Ухвала від 24.07.2025 по справі 908/1731/24

УХВАЛА

24 липня 2025 року

м. Київ

Справа № 908/1731/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю. Л.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 04 грудня 2024 року (суддя Науменко А.О.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 червня 2025 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В.)

у справі №908/1731/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль», 2) ОСОБА_1

про стягнення 1 630 653,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (далі - ТОВ «УЛФ-Фінанс», позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль» (далі - ТОВ «АП-Магістраль», відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) 926 617,50 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, 90 091,44 грн штрафу 10%, 469 358,62 грн пені, 39 256,05 грн трьох процентів річних та 105 329,91 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04 грудня 2024 року у справі №908/1731/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18 червня 2025 року, позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач 1 допустив порушення строків внесення лізингових платежів, визначених розділом 10 Договору фінансового лізингу (графік внесення лізингових платежів), та наявністю заборгованості. Внаслідок того, що боржник не оплатив основний борг, місцевий господарський суд виснував про наявні підстави для стягнення штрафу, пені, річних та інфляційних втрат.

Погоджуючись із наведеним, апеляційний господарський суд відхилив апеляційні доводи ТОВ «АП-Магістраль» про неврахування судом першої інстанції того, що з 16 березня 2022 року предмет лізингу вибув з володіння скаржника внаслідок викрадення під час військових дій на території України, за фактом чого 30 серпня 2022 року порушено кримінальне провадження. Суд керувався положеннями частини першої статті 809 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» та умовами укладеного сторонами договору про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, тоді як за актом прийому-передачі позивач передав предмету лізингу.

Також апеляційний господарський суд наголосив на тому, що:

- з огляду на обставини викрадення військовослужбовцями російської федерації предмету лізингу відповідачі не позбавлені права на стягнення збитків;

- згідно із пунктом 5.4 загальних умов договору фінансового лізингу саме на лізингоодержувача покладено обов`язок негайно повідомити страховика про настання відповідного випадку і надати підтверджуючи документи. Тому посилання відповідача 1 на те, що позивач, який не звернувся до страховика із заявами про визнання страхового випадку та про отримання страхового відшкодування, порушив його права, відповідно до висновку апеляційного суду, суперечать положенням договору;

- відповідно до частин першої, п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У цій справі, доводи про неналежне виконання позивачем умов договору в частині страхування об`єкта лізингу в суді першої інстанції сторони не заявляли, отже апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку цим доводам.

Клопотання відповідача 1 про витребування доказів апеляційний господарський суд залишив без розгляду з тих підстав, що воно подано із порушенням строків, передбачених частинами другою, третьою статті 80 ГПК України.

09 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «АП-Магістраль» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 червня 2025 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 04 грудня 2024 року у справі №908/1731/24 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Колос І. Б., Булгакова І. В.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ «АП-Магістраль», Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у касаційній скарзі, зокрема, повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою і третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

ТОВ «АП-Магістраль» у касаційній скарзі зазначило, що вважає оскаржувані судові рішення необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права та всупереч позиціям, які були раніше викладені Верховним Судом та Великою Палатою Верхового Суду у своїх постановах та правових позиціях.

У тексті касаційної скарги скаржник наводить обставини справи, висновки судів попередніх інстанцій щодо оцінки доводів відповідача 1 та відсутності у матеріалах справи доказів стосовно страхування предмету лізингу, а також посилається на те, що суди не враховували приписи статей 509, 510, 979 ЦК України, статті 16 Закону України «Про страхування», внаслідок чого ухвалили незаконні рішення.

Проте, після наведення змісту пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, заявник касаційної скарги наводить постанови від 14 грудня 2018 року у справі №914/809/18, від 05 грудня 2018 року у справі №916/1813/16, від 25 червня 2020 року у справі №924/233/18, від 04 липня 2019 року у справі №908/1932/18, від 05 березня 2020 року у справі №910/1584/19, в яких Верховний Суд на підставі статтей 74, 86, 91, 164 ГПК України робить висновки стосовно застосування норм процесуального права в частині здійснення сторонами доказування та оцінювання судом доказів у справах і не наводить судових рішень Верховного Суду, висновки яких щодо застосування статей 509, 510, 979 ЦК України, статті 16 Закону України «Про страхування», не врахували суди першої та апеляційної інстанцій у справі №908/1731/24.

Отже, подана скаржником касаційна скарга не містить належного обґрунтування порушених судом апеляційної інстанції норм права (яких саме) у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу подання касаційної скарги, а окремі наведені у скарзі постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження судових рішень, а також не можуть автоматично ототожнюватись судом з власної ініціативи як підстава для касаційного оскарження без прямої вказівки на це скаржника.

Також саме лише посилання скаржника на необхідність скасування судового рішення у зв`язку з неналежною оцінкою доказів у справі та порушенням норм процесуального права, без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведені процесуальні порушення, зокрема, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК України, підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених приписів частини другої статті 287 цього Кодексу, не можуть бути визнані належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.

З огляду на викладене Верховний Суд виснував, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі, згідно із пунктом 3 частини другої статті 290 ГПК України, також повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

ТОВ «АП-Магістраль» у касаційній скарзі зазначив повне найменування та місцеперебування позивача у справі (ТОВ «УЛФ-Фінанс»), однак не вказав таких даних відповідача 2 (ОСОБА_1), що також є порушенням вимог наведеної статті ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «АП-Магістраль» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом подання доповнення до касаційної скарги, де обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та, в залежності від визначених пунктів, навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору щодо застосування якої саме норми права (зазначити пункт, частину, статтю); або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України (вказати відповідний пункт вказаної норми) з обґрунтуванням того, в чому, на думку скаржника, полягало порушення норм процесуального права (яких саме), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі, а також зазначити дані відповідача 2 ( ОСОБА_1 ).

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04 грудня 2024 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 червня 2025 року у справі №908/1731/24 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Л. Власов