газу, відповідач керувався даними оператора ГРМ, як це передбачено чинним законодавством. Так, оператор ГРМ приймає від споживача покази лічильника газу та передає інформацію на Інформаційну платформу. При цьому, відповідач, маючи обмежений доступ до вказаного ресурсу, не бачить показників, а бачить лише обсяг використаного газу. Крім того, кожному споживачу надається ЕІС-код, за яким можна ідентифікувати споживача, тоді як персональні дані споживача не відображаються. З 01 травня 2022 року відповідач припинив постачання газу, оскільки постачання було переведено на ГК «Нафтогаз України». Вказана обставина підтверджується відповіддю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, в якій також вказано про те, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Миколаївгаз Збут» станом на 30 квітня 2022 року відсутня. Натомість, по особовому рахунку позивачки обліковувалася переплата, яка була їй повернута. Представник також додав, що з долучених до матеріалів справи документів та отриманої на його адвокатський запит відповіді ПФУ слідує, що позивачкою під час звернення для отримання субсидії невірно було зазначено в якості оператора ГРМ ТОВ «Миколаївгаз Збут», тоді як останній був постачальником газу і ніколи не надавав послуги з його розподілу. В подальшому, помилка у назві оператора ГРМ з`явилася у відповіді органу ПФУ, що і призвело до помилкового визначення ТОВ «Миколаївгаз Збут» в якості відповідача за вказаним позовом.

Дослідивши заяви по суті спору та долучені до них докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено і сторони не заперечують того факту, що ОСОБА_1 , як споживачка, отримує газ та послуги з його розподілу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10).

З матеріалів справи слідує, і сторони не оспорюють того факту, що до 30 квітня 2022 року включно за вище вказаною адресою постачання природного газу здійснювало ТОВ «Миколаївгаз Збут» (а.с. 35 - зворотній бік).

Судом встановлено, що у вказаний період покази лічильника позивачка передавала шляхом зазначення показників у сплаченому рахунку, що підтверджується квитанціями абонентської книжки, копії яких долучені до повної заяви (а.с. 17-25).

З наведених доказів також слідує, що, починаючи з січня 2021 року, ОСОБА_1 щомісяця вносила плату по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Судом також встановлено, що 17 вересня 2022 року побутовий лічильник газу за адресою: АДРЕСА_1 , було демонтовано на повірку (а.с. 15).

За результатами інвентаризації розрахунків за період постачання відповідачем по особовому рахунку позивачки встановлено, що станом на 30 квітня 2022 року по рахунку № НОМЕР_1 перед ТОВ «Миколаївгаз Збут» обліковується переплата у розмірі 1494 грн 10 коп., з урахуванням платіжного документу від 19 травня 2022 року на суму 800 грн.

Вказана обставина підтверджується змістом листів ТОВ «Миколаївгаз Збут» №54703-СЛ-3963-1123 від 21 листопада 2023 року (а.с. 35 - зворотній бік), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 08 грудня 2023 року №31774/16.5.1/9-23 (а.с. 36 - зворотній бік) та відповіді ТОВ «Миколаївгаз Збут» на запит адвоката Головченка О.А. про повернення споживачці переплати на суму 1494, 09 від 19 грудня 2023 року на картковий рахунок на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку із чим стан взаєморозрахунку становить 0, 00 грн (а.с. 37).

Судом також встановлено, що 30 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення та надання житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому у графі «послуга з розподілу природного газу» вказані номер особового рахунку - № НОМЕР_1 , та надавача послуги - ТОВ «Миколаївгаз Збут» (а.с. 42-46).

З матеріалів справи слідує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) у Миколаївській області позивачці відмовлено у призначенні субсидії через наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 47).

За змістом відповіді заступника начальника ГУ ПФУ у Миколаївській області, наданої на запит адвоката Севастьянова М., 30 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, в якій надавачем послуг з розподілу природного газу вказано ТОВ «Миколаївгаз Збут». На підставі паперової заяви фахівцем територіальної громади до електронної особової справи внесено назву організації, яка надає послугу з розподілу природного газу ТОВ «Миколаївгаз Збут», код ЄДРПОУ організації 05410263. Підприємствами - виконавцями комунальних послуг шляхом електронного обміну інформацією повідомлено про наявність за адресою позивачки простроченої понад три місяці заборгованості з оплати комунальних послуг, у тому числі послуги з розподілу природного газу (за інформацією надавача - ЄДРПОУ 05410263). При цьому, файли обміну до ТОВ «Миколаївгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39589483) згідно з заявою ОСОБА_1 від 30 червня 2023 року у Підсистемі електронного обміну даними не формувались (а.с. 69, 70).

З відповіді АТ «Миколаївгаз» №540-ЛВ-18610-1123 від 29 листопада 2023 року слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Газопостачання припинено 24 травня 2023 року. Заборгованість за постачання природного газу становить 3409,13 коп. (а.с. 78).

З аналізу досліджених судом доказів слідує, що у період до 30 квітня 2022 року відповідач здійснював постачання газу за адресою проживання ОСОБА_1 , тоді як послуги з розподілу природного газу надавав АТ «Миколаївгаз». При цьому, станом на день припинення господарської діяльності відповідача заборгованість у ОСОБА_1 перед ним відсутня, однак по особовому рахунку позивачки обліковується заборгованість з розподілу природного газу.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу».

Так, вказаний нормативно-правовий акт визначає, що оператором газорозподільної системи є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; а побутовим споживачем - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону, ринок природного газу функціонує за принципами, крім інших, вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу; вільного вибору постачальника природного газу; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються, крім іншого, Цивільним кодексом, правилами постачання природного газу, а також договором постачання природного газу.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2500 від 30 вересня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1386/27831).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку (пункт 1.3 Типового договору).

Згідно з пунктом 2.1 Типового договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30 вересня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/27827).

Так, пунктом 22 розділу ІІІ Правил визначено, що оплата побутовим споживачем за надані послуги з газопостачання може провадитися, зокрема, за квитанціями абонентської книжки постачальника.

За загальним правилом, встановленим статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, а також того, що позивачка свій процесуальний обов`язок доказування не виконала - не довела належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем умов договору та завдання їй шкоди, а досліджені судом докази у їх сукупності вказують на те, що ТОВ «Миколаївгаз Збут» жодних повідомлень до органів ПФУ про наявність перед ним заборгованості у споживачки ОСОБА_1 не передавав, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому він компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23 липня 2025 року.

Головуюча: