Рішення від 15.07.2025 по справі 906/501/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/501/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бесараб О.Д., дов.№1053 від 27.01.2025;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Травіз Опт"

про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 102 312,81грн

Процесуальні дії по справі.

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Партс" про визнання недійсними пункту 4.1. договору №105 від 28.11.2022 та пункту 4.1. договору №106 від 28.11.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. Також позивач просить стягнути з відповідача 102 312,81грн безпідставно набутих грошових коштів.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.16, 83, 215, 217, 627, 628, 1212 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 21.04.2025 позовну заяву залишено без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу та строку їх усунення.

28.04.2025 за вх.№5361 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якій викладено орієнтовний розрахунок витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Також 28.04.2025 за вх.№5367 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків, в якій повідомлено, що разом з цією заявою позивач відправляє в електронний кабінет відповідача позовну заяву з додатками, на підтвердження чого додана квитанція №3296653 від 26.04.2025 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Ухвалою від 29.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 27.05.2025 о 12:00.

Ухвалою від 27.05.2025 суд відклав підготовче засідання на 17.06.2025 о 09:20.

В підготовче засідання 17.06.2025 представник відповідача не прибув, ухвалу від 27.05.2025 суд надіслав ТОВ "Омега-Партс" в його електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 73 на звороті).

Представник позивача в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, повідомив про надання всіх доказів, необхідних для розгляду справи, не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 17.06.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №906/501/25 до судового розгляду по суті на 15.07.2025 о 10:00.

В судовому засіданні 15.07.2025 представник позивача подав довідку про заборгованість відповідача станом на 14.07.2025, відповідно до якої борг ТОВ "Омега-Партс" (ідентифікаційний код 42803642) по зайво сплаченому ПДВ становить 102 312,81грн. Разом з тим, представник підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить довідка про доставку ухвали суду від 17.06.2025 в його електронний кабінет (а.с.77 на звороті).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду в справі №906/501/25.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що його відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

В судовому засіданні 15.07.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що включення в ціну товару та суму договорів податку на додану вартість у розмірі 102 312,81грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, а сплачені кошти є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню.

Відповідач правом подання письмового відзиву на позовну заяву відповідно до ст.165 ГПК України не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28.11.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега-Партс" (надалі - постачальник, відповідач) укладено договори №105 та №106 про закупівлю товарів за державні кошти (а.с.7-8, 10-11) (надалі - договір №105, договір №106).

За умовами п. 1.1. договорів №105 та №106, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар (надалі - товар), зазначений у специфікації (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.3. договорів №105 та №106 номенклатура, асортимент, кількість товару, який постачальник зобов`язується передати покупцю зазначається у специфікації (додаток №1 до договору).

Пунктом 4.1. договору №105 визначено, що загальна сума договору та ціна за одиницю товару зазначаються у специфікації (додаток №1 до договору) та включають у себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору та становить 565 538,79грн, в т.ч. ПДВ - 94 256,46 грн.

Умовами пункту 4.1. договору №106 передбачено, що загальна сума договору та ціна за одиницю товару зазначаються у специфікації (додаток №1 до договору) та включають у себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору та становить 48 338,07грн, в т.ч. ПДВ - 8 056,35грн.

Таким чином, загальна сума за обома договорами закупівлі товарів для забезпечення транспорту Збройних Сил України складає 613 876,86грн, в т.ч. ПДВ в сумі 102 312,81грн

На виконання умов договорів позивачем було прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №192 від 28.11.2022 на суму 565 538,79грн (в т.ч. ПДВ 94 256,46грн) та № №190 від 28.11.2022 на суму 48 338,07грн (в т.ч. ПДВ 8 056,35грн) (а.с.13, 13 на звороті).

Оплата позивачем товару підтверджується платіжними дорученнями №363 від 05.12.2022 на суму 565 538,79грн та №361 від 02.12.2022 на суму 48 338,07грн (а.с.14, 14 на звороті).

Як вказано в позові, Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, що утримується за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що підтверджується довідкою Міністерства оборони України №503/22 від 07.07.2022 (а.с.16).

Позивач вважає, що при укладанні договорів №105 від 28.11.2022 та №106 від 28.11.2022 і здійсненні відповідних розрахунків, позивач, як війська частина, не повинен був перераховувати суми податку на додану вартість при здійсненні господарської операції щодо постачання товарів для забезпечення транспорту.

Загальна сума перерахованих коштів позивачем на користь відповідача за укладеними договорами становить 613 876,86грн, в т.ч. ПДВ сумі 102 312,81грн, в зв`язку з чим виникла необхідність повернення вказаної суми коштів, які безпідставно були набуті відповідачем.

З метою вирішення зазначеного питання в порядку досудового врегулювання, позивачем направлено відповідачу листи від 06.04.2023 №721 та від 14.06.2023 №1502 з проханням повернути зайво сплачену суму податку на додану вартість, що складає 102312,81грн (а.с.15, 15 на звороті, 60).

Враховуючи, що відповідач не надав відповіді на листи, будь-яких дій щодо повернення коштів не вчинив, продовжує їх утримувати (користуватись), що стало підставою для звернення позивачем з даним позовом про визнання недійсними пункту 4.1. договору №105 від 28.11.2022 та пункту 4.1. договору №106 від 28.11.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 102 312,81грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо зміни найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Партс" (ідентифікаційний код 42803642) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Травіз Опт" (ідентифікаційний код 42803642) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру (ч.3 ст.90 ЦК України).

Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (ч.5 ст.90 ЦК України).

Зміна найменування юридичної особи не є реорганізацією цієї юридичної особи, зокрема перетворенням, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Цю правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 по справі № 914/3587/14.

Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, оскільки не має наслідком появу нового учасника цивільних відносин (позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі №925/698/16).

Відповідно до п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

З наявних в матеріалах справи договорів про закупівлю товарів за державні кошти (а.с.7-8, 10-11) вбачається, що зі сторони постачальника договори укладено Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега-Партс" (ідентифікаційний код 42803642).

23.05.2025 відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу з ідентифікаційним кодом 42803642, зокрема, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна місцезнаходження юридичної особи, зміна найменування юридичної особи (повного та / або скороченого). За результатом реєстрації вказаних змін, найменування юридичної особи з ідентифікаційним кодом 42803642 значиться - Товариство з обмеженою відповідальністю "Травіз Опт", місцезнаходження юридичної особи: 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1. Вказані обставини підтверджує витяг №35529953 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 15.07.2025 (а.с.78-80).

Тобто, державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу з ідентифікаційним кодом 42803642 відбулося після відкриття провадження у даній справі,

Наведене підтверджує, що відповідачем по справі має бути саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Травіз Опт" (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1; ідентифікаційний код 42803642).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 2).

Приписами ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 та 3 ст.180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 ГК України).

Відповідно до ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п."а" п.185.1 ст.185 ПК України).

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (надалі - Постанова №178).

Відповідно до п. 1, 2 Постанови №178 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

У Постанові №178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України .

Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 у справі №910/2416/23 зауважено, що незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки, режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Системний аналіз указаних норм права засвідчує, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 поширюються на діяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка є позивачем.

З огляду на викладене вище, суд погоджується з аргументами позивача та зазначає, що останній відноситься до категорій суб`єктів, що визначені Постановою №178 та відповідно до якого застосовується податок на додану вартість за нульовою ставкою при здійсненні операцій з постачання товарів для забезпечення транспорту органів, визначених такою постановою.

Разом з тим, у пунктах 4.1. договорів №105 та №106 сторонами визначено договірну ціну з урахуванням суми податку на додану вартість.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Приписи ч.1 ст.203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 у справі №910/2416/23 зазначено, що ПК України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством, а тому Верховним Судом відхилено посилання скаржника не те, що Постанова КМУ від 02.03.2022 №178 суперечить положенням ПК України.

Отже, включення до ціни кожного із договорів ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що покупцем товару за договорами виступає Військова частина (яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України), суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсними пунктів 4.1. договорів №105 від 28.11.2022 та №106 від 28.11.2022, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

За положеннями ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 102 312,81грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 р. у справі №916/707/21.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 102 312,81грн за договорами, як безпідставно набуті грошові кошти.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ч.1 ст.86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, відповідач не надав належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України , доводів позивача не спростував.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 4.1. договору №105 від 28.11.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега-Партс" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Травіз Опт") (ідентифікаційний код 42803642), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 94 256,46грн.

3. Визнати недійсним пункт 4.1. договору №106 від 28.11.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега-Партс" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Травіз Опт") (ідентифікаційний код 42803642), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 8 056,35грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Травіз Опт" (54001, м.Миколаїв, вул. Садова, буд. 1; ідентифікаційний код 42803642) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ):

- 102 312,81грн безпідставно набутих грошових коштів;

- 9 084,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.07.25

Суддя Шніт А.В.

Надіслати:

1- позивачу в кабінет "Електронного суду"

2- відповідачу в кабінет "Електронного суду"

3 - відповідачу - ТОВ "Травіз Опт": 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1; ідентифікаційний код 42803642 (рек. з повід.)