Ухвала від 23.07.2025 по справі 904/3314/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

23.07.2025м. ДніпроСправа № 904/3314/25

за позовом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Криничанської селищної ради (52300, смт Кринички Кам`янського району Дніпропетровської області, віл. Нагірна, буд. 2; ідентифікаційний код 41402738)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літера А, оф. 320; ідентифікаційний код 39568531)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 124 256 грн. 84 коп.

Суддя Загинайко Т.В.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Криничанської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3161/25 від 20.06.2025) до ТОВ "Енергум" з вимогами:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 18.08.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу №11/ВТ/2022 від 18.01.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум", ідентифікаційний код 39568531 та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Криничанської селищної ради ідентифікаційний код 41402738;

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 19.09.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу №11/ВТ/2022 від 18.01.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум", ідентифікаційний код 39568531 та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Криничанської селищної ради ідентифікаційний код 41402738;

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 17.10.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу № 11/ВТ/2022 від 18.01.2022 укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум", ідентифікаційний код 39568531 та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Криничанської селищної ради, ідентифікаційний код 41402738;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум", ідентифікаційний код 39568531 на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Криничанської селищної ради, ідентифікаційний код 41402738 грошові кошти в розмірі 124 256 грн. 84 коп.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 12 112 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому позивачем подано заяву (вх.№28633/25 від 02.07.2025) про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд Дніпропетровської області листом від 07.07.2025 повідомив позивача, що у зв`язку з перебуванням судді Загинайко Тетяни Володимирівни у відрядженні заява про усунення недоліків позовної заяви буде розглянута після повернення судді з відрядження.

Враховуючи вищевикладене, позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у клопотанні (вх.№31280/25 від 18.07.2025) просить зупинити провадження у справі № 904/3314/25, до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Клопотання обґрунтовано тим, що:

- ухвалою ВП ВС від 09.04.2025 прийнято до розгляду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024;

- призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 12 год 00 хв 21.05.2025 у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8;

- передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, які врахували суди попередніх інстанцій;

- предметом позову у цій справі є, зокрема, вимога про визнання недійсними ряду додаткових угод щодо внесення змін та доповнень до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 11/ВТ/2022 від 18 січня 2022 року у зв`язку з тим, що, на думку позивача, при укладенні наведених угод було порушено імперативні приписи частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

- відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили, у тому числі, з того, що при укладанні спірних угод (якими збільшено ціну за електричну енергію, поставлену за укладеним між сторонами договором, за розрахункові періоди лютого, березня, квітня, серпня та вересня 2021 року) було дотримано вимоги частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки вказану ціну було збільшено в межах коливань ціни відповідного товару на ринку;

- водночас, суди зазначили, що вищенаведеними нормами прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%, про що свідчить формулювання "не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", проте навіть таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії;

- зазначена вимога жодним чином не обмежує підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни, проте таке збільшення має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшенню ціни на ринку;

- за висновком судів, сторонами було дотримано вимоги частини п`ятої статті 41 вищенаведеного Закону, оскільки жодна зі спірних угод окремо не містить в собі умов щодо збільшення ціни товару понад десять відсотків. При цьому, на думку судів, у якості єдиної умови щодо наявності підстав для відповідного збільшення ціни приписи частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають доведення обставин коливання ціни такого товару на ринку, а не доведення інших обставин, на яких наполягає прокурор, зокрема, щодо неможливості поставки товару за існуючими цінами чи відсутності прогнозованості такого підвищення. Ураховуючи вищевикладене, справу № 920/19/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

- на думку відповідача, предметом спору у справі № 904/3314/25 є подібний предмету спору у справі № 920/19/24, а саме визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення безпідставно стягнутих коштів;

- у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15ц (провадження № 14-737цс19), зазначено: "під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин";

- у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166 с20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх

специфічний об`єкт;

- предмет спору у справі № 904/3314/25 та у справі № 920/19/24 мають подібний предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, а також має однакове матеріально-правове регулювання.

Крім того, відповідач у клопотанні (вх.№31424/25 від 21.07.2025) просить вийти зі спрощеного позовного провадження, продовжувати розгляд справи №904/3314/25 у порядку загального позовного провадження та зазначає про те, що: - суд під час розгляду справи має встановити обставини звернення позивача з позовом про визнання недійсним додаткових угод, які ним самим підписувалися та визнавалися такими, що укладені в рамках чинного законодавства та, відповідно, надати оцінку порушення останнім заборони суперечливої поведінки; - зазначені обставини можливо встановити виключно шляхом надання належних пояснень представником позивача безпосередньо у судовому засіданні, в тому числі у формі запитань як від суду так і від відповідача; - водночас, враховуючи складність справи, обсяг наданих доказів, необхідність проведення додаткового дослідження, можливого залучення експерта до встановлення дійсної вартості ціни електричної енергії на ринку в період дії правовідносин та подання додаткових документів, є доцільним розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання відповідача щодо виходу зі спрощеного позовного провадження та продовження розгляду справи у порядку загального позовного провадження, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 судом, зокрема, було запропоновано відповідачу відповідно до частини 4 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, надати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Суд зауважує, що наведені відповідачем у клопотанні підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження не є достатніми та не обґрунтовують необхідність для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, справа є незначної складності, пов`язана із визнанням недійними додаткових угод та стягненням 124 256 грн. 84 коп., визнана судом малозначною.

Суд звертає увагу, що всі заперечення по суті відповідач може подавати і у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тому суд не вбачає підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач в установлений судом строк може звернутися до суду з заявою із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а не з заявою про вихід зі спрощеного позовного провадження.

Щодо клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається, ухвалою Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн. передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи, спір у якій виник у зв`язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість 1кВт/год електроенергії сукупно зросла з 1,87999987 грн до 3,7741237 грн, що призвело до підвищення ціни на 100,75 % від тієї, що визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним відступити (шляхом уточнення) від висновків щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду, вказавши при цьому, що у разі коливання ціни товару на ринку ціна за одиницю може бути збільшена пропорційно коливанню ціни такого товару на енергетичному ринку, при цьому обмеження у 10 % рахується від ціни, яка була встановлена договором або останньою додатковою угодою про збільшення ціни. При цьому загальна ціна договору не повинна змінюватися, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на те, що вперше відповідна правова позиція про те, що обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від кількості підписаних додаткових угод була сформована об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2021 у справі №927/491/19, на момент ухвалення якої Закон України "Про публічні закупівлі" в редакції від 25.12.2015 № 922-VIII (пункт 2 частини четвертої статті 36) не містив жодних запобіжників вчинення учасниками процедури закупівлі недобросовісних дій у вигляді подальшого неодноразового підвищення ціни.

Водночас у 2019 році Закон України "Про публічні закупівлі" був ухвалений Верховною Радою у новій редакції [Закон України від 19.09.2019 № 114- IX "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" (далі - Закон № 114-IX)], відповідно до якої положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" зазнали істотних змін та були викладені у пункті 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-IX істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що Законом України від 03.06.2021 № 1530-IX "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель" (далі Закон № 1530-IX) було внесено зміни, зокрема, до положення пункту 2 частини п`ятої статті 41, з урахуванням яких зазначена норма передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії

З огляду на зазначене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентує увагу, що у період існування спірних відносин як у цій справі, так і у справі № 922/2321/22 (в якій Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 24.01.2024) положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" діяли у двох редакціях (в редакції Закону № 114- ІХ та в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1530-IX).

При цьому, як стверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зробила висновки щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ, не врахувавши зміни, що були внесені Законом № 1530-IX.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився із доводами скаржника про те, що Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи свою позицію щодо тлумачення норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", фактично використала термін «ціновий демпінг», на який законодавець не посилався у проєкті Закону № 114-ІХ з метою внесення до Закону № 922-VIII змін у статтю, що регулює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього, а на використання учасником процедури закупівлі терміну "цінового демпінгу" законодавець послався для того, щоб регламентувати новий інструмент в електронній системі закупівель, який широко застосовується в європейській закупівельній практиці аномально низьку ціну тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі (пункт 3 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII). Таке поняття вперше вводилось у сфері публічних закупівель для автоматичного виявлення електронною системою закупівель аномально низької ціни тендерної пропозиції та впровадження механізму запобіганню випадків заниження ціни тендерної пропозиції, наслідком якої, у разі перемоги після підписання договору про закупівлю, було укладення додаткових угод, якими збільшувалася ціна за одиницю товару та відповідно зменшувався обсяг закупівлі (частина чотирнадцята статті 29 Закону № 922- VIII).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що з положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1530-IX, вбачається, що законодавець застосував умову, яка обмежує строки зміни ціни за одиницю товару, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте, колегія суддів погодилась з твердженням скаржника, що навіть таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

За висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, використання законодавцем конструкції "або" фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару. Отже, законодавець не обмежив будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмета закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію) постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім таке збільшення не має перевищувати 10 % ціни за одиницю товару, встановленої у договорі або додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений.

Також, стверджуючи про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на необхідність дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Так, у контексті зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на зміст листа Міністерства економіки України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" (щодо застосування пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" до внесення змін Законом № 114-ІХ) та додатка 1 до листа Міністерства економіки України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю" (щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ), з яких убачається, що позиція Міністерства економіки України (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби від останньої зміни ціни та кількості.

З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду робить висновок, що учасники публічних закупівель фактично мають два варіанти поведінки, що у свою чергу не забезпечують дотримання принципу належного урядування з огляду на їх непослідовність:

1) запропонований Міністерством економіки України, а саме що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

2) висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне зазначити, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану згідно з Указом Президента України № 61/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".

З урахуванням змісту положень наведеної постанови наразі надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив`язки до обмеження у 10 %).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

Посилаючись на перелік обґрунтованих підстав, за умови існування яких можливо здійснити відступ від уже сформованої правової позиції Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у цьому випадку такими підставами, зокрема, є:

- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування зазначеної норми в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1530-IX;

- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі": Міністерство економіки України вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, у той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Резюмуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про необхідність відступу (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Позивач у своєму позові, в обґрунтування підстав для звернення з позовом у справі № 904/3314/25, посилається, зокрема, на те, що укладення спірних додаткових угод, якими сторони погодили збільшити ціну електроенергії, суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору від 18.01.2022 №11/ВТ/2022 про постачання електричної енергії,, додаткових угод до нього, наявність/відсутність підстав для їх укладення та для визнання їх недійсними та стягнення різниці в ціні.

Аналіз процесуальних документів у справах № 920/19/24 та № 904/3314/25 свідчить, що правовідносини у цих справах є подібними, адже досліджуються обставини щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" в аспекті питання про те, чи дозволяють приписи зазначеної норми збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Як вбачається, ухвалою від 09.04.2025 справу №920/19/24 прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу, зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку справи у подібних правовідносинах.

Враховуючи предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, пов`язаних із сферою публічних закупівель, з огляду на наявність виключної правової проблеми щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", а правовий висновок Верховного Суду у справі №920/19/24 впливає та має суттєве значення для вирішення питання у справі № 904/3314/25, що розглядається, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №904/3314/25 за позовом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Криничанської селищної ради (52300, смт Кринички Кам`янського району Дніпропетровської області, віл. Нагірна, буд. 2; ідентифікаційний код 41402738) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літера А, оф. 320; ідентифікаційний код 39568531) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 124 256 грн. 84 коп. до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

Керуючись статтями 228, 239, 234, 235, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергум" у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

2. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (вх.№31280/25 від 18.07.2025) щодо зупинення провадження у справі.

3. Зупинити провадження у справі №904/3314/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суд справи №920/19/24 та опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови по справі.

Ухвала набирає законної сили - 23.07.2024.

Ухвала може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації у справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Суддя Т.В. Загинайко