Ухвала від 23.07.2025 по справі 914/2259/17

УХВАЛА

23 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/2259/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Губенко Н. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

(головуюча - Галушко Н. А., судді: Желік М. Б., Орищин Г. В.)

від 24.06.2025

у справі за позовом Корпорації "Шиппинг Технолоджи Лімітед" та Акціонерної Корпорації "Мерибені Енерджі Корпорейшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівавтокомплектація"

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,

ВСТАНОВИВ:

1. Корпорація "Шиппинг Технолоджи Лімітед" та Акціонерна Корпорація "Мерибені Енерджі Корпорейшн" звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Львівавтокомплектація" про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства.

2. 29.01.2018 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, яким позов задоволено повністю; визнав недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Львівавтокомплектація", що оформлені протоколом б/н від 24.02.2016.

3. 11.04.2025, не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

4. Скаржник вважає, що суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо його прав та обов`язків, оскільки ОСОБА_1 є орендарем кімнати АДРЕСА_1 , за договором оренди від 12.06.2024. Вказана кімната належить ПП "Синерджі консалтинг" на підставі договору купівлі-продажу від 23.07.2016. ОСОБА_1 зазначає, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Львівавтокомплектація", яке оформлене протоколом б/н від 24.02.2016, внесено зміни до Статуту та розширено повноваження керівника ТОВ "Львівавтокомплектація", яким вчинено правочини щодо відчуження майна, зокрема, приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що розташоване у гуртожитку під літерою А-9 та до якого відноситься кімната АДРЕСА_3 , орендована ОСОБА_1 . На думку скаржника, набрання законної сили рішенням суду першої інстанції може бути підставою для скасування права власності орендодавця та припинення договірних відносин щодо оренди вказаного приміщення.

5. 26.05.2025 Західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою поновив пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у цій справі, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначив справу до розгляду.

6. 24.06.2025 Західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у цій справі закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник не є учасником (засновником) ТОВ "Львівавтокомплектація", права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та обов`язки стосовно сторін у справі суд першої інстанції не вирішував; посилання скаржника на те, що визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Львівавтокомплектація", яке оформлене протоколом б/н від 24.02.2016, впливає на його права, оскільки може слугувати в подальшому підставою для розірвання договору оренди, є недостатніми, щоб дійти висновку про порушення оскаржуваним рішенням прав скаржника чи наявності правового зв`язку між скаржником та сторонами у справі; скаржник не довів наявність безпосереднього матеріально-правового зв`язку із предметом позову і спору у цій справі, як і того, що оскаржуване рішення суду стосується інтересів, прав та обов`язків ОСОБА_1 .

8. 12.07.2025 ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

9. В обґрунтування скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки дійшов неправильного висновку, що рішенням суду першої інстанції не порушено права та інтереси ОСОБА_1 . Так скаржник вважає, що згідно з договором оренди від 16.06.2024 він є користувачем частини приміщень, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 може бути підставою для припинення таких договірних відносин, що прямо впливає на права та інтереси скаржника.

10. Верховний Суд вивчив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

11. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

13. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

14. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

15. Аналогічні висновки наведені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19.

16. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою у порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

17. Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14.

18. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

19. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 28.09.2021 у справі № 908/2899/13, від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11).

20. Верховний Суд, що розглядає цю справу, не вважає за необхідне відступати від зазначеного правового висновку щодо застосування норм права.

21. Суд апеляційної інстанції, з огляду на вказані висновки Верховного Суду встановив, що оскаржуване судове рішення не було прийнято про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, тому дійшов висновку, що така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

22. Апеляційний господарський суд виходив з того, що предметом позову у цій справі є вимога Корпорації "Шиппинг Технолоджи Лімітед" та Акціонерної корпорації "Мерибені Енерджі Корпорейшн" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Львівавтокомплектація" від 24.02.2016. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на порушення їх корпоративних прав, як учасників ТОВ "Львівавтокомплектація" (відповідача), та відсутність кворуму на оспорюваних загальних зборах учасників товариства від 24.02.2016. Скаржник - ОСОБА_1 не є учасником (засновником) ТОВ "Львівавтокомплектація". Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю не може визнаватися порушенням прав тих осіб, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї юридичної особи.

23. Колегія суддів також враховує, що такого ж висновку дійшов Верховний Суд у цій справі (№ 914/2259/17) у постановах від 09.12.2020 (переглядаючи ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 за касаційною скаргою Приватного підприємства "ТТ-Фото", яке не брало участі у справі), від 08.12.2021 (переглядаючи ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнтар", яке не брало участі у справі), від 29.03.2023 (переглядаючи ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксенпол", яке не брало участі у справі), від 15.05.2024 (переглядаючи ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який не брав участі у справі) та від 14.07.2025 (переглядаючи ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі).

При цьому, Приватне підприємство "ТТ-Фото", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайнтар", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ксенпол", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як і ОСОБА_1 , який наразі є скаржником у справі, звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргами на рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі № 914/2259/17, як особи, які не брали участі у справі, вважали, що їх права порушені зазначеним рішенням суду, оскільки вони є орендарями приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, апеляційні провадження щодо усіх цих зазначених осіб ухвалами апеляційного господарського суду були закриті на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, і такі ухвали були залишені без змін постановами Верховного Суду з огляду на вищезазначені висновки.

24. Отже, Верховний Суд зазначає, що конструкція пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України не передбачає подвійного тлумачення, її правильне застосування судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо застосування зазначеної норми права.

25. Доводи, викладені у касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норм права судом апеляційної інстанції, оскільки, з огляду на викладене вище, відсутні підстави для широкого розуміння визначеного частиною першою статті 254 ГПК України поняття інтересу особи, яка не брала участі у справі та звертається з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

26. Право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

27. Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

28. Беручи до уваги конкретні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 , оскільки застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, тому Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про закриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 234, 287, 290, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/2259/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко