Постанова від 21.07.2025 по справі 554/4175/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/4175/23 Номер провадження 22-ц/814/2571/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Обідіної О.І., Пікуля В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2025 року позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області про позбавлення батьківських прав - залишено без розгляду.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі №554/4175/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області про позбавлення батьківських прав.

В обгрунтування заяви вказувала, що залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вона просила забезпечити розгляд справи в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом, проте з нею так суд і не зв`язався.

Таким чином, суд помилково вважає, що вона зловживає своїми процесуальними правами у вигляді неявки до суду.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - відмовлено.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права прохає ухвалу районного суду скасувати, а справу направити до районного суду для продовження розгляду в іншому складі суду.

В апеляційній скарзі вказує, що суд залишаючи позовну заяву без розгляду з підстав повторної неявки її в судове засідання не звернув уваги на те, що вона просила забезпечити її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та подала відповідне клопотання, яке було задоволено судом. Проте засіданні в режимі відеоконференції так і не відбулося, а суд залишив її позов без розгляду, чим порушив її право на участь у справі, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 43 та 129 Конституції України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи в режимі відеоконференції брала участь позивачка, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволені заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які остання посилається (щодо безпідставного залишення позову без розгляду у зв`язку із її повторною неявкою в судове засідання), не можуть вважатися нововиявленими.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18 (провадження № 12-7звг22), пункт 5.3)).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).

Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20 (провадження № 61-8675св21).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (провадження № 11-430заі20), пункт 6.38.).

Пункт 1 частини 2 статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 26 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, ОСОБА_1 посилалась на те, що судом залишено її позов без розгляду з підстав повторної її неявки в судове засідання незаконно, оскільки нею було подано клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом.

Разом з тим вказані обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України, а тому районний суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 26.09.2024 року.

Колегія суддів наголошує, що обставини на які посилається заявниця у своїй заяві є підставою для оскарження ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2024 року в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують, та на правильність оскаржуваної ували не впливають, а тому колегія суддів їх відхиляє.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для її скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить. Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст.368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2025 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.І. Обідіна

---

В.П. Пікуль