Постанова від 23.07.2025 по справі 160/20748/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року

м. Київ

справа № 160/20748/24

адміністративне провадження № К/990/18631/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЛЕВ-УКРАЇНА» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Тернопільської митниці на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 160/20748/24 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т.І., суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЛЕВ-УКРАЇНА» до Тернопільської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати прийняте Тернопільською митницею рішення про визначення коду товару від 26.07.2024 №КТ-UA40300-0033-2024.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару від 26.07.24 №КТ-UA40300-0033-2024.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця направило до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 28 січня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується відповідним документом про її отримання в матеріалах справи.

07 лютого 2025 року відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення (розстрочити/зменшити/звільнити) сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити. Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року в адміністративній справі № 160/20748/24 повернуто апелянту. Указана ухвала отримана Тернопільською митницею 19 лютого 2025 року о 01:20.

Відповідач 03 березня 2025 року повторно направило до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжним дорученням про сплату судового збору. Пропуск строку пояснює тим, що судовий збір змогли сплатити лише після надходження коштів на розрахунковий рахунок Тернопільської митниці.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому вказати підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування клопотання. Указана ухвала отримана Тернопільської митницею 08 березня 2025 року.

13 березня 2025 року Тернопільською митницею на виконання вимог ухвали суду від 08 березня 2025 року направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначено про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме первинна апеляційна скарга подана в строк, проте була повернута. Процесуальний строк був пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору, у зв`язку з обмеженим фінансуванням податкового органу, що є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення та не повинно перешкоджати доступу до правосуддя. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення. Процесуальний строк був пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору, у зв`язку з обмеженим фінансуванням відповідача.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 квітня 2025 року відмовив у задоволенні заяви Тернопільської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Ухвала суду вмотивована тим, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії; при цьому, особливості організації роботи в установі, що таку апеляційну скаргу подала, жодним чином не впливає на неухильність виконання нею своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, в тому числі пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погодившись з ухвалою Тертього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року, митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що вперше апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції в межах встановленого КАС України процесуального строку, а повторне звернення відбулось у максимально короткий термін. Скаржник уважає, що такі обставини у сукупності є свідченням того, що він намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечувало проти доводів митного органу, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції-без змін як законну й обґрунтовану.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною нормою закону однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку, вказав, що скаржник не зазначив обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зокрема, суд визнав, що ані повторне звернення з апеляційною скаргою, ані відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень при поданні апеляційної скарги вперше не є непереборними та поважними обставинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Окрім того, суд також вказав, що апелянтом не наведено доводів та доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов`язок своєчасно подати апеляційну скаргу.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що сам факт повернення апеляційної скарги не є достатньою підставою для визнання причини пропуску строку поважною. При вирішенні питання про поважність причин, наведених скаржником, суд має враховувати також обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також час, що минув від того моменту, коли особа дізналась про відповідне судове рішення, і дії, які вона вжила протягом цього часу. Суди повинні враховувати, чи вжито особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, всіх можливих і залежних від неї заходів у розумні строки без невиправданих затримок, щоб виконати процесуальний обов`язок щодо дотримання строку для апеляційного оскарження судових рішень. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19)

З матеріалів справи слідує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене тим, що митний орган не надав докази сплати судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги від 17 лютого 2025 року була направлена до електронного кабінету відповідача 19 лютого 2025 року о 01:20, а вже 03 березня 2025 року скаржник повторно направив апеляційну скаргу через систему «Електронний суд». При цьому судовий збір було сплачено відповідно до платіжного доручення №78 від 27 лютого 2025 року у справі №240/34590/23. Оплату за вказаним дорученням орган казначейства здійснив 28 лютого 2025 року (п`ятниця).

У цьому випадку апелянт не допустив необґрунтованого зволікання з поданням другої апеляційної скарги. Пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним, і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що недоліки вперше поданої апеляційної скарги було усунуто ГУ ДПС у найкоротші строки після повернення вперше поданої апеляційної скарги. (протягом 12 днів з моменту отримання копії ухвали про повернення)

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки суд порушив норми процесуального права, допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами й досягнутою метою, що призвело до порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської митниці - задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі №160/20748/24 - скасувати.

Справу №160/20748/24 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий О.О. Шишов

Судді О.В. Білоус

М.М. Яковенко