Постанова від 17.07.2025 по справі 523/805/23

Номер провадження: 22-ц/813/5413/25

Справа № 523/805/23

Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

заявник (боржник) ОСОБА_1 ,

стягувач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 01 квітня 2025 року у складі судді Сувертак І.В.,

встановив:

В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив суд визнати таким, що не підлагає виконанню виконавчий лист виданий Суворовським районним судом м. Одеси у справі №523/805/23 про стягнення з ОСОБА_1 , аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , у розмірі 4000 гривень щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 , до повноліття дитини.

Заява обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення по цивільній справі №523/805/23, суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_2 пред`явила виконавчий лист про стягнення аліментів із позивача у травні 2021 року, тоді як малолітній син із 15 грудня 2020 року і до часу вирішення цієї справи проживає з батьком.

Враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суди повинні оцінити при вирішенні цього спору наявність підстав для стягнення аліментів на користь позивача, з яким, за встановленими обставинами справи, проживає дитина з 15 грудня 2020 року.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).

Як зазначив представник заявника, отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким стала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживала.

Таким чином, у даному випадку, виконавчий документ має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки фактично у боржника відсутній законодавчо встановлений обов`язок зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , оскільки останній перебуває на повному утриманні батька.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 01 квітня 2025 року вищевказану заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившисьз вищевказаноюухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,у якійпосилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа танеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,просить судскасувати ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 01 квітня 2025 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на сьогоднішній день апелянт не проживає разом з своєю дружиною. Натомість, спільний син останні 3 роки проживає з батьком, який займається його вихованням та матеріальним забезпеченням. Мати участі у вихованні сина жодним чином не приймає. Наразі питання щодо визначення місця проживання дитини не вирішено. Вказані обставини вказують на те, що наразі відсутні правові підстави для стягнення аліментів з ОСОБА_1 .

Апелянт вказує, що при вирішення справи №523/805/23 про стягнення аліментів по суті судом першої інстанції не було взято до уваги обставини, які стосуються місця проживання малолітньої дитини, наразі виникла ситуація, коли фактичне виконання відповідного рішення призведе до порушення прав Апелянта, оскільки останній змушений буде сплачувати на користь дружини аліменти на утримання дитини, яка фактично проживає з батьком та перебуває на повному його утриманні.

Враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суди повинні оцінити при вирішенні цього спору наявність підстав для стягнення аліментів на користь позивача, з яким, за встановленими обставинами справи, проживає дитина з 15 грудня 2020 року.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що 09.10.2024 Суворовським районним судом м. Одеси ухвалене рішення у справі № 523/805/23, яким вирішено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , у розмірі 4000 гривень щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 , до повноліття дитини.

29.01.2025 Одеським апеляційним судом було ухвалено постанову у справі № 523/805/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09.10.2024 року, яку було залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2024 року - без змін.

За твердженнями ОСОБА_1 дитина проживає разом із ним, мати участі у вихованні дитини не приймає.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд виходив з того, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні, такий висновок суду відповідає обставинам справи, ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 2ст. 432 ЦПК Українисуд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

У частині першійстатті 10 СК Українизазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цьогоКодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертоїстатті 273 ЦПК Україниякщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Зважаючи на викладене, питання щодо звільнення від сплати аліментів не може бути вирішено в порядку ст.432 ЦПК України, а тому суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.374, ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 01 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: