Ухвала від 18.07.2025 по справі 335/3046/20

1Справа № 335/3046/20 4-с/335/22/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засіданняКолесник Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду міста Запоріжжя, цивільну справу за скаргою представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Логачова В.В. на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Акціонерне товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (боржник),-

В С Т А Н О В И В:

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла скарга адвоката Логачова В.В. в інтересах стягувача ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа АТ «ЗАлК» (боржник).

В обґрунтування вимог представник скаржника вказує наступне.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду від 19.05.2021 року по справі № 335/3046/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «ЗАлК» та вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора АТ «ЗАлК».

Стягнути з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2020 року в сумі 7207, 22 грн;

Стягнути з АТ «ЗАлК на користь ОСОБА_1 заборгованість за відпустку за січень 2020 року 4 558, 51 грн;

Стягнути з АТ «ЗАлК» на користь ОСОБА_1 4 582, 80 грн. оплати перших п`яти днів лікарняного за лютий 2020 року;

Стягнути з АТ «ЗАлК на користь ОСОБА_1 15195,02 грн. оплата щорічної відпустки за лютий 2020 р. березень 2020 року;

Стягнути з АТ «ЗАлК на користь ОСОБА_1 388 289, 92 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.03.2020 року по 19.05.2021 року.

Вознесенівським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) за виконавчими листами Орджонікідзевського районного суду було відкрито шість виконавчих проваджень:

- № 70216994 з примусового виконання виконавчого листа від 14.07.2021 року по справі 335/3046/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора АТ «ЗАлК»;

- № 70216807 з примусового виконання виконавчого листа від 07.07.2021 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2020 року в сумі 7207,22 грн;

- № 70216347 з примусового виконання виконавчого листа від 07.07.2021 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 заборгованості за відпустку за січень 2020 року 4 558, 51 грн.

- № 70215368 з примусового виконання виконавчого листа від 09.08.2022 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 4 582, 80 грн. оплати перших п`яти днів лікарняного за лютий 2020 року.

- № 70215956 з примусового виконання виконавчого листа від 07.07.2021 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 15 195, 02 грн. оплата щорічної відпустки за лютий 2020 р. березень 2020 року.

- № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 07.07.2021 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 388 289, 92 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.03.2020 року по 19.05.2021 року.

Боржником не виконано рішення Орджонікідзевського районного суду до сьогоднішнього часу.

12.05.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Логачов В.В. отримав копії постанов Вознесенівського ВДВС від 15.01.2024 року про зупинення виконавчих дій по виконавчим провадженням № 70216994, № 70216807, № 70216347, № 70215368, № 70215956, № 70215657 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 ЗУ Про виконавче провадження, та наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, яким АТ ЗАлК включено до цього переліку.

Також, в постановах державного виконавця йде посилання на постанову Запорізького апеляційного суду від 31.10.2023 року у справі № 335/3046/20 якою було скасовано ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.07.2023 року у цій справі, про поновлення виконавчих проваджень № 70216994, № 70216807, № 70216347, № 70215368, № 70215956, № 70215657.

Вважає, постанови Лівобережного ВДВС про зупинення виконавчих дій є незаконними, оскільки ними грубо порушено трудові та конституційні права ОСОБА_1 .

На підставі викладеного представник скаржника просить:

1. Визнати неправомірними та скасувати постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни від 15.01.2024 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № № 70216994 , 70216807 , 70216347 , 70215368 , 70215956 , 70215657 .

2. Зобов`язати заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлану Миколаївну поновити виконавчі провадження № № 70216994 , 70216807 , 70216347 , 70215368 , 70215956 , 70215657.

Ухвалою судді від 14.05.2025 року відкрито провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Логачова В.В. на постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. від 15.01.2024 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №№70216994 , 70216807, 70216347, 70215368, 70215956, 70215657, заінтересована особа (боржник) АТ «ЗАлК». Призначено скаргу до розгляду. В судове засідання викликати скаржника, державного виконавця, на дії якого подана скарга, заінтересовану особу. Заступнику начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. надати письмові заперечення проти скарги з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються та матеріали виконавчих проваджень №№70216994 , 70216807 , 70216347 , 70215368 , 70215956 , 70215657 для огляду в судовому засіданні та їх копії для долучення до матеріалів справи. . Копію ухвали направити сторонам по справі.

На адресу суду надійшли заперечення щодо скарги, відповідно до яких заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Соколенко С.М. просила скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Логачова В.В. про скасування постанов державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій залишити на розсуд суду. Також зазначила, що при винесенні постанов про зупинення вчинення виконавчих дій, керуючись ч. 1 п. 12 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець виконав свій обов`язок та своєчасно в повному обсязі вчинив виконавчі дії відповідно до Закону. На виконанні у Лівобережному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження ВП № 70849359 щодо стягнення заборгованості з АТ «ЗАлК» на користь юридичних та фізичних осіб. Станом на 05.06.2025 до складу зведеного виконавчого провадження входять 240 виконавчих проваджень. За всіма виконавчими провадженнями, які входять до складу зведеного виконавчого провадження винесено постанови про зупинення виконавчих дій, на підставі п. 12. ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", - включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Зазначена норма передбачає обов`язок державного виконавця, а не право щодо зупинення вчинення виконавчих дій.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання. Представники скаржника та ВДВС надали заяви про розгляд скарги за їх відсутністю. Представник АТ «ЗАлК» причину не явки суду не повідомив.

Неявка належним чином повідомлених учасників не перешкоджає розгляду скарги згідно до ч.2 ст.450 ЦПК України

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду від 19.05.2021 року по справі № 335/3046/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «ЗАлК» та вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора АТ «ЗАлК».

Стягнути з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2020 року в сумі 7207, 22 грн;

Стягнути з АТ «ЗАлК на користь ОСОБА_1 заборгованість за відпустку за січень 2020 року 4 558, 51 грн;

Стягнути з АТ «ЗАлК» на користь ОСОБА_1 4 582, 80 грн. оплати перших п`яти днів лікарняного за лютий 2020 року;

Стягнути з АТ «ЗАлК на користь ОСОБА_1 15195,02 грн. оплата щорічної відпустки за лютий 2020 р. березень 2020 року;

Стягнути з АТ «ЗАлК на користь ОСОБА_1 388 289, 92 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.03.2020 року по 19.05.2021 року.

Вознесенівським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) за виконавчими листами Орджонікідзевського районного суду було відкрито шість виконавчих проваджень:

- № 70216994 з примусового виконання виконавчого листа від 14.07.2021 року по справі 335/3046/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з правових питань підрозділів підпорядкування генерального директора АТ «ЗАлК»;

- № 70216807 з примусового виконання виконавчого листа від 07.07.2021 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2020 року в сумі 7207,22 грн;

- № 70216347 з примусового виконання виконавчого листа від 07.07.2021 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 заборгованості за відпустку за січень 2020 року 4 558, 51 грн.

- № 70215368 з примусового виконання виконавчого листа від 09.08.2022 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 4 582, 80 грн. оплати перших п`яти днів лікарняного за лютий 2020 року.

- № 70215956 з примусового виконання виконавчого листа від 07.07.2021 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 15 195, 02 грн. оплата щорічної відпустки за лютий 2020 р. березень 2020 року.

- № 70215657 з примусового виконання виконавчого листа від 07.07.2021 року по справі 335/3046/20 про стягнення з АТ ЗАлК на користь ОСОБА_1 388 289, 92 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.03.2020 року по 19.05.2021 року.

Боржником не виконано рішення Орджонікідзевського районного суду до сьогоднішнього часу.

Відповідно до постанов державного виконавця від 15.01.2024 року зупинено виконавчі дії у виконавчих провадженням № 70216994, № 70216807, № 70216347, № 70215368, № 70215956, № 70215657 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 ЗУ Про виконавче провадження, та наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, яким АТ ЗАлК включено до цього переліку.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої та другоїстатті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника абобудь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначеноЗаконом України «Про виконавче провадження».

У силу приписівстатті 19 Конституції України, статті 1 ЗаконуЗаконом України «Про виконавче провадження»державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманнямЗакону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Положеннямистатті 2 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності.

Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначеностаттею 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 12 частини першоїстатті 34 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Посилаючись на дану обставину, заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. винесені оскаржувані постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

Відповідно достатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Статтею 19 Конституції Українизакріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 22 Конституції Україниконституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першоюстатті 5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписамистатті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), протоколи до неї та практику практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати.

Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (рішення у справах «Бурдов проти росії» від 07 травня 2002 року, «Войтенко проти України» від 29 червня2004 року).

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотриманнястатті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути:

- незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59);

- «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 у справі «Шмалько проти України» (заява№ 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29 червня 2004, «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень ЄСПЛ у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується зКонституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Ураховуючи, що обов`язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій, відсутність правової визначеності щодо настання подій, з якими пов`язано відновлення виконавчих дій, а також сумніви щодо існування легітимної мети такого зупинення, суд доходить висновку, що пункт 12 частини першоїстатті 34 Закону України «Про виконавче провадження»є таким, що не відповідаєКонституції України(суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другійстатті 129-1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цієї норми, а застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, та практики ЄСПЛ щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.

Порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону № 1404-VIII, відповідно до пункту 12 частини 1 якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2468-IX від 28.07.2022.

Частиною 1 статті 3 Закону N 2269-VIII визначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

Цим Законом у статтях 26, 28 установлено, що під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін, зокрема, щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства. З моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. Особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Згідно із статтею 10 вказаного Закону порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Слід зазначити, що цим Законом, як до речі і Законом № 1404-VIII, не встановлюється заборона (мораторій) на звернення стягнення на підставі виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню на майно боржника у разі його включення до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку, що приватизація державного підприємства унеможливлює в подальшому примусове виконання рішень щодо стягнення заборгованості, пов`язаною з трудовими правовідносинами.

А державний виконавець зобов`язаний враховувати і норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах зупинення вчинення виконавчих дій порушує право ОСОБА_1 на виконання судового рішення. На цей час виконавчі листи видані Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі №335/3046/20 залишено не виконаним.

Також відповідно до ч.7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченомупунктом 12частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації (Статтю 35 доповнено новою частиною згідно із Законом).

Наказом Фонду державного майна України від 27.03.2017 року № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році», включено пакет акцій (часток) АТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» до переліку об`єктів мало приватизації, що підлягають приватизації.

Встановлено, що АТ «ЗАЛК» знаходиться в Додатку 6 (перелік державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках) до наказу Фонду державного майн України від 28.12.2019 року № 1574, як об`єкт малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році.

У 2021 році АТ «ЗАЛК» також увійшло у перелік майна, об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у цьому році (Додаток 1 до наказу Фонду державного майн України від06.01.2021 № 5).

Згідно з додатком № 1 до Наказу Фонду державного майна України «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» № 1 від 04.01.2022 року (Перелік державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності) належні державі пакет акцій АТ «ЗАлК» в розмірі 68,0095% статутного капіталу включено в перелік об`єктів, що підлягають приватизації в 2022 році.

Згідно з Наказом №978 від 02.09.2022 року Фонду державного майна України внесені зміни до заголовка та пункту 1 наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, виключивши слова та цифри «в 2022 році».

Так, АТ «ЗАЛК» у 2018 -2024 роках входив до переліку державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, як об`єкт малої приватизації, що підлягають приватизації.

Крім того, суд приймає до уваги, що АТ «ЗАЛК» перебуваючи на стадії приватизації з 2018 року не вбачало будь-яких перешкод прийняти на роботу у березні 2019 року позивача. З огляду на таке ставлення роботодавця до робітника, вибір трудових відносин, доводи про відсутність законних підстав отримати заборгованість, пов`язану з трудовими правовідносинами з посиланням на процес приватизації являються неспроможними.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі принципу верховенства права та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 26 червня2024 по справі 335/1961/23. Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов

Відповідно дост. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 5ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст.260-261,353-354,450-452 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Логачова В.В. на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Акціонерне товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (боржник) задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни від 15.01.2024 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №№ 70216994, 70216807, 70216347 , 70215368 , 70215956 , 70215657 .

Зобов`язати заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлану Миколаївну поновити виконавчі провадження № № 70216994 , 70216807 , 70216347 , 70215368 , 70215956 , 70215657.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Воробйов