Ухвала від 25.07.2025 по справі 755/12655/25

Справа №:755/12655/25

Провадження №: 2-о/755/508/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

"25" липня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чернівецький відділ поліції ГУНП в Чернівецькій області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року заяву залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

Підставами залишення позову без руху визначено відсутність відомостей про останнє відоме місце реєстрації та місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі на території Російської Федерації, відомостей про наявність у нього громадянства Російської Федерації, реєстрацію місця проживання на її території, постійне проживання, відсутність обґрунтування підстав звернення саме до Чернівецького відділу поліції ГУНП у Чернівецькій області за відсутності відомостей про проживання ОСОБА_3 в місті Чернівці, Чернівецька обл. Також вказано на відсутність відомостей про місце роботи ОСОБА_3 , відомостей про його сім`ю (батьків, братів, сестер тощо), близьких осіб, співробітників, інших осіб із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, місця проживання чи роботи, контактних даних тощо, які можуть дати свідчення про місцеперебування ОСОБА_3 та/або на права та обов`язки яких може вплинути рішення суду щодо визнання його безвісно відсутнім. А також відсутність відомостей про здійснені заходи з пошуку ОСОБА_3 у період до 05 січня 2024 року, дати звернення до відповідного Головного територіального управління Національної поліції у Чернівецькій області, в тому числі до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на території України, тобто, до 24 лютого 2022 року.

Частиною п`ятою статті 272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною п`ятою статті 272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 15 липня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету представника заявника - адвоката Ковальова Є.Ф., 15 липня 2025 року о 4-15 год.

Таким чином, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року про залишення позову без руху було вручено позивачеві 15 липня 2025 року.

21 липня 2025 року (вхід. № 41852) представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Ковальовим Є.Ф., подано до суду заяву про усунення недоліків, у якій представник зазначив, що останнє відоме заявнику місце реєстрації та місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території АДРЕСА_1 . Заявник не посилається на наявність громадянства Російської Федерації у ОСОБА_3 , оскільки даний факт йому достеменно невідомий, доказом місця народження ОСОБА_3 є копія свідоцтва про шлюб, де в графі місце народження зазначено Пермська область, Муллінський район. У свідоцтві про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зазначений ОСОБА_3 та його національність: «узбек». ОСОБА_1 позбавлена можливості надати докази реєстрації місця проживання на території РФ ОСОБА_3 , як і позбавлена можливості пошуку інформації щодо постійного місця проживання ОСОБА_3 , оскільки з 1992 року не підтримує жодних зав`язків з ним та з його родичами, знайомими, тощо які проживали на території РФ у м. Новочеркаськ, Ростовська область.

Заява була подана до Чернівецького відділу поліції ГУНП у Чернівецькій області за місцем проживання ОСОБА_1 .. Водночас, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніколи не проживав та не був зареєстрований у м. Чернівці.

Заявниця не здійснювала заходів з пошуку ОСОБА_3 у період до 05 січня 2024 року, оскільки побоювалась за своє життя і життя свої синів. ОСОБА_3 поїхав у м. Санкт-Петербург, Російської Федерації, але там зв`язався з криміналом, організована злочинна група з м. Санкт-Петербург утримувала ОСОБА_3 та за збереження життя вимагала грошові кошти у розмірі продажу всього наявного майна ОСОБА_1 , яка на той момент проживала в м. Красноперекопск, АР Крим разом з синами.

ОСОБА_1 була вимушена переховуватись разом з синами, будь-яких зв`язків з ОСОБА_3 не підтримувала та не здійснювала його пошук оскільки відчувала загрозу для свого життя та життя своїх синів.

Останнє відоме заявнику місце роботи ОСОБА_3 станом на 1992 рік це - голова Громадської Організації «Союз ветеранів Афганістану» в м. Красноперекопск, АР Крим. Заявниці не відомі прізвища, імена, по батькові, місця проживання, контактні данні тощо будь-яких співробітників, оскільки чоловік ніколи не розповідав про них, як я не розповідав про подробиці і деталі чим саме він займається.

Крім цього, у зв`язку з великим проміжком часу (більше 20 років з 1992 року) та загрози для свого життя та життя синів (у зв`язку з подіями описаними вище), повномасштабною війною рф, відсутністю родичів, друзів, знайомих, близьких осіб та інших осіб в м. Красноперекопск (АР Крим) , повідомити прізвища, імена, по батькові, місця проживання чи роботи, контактні данні тощо, вищезазначених осіб, які можуть дати свідчення про місцеперебування ОСОБА_3 не передбачається можливим, оскільки такі особи відсутні.

Син заявника (який є зацікавленою особою) підтримував зв`язок з сім`єю ОСОБА_3 : його батьком ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_6 , його братами: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та сестрою - ОСОБА_8 .

Рішення суду щодо визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може вплинути лише на права та обов`язки заявника та ОСОБА_2 .

Вивчивши доводи заяви про усунення недоліків суд зазначає таке.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (частина перша статті 306 ЦПК України).

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України; вживання заявником заходів до розшуку особи, наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 міститься висновок, що норма статті 43 ЦК України передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Водночас, всупереч викладеному та вимогам ухвали про залишення заяви без руху заявником не надано достовірних відомостей про постійне місце проживання (або зареєстрвоане місце проживання) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доказів на підтвердження реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , також не надано. При цьому, заявник зазначає, що з 1992 року будь-яких дій на встановлення місця проживання ОСОБА_3 , не здійснювала, до правоохоронних органів за зазначеною заявником адресою також не зверталася.

Суд звертає увагу заявника, що сама по собі відсутність у неї відомостей про місце перебування ОСОБА_3 за умови не вчинення будь-яких дій на з`ясування таких відомостей, не можуть слугувати підставою для визнання такої особи безвісно відсутньою.

Також заявником не надано жодного доказу на підтвердження спільного проживання заявника та ОСОБА_3 на території Російської Федерації, його переїзду до міста Санкт-Петербург, притягнення до кримінальної відповідальності, зв`язків з кримінальними угрупуваннями, наявності небезпеки для життя і здоров`я заявника та її дітей, фактичного проживання в АРК Крим, вимушеного переїзду до іншого місця проживання у зв`язку із вказаними обставинами та продажу усього наявного майна.

Також суд звертає увагу заявника, що звернення до правоохоронного органу - Чернівецького відділу поліції ГУНП у Чернівецькій області із відповідною заявою щодо з`ясування місця перебування ОСОБА_3 , за умови обізнаності заявника про те, що ОСОБА_3 не проживав у вказаній місцевості, паспорта громадянина України не отримував, не може свідчити про вичерпання заявником всіх можливих заходів на з`ясування місця перебування ОСОБА_3 .

Доказів на підтвердження місця роботи ОСОБА_3 в ГО «Союз ветеранів Афганістану» в

м. Красноперекопск, АР Крим заявником також не надано, відомостей про юридичну особу не зазначено, клопотання про витребування доказів не заявлено.

При цьому, у заяві від 18 липня 2025 року заявник зазначає, що у ОСОБА_3 є також інші родичі, а саме, батьки, два брати та сестра, які проживають на території Російської Федерації. Водночас, заявник не зазначає, що вказаних осіб не зверталася, інформації про місце проживання ОСОБА_3 не запитувала, відомостей про пошуки ОСОБА_3 членами його сім`ї на території Російської Федерації, а також не встановлення такої інформації протягом тривалого часу заявник також не зазначає.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про визнанян фізичної особи безвісті відсутньою не містить обґрунтувань і зазначення обставин у розумінні статті 306 ЦПК України, з огляду на твердження заявника про постійне місце проживання ОСОБА_3 на території Російської Федерації, відсутність будь-яких доказів про його проживання на території України та звернення лише у січні 2024 року до правоохоронного органу на території України за умови розриву дипломатичних відносин між країнами.

Окремо суд звертає увагу заявника на таке.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (частина четверта статті 294 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Виходячи з цього, заінтересованими особами у даній справі мають бути усі родичі особи, якщо вони є, чи відповідна територіальна громада, та орган державної реєстрації актів цивільного стану, який є реєстратором рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою, тощо.

Члени сім`ї ОСОБА_3 , зокрема, його батьки та рідні брати та сестри, у будь-якому випадку мають дійсну заінтересованість у вирішенні питання про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, рішення по справі матиме вплив на їх права та обов`язки.

Окрім того, відповідно до статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У своїй заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою ОСОБА_1 зазначила, що визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім необхідно їй для отримання повного розміру грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця - їх спільного сина, та для подальшого розірвання шлюбу.

Водночас, до заяви не долучено жодного доказу на підтвердження відмови у виплаті грошового забезпечення, спору стосовно суми, що підлягає виплаті, а також доказів перебування заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі станом на дату звернення до суду, чи неможливості звернення до суду із відповідним позовом про розірвання шлюбу, у випадку перебування у зареєстрованому шлюбі.

Таким чином, вимоги ухвали про залишення заяви без руху заявником не виконано, недоліки не усунено.

Вказані недоліки є суттєвими та такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Відповідно до частини дев`ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людину у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовною заявою повинен, як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Відповідно до вимог частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

В зв`язку з тим, що станом на 25 липня 2025 року заявником недоліки, зазначені в ухвалі суду від

14 липня 2025 року не усунуто, суд приходить до висновку, що заяву слід вважати неподаною та повернути заявнику.

Водночас, суд роз`яснює заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 185, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, - вважати не поданою та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова