Рішення від 21.07.2025 по справі 904/972/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2025м. ДніпроСправа № 904/972/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванова Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю

та представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача (вх. суду №30509/25 від 14.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (61023, Харківська область, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок, 93, квартира, 57; ідентифікаційний код 33816436)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Старозаводська, будинок 21; ідентифікаційний код 05393116)

про стягнення заборгованості за договором поставки №23/1837 від 10.08.2023 у загальному розмірі 94 300,45 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №23/1837 від 10.08.2023 у загальному розмірі 94 300,45 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки №23/1837 від 10.08.2023 у загальному розмірі 94 300,45 грн - задоволено у повному обсязі. Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" 85 093,39 грн - пені, 9 207,06 грн - 3% річних та 2 422,40 грн - витрат по сплаті судового збору.

Від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду №30509/25 від 14.07.2025), відповідно до якого він просить суд винести додаткове рішення про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 14.07.2025 заяву представника позивача (вх. суду №30509 від 14.07.2025) про ухвалення додаткового рішення прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.07.2025.

16.07.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №31027/25 від 16.07.2025) про проведення засідання за відсутності учасника справи, разом з якою долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 09.11.2023, додаткову угоду №2 вид 03.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 09.11.2023 та акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг №1 від 14.07.2025.

До господарського суду 17.07.2025 від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №31246/25 від 17.07.2025) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої останній просить суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми за надання професійної правничої допомоги в повному обсязі.

У судове засідання 21.07.2025 повноважні представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, а також доводи, викладені у запереченнях відповідача щодо заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вказано вище, представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 21 000,00 грн.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2023 між адвокатом Межирицьким Андрієм Олександровичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги (далі - договір, а.с. 92-93; том 2), за умовами пункту 1.1. якого предметом цього договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту з питань, пов`язаних із захистом його прав та законних інтересів згідно заявок клієнта.

З метою виконання цього договору, клієнт доручає адвокату представляти інтереси клієнта у судових установах, зокрема у місцевих судах, апеляційних судах, господарських та адміністративних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному суді України та третейських судах, зі всіма правами, наданими чинним законодавством представникові позивача, відповідача, третьої особи в тому числі з правом підпису та подання позовної заяви, клопотань, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміну предмету чи підстав позову, укладання мирових угод, а також з правом підпису та подання апеляційних та касаційних скарг на рішення, ухвали та постанови судів, господарських та інших спеціалізованих судів, заяв про перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами (пункт 1.2.1. договору).

Згідно пункту 3.2 договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі встановленому сторонами у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Факт надання послуг та виконання робіт за цим договором, а також їх вартість (розмір гонорару), фіксується сторонами в актах приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг (пункт 3.3. договору).

Відповідно пункту 3.4. договору сторони погодили, що клієнт сплачує гонорар протягом п`яти календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок адвоката, або у готівковій формі (пункт 3.3. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами (пункт 5.1. договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 5.3. договору).

Також 03.03.2025 між адвокатом Межирицьким Андрієм Олександровичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" було підписано додаткову угоду № 2 від 03.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 09.11.2023 (далі додаткова угода № 2, а.с. 94; том 2), за умовами пункту 1 якого сторони узгодили, що за супроводження судового процесу щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" штрафних санкцій та 3% річних клієнт сплачує адвокату гонорар з розрахунку 2 000,00 грн за одну умовну годину роботи адвоката (в разі виконання робіт в неробочий час та у вихідні дні до кожної години роботи застосовується коефіцієнт підвищення 1,5).

Клієнт сплачує гонорар протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок адвоката (пункт 3 додаткової угоди № 2).

Додаткова угода укладена українською мовою у двох примірниках по одному для кожної зі сторін, набирає чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 09.11.2023 (пункт 4 додаткової угоди № 2).

Судом встановлено, що у вказаному договорі та додатковій угоді до договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.

У подальшому між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг №1 від 14.07.2025 (а.с. 95 96; том 2), вартість послуг за яким склала 21000,00 грн.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об`єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

В даному випадку відповідачем фактично не сплачено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн, адже відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 оплата гонорару адвоката здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, здійснює належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стосовно заперечень представника відповідача, стосовно поданої заяви про винесення додаткового рішення, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до поданих заперечень представник відповідача просить суд в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 000,00 грн відмовити в повному обсязі.

Вказані заперечення обґрунтовані тим, що зазначені в акті прии?мання-передачі виконаних робіт та наданих послуг №1 від 14.07.2025 послуги, такі як аналіз на протязі 2-х годин законодавства та судової? практики є складовою частиною процесу підготовки позовної? заяви. Однотипність та стандартність справи, що ставить під сумнів відповідача реальність зазначеного в Акті прии?мання-передачі виконаних робіт та наданих послуг №1 від 14.07.2025 часу на підготовку документів. Заявлений позивачем розмір вартості правової? допомоги не є виправданим та розумним, про що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського про України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги."

Стосовно заперечень представника відповідача, стосовно поданої заяви про винесення додаткового рішення, господарський суд зазначає наступне.

У своєму запереченні відповідач обґрунтовано вказує на відсутність належного обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, зокрема відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт, погодинного розрахунку часу, витраченого на конкретні дії, та інформації щодо фактичної участі адвоката у судових засіданнях.

Суд бере до уваги, що подані позивачем документи договір про надання правової допомоги, додаткова угода до нього та акт приймання-передачі послуг є формально належними доказами, однак самі по собі не дають можливості встановити співмірність витрат із обсягом фактично наданих послуг, складністю справи та ціною позову.

Позивачем не було подано детального опису наданих правничих послуг, як того вимагає частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що визначені в пунктах Акту прийому-передачі наданих послуг, щодо обсягу наданих послуг, щодо складання клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеконференції, а також складання та направлення на адресу суду та відповідача клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та відвідування судових засідань не відповідає дійсності фактично затраченого часу, суд вважає за доцільне зазначити, що адвокатом високого рівня та професіоналізму затрачено не так багато часу, ніж визначено у Акті. Крім того суд вважає, що виокремлення адвокатом цих клопотань, як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки до судового засідання та отримання ним гонорару, а тому визначення оплати є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути в даній справі зменшений щодо вартості наданих Позивачу послуг правничої допомоги.

Більше того, суд зазначає, що саме неузгодженості, виявлені судом у позовній заяві та додатках до неї під час розгляду справи в спрощеному провадженні, обумовили необхідність винесення 18.04.2025 господарським судом ухвали про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/972/25 за правилами загального позовного провадження, яке було розпочато судом розглядом справи зі стадії відкриття провадження у справі. У зазначеній ухвалі судом було вказано перелік питань, що не надали можливість суду розглянути справу у спрощеному позовному провадженні.

Також господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в пунктах Акту прийому-передачі наданих послуг щодо участі у судових засіданнях у справі зазначено наступну кількість витраченого часу, а саме:

- участь в судовому засіданні 22.05.2025 - 0,5 години;

- участь в судовому засіданні 03.06.2025 - 1 година;

- участь в судовому засіданні 08.07.2025 - 1 година.

При цьому, відповідно до протоколу судового засідання від 22.05.2025 (а.с. 7-10, том 2), представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з 16:01:41 до 16:19:54, тобто адвокатом на дане судове засідання витрачено 18 хвилин часу.

Відповідно до протоколу судового засідання від 03.06.2025 (а.с. 25-28, том 2), представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з 15:17:04 до 15:38:32, тобто адвокатом на дане судове засідання витрачено 21 хвилин часу.

Відповідно до протоколу судового засідання від 08.07.2025 (а.с. 58-61, том 2), представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з 12:08:06 до 12:44:57, тобто адвокатом на дане судове засідання витрачено 36 хвилин часу.

Тобто акт прийому-передачі наданих послуг містить невірні обрахунки кількості годин наданих послуг щодо участі представника у судових засіданнях у справі.

Не може бути враховано судом і таку послугу як "здійснено аналіз законодавства, судової практики та документів клієнта", оскільки зазначена послуга не містить конкретизації стосовно якого питання надавалася послуга, та чи не охоплена вказана послуга такою позицією як складання та направлення до суду позовної заяви.

Враховуючи принцип пропорційності, характер і складність справи, загальну тривалість процесу, обсяг і зміст здійснених процесуальних дій, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн є неспівмірною.

За змістом частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі виявлення неспівмірності суд має право зменшити суму витрат, що підлягає відшкодуванню. За сукупністю встановлених обставин, суд вважає обґрунтованим відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/972/25 в розмірі 7 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу частково покладаються на відповідача, у зв`язку із чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача (вх. суду №30509/25 від 14.07.2025) про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Старозаводська, будинок 21; ідентифікаційний код 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (61023, Харківська область, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок, 93, квартира, 57; ідентифікаційний код 33816436) 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок) - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині в задоволенні заяви представника позивача (вх. суду №30509/25 від 14.07.2025) про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний рішення складено - 21.07.2025.

Суддя Т.В. Іванова