Ухвала від 17.09.2025 по справі 500/266/24

УХВАЛА

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 500/266/24

адміністративне провадження № К/990/35727/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/266/24 за адміністративним позовом Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Зарубинський спиртовий завод звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення:

- №00074400701, яким встановлено порушення п.44.1. п.44.2 ст.44, п. 198.1., п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст..198. п.201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 224.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №165/704 і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 2247293,00 грн (період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення березень 2021 року);

- №00074380701, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст. 201 ПК України №2755-УІ від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення боргу з інших платежів, у зв`язку із чим визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 258327,50 грн. (період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення вересень 2020 року);

- №00074350701, яким встановлено порушення п.44.1. п.44.2 ст.44, п. 198.1., п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст..198. п.201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 224.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (заниження податкового кредиту внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з придбання та відсутності їх документального підтвердження), у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 15138508,75 грн.(період фінансово-господарської діяльності платника податків платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення листопад 2018 року, грудень 2018 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, лютий 2020 року червень 2020 року);

- №00074290701, яким встановлено порушення п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями (неподання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями), внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн.;

- №00074260701, яким встановлено порушення ст. 11-1 Закону України від 21.09.006 №186-УІ "Про управління об`єктами державної власності" зі змінами та доповненнями, п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 із змінами та доповненнями (заниження частини чистого прибутку в результаті заниження чистого прибутку підприємства), внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в сумі 30358919,00 грн.;

- №00074220701, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.122010 №2755-ІУ із наступними змінами та доповненнями, п.5, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153) зі змінами та доповненнями, п.20 П(с)БО 16 "Витрати", затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зі змінами та доповненнями (завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, які не підтверджені первинними документами. Заниження доходу від безоплатно одержаних активів, що вплинуло на завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток), та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах: звітний період 12 2020 15147349,00 грн., 03 2021 20402919,00 грн.

- №00074060701, яким встановлено порушення п.44.1,п.44.2 ст.44, п.133.1 ст.133, п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із наступними змінами і доповненнями), п.5, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, п.5, п.6 П(с)БО 16 "Витрати", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/43064, п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зі змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013р. за № 336/22868, Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015р. №897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017р. №467) "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, які не підтверджені первинними документами. Заниження доходу від безоплатно одержаних активів), у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 11450185,00 грн.;

- №00074120901, яким встановлено порушення п.п. 229.1.8 п.229 ст.229 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 20000,00 грн.

- №00074110901, яким встановлено порушення ч.3 ст. 16 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" із змінами та доповненнями, внаслідок чого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 68000,00 грн.

- №00074132406, яким встановлено порушення п.п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, абзацу 2 п. 57.1 ст. 57, п.131.2 ст.131, п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, п. 168.1 ст. 168, п.п. "а", "ґ" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПКУ, п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 1 розділу Інші перехідні положення ХХ Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) у розмірі 165150,59 грн.

- №00074102406, яким встановлено порушення п.п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, абзацу 2 п. 57.1 ст. 57, п.131.2 ст.131, п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, п. 168.1 ст. 168, п.п. "а", "ґ" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПКУ, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) в розмірі 2094233,31 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, попередня касаційна скарга була повернута скаржникові ухвалами Верховного Суду від 24 липня 2025 року, від 20 серпня 2025 року, як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Під час перевірки втретє зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У поданій касаційні скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначає про застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, однак скаржником не обґрунтовано обставини стосовно кожного податкового повідомлення-рішення, які є предметом розгляду у цій справі.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у розрізі кожного податкового повідомлення-рішення, які є предметом судового оскарження у цій справі.

Так, заявником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду з цитуванням окремих витягів, без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Також, Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

У касаційній скарзі скаржник в достатній мірі не наводить, в чому саме він вбачає подібність правовідносин у справах (у яких викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У скарзі викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Також, у тексті поданої касаційної скарги скаржник як підставу касаційного оскарження посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав передбачених частинами 2 та 3 ст. 353 КАС України.

Однак, Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Касаційна скарга містить фактичний виклад обставин та незгоду заявника із оскаржуваними судовими рішеннями.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанови Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам заявника не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи приписи п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України та не викладення скаржником у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/266/24 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко