Постанова від 22.07.2025 по справі 697/1184/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1054/25 Справа № 697/1184/22 Категорія: 301030000 Головуючий по 1 інстанції Сивухін Г.С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго»;

представник позивача адвокат Войтюк Денис Васильович;

відповідач ОСОБА_1 ;

представник відповідача адвокат Ілясов Олександр Олександрович;

третя особа Бобрицька сільська рада Черкаської області;

представник третьої особи адвокат Хорошун Оксана Володимирівна

особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Ілясов Олександр Олександрович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ілясова Олександра Олександровича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до ОСОБА_1 , третя особа: Бобрицька сільська рада Черкаської області про визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, витребування майна та скасування запису про проведену державну реєстрацію,

в с т а н о в и в:

ПрАТ «Укргідроенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Бобрицька сільська рада Черкаської області про визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, витребування майна та скасування запису про проведену державну реєстрацію.

В позовній заяві позивач просив суд:

- визнати право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ПрАТ «Укргідроенерго»;

- усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_1 з неправомірно зайнятого домоволодіння АДРЕСА_2 ;

- витребувати домоволодіння АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_1 та повернути ПрАТ «Укргідроенерго»;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Укгідроенерго» сплачений судовий збір в сумі 14 461,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що у 1984 році на основі рішення Міненерго СРСР від 29 червня 1984 року № Н-95-30 розпочалися підготовчі роботи по будівництву Канівської ГАЕС.

В 1984 році «Укргідропроект» було розроблено проект Канівської ГАЕС.

На основі розробленого проекту Рада Міністрів УРСР прийняла розпорядження № 63-р від 30 січня 1985 року, № 677-Р від 30 листопада 1985 року, № 464-Р від 24 листопада 1987 року, № 620-Р від 24 грудня 1987 року про вилучення земель для будівництва та обслуговування Канівської ГАЕС.

Розпорядженням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 12 червня 1986 року № 140-р на підставі рішення Канівського райвиконкому від 27 травня 1986 року № 116 було надано дозвіл на знесення житлових будинків в с. Бучак Канівського району Черкаської області, зокрема знесення домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_2 (батьку відповідача).

ОСОБА_2 було передано домоволодіння з господарськими будівлями та присадибною ділянкою за АДРЕСА_3 . Після отримання ОСОБА_3 зазначеного домоволодіння він передав своє старе домоволодіння АДРЕСА_2 Каскаду Середньодніпровських ГЕС для знесення та будівництва Канівської ГАЕС з її об`єктами.

Каскад Середньодніпровських ГЕС внаслідок неодноразової реорганізації найменування перейменовано у ПрАТ «Укргідроенерго», яке на даний час має майнові права на домоволодіння АДРЕСА_2 .

Позивачем з метою оновлення інформації щодо належного товариству майна було проведено моніторинг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого було виявлено, що відповідно до даних реєстру ОСОБА_1 зареєстрував право власності на домоволодіння в с. Бучак Канівського району Черкаської області, а підставою реєстрації права власності зазначено довідку № 102 від 11 жовтня 2018 року.

16 серпня 2019 року позивачем було надіслано адвокатський запит до Бобрицької сільської ради про надання інформації на підставі яких документів ОСОБА_1 став власником будинковолодіння та на підставі яких документів було видано довідку № 102 від 11 жовтня 2018 року.

З листа-відповіді Бобрицької сільської ради позивач вбачає, що жодних документів на підставі яких могло бути встановлено, що ОСОБА_1 є власником спірного будинку не існує, оскільки будь-які посилання на них відсутні, копії таких документів не надавалися у відповідь на запит.

Згідно наказу № 27-Н від 29 січня 2020 року створено комісію з проведення огляду території будівництва Канівської ГАЕС та суміжної території в с. Бучак на предмет виявлення житлових будинків, які були передані ПрАТ «Укргідроенерго» для знесення але знесені не були.

Під час проведення інвентаризації комісією складено акт № 1 про те, що в межах земельної ділянки, відведеної в постійне користування ПрАТ «Укргідроенерго» знаходиться об`єкт, а саме одноповерхова будівля (на схемі села Бучак будівля № 20), в якій проживає ОСОБА_1 чим порушує майнові права товариства та вимоги чинного законодавства.

Оскільки батько відповідача отримав від ОСОБА_4 ГЕС нове домоволодіння АДРЕСА_3 та отримав грошову компенсацію за зелені насадження та господарські будівлі, тому з 30 вересня 1997 року законним власником домоволодіння є позивач.

Досудове врегулювання не призвело до вирішення спору, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року позов задоволено частково.

Виселено ОСОБА_1 із будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Укргідроенерго» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4962 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач на підставі розпоряджень та рішень Ради Міністрів УРСР, Черкаської обласної ради народних депутатів, Канівської районної ради народних депутатів за 1985-1986 роки набув у встановленому порядку право користування земельними ділянками та право на знесення будинків на землях енергетики для будівництва Канівської ГАЕС (для суспільних потреб). Доказів реєстрації права власності та набуття права власності на спірне домоволодіння позивачем не надано, тому судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання права власності та витребування домоволодіння із незаконного володіння відповідача.

Оскільки позивач набув право на знесення будинків (для суспільних потреб) як землекористувач, тому вимоги про виселення відповідача із спірного домоволодіння було задоволено та скасовано запис про державну реєстрацію права власності.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ілясов О.О. просить суд скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення органів державної влади про вилучення земельних ділянок не були реалізовані. Крім того, не відбулося відведення земельних ділянок проекти відведення не були затверджені, а винесення меж земельних ділянок в натурі та розташування земельних ділянок на місцевості не відбулося. Рішення виконкому Канівської районної ради народних депутатів від 24 червня 1986 року № 140 про переселення жителів с. Бучак та забудову с. Студенець не містить рішень про вилучення земель та/або відведення позивачу. Суд не правильно оцінив докази, що мають значення для справи, не вірно встановив обставину набуття позивачем права на знесення будинку у с. Бучак, тому висновки суду не відповідають обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ПрАТ «Укргідроенерго» вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування рішення суду. Зазначено, що матеріали справи містять всі необхідні докази, якими підтверджено, що позивачу дозволено провести знесення житлових будинків в с. Бучак Канівського району Черкаської області. В переліку будинків зазначено також будинок АДРЕСА_2 . Також, суд обґрунтовано встановив, що між позивачем та ОСОБА_2 (батьком відповідача) проведено обмін старого домоволодіння АДРЕСА_2 та нове АДРЕСА_3 . Відповідачем не надано доказів на спростування рішень, які були підставою для вилучення земельних ділянок, знесення будинковолодінь, переселення, тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог є обґрунтованим та такі висновки суду не спростовуються доводами апеляційної скарги. Від представника Бобрицької сільської ради адвоката Хорошун О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи та її представника. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 27 грудня 1994 року № 288 «Про створення державного підприємства «Дніпрогідроенерго» реорганізовано в структурні підрозділи Дніпровську ГЕС, Дніпродзержинську ГЕС, Каскад Середньодніпровських ГЕС, Каховську ГЕС, Кременчуцьку ГЕС та на їх базі створено державне підприємство «Дніпрогідроенерго».

Наказом визначено, що державне підприємство «Дніпрогідроенерго» є правонаступником державних підприємств Дніпровської ГЕС, Дніпродзержинської ГЕС, Каскаду Середньодніпровських ГЕС, Каховської ГЕС, Кременчуцької ГЕС.

Згідно з абз. 3 п. 1 Статуту ПАТ «Укргідроенерго», який затверджено постановою КМУ від 24 лютого 2021 року № 235,приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» є новим найменуванням ПАТ «Укргідроенерго».

Відповідно до рішення загальних зборів № 3 від 09 червня 2011 року ПАТ «Укргідроенерго» було новим найменуванням ВАТ «Укргідроенерго», утвореного шляхом реорганізації та злиття відповідно до наказу Мінпалива № 83 від 31 грудня 2003 р. державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дніпрогідроенерго» та державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дністрогідроенерго», на базі яких була утворена державна акціонерна компанія «Укргідроенерго».

Товариство є підприємницьким товариством та правонаступником майна, прав і обов`язків державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дніпрогідроенерго», державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Дністрогідроенерго», державної акціонерної компанії «Укргідроненрго», державного акціонерного Товариства «Державна акціонерна компанія «Укргідроенерго», ВАТ «Укргідроенерго», ПАТ «Укргідроенерго».

Розпорядженнями Ради Міністрів УРСР було від 30 січня 1985 року № 63-Р, від 30 листопада 1985 року № 677-Р, від 28 грудня 1987 року № 464-Р, від 24 грудня 1987 року № 620-Р у землекористувачів Канівського району Черкаської області було вилучено земельні ділянки в постійне користування для Каскаду Середньодніпровських ГЕС під будівництво Канівської гідроакумуляційної станції.

Розпорядженням Черкаської обласної ради народних депутатів від 12 червня 1986 року № 140-р «Про дозвіл на знесення житлових будинків в с. Бучак Канівського району» дозволено провести знесення житлових будинків в с. Бучак Канівського району. Згідно переліку домоволодінь за АДРЕСА_4 зазначено домоволодіння ОСОБА_5 .

Висновком Черкаської обласної ради народних депутатів від 09 жовтня 1986 року № 3777/01 «По матеріалах відведення земельних ділянок Каскаду Середньодніпровських ГЕС під будівництво Канівської ГАЕС», відділу внутрішніх справ припинити прописку громадян в с. Бучак (п.7) Нотаріальній конторі припинити оформлення документів на продаж та дарування будинковолодінь в с. Бучак по частинах (п. 8).

Рішенням виконавчого комітету Канівської районної ради народних депутатів від 24 червня 1986 року № 140 «Про переселення жителів с. Бучак», вирішено переселити жителів АДРЕСА_5 .

12 травня 1989 року було складено технічний звіт по перенесенню в натуру проекту відведення земельних ділянок площею 887,0 га Каскаду Середньодніпровських ГЕС під будівництво Канівської ГАЕС за рахунок землекористувачів Канівського району Черкаської області.

Відповідно до довідки Канівського районного відділу земельних ресурсів зазначено: «…згідно з земельно-облікових даних станом на 01 січня 2008 року за ВАТ «Укргідроенерго» (нова назваПрАТ «Укргідроенерго») закріплені земельні ділянки для будівництва Канівської ГАЕС загальною площею 991,8 гектара, із них:

- по Бобрицькій сільській раді - 415,6 га, в тому числі земля, на яких був знятий родючий шар ґрунту - 415,6 га;

- по Пшеничницькій сільській раді - 576,2 га, в тому числі землі під забудовами - 576,2 га».

Відповідно до заяви власника будинковолодіння в с. Бучак Канівського району ОСОБА_2 від 21 листопада 1985 року, останній дав згоду на знесення його будинку для будівництва Канівської ГАЕС (Т.1 а.с. 42).

Згідно оціночного акту від 12 листопада 1985 року було проведено огляд і оцінку домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , яке підлягає відчуженню у зв`язку з відведенням земельної ділянки для будівництва Канівської ГАЕС (Т.1 а.с. 57).

Відповідно до акту від 30 вересня 1997 року, ОСОБА_2 після отримання в особисту власність новозбудованого домоволодіння АДРЕСА_3 передав своє старе домоволодіння АДРЕСА_2 прийняв його для знесення (Т.1 а.с. 44).

Згідно акту від 30 вересня 1997 року, Каскад Середньодніпровських ГЕС передав для постійного проживання у особисту власність ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_3 площею 109 кв.м. (Т.1 а.с. 43).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 30 вересня 1997 року, він просить ОСОБА_6 дозволити розібрати будівлі у колишньому його господарстві (Т. 1 а.с. 214).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.1 а.с. 163).

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 21 лютого 2013 року № 44, було надано ПАТ «Укргідроенерго» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі орієнтовною площею 969,61 га земель енергетики, що знаходяться, в тому числі в адміністративних межах Пшеничницької сільської ради Канівського району, за межами населених пунктів (Т. 1 а.с. 219).

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 07 березня 2013 року № 60, було надано ПАТ «Укргідроенерго» в постійне користування земельні ділянки державної власності площею 927,9529 га земель енергетики, в тому числі в адміністративних межах Пшеничницької сільської ради Канівського району, за межами населених пунктів (Т. 1 а.с. 216-218).

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 березня 2013 року № 1265488 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 березня 2013 року № 1238289, власником земельної ділянки в межах Пшеничницької сільської ради Канівського району площею 579,9807 га з цільовим призначенням (землі енергетики) є держава в особі Черкаської обласної державної адміністрації, а користувачем на праві постійного користування є (правокористувач) є ПАТ «Укргідроенерго» (Т.1 а.с. 58-67).

Згідно акту обстеження домогосподарства АДРЕСА_2 від 20 серпня 2015 року, та акту за результатами обстеження даного домогосподарства від 20 серпня 2015 року складених за участю представників ПрАТ «Укргідроенерго» та ОСОБА_1 , було виявлено домогосподарство АДРЕСА_2 на земельній ділянці відведеній для будівництва Канівської ГАЕС (Т.1 а.с. 173-176).

Наказом від 29 січня 2020 року № 27-Н «Про проведення огляду території будівництва Канівської ГАЕС», було доручено директору філії «Канівська ГЕС» створити комісії для огляду території будівництва Канівської ГАЕС в с. Бучак на предмет виявлення будинків, які передавалися ПрАТ «Укргідроенерго» для знесення і не були знесені (Т.1 а.с. 47-48).

Наказом філії «Канівська ГЕС» від 31 січня 2020 року № 42 «Про проведення огляду території будівництва Канівської ГАЕС», було створено комісію для огляду території будівництва Канівської ГАЕС в с. Бучак на предмет виявлення будинків (Т.1 а.с. 49-51).

Відповідно до акту № 1 від 2020 року, на території будівельного майданчика Канівської ГАЕС в с. Бучак, була обстежена будівля № НОМЕР_2 . Під час огляду у будинку перебував ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 52-53).

Згідно листа Бобрицької сільської ради від 10 серпня 2022 року № 744, на адвокатський запит від 10 серпня 2022 року, було повідомлено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником житлового будинку в АДРЕСА_6 є ОСОБА_1 , дата реєстрації 16 жовтня 2018 року. До листа додано Інформацію з Державного реєстру речових прав від 10 серпня 2022 року № 306995722 (Т.1 а.с. 90-92).

Згідно паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 виданого Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області 13 березня 1998 року, останній прописаний в с. Бучак з 30 січня 1982 року, що підтверджується штампом Пшеничниківської сільської ради (Т.1 а.с. 153-154).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 жовтня 2018 року № 141787695, ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_6 . Підставою виникнення права власності зазначено довідка виконкому Пшеничницької сільської ради № 102 від 11 жовтня 2018 року і технічний паспорт 13 виданий 03 вересня 2018 року.

Згідно довідки Пшеничницької сільської ради № 102 від 11 жовтня 2018 року, будинок по АДРЕСА_6 належить ОСОБА_1 на підставі погосподарської книги № 4 (Т.1 а.с. 156).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_6 було проведено технічну інвентаризацію даного житлового будинку. Замовником технічної інвентаризації був ОСОБА_1 (Т.1 а.с.157-166).

Відповідно до листа Бобрицької сільської ради (Пшеничницький старостинський округ №4) від 28 жовтня 2022 року № 93 та копій погосподарської книги № 4, за 1991-1995 роки під особовим рахунком було зареєстровано домогосподарство ОСОБА_2 . Станом на 01 січня 1996 року ОСОБА_2 проживав з дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_1 . Станом на 01 січня 1997 року голова домогосподарства ОСОБА_2 з сім`єю вибув в с. Студенець Канівського району (Т.2 а.с. 75-79).

Статтею 38 ЗК УРСР (який діяв в період з 1970 по 1990 роки) визначено, що вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб провадиться:

1)Радою Міністрів Української РСР з усіх земель, незалежно від розміру земельної ділянки;

2)виконавчим комітетами обласних Рад народних депутатів при розмірі земельних

ділянок до п`яти гектарів для кожного об`єкта, крім земель, зазначених у частині першій статті 41 цього Кодексу, і незалежно від розміру земельної ділянки у випадках, передбачених частиною другою вказаної статті. При необхідності розширення площі вилучених ділянок понад п`ять гектарів додаткове вилучення провадиться відповідно до пункту 1 цієї статті;

3)виконавчими комітетами міських (селищних) Рад народних депутатів із земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в безстрокове користування, а також, випадків, передбачених статтею 41 цього Кодексу) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 ЗК УРСР право громадян на користування наданою земельною ділянкою підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках виникнення необхідності вилучення земельної ділянки для державних або громадських потреб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обюставини, що вилучення земельних ділянок та припинення права користування ними, у тому числі і в с. Бучак для будівництва Канівської ГАЕС було здійснено у відповідності до вимог ст.ст. 36, 38 ЗК УРСР, оскільки матеріали справи містять відповідні розпорядження Ради міністрів УРСР від 30 січня 1985 року № 63-Р, від 30 листопада 1985 року № 677-Р, від 24 листопада 1987 року № 620-Р.

Правомірність переселення жителів АДРЕСА_5 підтверджується рішенням Канівської районної ради народних депутатів від 24 червня 1986 року № 140.

Дозвіл на знесення будинків в с. Бучак (в тому числі будинку ОСОБА_2 ) було надано розпорядженням Черкаської обласної ради народних депутатів від 12 червня 1986 року № 140-р.

ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі не спростував вищевказані нормативні акти та не надав доказів про їх скасування чи втрату чинності, тому висновок суду про те, що на підставі вищенаведених рішень позивач набув право користування земельними ділянками та відповідно на знесення будинків на землях енергетики для будівництва Канівської ГАЕС є обґрунтованим.

Крім того, матеріали справи містять акт передачі домоволодіння в с. Студенець від 30 вересня 1997 року (Т.1 а.с. 43); акт передачі домоволодіння в с. Бучак від 30 вересня 1997 року (Т. 1 а.с. 44), заяву ОСОБА_2 про дозвіл на розібрання будинку (Т. 1 а.с. 214) та розписку ОСОБА_2 про отримання компенсації за плодово-ягідні насадження в 1997 році (Т. 1 а.с. 45). Доводи скаржника про підробленість вказаних доказів колегія суддів відхиляє оскільки матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 за свого життя оспорював вказані акти чи заперечував факт отримання ним компенсації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при наданні та використанні земельних ділянок для розміщення об`єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель спеціальних зон об`єктів енергетики, у тому числі на підставі договорів про встановлення земельних сервітутів на таких земельних ділянках, регулюються цим Кодексом, ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів».

Статтею 27 ЗУ «Про ринок електричної енергії», ст. 12 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»та Порядку встановлення особливого режиму охорони на території забороненої зони та контрольованої зони гідротехнічних споруд, затвердженої постановою КМУ від 31 березня 2004 року № 416,передбачено, що для захисту населення, земель та навколишнього природного середовища від несприятливих дій об`єктів енергетики, забезпечення їх безпечної експлуатації і запобігання та ліквідації аварій, а також захисту особливо важливих об`єктів енергетики, встановлюються режимні зони (заборонена та контрольована) гідротехнічних споруд.

ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»розтлумачено поняття «землі енергетики» - це земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючих підприємств, об`єктів альтернативної енергетики, об`єктів передачі електричної та теплової енергії, виробничих об`єктів, необхідних для експлуатації об`єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів.

Статтею 32 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»встановлено обмеження на використання земель у спеціальних зонах об`єктів енергетики, зокрема забороняється:

розташовувати житлові і громадські будівлі, майданчики для стоянки і зупинки всіх видів транспорту, підприємства, на яких використовуються легкозаймисті рідини і гази, підприємства з обслуговування автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших пожежонебезпечних речовин;

вирощування сільськогосподарських культур, що потребують ручного обробітку ґрунту та збирання урожаю;

проведення сільськогосподарських та інших робіт особами у віці до 18 років у межах санітарно-захисних зон повітряних ліній електропередачі напругою 750 кВ і вище.

У межах охоронних зон об`єктів енергетики забороняється:

будувати житлові будинки, будинки громадського призначення;

розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлено нормами;

складати будь-які матеріали, розпалювати вогнища, влаштовувати звалища;

саджати дерева, крім кущів та саджанців з висотою перспективного росту не більше двох метрів;

відсипати ґрунт, влаштовувати водосховища, ставки та інші водні споруди;

влаштовувати зупинки та стоянки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище.

Відповідно до ч. 2ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивач є користувачем земель енергетики для будівницва Канівської ГАЕС, тому висновок суду першої інстанції про те, що він може звернутися до суду з негаторним позовом, який можна заявляти впродовж всього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки є обґрунтованим, оскільки на такі вимоги не поширюються вимоги щодо позовної давності.

Так як будинковолодіння АДРЕСА_2 розташоване на земельній ділянці, яка відноситься до земель енергетики, тому позивач набувши права на знесення будинків (для суспільних потреб) має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, в тому числі й виселення відповідача з будинковолодіння. З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача зі спірного домоволодіння.

Також є обґрунтованим висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності ПрАТ «Укргідроенерго» на спірне домоволодіння та витребування такого домоволодіння від відповідача на користь позивача, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що між ним та ОСОБА_2 відбулося укладення договору міни (бартеру) будинку АДРЕСА_2 у відповідності до положень ЦК УРСР, що діяли на момент вилучення земельних ділянок та передачі будинковолодіння.

Що стосується рішення суду про задоволення позовних вимог в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності на будинковолодіння за ОСОБА_1 , колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 жовтня 2018 року № 141787695, ОСОБА_1 є власником спірного будинку. Підставою виникнення права власності зазначено довідка виконкому Пшеничницької сільської ради № 102 від 11 жовтня 2018 року і технічний паспорт 13, виданий 03 вересня 2018 року. Відповідно до довідки Пшеничницької сільської ради № 102 від 11 жовтня 2018 року будинок по АДРЕСА_6 належить ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що реєстрація будинковолодіння за відповідачем на землях енергетики, на яких було дозволено знесення будинків є такою, що порушує правовий режим даних земель.

На даний час, відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та обтяжень регулює ЗУ «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Згідно пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній з 16 січня 2020 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).

Наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Оскільки на даний час не існує такого способу захисту порушеного права як скасування запису про державну реєстрацію права власності, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин належний спосіб захисту права та змінити рішення суду першої інстанції в цій частині шляхом викладення третього абзацу його резолютивної частини в редакції: «скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ».

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ілясова Олександра Олександровича задовольнити частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в слідуючій редакції:

«Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 липня 2025 року.

Судді