Ухвала від 22.07.2025 по справі 905/329/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

22.07.2025 Справа № 905/329/25

За позовомГоловного управління Державної податкової служби у Донецькій областідо1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом Форс»провизнання договору недійснимСуддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання Білик М.Л.

за участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивачаПомалюк І.В.від відповідачівне з`явилисьВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом Форс» про визнання недійсним Договору №21/11-2024 від 21.11.2024, укладеного між відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір №21/11-2024 укладений між відповідачами без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, оскільки обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін первинних документів та зв`язок між фактом придбання послуги та подальшою господарською діяльністю.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання у справі призначено на 30.04.2025.

30.04.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду судового засідання, призначеного на 30.04.2025, у зв`язку з тим, що представник відповідача-1 бере участь у розгляді справи №553/1024/25 у Ленінському районному суді м. Полтава та забезпечити участь іншого представника немає можливості.

30.04.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення. Клопотання обгрунтоване тим, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду винесено вирішення питання про наявність підстав для відступу від попередньо сформульованого висновку щодо предметної юрисдикції спорів за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників податку суб`єктів господарювання приватної форми власності про визнання недійсними правочинів як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 відкладено підготовче засідання на 27.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.05.2025 призначено підготовче засідання у справі на 03.06.2025, оскільки судове засідання, призначене на 27.05.2025, не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Хабарової М.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22; відкладено підготовче засідання у справі на 24.06.2025; запропоновано позивачу визначитись з позовними вимогами в частині предмета спору - спірного договору.

13.06.2025 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що у прохальній частині позовної заяви Головним управлінням ДПС у Донецькій області, помилково, допущена технічна описка та замість правильного «Визнати Договір поставки будівельних матеріалів № 21/11-2024 від 21.11.2024, укладений між ТОВ «КЛІАР КОНСАЛТІНГ» та ТОВ «ФАНТОМ ФОРС» недійсним» зазначено «Визнати Договір оренди № 21/11-2024 від 21.11.2024, укладений між ТОВ «КЛІАР КОНСАЛТІНГ» та ТОВ «ФАНТОМ ФОРС» недійсним».

20.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування клопотання відповідач-1 зазначає, що ВП ВС у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 прийшла до висновку, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, про визнання недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов`язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими. Тому спір, що виник між сторонами в даній справі не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі на 22.07.2025 об 11:30; встановлено позивачу строк для надання пояснень/заперечень на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі до 11.07.2025.

02.07.2025 на електронну пошту суду та через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

21.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, до якого долучені докази направлення заперечень позивача від 02.07.2025 до електронного кабінету представника відповідача-1.

В судове засідання 22.07.2025 з`явився представник позивача.

Судом було надіслано запрошення представнику відповідача-1 для підключення до відеоконференції, однак останній до відеоконференції не підключився.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подані 02.07.2025 заяви та просив відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20, а також від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21).

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 акцентувала на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосування у сукупності критеріїв визначення предметної юрисдикції (складу сторін, суті права та/або інтересу, що оспорюється або за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, обраного способу захисту та характеру спірних правовідносин) дає підстави виснувати, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

У справі, що розглядається, Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулося до суду з позовом до ТОВ «Кліар Консалтінг» та ТОВ «Фантом Форс», у якому просило визнати недійсним укладений між відповідачами договір №21/11-2024 від 21.11.2024. Позивач посилається на приписи статей 202, 203, 228, 235 Цивільного кодексу України оскільки стверджує, що договір укладений сторонами без наміру його виконання та не спрямований на реальне настання правових наслідків, тому відповідно укладений задля зменшення суми податкових зобов`язань.

Отже, суб`єкт владних повноважень позивач, оспорює договір, укладений між суб`єктами приватного права з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.

При цьому обраний суб`єктом владних повноважень спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

Крім того, суд не приймає твердження відповідача-1 щодо відступу Великою Палатою Верховного Суду у справі 420/12471/22 від висновку, висвітленого у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства.

У справі 420/12471/22 вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.12.2020 у кримінальному провадженні №752/18603/20 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрорайс» не здійснювало господарської діяльності, тому правовідносини у цій справі виникли виключно у публічно-правовій площині, а метою цього товариства було ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди без правових на те підстав, а тому податковий орган, звертаючись до суду із цим позовом, реалізує свої владні повноваження у публічно-правових відносинах стосовно двох суб`єктів, один з яких не здійснював підприємницьку діяльність, з приводу виконання ними своїх податкових зобов`язань та формування податкового кредиту.

Беручи до уваги наведене та суть спірних правовідносин, суд вважає, що даний спір за позовом контролюючого органу до суб`єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, підвідомчий судам господарської юрисдикції, що узгоджується з висновком наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №580/4531/23. Саме недотримання податкових правил дозволяє податківцям обґрунтовувати суперечність правочинів фіскальним інтересам держави, а позовні вимоги органів Державної податкової служби України мають обов`язково бути підкріплені нормами Податкового кодексу України. Отож відповідна категорія спорів виникає не із самих норм цивільного чи господарського права. Тобто відсутній юридичний факт, який би приводив до виникнення будь-яких цивільних прав та обов`язків між контролюючими органами та платниками податків. Втручання у відносини між учасниками правочину можливе лише тоді, коли існування відповідного правочину порушує публічний порядок у галузі оподаткування, якщо спірний правочин створює об`єктивні перешкоди в здійсненні функцій органів Державної податкової служби України - заважає правильно встановити розмір податкового обов`язку, унеможливлює чи ускладнює стягнення податкового боргу тощо. Власне, задля належного забезпечення своїх управлінських функцій контролюючий орган через суд прагне усунути перешкоду у вигляді відповідного правочину і в такий спосіб забезпечити належну поведінку невладного суб`єкта - платника податків. Відтак Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори пов`язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.

Велика Палата Верховного Суду у справі 420/12471/22 не відступила від висновку, висвітленого у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки обставини у справі, що розглядається, відмінні від справи №580/4531/23 відсутністю фактичної господарської діяльності товариства.

У справі 905/329/25 відсутні докази того, що хоча б одним з відповідачів є підприємство, стосовно одного з керівників якого постановлено вирок та/або воно не здійснює господарської діяльності, тобто не встановлено фіктивності укладених між сторонами договорів. Тож, обставини у справі №420/12471/22 є відмінними від обставин даної справи, а тому при визначенні юрисдикції даного спору підлягає застосування висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23.

За наведеного, беручи до уваги, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на припинення правовідносин/зобов`язань за договором суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправових відносинах, тоді як статус позивача не є визначальним критерієм для віднесення спору у цій справі до юрисдикції адміністративних судів, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-1 та закриття провадження у справі, оскільки даний спір підлягає розгляду судом господарської юрисдикції.

Станом на час проведення підготовчого засідання 22.07.2025 жодних інших заяв та клопотань від сторін до суду не надійшло.

Представник позивача не заперечив проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті.

В підготовчому засіданні 22.07.2025 судом встановлено порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Оскільки у підготовчому засіданні 22.07.2025 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 185, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі відмовити.

2. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

3. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 20.08.2025 об 11:00 Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Донецької області за адресою: 61022, м. Харків, пр-т Науки, 5, зал № 409. Явку повноважних представників учасників справи визнати НЕ обов`язковою.

4. Приймаючи до уваги наявність загрози життю, здоров`ю учасників судового провадження при перебуванні у приміщенні Господарського суду Донецької області в місті Харкові, оскільки місто знаходиться під постійними обстрілами, можливість участі у судовому засіданні учасників справи або їх представників безпосередньо у приміщенні суду є обмеженою, однак суд звертає увагу сторін, що на даний час відновлена технічна можливість приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі з використанням власних технічних засобів, у порядку, що визначений приписами ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

5. Звернути увагу учасників справи, що відповідно до ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

6. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

7. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя М.В. Хабарова