Рішення від 20.08.2025 по справі 905/329/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2025 Справа №905/329/25

За позовомГоловного управління Державної податкової служби у Донецькій областідо1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом Форс»провизнання договору недійсним

Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання Сухіна В.А.

за участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивачаГолуб О.С., Кошіль Я.С.від відповідача-1Глущенко І.О.від відповідача-2не з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом Форс» про визнання недійсним Договору №21/11-2024 від 21.11.2024, укладеного між відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір №21/11-2024 укладений між відповідачами без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, оскільки обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін первинних документів та зв`язок між фактом придбання послуги та подальшою господарською діяльністю.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання у справі призначено на 30.04.2025.

30.04.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду судового засідання, призначеного на 30.04.2025, у зв`язку з тим, що представник відповідача-1 бере участь у розгляді справи №553/1024/25 у Ленінському районному суді м. Полтава та забезпечити участь іншого представника немає можливості.

30.04.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення. Клопотання обгрунтоване тим, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду винесено вирішення питання про наявність підстав для відступу від попередньо сформульованого висновку щодо предметної юрисдикції спорів за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників податку - суб`єктів господарювання приватної форми власності про визнання недійсними правочинів як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 відкладено підготовче засідання на 27.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.05.2025 призначено підготовче засідання у справі на 03.06.2025, оскільки судове засідання, призначене на 27.05.2025, не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Хабарової М.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22; відкладено підготовче засідання у справі на 24.06.2025; запропоновано позивачу визначитись з позовними вимогами в частині предмета спору - спірного договору.

13.06.2025 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що у прохальній частині позовної заяви Головним управлінням ДПС у Донецькій області, помилково, допущена технічна описка та замість правильного «Визнати Договір поставки будівельних матеріалів № 21/11-2024 від 21.11.2024, укладений між ТОВ «КЛІАР КОНСАЛТІНГ» та ТОВ «ФАНТОМ ФОРС» - недійсним» зазначено «Визнати Договір оренди № 21/11-2024 від 21.11.2024, укладений між ТОВ «КЛІАР КОНСАЛТІНГ» та ТОВ «ФАНТОМ ФОРС» - недійсним».

20.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування клопотання відповідач-1 зазначає, що ВП ВС у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 прийшла до висновку, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, про визнання недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов`язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими. Тому спір, що виник між сторонами в даній справі не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі на 22.07.2025; встановлено позивачу строк для надання пояснень/заперечень на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі - до 11.07.2025.

02.07.2025 на електронну пошту суду та через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

21.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, до якого долучені докази направлення заперечень позивача від 02.07.2025 до електронного кабінету представника відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.07.2025 у задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2025.

Стосовно повідомлення відповідачів про розгляд справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.04.2025 направлялась відповідачам рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу їх місцезнаходження, однак вказані поштові відправлення повернулись до суду без вручення з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про наявність відкритого судового провадження.

Також з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи, судом було здійснено їх підписку на отримання процесуальних документів по справі №905/329/25 електронною поштою, а саме електронна скринька відповідача-1 - kliar_consalting@ukr.net, відповідача-2 - phantomforce2024@ukr.net (вказані електронні пошти зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також містяться в матеріалах справи).

Після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться не лише щодо дати доставки, а й щодо часу доставки такого електронного листа.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається із автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала суду про відкриття провадження справи від 09.04.2025 була доставлена на електронні адреси відповідачів 09.04.2025.

Крім того, судом здійснювалася телефонограма відповідачам за номерами телефонів, які міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак телефонограми передати не вдалося, оскільки не вдалося встановити зв`язок.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі станом на день прийняття рішення не реалізували своє право на подання відзиву.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від відповідачів впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/329/25 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов?язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 20.08.2025 в режимі відеоконференції з`явились представники позивача та відповідача-1.

В судовому засіданні представник відповідача-1 заявив усне клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Представники позивача проти заявленого клопотання заперечили.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву, заслухавши позиції представників сторін, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Тобто строк на подачу відзиву на позов у справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, встановлений судом.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані відзив, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи, що строк на подання відзиву у справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, встановлений судом в ухвалі від 09.04.2025, відповідачем-1 станом на 20.08.2025 так не подано відзиву на позов, відсутні правові підстави для його поновлення, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Відповідач-1 заявив усне клопотання про надання строку для надсилання копії рішення та постанови по справі №200/1471/25 і надання додаткових пояснень. Представники позивача проти заявленого клопотання заперечили.

Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання, оскільки судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Суд самостійно здійснив перевірку наявності рішень Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1471/25 від 25.04.2025 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень та долучив їх до матеріалів справи.

Оскільки відповідач-1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що останній не був позбавлений можливості подавати до суду будь-які письмові пояснення на стадії підготовчого провадження у встановлений законодавством порядок.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити; представник відповідача-1, у свою чергу, заперечив проти позовних вимог та просив в позові відмовити.

У судовому засіданні 20.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

За даними ІКС «Податковий блок» Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг», код ЄДРПОУ: 40673300 (відповідач-1), зареєстроване 20.07.2016, номер державної реєстрації: 14441020000010687; дата взяття на облік в органі ДПС 20.07.2016, номер взяття на облік 112316138547, код податкового органу (599) ГУ ДПС у Донецькій області; ДПІ обслуговування (516) ГУ ДПС у Донецькій області, Покровська ДПІ. Керівник/Головний бухгалтер/засновник/кінцевий бенефіціарний власник - одна фізична особа - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Види діяльності, серед іншого, -47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний) 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладанням.

Згідно з ідентифікаційними даними Товариство з обмеженою відповідальністю «Фантом Форс», код ЄДРПОУ 45160145 (відповідач-2), зареєстроване 19.10.2023, номер державної реєстрації: 1000721020000049094; дата взяття на облік в органі ДПС 20.10.2023, номер взяття на облік 265723280160, код податкового органу (599) Головне управління ДПС у Донецькій області; ДПІ обслуговування (515) Головне управління ДПС у Донецькій області, Краматорська ДПІ. Керівник/Головний бухгалтер/Засновник/Кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Види діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний), 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» (постачальник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фантом Форс» (покупець, відповідач-2) укладений договір №21/11-2024 від 21.11.2024, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцеві будівельні матеріали (надалі-товар), а покупець оплачує та приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у рахунку-фактурі, видатковій накладній.

Передача товару по цьому договору здійснюється партіями: асортимент, кількість яких зазначена в талоні (п. 1.2 Договору).

Покупець зобов`язується здійснити 100% попередню оплату вартості товару, визначеної в рахунку на поточний рахунок постачальника протягом І (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. Якщо рахунок своєчасно не оплачений покупцем, постачальник залишає за собою право зробити перерахунок ціни на день сплати та виставляє новий рахунок покупцю або повернути покупцю отримані грошові кошти (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю товар з моменту підписання сторонами видаткової накладної при умові виконання покупцем п. 3.1 Договору.

Цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 30.11.2025, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Якщо сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не повідомили одна одну про розірвання даного договору , договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік (п. 8.1 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідач-1 виставляв відповідачу-2 рахунки для здійснення оплати, на підставі яких останній здійснював попередню оплату, що підтверджується платіжними інструкціями №2 від 25.11.2024 на підставі рахунку №КЛІ-00001 від 25.11.2024 на суму 5689799,96 грн; № 3 від 26.11.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00002 від 26.11.2024 на суму 5740536,48, № 4 від 27.11.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00003 від 27.11.2024 на суму 4822954,10 грн, № 5 від 28.11.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00004 від 28.11.2024 на суму 5105257,69 грн, № 6 від 29.11.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00005 від 28.11.2024 на суму 5337334, 50 грн, № 7 від 02.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00006 від 02.12.2024 на суму 4743877,27 грн, № 8 від 03.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00007 від 03.12.2024 на суму 4909218,89 грн, № 9 від 04.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00008 від 04.12.2024 на суму 4838518,73 грн, № 10 від 05.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00009 від 05.12.2024 на суму 5141005,12 грн, № 11 від 05.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00010 від 05.12.2024 на суму 5116431,73 грн, № 13 від 06.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00011 від 06.12.2024 на суму 5063570,64 грн, № 14 від 06.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00012 від 06.12.2024 на суму 4898109,24 грн, № 15 від 09.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00013 від 09.12.2024 на суму 5434263,42 грн, № 16 від 09.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00014 від 09.12.2024 на суму 4896136,26 грн, № 17 від 10.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00015 від 10.12.2024 на суму 4840552,86 грн, № 18 від 10.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00016 від 10.12.2024 на суму 4939430,88 грн, № 20 від 11.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00017 від 11.12.2024 на суму 4062652,78 грн, № 22 від 11.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00018 від 11.12.2024 на суму 4058440,98 грн, № 23 від 12.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00019 від 12.12.2024 на суму 4157197,51 грн, № 24 від 12.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00020 від 12.12.2024 на суму 4101775,80 грн, № 25 від 13.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00021 від 13.12.2024. на суму 4209667,62 грн.

На виконання умов укладеного договору відповідачем-1 здійснено відвантаження товару на адресу ТОВ «Фантом Форс» згідно видаткових накладних № КЛІ-00001 від 02.12.2024 на суму 5689799,96 грн, № КЛІ-00002 від 02.12.2024 на суму 5740536,48 грн, №КЛІ-00003 від 03.12.2024 на суму 4822954,10 грн, № КЛІ-00004 від 03.12.2024 на суму 5105257,69грн, № КЛІ-00005 від 04.12.2024 на суму 5337334,50 грн, № КЛІ-00006 від 04.12.2024 на суму 4743877,27 грн, № КЛІ-00007 від 03.12.2024 на суму 4909218,89 грн, №КЛІ-00008 від 05.12.2024 на суму 4838 518,73 грн, № КЛІ-00009 від 05.12.2024 на суму 5141005,12 грн, № КЛІ-00010 від 06.12.2024 на суму 5116431,73 грн, № КЛІ-00011 від 06.12.2024 на суму 5063570,64 грн, № КЛІ-00012 від 09.12.2024 на суму 4898109,24 грн, № КЛІ-00013 від 09.12.2024 на суму 5434263,42 грн, № КЛІ-00014 від 10.12.2024 на суму 4896136,26 грн, № КЛІ-00015 від 10.12.2024 на суму 4840552,86 грн, № КЛІ-00016 від 11.12.2024 на суму 4939430,88 грн, № КЛІ-00017 від 11.12.2024 на суму 4062652,78 грн, № КЛІ-00018 від 12.12.2024 на суму 4058440,98 грн, № КЛІ-00019 від 12.12.2024 на суму 4157197,51 грн, № КЛІ-00020 від 13.12.2024 на суму 4101775,80 грн, № КЛІ-00021 від 13.12.2024 на суму 4209667,62 грн, № КЛІ-00022 від 16.12.2024 на суму 10022907,12 грн, № КЛІ-00023 від 17.12.2024 на суму 10125857,10 грн, № КЛІ-00024 від 18.12.2024 на суму 10128279,84 грн, № КЛІ-00025 від 19.12.2024 на суму 10169019,72 грн, № КЛІ-00026 від 20.12.2024 на суму 10109098,62 грн, № КЛІ-00027 від 23.12.2024 на суму 10151429,63 грн, № КЛІ-00028 від 24.12.2024 на суму 10100033,28 грн, № КЛІ-00029 від 25.12.2024 на суму 10074742,14 грн, № КЛІ-00030 від 26.12.2024 на суму 10037643,12 грн, № КЛІ-00031 від 27.12.2024 на суму 10278350,10 грн, № КЛІ-00032 від 30.12.2024 на суму 10161273,19 грн, № КЛІ-00033 від 30.12.2024 на суму 10059377,88 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» були складені податкові накладні № 1 від 25.11.2024, № 2 від 26.11.2024, № 3 від 27.11.2024, № 4 від 28.11.2024, № 5 від 29.11.2024, № 1 від 02.12.2024, № 2 від 03.12.2024, № 3 від 04.12.2024, № 4 від 05.12.2024, № 5 від 05.12.2024, № 6 від 06.12.2024, № 7 від 06.12.2024, № 8 від 09.12.2024, № 9 від 12.12.2024, № 10 від 10.12.2024, № 11 від 10.12.2024, № 12 від 11.12.2024, № 13 від 11.12.2024, № 14 від 12.12.2024, № 15 від 12.12.2024, № 17 від 13.12.2024, № 18 від 16.12.2024, № 19 від 17.12.2024, № 20 від 18.12.2024, № 21 від 19.12.2024, № 22 від 20.12.2024, № 23 від 23.12.2024, № 24 від 24.12.2024, № 25 від 25.12.2024, № 26 від 26.12.2024, № 27 від 27.12.2024, № 27 від 30.12.2024, № 28 від 31.12.2024 та направлені на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних.

Рішенням податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №35876 від 21.05.2020 встановлена відповідність платника податку - ТОВ «Кліар Консалтінг» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. В розділі «Податкова інформація» вказано невідповідність кодів УКТ ЗЕД з даними ЄРПН.

Відповідно до квитанцій, які долучені до матеріалів справи, податкові накладні №1 від 25.11.2024, № 2 від 26.11.2024, № 3 від 27.11.2024, № 4 від 28.11.2024, № 5 від 29.11.2024, №1 від 02.12.2024, № 2 від 03.12.2024, № 3 від 04.12.2024, № 4 від 05.12.2024, № 5 від 05.12.2024, № 6 від 06.12.2024, № 7 від 06.12.2024, № 8 від 09.12.2024, № 9 від 12.12.2024, № 10 від 10.12.2024, № 11 від 10.12.2024, № 12 від 11.12.2024, № 13 від 11.12.2024, № 14 від 12.12.2024, № 15 від 12.12.2024, № 17 від 13.12.2024, № 18 від 16.12.2024, № 19 від 17.12.2024, № 20 від 18.12.2024, № 21 від 19.12.2024, № 22 від 20.12.2024, № 23 від 23.12.2024, № 24 від 24.12.2024, № 25 від 25.12.2024, № 26 від 26.12.2024, № 27 від 27.12.2024, № 27 від 30.12.2024, № 28 від 31.12.2024 були прийняті, але їх реєстрацію автоматично зупинено.

Відповідачем-1 направлялись письмові пояснення на кожну із податкових накладних, реєстрація яких була зупинена, до яких долучено пакет документів, на підтвердження операції та походження товару, що реалізовувався, а саме: договори, рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні інструкції, картки рахунку, акти прийому-передачі майна.

Відповідно до пояснень відповідача-1 для здійснення господарської діяльності ТОВ «КЛIАР КОНСАЛТIНГ» орендує у ФОП Демчик Володимира Михайловича офісне приміщення площею 85 кв.м за адресою: 85000, Донецька обл., Покровський р-н, м.Добропiлля, вул. Iвана Франка, буд. 24 на підставі договору суборенди №05/11-24 вiд 05.11.2024. До матеріалів справи долучений вказаний договір, акт прийому-передачі нерухомого майна від 05.11.2024, акт надання послуг №ДЕ-00006 від 31.12.2024, рахунок на оплату ДЕ-00006 від 31.12.2024 на суму 8000,00 грн та видатковий касовий ордер.

Крім того, в поясненнях зазначає, що орендує у ТОВ «КРЕАКОН» нежитлове примiщення площею 993,6 кв.м за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Сергiя Москаленка, 16, а також навантажувачi з метою зберігання товару на підставі договору оренди №02-12/2024-КЛ вiд 02.12.2024. До матеріалів справ надано вказаний договір, та акт прийому-передачі майна від 02.12.2024 підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Також долучено акт надання послуг №Кр-00004 від 31.12.2024, рахунок на оплату №Кр-00004 від 02.12.2024, а також платіжну інструкцію №37 від 10.12.2024 на суму 99360,00 з призначенням платежу «оплата за оренду складських приміщень згідно рах.№Кр-00004 від 02.12.2024, без ПДВ».

Товар, що постачався був отриманий відповідачем-1 на підставі договору № 2211-2024 від 22.11.2024, укладений між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елематік». Постачання будівельних матеріалів на адресу позивача здійснювалось відповідно до видаткових накладних № ЕЛ-00001 від 02.12.2024 на суму 4504351,18 грн, № ЕЛ-00002 від 02.12.2024 на суму 4544591,40 грн, № ЕЛ-00003 від 03.12.2024 на суму 3818172,04 грн, № ЕЛ-00004 від 03.12.2024 на суму 4041796,07 грн, № ЕЛ-00005 від 04.12.2024 на суму 4225511,10 грн, № ЕЛ-00006 від 04.12.2024 на суму 3755684,38 грн, № ЕЛ-00007 від 05.12.2024 на суму 3886542,50 грн, № ЕЛ-00008 від 05.12.2024 на суму 3830591,07 грн, № ЕЛ-00009 від 05.12.2024 на суму 4070282,22 грн, № ЕЛ-00010 від 06.12.2024 на суму 4050533,86 грн, № ЕЛ-00011 від 06.12.2024 на суму 4008789,22 грн, № ЕЛ-00012 від 09.12.2024 на суму 3877758,94 грн, № ЕЛ-00013 від 09.12.2024 на суму 4302219,75 грн, № ЕЛ-00014 від 10.12.2024 на суму 3876397,86 грн, № ЕЛ-00015 від 10.12.2024 на суму 3832143,44 грн, № ЕЛ-00016 від 11.12.2024 на суму 3910524,62 грн, № ЕЛ-00017 від 11.12.2024 на суму 3216245,05 грн, № ЕЛ-00018 від 12.12.2024 на суму 3212869,25 грн, № ЕЛ-00023 від 12.12.2024 на суму 3291163,94 грн, № ЕЛ-00026 від 13.12.2024 на суму 3247243,12 грн, № ЕЛ-00029 від 13.12.2024 на суму 3332683,98 грн, № ЕЛ-00030 від 16.12.2024 на суму 7517180,35 грн, № ЕЛ-00031 від 17.12.2024 на суму 7594392,85 грн, № ЕЛ-00032 від 18.12.2024 на суму 7596209,92 грн, № ЕЛ-00033 від 19.12.2024 на суму 7626764,83 грн, № ЕЛ-00034 від 20.12.2024 на суму 7581823,99 грн, № ЕЛ-00035 від 23.12.2024 на суму 7613572,25 грн, № ЕЛ-00036 від 24.12.2024 на суму 7575025,01 грн, № ЕЛ-00037 від 25.12.2024 на суму 7556056,62 грн, № ЕЛ-00038 від 26.12.2024 на суму 7528232,36 грн, № ЕЛ-00039 від 27.12.2024 на суму 7714944,01 грн, № ЕЛ-00040 від 30.12.2024 на суму 7620954,91 грн, № ЕЛ-00041 від 31.12.2024 на суму 7544533,43 грн.

На підтвердження оплати, долучено платіжні інструкції № 3 від 25.11.2024, № 5 від 26.11.2024, № 7 від 27.11.2024, № 9 від 28.11.2024, № 11 від 29.11.2024, № 13 від 02.12.2024, № 16 від 03.12.2024, № 18 від 04.12.2024, № 20 від 05.12.2024, № 22 від 05.12.2024, № 24 від 06.12.2024, № 26 від 06.12.2024, № 29 від 09.12.2024, № 31 від 09.12.2024, № 33 від 10.12.2024, № 35 від 10.12.2024, № 38 від 11.12.2024, № 40 від 11.12.2024, № 42 від 12.12.2024, № 44 від 12.12.2024, № 46 від 13.12.2024.

За результатами розгляду письмових пояснень відповідача-1 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення №12468481/40673300 від 05.02.2025, №12468486/40673300 від 05.02.2025, №12468471/40673300 від 05.02.2025, №12468477/40673300 від 05.02.2025, №12468472/40673300 від 05.02.2025, №12468473/40673300 від 05.02.2025, №12468487/40673300 від 05.02.2025, №12468467/40673300 від 05.02.2025, №12468478/40673300 від 05.02.2025, №12468495/40673300 від 05.02.2025, №12468488/40673300 від 05.02.2025, №12468464/40673300 від 05.02.2025, №12468468/40673300 від 05.02.2025, №12468474/40673300 від 05.02.2025, №12468479/40673300 від 05.02.2025, №12468483/40673300 від 05.02.2025, №12468469/40673300 від 05.02.2025, №12468491/40673300 від 05.02.2025, №12468482/40673300 від 05.02.2025, №12468463/40673300 від 05.02.2025, №12468465/40673300 від 05.02.2025, №12468475/40673300 від 05.02.2025, №12468476/40673300 від 05.02.2025, №12468492/40673300 від 05.02.2025, №12468466/40673300 від 05.02.2025, №12468484/40673300 від 05.02.2025, №12468470/40673300 від 05.02.2025, №12468489/40673300 від 05.02.2025, №12468493/40673300 від 05.02.2025, №12468490/40673300 від 05.02.2025, №12468480/40673300 від 05.02.2025, №12468494/40673300 від 05.02.2025, № 12468485/40673300 від 05.02.2025 про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ «Кліар Консалтінг» №1 від 25.11.2024, №2 від 26.11.2024, № 3 від 27.11.2024, № 4 від 28.11.2024, № 5 від 29.11.2024, № 1 від 02.12.2024, №2 від 03.12.2024, № 3 від 04.12.2024, № 4 від 05.12.2024, № 5 від 05.12.2024, № 6 від 06.12.2024, №7 від 06.12.2024, № 8 від 09.12.2024, № 9 від 12.12.2024, № 10 від 10.12.2024, № 11 від 10.12.2024, № 12 від 11.12.2024, № 13 від 11.12.2024, № 14 від 12.12.2024, № 15 від 12.12.2024, № 17 від 13.12.2024, № 18 від 16.12.2024, № 19 від 17.12.2024, № 20 від 18.12.2024, № 21 від 19.12.2024, № 22 від 20.12.2024, № 23 від 23.12.2024, № 24 від 24.12.2024, № 25 від 25.12.2024, № 26 від 26.12.2024, № 27 від 27.12.2024, № 27 від 30.12.2024, № 28 від 31.12.2024.

В якості підстави прийняття таких рішень ГУ ДПС зазначено про надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, крім того, позивачу встановлено п.8 критеріїв ризиковості платника податку.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що неможливо прослідкувати походження товару, який постачався за спірним договором; до пояснень відповідача-1 не були долучені оборотно-сальдові відомості, картки по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», заявки на відвантаження продукції, заявки на перевезення товару, товарно-транспортна документація, документи, що підтверджують якість товару. У зв`язку з цим контролюючий орган вважає, що відповідачами було проведено документальне оформлення господарської операції, яке фактично не мало реального характеру та договір укладений без наміру його виконання, сформовані документи були використані виключно з метою формування незаконного податкового кредиту. На підставі наведеного позивач вважає, що укладений договір суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі ст.228 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із рішенням щодо відмови в реєстрації податкових накладних відповідач-1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області №12468481/40673300 від 05.02.2025, №12468486/40673300 від 05.02.2025, №12468471/40673300 від 05.02.2025, №12468477/40673300 від 05.02.2025, №12468472/40673300 від 05.02.2025, №12468473/40673300 від 05.02.2025, №12468487/40673300 від 05.02.2025, №12468467/40673300 від 05.02.2025, №12468478/40673300 від 05.02.2025, №12468495/40673300 від 05.02.2025, №12468488/40673300 від 05.02.2025, №12468464/40673300 від 05.02.2025, №12468468/40673300 від 05.02.2025, №12468474/40673300 від 05.02.2025, №12468479/40673300 від 05.02.2025, №12468483/40673300 від 05.02.2025, №12468469/40673300 від 05.02.2025, №12468491/40673300 від 05.02.2025, №12468482/40673300 від 05.02.2025, №12468463/40673300 від 05.02.2025, №12468465/40673300 від 05.02.2025, №12468475/40673300 від 05.02.2025, №12468476/40673300 від 05.02.2025, №12468492/40673300 від 05.02.2025, №12468466/40673300 від 05.02.2025, №12468484/40673300 від 05.02.2025, №12468470/40673300 від 05.02.2025, №12468489/40673300 від 05.02.2025, №12468493/40673300 від 05.02.2025, №12468490/40673300 від 05.02.2025, №12468480/40673300 від 05.02.2025, №12468494/40673300 від 05.02.2025, №12468485/40673300 від 05.02.2025;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Консалтінг" № 1 від 25.11.2024, № 2 від 26.11.2024, № 3 від 27.11.2024, № 4 від 28.11.2024, № 5 від 29.11.2024, № 1 від 02.12.2024, № 2 від 03.12.2024, № 3 від 04.12.2024, № 4 від 05.12.2024, № 5 від 05.12.2024, № 6 від 06.12.2024, № 7 від 06.12.2024, № 8 від 09.12.2024, № 9 від 12.12.2024, № 10 від 10.12.2024, № 11 від 10.12.2024, № 12 від 11.12.2024, № 13 від 11.12.2024, № 14 від 12.12.2024, № 15 від 12.12.2024, № 17 від 13.12.2024, № 18 від 16.12.2024, № 19 від 17.12.2024, № 20 від 18.12.2024, № 21 від 19.12.2024, № 22 від 20.12.2024, № 23 від 23.12.2024, № 24 від 24.12.2024, № 25 від 25.12.2024, № 26 від 26.12.2024, № 27 від 27.12.2024, № 2 від 30.12.2024, № 28 від 31.12.2024 датами їх направлення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №200/1471/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Консалтінг» до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м.Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 44070187), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №200/1471/25 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року по справі №200/1471/25 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року по справі №200/1471/25 - залишено без змін.

Давши правову оцінку документам і матеріалам, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд зазначає наступне.

Предметом позову є визнання недійсними договору №21/11-2024 від 21.11.2024, який укладений між відповідачами, на підставі ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, оскільки договір був укладений з метою формування неправомірного податкового кредиту.

Згідно з пп. 19.1.45 п. 19.1 ст. 19 Податкового кодексу України контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (п.п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 зазначила, що критично оцінює аргумент про те, що контролюючий орган здійснює податковий контроль у спірних правовідносинах, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, оскільки статтею 62 Податкового кодексу України, що визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів/договорів, укладених платником податків, не передбачений.

Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, з урахуванням наведеного вище виходить за межі податкового контролю.

У справі, що розглядається, суб`єкт владних повноважень - позивач, оспорює договір, укладений між суб`єктами приватного права з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.

При цьому обраний суб`єктом владних повноважень спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах є характерним саме для приватноправового спору.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання сторін виникли в порядку ст. 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов`язки

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Приписами частини 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним. Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц.

Статтею 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Верховний Суд України у постанові від 18.11.2014 у справі №21-422а14 сформулював висновки про те, що статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними (частини перша та друга статті 228 Цивільного кодексу України), і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо) сторонами правочину або однією зі сторін, і повинна бути встановлена лише вироком суду, постановленим у кримінальній справі, що відповідає частині 1 статті 62 Конституції України (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 17.08.2023 у справі №904/3100/21)

Тобто визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників/виконавців) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №810/2287/17).

Суд зазначає, що у законодавстві відсутні визначення понять «інтерес» загалом та «інтерес держави і суспільства» зокрема.

Разом із тим Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Позивач посилається на те, що договір №21/11-2024 від 21.11.2024 укладений в порушення ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір укладено без наміру створення правових наслідків. В діях відповідачів вбачає умисел щодо незаконного формування податкового кредиту за рахунок формально складених документів, складених на підставі спірного договору.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

Тобто, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкти господарювання повинні мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до положень п. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Донецьким окружним адміністративним судом та Першим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи №200/1471/25 зазначено наступне: «Форма рішення про відмову в реєстрації податкової накладної передбачає необхідність наведення додаткової інформації, а саме зазначити конкретні документи. При цьому, спірні рішення не містять в собі відомостей які саме надані позивачем первинні документи складені/оформлені із порушенням законодавства. Оскаржувані рішення прийнято також на підставі того, що позивач відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на відповідача завдань і функцій. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийнято рішення про включення позивача до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості не надано, як і не надано доказів того, що контролюючий орган вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідного запиту платнику.

Суд встановив, що до матеріалів справи позивачем на обґрунтування своєї позиції надано докази, які вже були досліджені судом у межах справи №200/1471/25.

Будь-яких інших доказів на підтвердження недійсності спірного правочину позивачем не надано.

Суд встановив, що при вирішенні спору у адміністративній справі №200/1471/25, адміністративним судом, зокрема, були досліджені податкові накладні, видаткові накладні, та інші документи первинного бухгалтерського обліку оформлені при виконанні Договору №21/11-2024 від 21.11.2024, укладеного між ТОВ «Кліар Консалтінг» та ТОВ «Фантом Форс», а також докази додані відповідачем-1 на підтвердження походження товару, що постачався, а саме договір №2211-2024 від 22.11.2024, укладений між відповідачем-1 та ТОВ «Елематік», а також видаткові накладні та платіжні інструкції, укладені за наслідком реалізації товару за договором.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій між відповідачами, та вважає, що такі операції відображені лише на первинних документах. Крім того, позивач в тексті позовної заяви також зазначив про те, що ТОВ «Елематік» не відображає реалізований товар ТОВ «Кліар Консалтінг».

Суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Матеріали справи містять підписані спірний договір, видаткові накладні, платіжні інструкції, які містять підпис надавача платіжних послуг та скріплені печаткою банку, які у спірних правовідносинах в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами на підтвердження постачання товару.

Крім того, надані докази (договори оренди та суборенди, акти прийом-передачі нерухомого майна, акти надання послуг, платіжні інструкції, договір поставки, видаткові накладні, платіжні інструкції) підтверджують правовідносини з іншими особами щодо підтвердження ведення господарської діяльності та походження реалізованого товару за спірним договором.

Отже, судом встановлена у відповідача-1 як господарюючого суб`єкта можливість виконання умов договору поставки, що підтверджується відповідними первинними документами.

Суд зазначає, що віднесення платника до категорії «ризикових» за п.?8 Критеріїв ризиковості платника податку є внутрішнім процесом податкового контролю, і лише факт зупинення реєстрації податкової накладної не може беззаперечно свідчити про фіктивність правовідносин із контрагентом.

Додатково суд зазначає, що в результаті перегляду адміністративними судами рішення щодо зупинення реєстрації податкових накладних було встановлено протиправність таких дій та зобов`язано контролюючий орган зареєструвати в ЄРПН податкові накладні відповідача-1.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У свою чергу, позивач, на якого покладено відповідний тягар доказування, не надав належних доказів на підтвердження факту оформлення первинних документів за спірним договором з порушенням вимог закону, та/або відсутності у відповідача відповідних можливостей та умов здійснення господарської діяльності за договором, який позивач просить визнати недійсним.

Оскільки позивачем не доведено фіктивну діяльність відповідачів, а також враховуючи відсутність вироку суду, яким встановлено вину відповідачів, що виражається у намірі порушити публічний характер, а також з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження наявності у відповідачів наміру на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, що виник у них до укладення цього правочину, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин того, що договір №21/11-2024 від 21.11.2024 укладений в порушення інтересів держави і суспільства та публічного порядку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в позові, судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.09.2025

Суддя М.В. Хабарова