Рішення від 10.07.2025 по справі 907/665/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/665/18 (907/139/22)

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,

матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Ужгородський турбогаз, м. Ужгород

до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018

у межах справи №907/665/18

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер-Техніка, смт. Воловець, Закарпатська область,

до публічного акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, м.Ужгород код ЄДРЮОФОПтаГФ 00153608

про визнання банкрутом

За участю представників:

від позивача Васильєв Анатолій Анатолійович

від відповідача Луїш Богдан Васильович, Токар Марина Василівна, витяг з ЄДР

арбітражний керуючий - Козирицький Андрій Сергійович - в режимі відеоконференції

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено по справі №907/665/18 розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Тищенко Наталію Петрівну та призначено попереднє засідання.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 06.12.18 було здійснено офіційне оприлюднення про порушення справи про банкрутство №56172 та встановлено кредиторам граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2019, справу №907/665/18 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

28.02.2022 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява АТ Ужгородський турбогаз, м. Ужгород до ДПС України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018.

Позов обґрунтований з посиланням на вимоги ЦК України, ПК України, Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст. 6, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 02.03.2022 року позовну заяву Акціонерного товариства Ужгородський турбогаз, залишено без руху.

08.04.2022 року представником подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.10.2022 року прийнято позовну заяву АТ Ужгородський турбогаз, м. Ужгород до ДПС України в особі ГУ ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018 до розгляду, підготовче засідання призначено на 25.10.2022 року.

18.10.2022 року відповідачем подано письмовий відзив на позов та клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 25.10.2022 р. відкладено підготовче засідання на 16.11.2022.р.

31.10.2022 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.11.2022 р. від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою суду від 16.11.2022 підготовче засідання призначено на 14.12.2022 року.

Ухвалою суду від 14.12.2022 підготовче засідання призначено на 24.01.2023 року.

Згідно Акту фіксування сповіщень системою цивільного захисту сигналу «Повітряна тривога!» №3 від 24.01.2023 року (початок 14:37, закінчення 15:17) не відбулись судові засідання у справах: №907/665/18, №907/416/18 (суддя Ремецькі О.Ф.

Разом з тим, згідно Розпорядження голови Господарського суду Закарпатської області, Оксани Ремецькі від 11.08.2022 року №01-03/7-о/д «Про порядок дій під час повітряної тривоги» в пункті 5 зазначено: У випадку оголошення сигналу «Повітряна тривога!» до початку робочого часу зобов`язати суддів та працівників апарату почати роботу не пізніше ніж через годину після оголошення сигналу «Відбій повітряної тривоги!».

З огляду на вищенаведене та у зв`язку з відсутністю на час засідання повного складу учасників судового процесу: представника боржника, арбітражного керуючого, кредиторів - ПрАТ "Мукачівський завод "Точприлад", ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МОНТАЛЕ», ГУ ДПС у Закарпатській області, судове засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 24.01.2023 р. підготовче засідання призначено на 21.02.2023 р.

Ухвалою суду від 21.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.03.2023 року.

Ухвалою суду від 28.03.2023 р. розгляд справи по суті відкладено на 16.05.2023 р.

Призначене засідання суду 16.05.2023 о 14:30 год. не відбулось через отримане повідомлення про замінування будівлі суду, відповідно до складеного Акту №22 від 16.05.2023 р.

Ухвалою суду від 16.05.2023 р. відкладено розгляд справи по суті на 20.06.2023 року.

20.06.2023 р. подано до суду клопотання (вх. №02.3.1-02/4558/23) представника відповідача про закриття провадження у справі.

Проте, судове засідання призначене на 20.06.2023 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у щорічній основній відпустці, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/13-к від 13.06.2023 року.

Ухвалою суду від 27.06.2023 р. відкладено розгляд справи по суті на 22.08.2023 р.

Супровідним листом від 11.04.2023 №01-16/66/23 матеріали справи № 907/665/18 було надіслано до Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження.

Постановою ЗАГС від 22.06.2023 р. ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 лютого 2023 року у справі №907/665/18 залишено без змін, апеляційну скарги арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни та ПАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» без задоволення.

У зв`язку із закінченням апеляційного провадження, супровідним листом від 23.10.23 вих. № 09-01/1671/23 матеріали справи № 907/665/18 було надіслано до Господарського суду Закарпатської області та 25.10.2023 р. отримано судом.

Ухвалою суду від 24.11.2023 р. відкладено розгляд справи по суті на 05.12.2023 р.

Призначене засідання суду 06.12.2023 р. о 14:00 год. не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області, про що керівником апарату Господарського суду Закарпатської області Сегляник О.І., складено акт, що через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу «Повітряна тривога!» (початок 12:53 закінчення 14:40) судові засіданні не відбулися.

Ухвалою суду від 05.12.2023 р. відкладено розгляд справи по суті на 31.01.2024 р.

Ухвалою суду від 31.01.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 13.03.2024 р.

Ухвалою суду від 13.03.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 28.03.2024 р.

26.03.2024 року арбітражний керуючий надіслав суду письмові заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.03.2024 р. відкладено розгляд справи по суті та розгляд клопотання (вх. №02.3.1-02/4558/23 від 20.06.2023) представника відповідача про закриття провадження у справі на 25 квітня 2024 р.

Ухвалою суду від 25.04.2024 у задоволенні клопотання (вх. №02.3.1-02/4558/23 від 20.06.2023) Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород про закриття провадження у справі відмовлено, розгляд справи по суті відкладено на 30 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 30.05.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 08.08.2024 р.

Ухвалою суду від 08.08.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 19.09.2024 р.

Ухвалою суду від 19.09.2025 р. розгляд справи по суті відкладено на 05.11.2024 р.

Разом з тим, супровідним листом від 23.12.2024, № 01-16/272/24 на виконання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №907/665/18 про витребування справи у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 № 907/665/18 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2024 №907/665/18, наявні в Господарському суді Закарпатської області матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер-Техніка, смт. Воловець, до Публічного акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, м. Ужгород про визнання банкрутом надіслані до суду касаційної інстанції.

27.05.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідача -Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород про закриття провадження у справі та додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 28.05.2025 р. призначено розгляд справи по суті на 10 липня 2025 р. на 14:00 год.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що Податковим повідомленням-рішенням № 0007801401 зменшено суму від`ємного значення податку на прибуток у розмірі 142 363 625 грн. за 2015 р., 971187 грн. за 2016 рік та збільшено 40 0322 грн. за 3 кв. 2017 року.

Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним у частині зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток у розмірі 125 123 429,77 грн.

Так, в ході документальної перевірки відповідачем збільшено доходи позивча на суму 327098,81 грн. відшкодування єдиного соціального внеску на суми середнього заробітку, нараховані мобілізованим працівникам.

Водночас за доводами позивача, відповідачем не враховано, що позивачем у повному обсязі включено самостійно відповідні суми до складу доходів, що підтверджується даними картки рахунку 3773 за січень 2015-вересень 2017 року, відповідно якої спірна сума включена на дохідний рахунок 719 (бухгалтерське проведення Дт 3773 Кт 719). Повторне збільшення доходів позивача на що суму за наслідками перевірки є протиправним.

Вважає, що у даному випадку у ключовим аспектом є те, що зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток було проведено не у зв`язку з тим, що витрати позивача не підтверджені документально, чи не пов`язані з господарськими операціями позивача, чи не мають реального характеру. У акті перевірки такі порушення взагалі не зафіксовані, відсутні посилання на докази, які б ці обставини підтвердили. Тобто відповідачем не доведено недостовірність показників податкової та фінансової звітності через факт відсутності первинних документів на підтвердження витрат чи через нереальність господарських операцій. Відображена в акті перевірки суть порушення податкового законодавства полягає виключно у недотриманні, на думку податкового органу, позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з огляду на не відображення у документах податкової та фінансової звітності за попередні періоди спірних сум від`ємного значення а також неподання уточнюючих розрахунків за ці періоди.

Вказане за доводами позивача, свідчить про протиправність податкового повідомлення рішення № 0007801401 від 26.10.2018 року щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток

Крім того, за твердженням позивача, 21.03.2012 між позивачем та фірмою Logistic Solution International LTD було укладено договір № 117-03-12F, предметом якого була поставка обладнання виробничо-технічного призначення, визначеного специфікацією.

На виконання вказаного договору позивач перерахував на рахунок нерезидента грошові кошти на загальну суму 17472200 дол. США, що підтверджено наданими позивачем копіями платіжних доручень в іноземній валюті від 23.03.2012 року № 011, від 26.03.2012 року № 012 та від 27.03.2012 року № 013.

Відповідачем у ході проведення перевірки встановлено наявність дебіторської заборгованості по розрахунках із іноземним постачальником Logistic Solution International LTD в сумі 17472200 дол. США станом на 01.01.2014 року. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з тим, що іноземним контрагентом не здійснено поставку частини визначеного договором обладнання.

Як встановлено перевіркою та слідує з матеріалів справи, позивачем отримано висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за договором № 117-03-12F від 21.03.2012 року, а саме від 24.09.2012 року № 531, від 24.05.2013 року № 814, від 29.07.2014 року №567 та від 14.05.2015 року № 434.

У наступних періодах відсутність порушення законодавства щодо проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивач обґрунтовує наявністю форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом № 7013 від 23.11.2016 року, виданого Торгово-промисловою палатою України.

Таким чином, враховуючи зупинення перебігу строків, визначених ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та відсутність обставин, з якими пов`язується їх поновлення, податкове повідомлення-рішення № 0007841404 від 26.10.2018 року вважає протиправним.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечує. ІЦодо податкового повідомлення - рішення від 26.10.2018 р. №0007801401, яким зменшено суму від`ємного значення по податку на прибуток в розмірі 142 363 625 грн. за 2015 рік, 971187 грн. за 2016 рік та збільшено на 400322 за 3 кв. 2017 року (в частині зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток в розмірі 125 123 429,77 грн.) вказує, зокрема, наступне.

Згідно наданих виписок банку встановлено, що позивачем отримано відшкодування єдиного соціального внеску а саме, відповідно до банківських виписок ним отримано від Ужгородський МЦЗ відшкодування єдиного соціального внеску за січень 2015-вересень 2016 року року в загальній сумі 695 759 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємство, в порушення вищевказаних норм законодавства, суми отриманого цільового фінансування у вигляді компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, не відображало у складі доходу, зокрема у складі інших доходів. Таким чином, внаслідок порушення ПАТ «УЖГОРОДСЬКИЙ ТУРБОГАЗ» вимог пп.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України, п 5, 7, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 дохід , перевіркою встановлено заниження платником інших доходів на суму отриманого цільового фінансування - у вигляді компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації та відшкодування Єдиного соціального внеску в загальній сумі 695 759 грн., у тому числі: за 2015 рік на суму 475385 грн. за 2016 рік на суму 215745 грн. за 3 квартали 2017 року на суму 4629 грн.

При цьому відповідач просить суд не брати до уваги як належний доказ роздруківку картки рахунку 3773, яка ніби-то свідчить про те, що спірна сума включена в дохідний рахунок 719. Оскільки вважає, що позивач під час подання позову до адміністративного суду аргументував свою позицію щодо відсутності необхідності включення відшкодування ЕСВ, оскільки такі відшкодування е «транзитними» і не належать підприємству. Тобто, позивач наполягав на тому, що вказана сума до доходу підприємства не включається згідно вимог законодавства, а потім надав суду «доказ», що виявляється він цю суму частково включив до доходу; по - друге, така роздруківка суперечить висновкам акту перевірки, в якому зафіксовано, що сума в дохід підприємства не включена взагалі. Отже, в даному випадку така роздруківка не може бути взята до уваги як належний і допустимий доказ.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 26.10.2018 р. №0007841401, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку в сфері ЗЕД в сумі 420 940 407,2 грн.

Відповідач стверджує, що станом на 30.09.2017 у ПАТ «Ужгородський Турбогаз» виникла протермінована заборгованість по поставці товару від контрагента у сумі 16 909 816,99 дол. США, яка на кінцеву дату перевірки погашена не була.

На підставі акту перевірки, Відповідачем прийнято ППР від 26.10.2018 №0007841401 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 420 940 407,20 грн.

На підтвердження неможливості виконання позивачем зобов`язань відповідно до п.1.1. договору №117-03-12F від 21.03.2012 року, специфікацій №№1,2, додаткової угоди №4 від 24.02.2015 року ним надано сертифікат №7013 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.11.2016 р № /05.0-4 (далі- сертифікат ТППУ №7013).

Вказує, що сертифікат ТППУ №7013 містить висновки, що прямо суперечать ст..14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та п.3.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торговопромисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням ТПП України від 18.12.2014, № 44(5), а тому не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ. В сертифікаті ТППУ №7013 від 23.11.2016 зазначено завідомо неправдиві відомості про неможливість виконання позивачем своїх зобов`язань отримати продукцію виробничо-технічного призначення в термін до 15.11.2016 відповідно до п.1.1. договору № 117-03-12F від 21.03.2012 року, специфікацій №№1,2, тоді як товар згідно специфікації №2 отримано позивачем в повному обсязі ще 29.05.2014 року та введено в експлуатацію 09.09.2014 року. Як вбачається з інформації, розміщеній на офіційному сайті Державної служби експортного контролю України, ТОВ «Науково-технічний центр експорту та імпорту, спеціальних технологій, техніки та матеріалів» (КОД ЕДРПОУ 33348647, 04080, м.Київ, вул..Фрунзе, 6.19-21, керівник Сівер О.І.) отримав свідоцтво від 01.03.2013 року №003-О3/2016 про отримання повноважень на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів в галузі державного експортного контролю. Також, відповідно до інформаційного повідомлення за рішенням Міжвідомчої експертної комісії від 21.10.2015 дія свідоцтва від 01.03.2013 року №003-О3/2016 призупинена.

Підсумовуючи, вважає що сертифікат ТППУ №7013 не є належним та допустимим доказом на підтвердження неможливості виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Позивач подав відповідь на відзив, де додатково обґрунтував позовні вимоги, зокрема в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток щодо заниження операційних доходів на суму компенсації середнього заробітку працівникам, мобілізованим на військову службу, стверджуючи, що такі виплати не включаються до доходу платника податку, а також в частині відшкодування витрат на сплату єдиного соціального внеску, надавши докази, що такі суми були включені ним до складу доходів.

Також зазначив, щодо строку позовної давності. Норми ГПК України, на відміну від КАС, не передбачають таких наслідків пропуску строків звернення до суду (якщо умовно припустити таку обставину), як повернення позовної заяви чи залишення позову без розгляду. Намагання ж відповідача обґрунтувати можливість застосування наслідків, встановлених ст.267 ЦК України (відмова у позові) е непослідовними, адже до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується (ч.2 ст.1 ЦК України). У даній ситуації відповідач намагається стверджувати, що строки оскарження до суду повинні обчислюватися нормами ПК України, а наслідки слід застосовувати згідно ЦК України, що е взаємовиключним.

Щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі.

Представник заявника, подане клопотання підтримує та просить задовольнити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що Справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Господарські суди розглядають також справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником (норма пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. На такі ознаки підвідомчості спору господарському суду Велика Палата Верховного суду вказала в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18.

Тобто норми КАС України регламентують порядок розгляду не просто публічно-правових спорів, а тих з них, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Вважає, що справа за позовом АТ «Ужгородський Турбогаз» до ГУ ДПС у Закарпатській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень не підвідомча господарському суду та не може розглядатися в порядку господарського судочинства.

Представник позивача та арбітражний керуючий, присутні в засіданні суду заперечують, щодо задоволення поданого клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін та клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Як стверджує відповідач, спір у даній справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не підвідомчий господарському суду.

Суд зауважує, що провадження у даній справі відкрито 03.10.2022 р.

При прийнятті позовної заяви до розгляду в межах справи про банкрутство та відкритті провадження у даній справі судом враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.09.2021 р. у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) про те, що вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

Отже, станом на час прийняття позовної заяви до розгляду в межах справи про банкрутство та відкриття провадження у даній справі 03.10.2022 р., спори про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стороною яких є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, підлягали розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

Разом з тим, суд зауважує, що за клопотанням заявника 02 грудня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду провадження в адміністративній справі № 260/92/19 за позовною заявою акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» до Головного управління державної податкової служби у Закарпатській області - закрито.

Так Верховний Суд зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначене Конвенцією поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Суди повинні керуватися принципом визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета судами різних юрисдикцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.07.2025 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДФС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Ужгородський Турбогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2017, за результатами якої складено Акт від 08.10.2018 №1058/07-16-14-01/00153608.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 ст.134, пп.139.2.1, 139.2.2 п.139.2 ст.139, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 та п.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.п.5, 7, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», ст.ст.1, 2, п.2 ст.3, п.п.3 і 7 ст.8, п.п.7 і 8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в наслідок чого зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток в розмірі 142934490 грн; пп.49.18.2.п.49.18.ст.49 ПК України в частині неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємств за І кв.2017 року; п.185.1 ст.185, п.186.3 ст.186, п.п.187.1, 187.8 ст.187, п.198.1, пп.«г» п.198.5, п.198.6 ст.198, п.188.1 ст.188, п.п.201.7, 201.10 ст.201, п.208.2 ст.208 ПК України, внаслідок чого донараховано податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 8459965 грн; п.201.10 ст.201 ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань на загальну суму ПДВ 244417 грн; п.201.10 ст.201 ПК України в частині відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на 26.09.2018 (дата закінчення терміну перевірки) на загальну суму ПДВ 7709,62 грн; вимог п.103.10 ст.103, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України за наслідками перевірки оподатковано доходи нерезидента - фірми Eges Elektrik ve elektronik gereeler sanayi ve ticaret anonym sirketi із джерелом їх походження з України за 2015 рік в розмірі 110115 грн; вимог ст.271, п.286.2 ст.286, ст.289 ПК України, в результаті чого нараховано земельний податок по земельній ділянці, розташованій на території Коритнянської сільради Ужгородського району Закарпатської області за 9 місяців 2017 року на суму 41171,40 грн; ст.2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; ст.9 Указу Президента України № 319/94 від 18.06.1994р. «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», а саме: неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2017; п.2.3 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004; пп.168.1.2, 168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України, внаслідок чого встановлено несвоєчасну сплату ПДФО в загальній сумі 135155,34 грн; вимог п.176.2 «б» ст.176 ПК України в частині подачі з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (ф.1 ДФ) за III квартал 2015 року, за 2016 рік, І, ІІ та ІII квартали 2017 року.

26 жовтня 2018 року на підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Закарпатській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0007801401 про зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток у розмірі 142363625 грн за 2015 pік, 971187 грн за 2016 рік та збільшення на 400322 грн за І-ІІІ квартали 2017 pоку;

№ 0007821401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 110115 грн;

№ 0007771401 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 226009 грн;

№ 0007831401 про збільшення суми грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 51464,25 грн;

№ 0007841404 про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 420940407,20 грн;

№0193571312 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 85607,31 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження скарга позивача була задоволена частково, а рішенням ДФС України від 10.01.2019 № 1123/6/99-99-11-04-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0007821401, інші спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області яким просило суд: 1) визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26 жовтня 2018 року: № 0007801401, в частині зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток у розмірі 142 363 625,00 грн. за 2015 рік., 971 187, 00 грн. за 2016 рік.; № 0007771401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по ПДВ на суму 180 807,00 грн. за податковим зобов`язанням та 45 202,00 грн. за штрафними санкціями, в частині 146 820,00 грн. податкового зобов`язання і 36 705,00 грн. штрафної санкції.; № 0007831401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб на суму 41 171, 04 грн. податкових зобов`язань та 10292,85 грн. за штрафними санкціями.; № 0007841404, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 420940407,02 грн.; № 0193571312, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 85254,95 грн. за штрафними санкціями та 352,36 грн. пені; 2) стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26 жовтня 2018 року: - № 0007801401, в частині зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток у розмірі 125 123 429,77 грн.; - № 0007841404, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 420 940 407,20 грн.; - № 0193571312, в частині яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 85 254,95 грн.

11 серпня 2021 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018 № 0007841404 та № 0007801401, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року позов було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

02 грудня 2021 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду провадження в адміністративній справі № 260/92/19 за позовною заявою акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» до Головного управління державної податкової служби у Закарпатській області - закрито.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено по справі №907/665/18 розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Тищенко Наталію Петрівну та призначено попереднє засідання.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 06.12.18 було здійснено офіційне оприлюднення про порушення справи про банкрутство №56172 та встановлено кредиторам граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2019, справу №907/665/18 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від від 21 лютого 2023 року відсторонено арбітражного керуючого Тищенко Н.П. від виконання повноважень розпорядника майна Акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз (код ЄДРПОУ 00153608) у справі №907/665/18. Призначено розпорядником майна Акціонерного товариства Ужгородський Турбогаз (код ЄДРПОУ 00153608) арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво № 49 від 01.01.2013 р).

28.02.2022 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява АТ Ужгородський турбогаз, м. Ужгород до ДПС України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018.

Як випливає з акту перевіри від 08.10.2018 року, позивач у 2015-2017 роках отримував від Ужгородської міської ради компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу. Всього позивачем було отримано таку компенсацію на суму 368 659,73 грн.

У акті перевірки встановлено, що протягом 2015-2016 років позивач отримав відшкодування єдиного соціального внеску в сумі 327098,81 грн. Позивач надав до матеріалів справи роздруківку картки рахунку 3773 за січень 2015-вересень 2017 року, відповідно якої спірна сума включена на дохідний рахунок 719 (бухгалтерське проведення Дт 3773 Кт 719).

У акті перевірки від 08.10.2018 року встановлено завищення позивачем показників у рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2015 рік «Інші операційні витрати» на загальну суму 99685130,0 грн. Як зазначено на стор.35 акту перевірки, в ході проведення документальної перевірки встановлено, що за 2015 рік за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Ужгородський Турбогаз» по бухгалтерському рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» обліковуються витрати підприємства на суму 16138817,0 грн., проте у рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2015 рік відображено інші операційні витрати в розмірі 115824000,0 грн. З приводу встановлених розбіжностей відповідачем в ході проведення перевірки було надано запит про надання документів та надання пояснень від 12.09.2018 року, на який позивачем надано пояснення від 13.09.2018 року за № 261/1, відповідно до яких вказана розбіжність виникла у зв`язку із помилковим заниженням витрат, які підлягали відображенню у складі фінансової звітності за попередні періоди і не були відображені.

Як зафіксовано актом перевірки від 08.10.2018 року та випливає із наданих позивачем письмових доказів, між позивачем та фірмою Logistic Solution International LTD було укладено договір № 117-03-12F від 21.03.2012 року, предметом якого була поставка обладнання виробничо-технічного призначення, визначеного специфікацією. До вказаного договору були укладені додаткові угоди № 1 від 11.05.2012 року та № 4 від 04.04.2014 року. На виконання вказаного договору позивач перерахував на рахунок нерезидента грошові кошти на загальну суму 17472200 дол.США, що зафіксовано на стор.91 акту перевірки від 08.10.2019 року та підтверджено наданими позивачем копіями платіжних доручень в іноземній валюті від 23.03.2012 року № 011, від 26.03.2012 року № 012 та від 27.03.2012 року № 013.. Відповідачем у ході проведення перевірки встановлено наявність дебіторської заборгованості по розрахунках із іноземним постачальником Logistic Solution International LTD в сумі 17472200 дол.США станом на 01.01.2014 року. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з тим, що іноземним контрагентом не здійснено поставку визначеного договором обладнання.

Як встановлено перевіркою та випливає з матеріалів справи, позивачем отримано висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за договором № 117-03-12F від 21.03.2012 року, а саме від 24.09.2012 року № 531, від 24.05.2013 року № 814, від 29.07.2014 року № 567 та від 14.05.2015 року № 434.

У наступних періодах відсутність порушення законодавства щодо проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивач обґрунтовує наявністю форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом № 7013 від 23.11.2016 року, виданого Торгово-промисловою палатою України.

З аналізу змісту сертифікату № 7013 від 23.11.2016 року випливає, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року № 44(5) засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройний конфлікт на сході України Публічному акціонерному товариству «Ужгородський Турбогаз» щодо зобов`язань отримати продукцію виробничо-технічного призначення в термін до 15.11.2016 року відповідно до п.1.1 договору № 117-03-12F від 21.03.2012 року. При цьому засвідчення форс-мажорних обставин було здійснено відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»; Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ратифікована законом № 1678-VII від 16.09.2014 року); Кодексу поведінки на експорт озброєнь Ради Європейського Союзу - EUROPEAN UNION CODE OF CONDUCT ON ARMS EXPORT № 8675/2/98 від 05.06.1998 року; листа Науково-технічного центру експорту та імпорту від 19.09.2016 року № 78 про можливість використання продукції виробничо-технічного призначення за договором № 117-03-12F від 21.03.2012 року та специфікацій № 1 та № 2 до цього договору для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення та (або) ядерних вибухових пристроїв; копії свідоцтва № 033-03/2016 про отримання повноважень на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у галузі державного експортного контролю, виданого Державною службою експортного контролю України ТОВ «НТЦ «Експорту та імпорту, спеціальних технологій, техніки та матеріалів» від 01.03.2013 року; Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення подвійного використання» від 20.02.2003 року № 549-IV; додатку 3 до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 28.01.2004 р. № 86 «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання»; листа компанії Logistic Solution International LTD від 21.08.2016 року про дію вимог EUROPEAN UNION CODE OF CONDUCT ON ARMS EXPORT № 8675/2/98 від 05.06.1998 року в частині недопущення експорту, який буде провокувати або затягувати збройний конфлікт або загострювати існуючу напруженість або конфліктів в країні кінцевого призначення (критерій ІІІ Кодексу поведінки на експорт зброї); інформації Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, що збройний конфлікт в Україні на сході країни - територія Донецької та Луганської областей, на дату засвідчення триває; п.6.5 Регламенту засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) про відповідальність заявника щодо достовірності викладених фактів та наданих документів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018.

Так, податковим повідомленням-рішенням № 0007801401 зменшено суму від`ємного значення податку на прибуток у розмірі 125 123 429, 77 грн.

Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним у частині зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток у розмірі 125 123 429,77 грн.

Як випливає з акту перевіри від 08.10.2018 року, позивач у 2015-2017 роках отримував від Ужгородської міської ради компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу. Всього позивачем було отримано таку компенсацію на суму 368 659,73 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VІІ дію наведеної норми Кодексу законів про працю України поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до п.6 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 4 березня 2015 р. № 105 (в редакції, чинній на момент існування відповідних правовідносин) виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України (тобто у строки, встановлені для виплати заробітної плати).

Таким чином, отримані позивачем виплати мають цільовий компенсаційний характер. Відповідно до пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), які зазнало підприємство без установлення умов його витрачання на виконаня в майбутньому певних заходів визнаються дебиторською заборгованість з одночасним визнанням доходів. За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідні компенсаційні суми до складу доходів включатися не повинні.

Крім того у акті перевірки встановлено, що протягом 2015-2016 років позивач отримав відшкодування єдиного соціального внеску в сумі 327098,81 грн. Позивач надав до матеріалів справи роздруківку картки рахунку 3773 за січень 2015-вересень 2017 року, відповідно якої спірна сума включена на дохідний рахунок 719 (бухгалтерське проведення Дт 3773 Кт 719). Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували цю обставину, тому повторне збільшення доходів позивача на цю суму за наслідками перевірки не може бути визнано правомірним.

У акті перевірки від 08.10.2018 року встановлено завищення позивачем показників у рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2015 рік «Інші операційні витрати» на загальну суму 99685130,0 грн. Як зазначено на стор.35 акту перевірки (т. 1 а.с. 53), в ході проведення документальної перевірки встановлено, що за 2015 рік за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Ужгородський Турбогаз» по бухгалтерському рахунку 94 «Інші витрати операціної діяльності» обліковуються витрати підприємства на суму 16138817,0 грн., проте у рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2015 рік відображено інші операційні витрати в розмірі 115824000,0 грн. З приводу встановлених розбіжностей відповідачем в ході проведення перевірки було надано запит про надання документів та надання пояснень від 12.09.2018 року, на який позивачем надано пояснення від 13.09.2018 року за № 261/1, відповідно до яких вказана розбіжність виникла у зв`язку із помилковим заниженням витрат, які підлягали відображенню у складі фінансової звітності за попередні періоди і не були відображені.

Відповідач з посиланням на норми пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначив, що витрати минулих періодів підлягали поступовому і частковому відображенню у податкових деклараціях за 2012-2015 роки, у податковій декларації за 2015 рік спірна сума не була відображена у рядку 3.2.4. «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років» у додатку РІ за 2015 рік у різницях, позивач не подав уточнюючу податкову звітність за попередні податкові періоди, тому відповідач прийшов до висновку про безпідставність врахування у складі інших операційних витрат, відображених у рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2015 рік, будь-яких витрат минулих періодів.

Даючи правову оцінку вказаним доводам, суд констатує, що відповідачем у ході проведення перевірки не встановлено факт відсутності документального підтвердження відповідних витрат минулих періодів, не поставлена під сумнів реальність їх здійснення, не встановлено помилковість проведених позивачем розрахунків їх розміру. Вказані обставини не були доведені відповідачем і в ході судового розгляду справи. Суд враховує, що відповідно до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що норми закону дають платнику податків право самостійно визначати порядок виправлення помилок, допущених у попередньо поданих податкових деклараціях - або шляхом подання уточнюючого розрахунку, або шляхом відображення виправлених показників у складі податкової декларації за поточний період. Тому не може бути підставою для зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток факт неподання позивачем уточнюючих розрахунків за попередні звітні податкові періоди за умови відображення у поточній декларації за 2015 рік правильних показників.

Таким чином, зменшення відповідачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 99 685 130,0 грн. витрат минулих періодів суперечить закону.

Як зафіксовано актом перевірки від 08.10.2018 року та випливає із наданих позивачем письмових доказів, між позивачем та фірмою Logistic Solution International LTD було укладено договір № 117-03-12F від 21.03.2012 року, предметом якого була поставка обладнання виробничо-технічного призначення, визначеного специфікацією. До вказаного договору були укладені додаткові угоди № 1 від 11.05.2012 року та № 4 від 04.04.2014 року. На виконання вказаного договору позивач перерахував на рахунок нерезидента грошові кошти на загальну суму 17472200 дол.США, що зафіксовано на стор.91 акту перевірки від 08.10.2019 року та підтверджено наданими позивачем копіями платіжних доручень в іноземній валюті від 23.03.2012 року № 011, від 26.03.2012 року № 012 та від 27.03.2012 року № 013. Відповідачем у ході проведення перевірки встановлено наявність дебіторської заборгованості по розрахунках із іноземним постачальником Logistic Solution International LTD в сумі 17472200 дол.США станом на 01.01.2014 року. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з тим, що іноземним контрагентом не здійснено поставку визначеного договором обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (який діяв на момент існування спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Як передбачено частиною 1 статті 4 вказаного Закону, порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено перевіркою та випливає з матеріалів справи, позивачем отримано висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за договором № 117-03-12F від 21.03.2012 року, а саме від 24.09.2012 року № 531, від 24.05.2013 року № 814, від 29.07.2014 року № 567 та від 14.05.2015 року № 434.

У наступних періодах відсутність порушення законодавства щодо проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивач обґрунтовує наявністю форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом № 7013 від 23.11.2016 року, виданого Торгово-промисловою палатою України.

З аналізу змісту сертифікату № 7013 від 23.11.2016 року випливає, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року № 44(5) засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройний конфлікт на сході України Публічному акціонерному товариству «Ужгородський Турбогаз» щодо зобов`язань отримати продукцію виробничо-технічного призначення в термін до 15.11.2016 року відповідно до п.1.1 договору № 117-03-12F від 21.03.2012 року. При цьому засвідчення форс-мажорних обставин було здійснено відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»; Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ратифікована законом № 1678-VII від 16.09.2014 року); Кодексу поведінки на експорт озброєнь Ради Європейського Союзу - EUROPEAN UNION CODE OF CONDUCT ON ARMS EXPORT № 8675/2/98 від 05.06.1998 року; листа Науково-технічного центру експорту та імпорту від 19.09.2016 року № 78 про можливість використання продукції виробничо-технічного призначення за договором № 117-03-12F від 21.03.2012 року та специфікацій № 1 та № 2 до цього договору для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення та (або) ядерних вибухових пристроїв; копії свідоцтва № 033-03/2016 про отримання повноважень на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у галузі державного експортного контролю, виданого Державною службою експортного контролю України ТОВ «НТЦ «Експорту та імпорту, спеціальних технологій, техніки та матеріалів» від 01.03.2013 року; Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення подвійного використання» від 20.02.2003 року № 549-IV; додатку 3 до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 28.01.2004 р. № 86 «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання»; листа компанії Logistic Solution International LTD від 21.08.2016 року про дію вимог EUROPEAN UNION CODE OF CONDUCT ON ARMS EXPORT № 8675/2/98 від 05.06.1998 року в частині недопущення експорту, який буде провокувати або затягувати збройний конфлікт або загострювати існуючу напруженість або конфліктів в країні кінцевого призначення (критерій ІІІ Кодексу поведінки на експорт зброї); інформації Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, що збройний конфлікт в Україні на сході країни - територія Донецької та Луганської областей, на дату засвідчення триває; п.6.5 Регламенту засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) про відповідальність заявника щодо достовірності викладених фактів та наданих документів.

Пунктом 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201, встановлено, що однією із умов, які повинні буди передбачені у зовнішньоекономічному договорі (контракті) є умови про форс-мажорні обставини. При цьому визначено, що строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Відповідно до п.8.1 договору № 117-03-12F від 21.03.2012 року, укладеного між позивачем та фірмою Logistic Solution International LTD, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по цьому договору, якщо воно стало наслідком природних явищ, дії зовнішніх факторів та інших обставин непереборної сили, на час дії цих обставин, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є довідки, видані Торгово-промисловою палатою відповідної країни або іншим компетентним державним органом.

Згідно з частинами 6 та 7 статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" було передбачено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Аналіз вказаних правових норм випливає, що органом, уповноваженим засвідчувати наявність форс-мажорних обставин є Торгово-промислова палата України, наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом Торгово-промислової палати України імперативно зумовлюють зупинення строків, зазначених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

В той же час, сертифікат про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) № 7013 від 23.11.2016 року, виданий Товариству щодо зобов`язань за договором № 117- 03-12F від 21.03.2012 року з фірмою Logistic Solutіon International LTD є чинним, не скасованим, тому породжує правовий наслідок, визначений ч.6 ст.6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо зупинення перебігу строків, встановлених ст.2 даного Закону.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 08.10.2018 року про те, що місцезнаходження позивача, його виробничі потужності, уповноважений банк не знаходяться в зоні АТО, шлях товару не проходить через зону бойових дій, а також про те, що нібито відсутні будь-які законодавчі акти, постанови Уряду України про заборону експорту та імпорту товарів, проведення грошових валютних операцій, зокрема до м. Ужгорода у зв`язку із збройним конфліктом на сході України. Така позиція податкового органу не враховує дійсні підстави для засвідчення форс-мажорних обставин, зокрема можливість використання продукції виробничо-технічного призначення за договором № 117-03-12F від 21.03.2012 року для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення та (або) ядерних вибухових пристроїв, а також дію вимог EUROPEAN UNION CODE OF CONDUCT ON ARMS EXPORT № 8675/2/98 від 05.06.1998 року в частині недопущення експорту, який буде провокувати або затягувати збройний конфлікт або загострювати існуючу напруженість або конфліктів в країні кінцевого призначення.

В ході судового розгляду справи відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт скасування у встановленому порядку сертифікату про форс-мажорні обставини № 7013 від 23.11.2016 року, визнання його недійсним, встановлення факту його підробки чи втрату ним юридичної сили і доказовості з інших, передбачених законом підстав. За таких обставин, наявність сертифікату про форс-мажорні обставини, виданого компетентним органом, а також підстави його видачі не можуть бути не враховані судом при розгляді даної справи.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0007841404 від 26.10.2018 року, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 420 940 407,2 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства Ужгородський турбогаз, м. Ужгород до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018 підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ про закриття провадження у справі відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Визнати протиправними та скасувати наступні рішення ГУ ДФС у Закарпатській обл.:

- податкове повідомлення-рішення № 0007801401 від 26.10.2018р. - в частині зменшення суми від`ємного значення податку на прибуток підприємств в розмірі 125 123 429 грн. 77 коп.;

- податкове повідомлення-рішення № 0007841404 від 26.10.2018р. про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 420 940 407 грн. 20 коп. - повністю;

4. Стягнути з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (88000, Україна, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Волошина Августина, будинок, 52, код ЄДРПОУ 44106694) на користь Акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» (88000, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 3, код ЄДРПОУ00153608) суму 868 350,00 (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 28.07.2025

Суддя О. Ф. Ремецькі