Постанова від 17.07.2025 по справі 669/810/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 669/810/24

Провадження № 22-ц/820/1197/25

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчий комітет Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області в складі судді Вишневського В.О. від 21 березня 2025 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідачки, вказував, що з 18.11.2010 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який на даний час розірвано за рішенням суду.

У шлюбі в них народилися сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між ним та відповідачкою виникли суперечки щодо проживання та виховання сина ОСОБА_4 та наразі між колишнім подружжям не досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання дитини, а також участі у забезпеченні умов життя дитини.

Син ОСОБА_5 проживає з ним, він не бажає жити з матір`ю та має намір залишатися з позивачем. На відміну від відповідачки, позивач не має наміру перешкоджати матері ОСОБА_5 в здійсненні її прав та обов`язків щодо спільного сина.

Тому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21.03.2025 року позов задоволено.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Паньківці Білогірського району Хмельницької області, з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Львів Львівської області, РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити в задоволенні позову. На думку апелянтки, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_6 з народження проживає у будинку матері позивача, зареєстрований там, тобто, фактично і юридично знаходиться з батьком. Апелянтка вважає, що суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення у справі в якій відсутній спір.

Також не враховано, на час їх проживання з позивачем однією сім`єю в будинку матері позивача останній не працював та не забезпечував сім`ю матеріально. Ображав і відповідачку, і дітей, неодноразово виганяв їх з будинку.

Коли сім`я розпалася, відповідачка переїхала в сусіднє село до свої батьків, залишивши старшого сина закінчити навчальний рік школі, яку він відвідував. Цей тимчасовий час було використано проти матері і для того, щоб «узаконити» право батька на дитину. Не враховано, що фактично син проживає з бабою, а не з батьком, останній не проживає в селі в будинку з сином.

В засіданні апеляційного суду представниця апелянтки підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що 18.11.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Ямпільською селищною радою Хмельницької області (актовий запис № 26), який було розірвано рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 23.05.2024 року у справі № 669/1171/23.

У шлюбі в них народилися сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час позивач з старшим сином ОСОБА_5 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Ямпільською селищною радою від 30.09.2024 року № 796/01-08 та актом про встановлення факту проживання в житловому будинку від 30.09.2024 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з дня народження проживає разом з батьком ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ямпільської селищної ради Хмельницької області щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взявши до уваги те, що ОСОБА_5 , проживаючи з батьком, залишається в звичному для нього середовищі, продовжує відвідувати школу, в якій навчався, спілкувався з однокласниками та друзями, враховуючи відсутність вагомих підстав для зміни місця проживання ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Ямпільської селищної ради Хмельницької області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 19.12.2024 року, виданого службою у справах дітей, сім`ї та молоді Ямпільської селищної ради, в будинку, де проживає малолітній ОСОБА_5 створені належні санітарно-гігієнічні умови для проживання та виховання дитини, в сім`ї панують хороші відносини між ОСОБА_5 та його батьком, бабусею та всіма членами родини, хлопчик впевнено відстоює своє право залишитись з батьком.

Згідно з психологічним висновком від 17.12.2024 року № 42/2024-р ОСОБА_4 має тісні емоційні стосунки та демонструє прив`язаність до свого батька ОСОБА_1 . ОСОБА_7 з матір`ю ОСОБА_2 складні, дитина відчуває до неї недовіру. Подальше проживання ОСОБА_5 спільно з батьком відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, оскільки хлопчик висловлює бажання жити з татом, а ОСОБА_1 має необхідні можливості для задоволення його базових потреб та забезпечення всебічного розвитку.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами існування спору між батьками про місце проживання дитини та з обґрунтованості позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.

Так, відповідно до статті 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ст.150СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною 8 статті 7СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов`язків, що перешкоджає їх реалізації, та в якому кожен з учасників захищає свої права.

Зміст відзиву ОСОБА_2 на позов, запереченнявідповідачки протицього позову ОСОБА_1 в судіпершої інстанції, а також доводи її апеляційної скарги по суті заявлених вимог (щодо неналежного виконання батьком своїх батьківських обов`язків, використання періоду завершення навчального року сином проти матері для того, щоб «узаконити» право батька на дитину; фактичне проживання дитини з бабою, а не з батьком, який не проживає в селі в будинку з сином) цілком підтверджують наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги по суті спору, апеляційний суд бере до уваги таке.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд першої інстанції вирішував спір щодо визначення місця проживання дитини з батьком за позовом останнього.

Після звернення позивача з цим позовом відповідачка не подавала зустрічний позов і не заявляла вимоги про визначення місця проживання сина ОСОБА_5 з нею.

В свою чергу суд першої інстанції дав належну оцінку представленим доказам і правильно констатував, що з врахуванням психологічного висновку № 42/2024-р від 17.12.2024 року, акту обстеження умов проживання від 19.12.2024 року, висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ямпільської селищної ради Хмельницької області щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наведені обставини цілком підтверджують, що рішення про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 разом із батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2025 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк