Ухвала від 24.07.2025 по справі 500/266/24

УХВАЛА

24 липня 2025 року

м. Київ

справа № 500/266/24

адміністративне провадження № К/990/28819/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/266/24 за адміністративним позовом Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Зарубинський спиртовий завод звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення:

- №00074400701, яким встановлено порушення п.44.1. п.44.2 ст.44, п. 198.1., п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст..198. п.201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 224.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №165/704 і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 2247293,00 грн (період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення березень 2021 року);

- №00074380701, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст. 201 ПК України №2755-УІ від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення боргу з інших платежів, у зв`язку із чим визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 258327,50 грн. (період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення вересень 2020 року);

- №00074350701, яким встановлено порушення п.44.1. п.44.2 ст.44, п. 198.1., п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст..198. п.201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 224.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (заниження податкового кредиту внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з придбання та відсутності їх документального підтвердження), у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 15138508,75 грн.(період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення листопад 2018 року, грудень 2018 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, лютий 2020 року червень 2020 року);

- №00074290701, яким встановлено порушення п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями (неподання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями), внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн.;

- №00074260701, яким встановлено порушення ст. 11-1 Закону України від 21.09.006 №186-УІ "Про управління об`єктами державної власності" зі змінами та доповненнями, п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 із змінами та доповненнями (заниження частини чистого прибутку в результаті заниження чистого прибутку підприємства), внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в сумі 30358919,00 грн.;

- №00074220701, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.122010 №2755-ІУ із наступними змінами та доповненнями, п.5, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153) зі змінами та доповненнями, п.20 П(с)БО 16 "Витрати", затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зі змінами та доповненнями (завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, які не підтверджені первинними документами. Заниження доходу від безоплатно одержаних активів, що вплинуло на завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток), та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах: звітний період 12 2020 15147349,00 грн., 03 2021 20402919,00 грн.

- №00074060701, яким встановлено порушення п.44.1,п.44.2 ст.44, п.133.1 ст.133, п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із наступними змінами і доповненнями), п.5, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, п.5, п.6 П(с)БО 16 "Витрати", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/43064, п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зі змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013р. за № 336/22868, Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015р. №897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017р. №467) "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, які не підтверджені первинними документами. Заниження доходу від безоплатно одержаних активів), у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 11450185,00 грн.;

- №00074120901, яким встановлено порушення п.п. 229.1.8 п.229 ст.229 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 20000,00 грн.

- №00074110901, яким встановлено порушення ч.3 ст. 16 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" із змінами та доповненнями, внаслідок чого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 68000,00 грн.

- №00074132406, яким встановлено порушення п.п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, абзацу 2 п. 57.1 ст. 57, п.131.2 ст.131, п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, п. 168.1 ст. 168, п.п. "а", "ґ" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПКУ, п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 1 розділу Інші перехідні положення ХХ Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у розмірі 165150,59 грн.

- №00074102406, яким встановлено порушення п.п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, абзацу 2 п. 57.1 ст. 57, п.131.2 ст.131, п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, п. 168.1 ст. 168, п.п. "а", "ґ" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПКУ, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) в розмірі 2094233,31 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України закріплено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Звертаючись із касаційною скаргою скаржник визначає підставою касаційного перегляду п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках визначеному пунктом 4 ч. 4 ст. 328 КАС України якщо судове рішення оскаржується з підстав передбачених частинами 2 та 3 ст. 353 КАС України.

Також, скаржник зазначив, що згідно ст. 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень суддів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

При цьому, Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/266/24 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко