Герб України

Рішення від 10.07.2025 по справі 907/665/18

Господарський суд закарпатської області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/665/18 (907/159/24)

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,

матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Ужгородський турбогаз, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРИЙ УЖ, м. Вишневе, Бучанського району, Київської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД", м. Київ

про витребування орендованого майна

у межах справи №907/665/18

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер-Техніка, смт. Воловець, Закарпатська область,

до публічного акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, м.Ужгород код ЄДРЮОФОПтаГФ 00153608

про визнання банкрутом

За участю представників:

від позивача Васильєв Анатолій Анатолійович

від відповідача - Держицький Іван Романович, ордер серія ВС №1108582 від 13 березня 2024 року

від третьої особи - Левадна Юлія Геннадіївна, адвокат, ордер серія АІ № 1593721 від 18 квітня 2024 року

арбітражний керуючий - Козирицький Андрій Сергійович - в режимі відеоконференції

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено по справі №907/665/18 розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Тищенко Наталію Петрівну та призначено попереднє засідання.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 06.12.18 було здійснено офіційне оприлюднення про порушення справи про банкрутство №56172 та встановлено кредиторам граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2019, справу №907/665/18 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від від 21 лютого 2023 року відсторонено арбітражного керуючого Тищенко Н.П. від виконання повноважень розпорядника майна Акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз (код ЄДРПОУ 00153608) у справі №907/665/18. Призначено розпорядником майна Акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз (код ЄДРПОУ 00153608) арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво № 49 від 01.01.2013 р).

19.02.2024 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Ужгородський турбогаз, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРИЙ УЖ, м. Вишневе, Бучанського району, Київської області про витребування орендованого майна. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказує на те, що у зв`язку з закінченням строку укладеного договору оренди будівлі від 01 грудня 2003 р. наявні підстави для повернення об`єкту оренди. Разом з тим, не повернення об`єкту оренди після закінчення договору зумовило звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Ухвалою суду від 21.02.2024 р. прийнято справу №907/159/24 до розгляду, підготовче засідання призначено на 13.03.2024 року. Зобов`язано відповідача у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзив на позовну заяву із врахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог.

07.03.2024 року до суду надійшов письмовий відзив на позов.

11.03.2024 року надійшла письмова відповідь на відзив.

На дату слухання справи Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" надіслано суду клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 13.03.2024 року клопотання ТОВ СІЛЬПО-ФУД про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача прийнято до розгляду та призначено на 28.03.2024 року.

21.03.2024 року позивачем АТ Ужгородський турбогаз надіслано суду клопотання, в якому просять суд відмовити в залученні третьої особи ТОВ СІЛЬПО-ФУД.

22.03.2024 року відповідачем ТзОВ СТАРИЙ УЖ надіслано суду письмові заперечення на відповідь на відзив.

25.03.2024 року арбітражним керуючим надіслано суду письмові пояснення по даній справі.

Ухвалою суду від 28.03.2024 р. відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання ТОВ СІЛЬПО-ФУД про залучення до участі у справі у якості третьої особи на 25.04.2024 р.

Представник ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" навів пояснення та просить суд задовольнити подане клопотання про залучення третьої особи.

Арбітражний керуючий залишив рішення про залучення до участі у справі № 907/159/24 суду третьої особи на розсуд суду.

Представник відповідача підтримав клопотання представника ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

Ухвалою суду від 25.04.2024 відкладено підготовче засідання на 30.05.2024 року, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТзОВ "СІЛЬПО-ФУД", (код ЄДРПОУ: 40720198, місцезнаходження: 02152, Україна, м. Київ, пр. Тичини Павла, буд. 1В, каб.188).

Ухвалою суду від 30.05.2024 р. відкладено підготовче засідання на 08.08.2024 р.

03.06.2024 р. через систему «Електронний суд» до суду подано представником акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, м. Ужгород відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.08.2024 р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 19 вересня 2024 р.

Ухвалою суду від 19.09.2025 р. розгляд справи по суті відкладено на 05.11.2024 р.

Разом з тим, супровідним листом від 23.12.2024, № 01-16/272/24 на виконання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №907/665/18 про витребування справи у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 № 907/665/18 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2024 №907/665/18, наявні в Господарському суді Закарпатської області матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер-Техніка, смт. Воловець, до Публічного акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, м. Ужгород про визнання банкрутом надіслані до суду касаційної інстанції.

Ухвалою суду від 28.05.2025 р. призначено розгляд справи по суті на 10 липня 2025 р. на 14:00 год.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що 01 грудня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Ужгородський Турбогаз» (Орендодавець), в особі голови правління Сентипала Василя Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «CTAPHH УЖ» (Орендар), в особі директора Валька Василя Васильовича, укладено Договір оренди двоповерхової будівлі, загальною площею 3 513,98 м2 (в т.ч. перший поверх 1 595,14 м2, другий поверх 1 016,54 м2, підвал 902,3 м2, що розташовані за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, 9 аб», строком до 01 грудня 2023 року включно.

Зазначає, що згідно п. 11.1. Договору передбачено, що цей Договір укладено строком на 20 (двадцять) років, що діє з 01.12.2003 до 01.12.2023 включно. У разі, якщо Орендар в місячний термін до закінчення терміну дії оренди не заявить про припинення дії цього договору, договір вважається продовженим на той же термін, та на тих самих умовах.

Водночас за доводами позивача 06 липня 2023 року позивачем надіслано на адресу відповідача лист вих. №63, який був отриманий 11.08.2023 відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про відсутність наміру продовження дії Договору на той же термін та на тих самих умовах. 01 листопада 2023 року позивачем надіслано на адресу відповідача лист вих. № 101, який був отриманий 07.11.2023 відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про визначення дати і часу початку процедури повернення Об`єкта оренди - 30 листопада 2023 року о 10:00 год.

Зауважує, що 30 листопада 2023 року позивачем складено Акт, яким встановлено, що 30 листопада 2023 року о 10:00 год. Товариство з обмеженою відповідальністю «Старий Уж» не забезпечило представників для передачі об`єкта оренди, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 9 «Б», згідно Договору. 24 січня 2024 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію пpo неповернення об`єкта оренди за вих. №18 з вимогою повернути Об`єкт оренди за Актом приймання-передачі у строк не пізніше 15 лютого 2024 року. Про те відповідач не повернув позивачу об`єкт оренди у вищезазначений строк на вищезазначену вимогу.

За твердженням позивача, дія Договору оренди є припиненою з 02 грудня 2023 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та своєчасним запереченням позивачем проти продовження дії Договору на новий термін, на тих самих умовах. Відтак вважає, що наявні підстави для визнання договору оренди від 01 грудня 2003 року укладеного між позивачем - Акціонерним товариством «Ужгородський Турбогаз») і відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ УЖ» припиненим та повернення об`єкту оренди позивачу.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечує. Зауважує, що відповідно до умов Договору оренди, у Позивача відсутня можливість впливати на припинення або продовження строку оренди, за виключенням пункту 11.6.2., відповідно до якого Орендодавець може ставити питання про розірвання Договору у випадках, якщо Орендар не сплатив орендну плату протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу; якщо Орендар навмисно погіршує стан об`єкта оренди. Вказані обставини відсутні, всі зобов`язання виконуються Орендарем (Відповідачем) належним чином. Відповідно, у Позивача відсутні правові підстави вимагати припинення Договору оренди. Договором оренди не передбачено право Позивача на його дострокове розірвання або припинення. Більше того, пунктом 11.1. Договору оренди Сторони погодили, що продовження або припинення строку оренди після 01.12.2023 залежить виключно від Відповідача.

Відповідач стверджує, що оскільки в місячний термін до закінчення терміну дії оренди не заявляв Позивачу про припинення Договору оренди, а навпаки листом №117 від 16 листопада 2023 року повідомив Позивача по те, що Орендар (Відповідач) має намір користуватись Об`єктом оренди після 01.12.2023 відповідно до умов Договору то Відповідно, виходячи з умов пункту 11.1. Договору оренди та відсутності повідомлення Орендаря про припинення дії договору, Договір оренди не є припиненим, а є продовженим ще на 20 (двадцять) років.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що 31 грудня 2023 року Позивачем був виставлений рахунок №12 про оплату орендної плати за грудень 2023 року, а також цього ж дня Сторонами був погоджений та підписаний Акт №12 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), яким Сторони зафіксували надання послуг оренди приміщення в грудні 2023 року.

Щодо нотаріального посвідчення договору, зазначає, що договори оренди, які були укладені до 01 січня 2004 року і нотаріально не посвідчені, визнаються укладеними, чинними, дійсними і діючими за наявності умови що на момент вчинення таких правочинів діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкового нотаріального посвідчення, що і має місце у випадку, який розглядається.

У поданій 11.03.2024 р. відповіді на відзив представник позивача, звертає увагу на те, що відповідно до вимог частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд, тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернені (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Доводи Відповідача про відсутність заперечення Позивача протягом місяця після закінчення строку Договору оренди проти використання Відповідачем орендованого майна та твердження відповідача про відсутність необхідності погодження розпорядника майна вважає такими, що не відповідають дійсності. Натомість за позицією позивача, навіть помилково виставлений рахунок, від 31.12.2023 №12 і Акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.12.2023 №12 не свідчать ані по формі ані по суті про зміну раніше заявленого Позивачем позиції, що викладена у листі вих. №63 від 06 липня 2023 року про відсутність наміру продовження дії Договору на той же термін та на тих самих умовах.

Водночас, зауважує, що саме продовження дії Договору оренди є нікчемним правочином відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України з 02.12.2023, а не сам договір оренди з 01.01.2004, як це зазначається у відзиві Відповідачем.

21.03.2024 р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. Згідно з яким, відповідач наголошує, що при укладенні Договору оренди Позивач безумовно погодився з тим, що закінчення або продовження строку оренди напряму залежить від дій або бездіяльності виключно Відповідача, а також з тим, що у разі, якщо Відповідач в місячний термін до закінчення терміну дії оренди не заявить про припинення дії цього договору, договір вважається продовженим на той же термін та на тих самих умовах.

Вважає, що необхідність внесення змін до Договору оренди, укладення додаткових угод або вчинення Відповідачем інших для продовження Договору на той же термін не вимагається ні нормами законодавства, ні умовами Договору. Отримання погодження розпорядника майна для продовження існуючого Договору оренди частиною 7 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено.

Арбітражний керуючий, висловився з приводу заявлених позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, а саме заявив свою позицію про відсутність наміру продовження дії Договору оренди на той самий термін на тих самих умовах (лист про повернення об`єкта оренди (вих. № 101 від 01.11.2023 р., лист про припинення дії Договору оренди № б/н від 01.12.2003 р. (Вих. № 63 від 06.07.2023 р., претензія (вих. № 18 від 24.01.2024) АТ «Ужгородський Турбогаз»), тож позивач може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендар знехтував своїм обов`язком повернути об`єкт оренди, тому за наведених вище обставин Договір оренди є припиненим з 02.12.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та своєчасним запереченням Позивача проти продовження дії Договору на новий термін, на тих самих умовах.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД", м. Київ вважає позовні вимоги про визнання договору оренди припиненим та повернення об`єкту оренди необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.07.2025 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено по справі №907/665/18 розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Тищенко Наталію Петрівну та призначено попереднє засідання.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 06.12.18 було здійснено офіційне оприлюднення про порушення справи про банкрутство №56172 та встановлено кредиторам граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2019, справу №907/665/18 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від від 21 лютого 2023 року відсторонено арбітражного керуючого Тищенко Н.П. від виконання повноважень розпорядника майна Акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз (код ЄДРПОУ 00153608) у справі №907/665/18. Призначено розпорядником майна Акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз (код ЄДРПОУ 00153608) арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво № 49 від 01.01.2013 р).

19.02.2024 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Ужгородський турбогаз, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРИЙ УЖ, м. Вишневе, Бучанського району, Київської області про витребування орендованого майна. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказує на те, що у зв`язку з закінченням строку укладеного договору оренди будівлі від 01 грудня 2003 р. наявні підстави для повернення об`єкту оренди. Разом з тим, не повернення об`єкту оренди після закінчення договору зумовило звернення позивача до суду.

01 грудня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Ужгородський Турбогаз» (Орендодавець), в особі голови правління Сентипала Василя Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «CTAPИЙ УЖ» (Орендар), в особі директора Валька Василя Васильовича, укладено Договір оренди двоповерхової будівлі, загальною площею 3 513,98 м2 (в т.ч. перший поверх 1 595,14 м2, другий поверх 1 016,54 м2, підвал 902,3 м2, що розташовані за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, 9 аб» (надалі по тексту «Об`єкт оренди»), строком до 01 грудня 2023 року включно (надалі по тексту «Договір»).

Відкрите акціонерне товариство "Ужгородський Турбогаз" (ідентифікаційний код 00153608) було перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Ужгородський Турбогаз" (ідентифікаційний код 00153608) на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 12 квітня 2012 року та виконання вимог п.5 розділу XVII Закону України "Про акціонерні товариства". Публічне акціонерне товариство "Ужгородський Турбогаз" (ідентифікаційний код 00153608) перейменоване на Акціонерне товариство "Ужгородський Турбогаз" (ідентифікаційний код 00153608) (Орендодавець), на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25 квітня 2019 року в зв`язку із зміною його типу з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.

Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту складання акту прийому-передачі (п. 2.1 Договору).

Об`єкт оренди переданий позивачем за актом прийому-передачі від 01 грудня 2003 року.

Орендна плата за використання об`єкта оренди за перший місяць оренди становить 17 495,00 (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень, включаючи ПДВ (п. 3.1 Договору).

Одним з обов`язків Орендаря за умовами пункту 51.7. Договору є повернення Орендодавцю об`єкту оренди за умови припинення або розірвання Догoвору.

Орендар має право на Переважне право на продовження даного Договору оренди, а в разі продажу об`єкту оренди до закінчення дії даного Договору то і на переважне право на його придбання (п. 5.2.7 Договору).

Об`єкт оренди має бути повернуто Орендодавцю після закінчення терміну дії Договору в тому ж стані, в якому він був переданий в оренду з урахуванням фізичного зносу. Об`єкт оренди вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання акта прийому-передачі (п. 7.6 Договору).

Цей Договір укладено строком на 20 (двадцять) років, що діє з 01.12.2003 р. до 01.12.2023 р. включно. У разі, якщо Орендар в місячний термін до закінчення терміну дії оренди не заявить про припинення дії цього договору договір вважається продовженим на той же термін, та на тих самих умовах (п. 11.1 Договору).

Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну його дії включаючи випадки, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря (п. 11.2 Договору).

Чинність даного Договору припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; загибель об`єкту оренди; достроково за взаємного згодою сторін (п. 11.5 Договору).

06 липня 2023 року позивачем надіслано на адресу відповідача лист вих. №63, який був отриманий 11.08.2023 відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про відсутність наміру продовження дії Договору на той же термін та на тих самих умовах.

01 листопада 2023 року позивачем надіслано на адресу відповідача лист вих. № 101, який був отриманий 07.11.2023 відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про визначення дати і часу початку процедури повернення Об`єкта оренди - 30 листопада 2023 року о 10:00 год.

21 листопада 2023 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача за вих. № 117 від 16 листопада 2023 року, про відсутність підстав для підписання припинення дії Договору та підписання акту повернення об`єкта оренди, посилаючись на п. 11.1. Договору щодо його продовження на той же термін та на тих самих умовах та намір його як Орендаря користуватись об`єктом оренди і після 01.12.2023.

30 листопада 2023 року позивачем складено Акт, яким встановлено, що 30 листопада 2023 року о 10:00 год. Товариство з обмеженою відповідальністю «Старий Уж» не забезпечило представників для передачі об`єкта оренди, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 9 «Б», згідно Договору. На орендованих площах функціонують та здійснюють торгівельну діяльність інші суб`екти господарювання (Суборендарі), зокрема: на І - поверсі функціонує магазин «СІЛЬПО» ТОВ «Сільпо-Фуд», підтверджується доданими копіями товарних чеків на придбання товару від 30 листопада 2023 року за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 9 «Б», а на ІІ - поверсі функціонуе спортивний комплекс « ФАНАТ», що також свідчить про те, що Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «Старий Уж» не вжило заходів та не підготовило орендовані приміщення до повернення Орендодавцю. 30 листопада 2023 року о 10:00 год. Товариство з обмеженою відповідальністю «Старий Уж» не повернуло об`єкт оренди, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 9 «Б», згідно Договору оренди № б/н від 01 грудня 2003 року Орендодавцю Акціонерному товариству «Ужгородський Турбогаз».

31 грудня 2023 року Позивачем був виставлений рахунок №12 про оплату орендної плати за грудень 2023 року, а також цього ж дня Сторонами був погоджений та підписаний Акт №12 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), яким Сторони зафіксували надання послуг оренди приміщення в грудні 2023 року.

Водночас, як встановлено судом, вказані кошти були повернуті позивачем.

24 січня 2024 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію пpo неповернення об`єкта оренди за вих. №18 з вимогою повернути Об`єкт оренди за Актом приймання-передачі у строк не пізніше 15 лютого 2024 року.

Проте відповідач не повернув позивачу об`єкт оренди у вищезазначений строк на вищезазначену вимогу, що і стало приводом звернення до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно вимог частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання договору оренди від 01 грудня 2003 року припиненим та зобов`язання відповідача повернути позивачу - об`єкт оренди за відповідним документом (актом) у зв`язку з припиненням дії Договору оренди від 01 грудня 2003 року (закінчення строку, на який його було укладено).

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначає про висловлене заперечення відповідачу щодо продовження дії договору після строку на який його було укладено.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктами 1, 2, 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004. Визнано такими, що втратили чинність з 01.01.2004: Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963, із змінами, внесеними до нього. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки предметом спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору оренди припиненим та повернення об`єкту оренди за договором, який був укладений сторонами від 01 грудня 2003 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, то для встановлення цих обставин (підстав), слід застосовувати чинне на момент укладання спірного договору законодавство, а саме Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 із відповідними змінами та доповненнями.

За договором майнового найму наймодавець зобов`язується

надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату (ст. 256 ЦК України від 1963 р.).

Таким чином, наймом є строкове платне користування чужою річчю (чужим майном), де одна сторона передає іншій стороні тимчасово (на строк) право володіння та користування належним йому майном та взамін отримує право вимагати отримання плати за користування таким майном (орендною платою).

Матеріалами справи встановлено, що 01 грудня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Ужгородський Турбогаз» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «CTAPИЙ УЖ» (Орендар), укладено Договір оренди двоповерхової будівлі, загальною площею 3 513,98 м2 (в т.ч. перший поверх 1 595,14 м2, другий поверх 1 016,54 м2, підвал 902,3 м2, що розташовані за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, 9 аб», строком до 01 грудня 2023 року включно.

Крім того, п. 11.1 Договору, передбачено, що у разі, якщо Орендар в місячний термін до закінчення терміну дії оренди не заявить про припинення дії цього договору договір вважається продовженим на той же термін, та на тих самих умовах.

Разом з тим, відповідно до ст. 260 ЦК України від 1963 р. в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

У контексті зазначеного, суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)), згідно з якими домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа "Суханов та Ільченко проти України" заяви №68385/10 та 71378/10, справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", заява №9 42527/98 тощо) "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В даному випадку, продовження дії договору оренди, за відсутності можливості власнику майна надати заперечення щодо його продовження, не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки позбавляє власника майна можливості вільно ним користуватися та є порушенням, статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень ст. 260 ЦК України від 1963 р. У зв`язку з чим не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку.

З огляду на наведене, враховуючи строк на який укладався договір та беручи до уваги встановлене судом повідомлення відповідача про наявність заперечень з боку наймодавця про його поновлення, суд констатує що такий припинив свою дію у зв`язку з закінчення строку на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Таким чином, у зв`язку з закінченням строку договору у відповідача виник обов`язок з повернення об`єкту оренди.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б свідчили про повернення об`єкту оренди відповідачу у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди за договором від 01 грудня 2003 року позивачу.

Щодо позовної вимоги про визнання договору припиненим, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частини перша та друга статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття «припинення правовідношення» (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю «припинення договору».

Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).

Суд зауважує, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору припиненим (тобто про встановлення факту того, що цей договір припинився) є неналежним способом захисту прав та інтересів. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди від 01 грудня 2003 року припиненим, належить відмовити.

Доводи відповідача, які фактично зводяться до тверджень про те, що Договір оренди не є припиненим, а є продовженим ще на 20 (двадцять) років, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи.

Твердження відповідача, щодо нотаріального посвідчення договору, судом до уваги не беруться, як такі що не відносяться до предмету доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства Ужгородський турбогаз, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРИЙ УЖ, м. Вишневе, Бучанського району, Київської області підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ УЖ» (код ЄДРПОУ 32511033, юридична адреса: 08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) повернути позивачу - Акціонерному товариству «Ужгородський Турбогаз» (код ЄДРПОУ: 00153608, юридична адреса: 88000, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 3) об`єкт оренди (двоповерхова будівля, загальною площею 3 513,98 м2 (в т.ч. перший поверх 1 595,14 м2, другий поверх 1 016,54 м2, підвал 902,3 м2, що розташовані за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, 9 «б») за відповідним документом (актом) у зв`язку з припиненням дії Договору оренди від 01 грудня 2003 року (закінчення строку, на який його було укладено).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРИЙ УЖ" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Промислова, будинок 5, код ЄДРПОУ 32511033) на користь Акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» (88000, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 3, код ЄДРПОУ00153608) 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 25.07.2025

Суддя О. Ф. Ремецькі

СудГосподарський суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення10.07.2025
Оприлюднено28.07.2025
Номер документу129087558
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи про банкрутство, з них:

Судовий реєстр по справі —907/665/18

Ухвала від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Рішення від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Рішення від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Рішення від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Рішення від 10.07.2025

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні