Ухвала від 22.07.2025 по справі 907/100/25

УХВАЛА

22 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 907/100/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод"

на постанову Західного апеляційного господарського суду (Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

від 03.06.2025 (повний текст складений 12.06.2025)

у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ"

про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт" (далі - Відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" (далі - Відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1063, що укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 щодо продажу комплексу будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м;

- зобов`язання Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 комплекс будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував про те, що Відповідачами укладено оспорюваний правочин з метою ухилення від виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2024 у справі №907/776/24, яким присуджено до стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача грошові кошти.

3. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2025 відкрито провадження у справі №907/100/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

4. 03 лютого 2025 року Позивач подав до Господарського суду Закарпатської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності Відповідачу-2, а саме:

- комплекс будівель та споруд асфальтобетонного заводу одночасно з земельною ділянкою за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 698661921227;

- земельну ділянку площею 3,0147 га, кадастровий номер 2122755300:05:000:0047, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6;

- земельну ділянку, площею 4 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, земельна ділянка 245/2, кадастровий номер земельної ділянки: 2120486400:10:002:0094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1463741921204;

- комплекс будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м, який належить на праві власності Відповідачу-2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334170321253.

5. В обґрунтування поданої заяви, Позивач вказував на те, що Відповідач-1, який відчужив належне йому нерухоме майно на підставі оспорюваного правочину, за наявності у нього грошового зобов`язання перед Позивачем, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорюваний правочин, який порушує майнові інтереси кредитора (позивача) і направлений на недопущення звернення стягнення, зокрема, на майно боржника. Позивач вважав, що існує обґрунтоване припущення щодо можливості подальшого відчуження Відповідачем-2 зазначеного нерухомого майна, яке до цього перебувало у власності Відповідача-1, на користь третіх осіб, пов`язаних з цими товариствами бенефіціарним власником, що, на його думку, унеможливить виконання судового рішення у справі, що розглядається.

6. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2025 заяву Позивача про забезпечення позову задоволено частково. Постановлено накласти арешт на комплекс будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м, що належить на праві власності Відповідачу-2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334170321253. У решті вимог заяви відмовлено. Застосовано зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання Позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області грошові кошти в сумі 50 000,00 грн у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

7. Суд виходив з того, що:

- запропоновані Позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності Відповідачу-2 (в частині комплексу будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334170321253) не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі й Відповідача-2, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав Позивача в межах одного судового провадження без нових звернень до суду;

- відмовляючи в задоволенні заяви Позивача в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше нерухоме майно, що належить на праві власності Відповідачу-2, суд першої інстанції виходив з недоведеності Позивачем наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності, оскільки вимоги щодо такого нерухомого майна Відповідача-2 не були предметом позовних вимог у цій справі.

8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 апеляційну скаргу Відповідача-2 від 17.02.2025 задоволено. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2025 в частині забезпечення позову скасовано та в цій частині прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову відмовлено повністю. В решті ухвалу в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову - залишено без змін.

9. Суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що правомірність правочину презюмується, а задоволення позовних вимог у цій справі не наділить Позивача правом вимоги нерухомого майна (на яке накладено арешт ухвалою суду першої інстанції) від відповідачів, дійшов висновку про порушення судом першої інстанції статей 136, 137 ГПК України, який дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

10. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначена відмова знаходиться поза межами апеляційного перегляду в розумінні частини четвертої статті 269 ГПК України та судом не встановлено порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції на момент ухвалення судового рішення в цій частині.

11. 20 червня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить:

- прийняти касаційну скаргу до розгляду та відкрити касаційне провадження;

- скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі №907/100/25;

- ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2025 у справі №907/100/25 залишити в силі;

- судові витрати за розгляд касаційної скарги покласти на Відповідача;

- розгляд справи здійснювати з викликом сторін.

9. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті (зокрема, ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво)), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України Скаржник вказує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме статей 137,140 та частини першої статті 269 ГПК України, без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №918/124/23 та від 15.01.2025 у справі №913/333/24, стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить виконання рішення суду.

12. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

13. Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

14. Перевіривши матеріали касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, ухвалену за результатами перегляду ухвали Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2025, в частині задоволення заяви про забезпечення позову у справі №907/100/25 на відповідність вимогам статей 287- 291 ГПК України, Суд доходить висновку, що подана скарга відповідає вимогам ГПК України, у зв`язку з чим, з огляду на положення частини першої статті 294 ГПК України, наявні підстави для відкриття касаційного провадження у даній справі в цій частині.

15. Водночас, перевіривши матеріали касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі №907/100/25, прийнятої за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2025, в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову, Суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України з огляду на таке.

16. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

17. Аналогічне положення закріплено також у частині першій статті 17 ГПК України, згідно з яким учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

18. Отже, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

19. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

20. Ухвали суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпечені позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову, зазначені в пункті 4 частини першої статті 255 ГПК України, не входять до переліку ухвал, на які може бути подана касаційна скарга.

21. Такі процесуально-процедурні обмеження права на оскарження деяких ухвал господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя, і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду вищої інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються взагалі права на оскарження таких проміжних ухвал господарського суду, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі (постанова Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №910/15803/19).

22. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

23. У частині четвертій статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

24. Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

25. За змістом частини першої статті 18 зазначеного Закону, для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою, але у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали ЄСПЛ чи ухвали Європейської комісії з прав людини, Суд користується оригінальним текстом.

26. ЄСПЛ у своєму рішенні від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010 дійшов висновку про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

27. Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

28. З урахуванням наведеного вище, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, прийнятої за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2025 в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову у справі №907/100/25.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі №907/100/25, в частині залишення без змін ухвали Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2025 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 в частині скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2025 про забезпечення позову у справі №907/100/25.

3. Призначити касаційну скаргу в цій частині до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Встановити учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу з доказами надсилання їх копій та доданих документів іншим учасникам справи до 08 серпня 2025 року. У разі закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п`ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

5. Витребувати з Господарського суду міста Закарпатської області та/або Західного апеляційного господарського суду копії матеріалів справи №907/100/25, необхідних для розгляду касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова