Постанова від 23.07.2025 по справі 320/35134/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/35134/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника відповідача Сливки А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

25.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» (надалі - ТОВ «ПРОПАН-СЕРВІС») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2024 № 00181200701, від 10.04.2024 №00181240701, від 10.04.2024 № 00181260701, які були прийняті відповідачем за наслідками документальної планової виїзної перевірки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 р. у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року- скасовано, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено:

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення від 10.04.2024 № 00181200701, від 10.04.2024 №00181240701, від 10.04.2024 № 00181260701.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від адвоката Тарасун Ольги Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 320/35134/24, якою просить ухвалити додаткове рішення у справі про розподіл судових витрат.

Разом з тим, відповідачем були надіслані заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

Розгляд заяви призначено у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд заяви за їх відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви.

Так, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

По перше, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року не було вирішено питання про судові витрати щодо сплати судового збору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 30 280 грн. (платіжна інструкція № 991 від 11.07.2024 (т.1 а.с.42)) та за подання апеляційної скарги - 45 420 грн (платіжна інструкція № 271 від 27.03.2025 (т.33 а.с.61)).

Тобто, судові витрати в частині сплати судового збору Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» при розгляді справи склали 75 700 грн (сімдесят п`ять тисяч сімсот грн).

За таких обставин, враховуючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» задоволено, а питання про розподіл судових витрат не було вирішено судом, колегія суддів з урахуванням ч.1 ст.139 КАС України дійшла до висновку щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат в цій частині також.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Як вбачається із заяви витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи позивача склали 148 000 грн.

На підтвердження розміру витрат Позивачем надано: копію договору № 02/07/24-01 від 02.07.2024 про надання правової допомоги; копію додаткової угоди № 02/07/24-1; копію додаткової угоди № 21/02/25-1; копію Акту №1 прийому-передачі наданих правових послуг; копія Акту№ 2 прийому-передачі наданих правових послуг.; копію Звіту №1 про надання правових послуг; копію Звіту№ 2 про надання правових послуг; копіі платіжних інструкцій № 329 від 11.04.2025; № 1777 від 09.12.2024; № 1167 від 08.08.2024; №221 від 17.03.2025; № 974 від 05.07.2024; Свідоцтво та посвідчення адвоката Тарасун О.І.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст.134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідачем надані заперечення, в яких зауважують, що позивачем ніяким чином не конкретизовано зміст надання послуг, а саме яка кількість годин була витрачена, чому була встановлена саме відповідно сума у розмірі 68 000 грн (апеляційна інстанція) та 80 000 грн (перша інстанція).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до Звіту №1 від 18.02.2025 про надану правову (правничу) допомогу за Договором №02/07/24-01 про надання правової (правничої) допомоги від 02.07.2024 р. та Додаткової угоди №02/07/24-1 від 02.07.2024 р. представником Позивача здійснено наступну правову допомогу:

1) Підготовка, оформлення та подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень;

2) Підготовка, оформлення та подання до Київського окружного адміністративного суду відповіді на відзив Головного управління ДПС у Київській області на позовну заяву,

3) Представництво інтересів клієнта в судових засіданнях (11.10.2024, 04.12.2024).

Відповідно до Звіту №2 від 10.07.2025 про надану правову (правничу) допомогу за Договором №02/07/24-01 про надання правової (правничої) допомоги від 02.07.2024 р. та Додаткової угоди №21/02/25-1 від 21.02.2025 р. представником Позивача здійснено наступну правову допомогу:

1) Підготовка, оформлення та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2025 у справі №320/35134/24;

2) Підготовка, оформлення та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду додаткових пояснень (від 28.04.2025)

3) Представництво інтересів клієнта в судових засіданнях (04.06.2025, 09.07.2025).

Проте, подана представником Позивача відповідь на відзив (перша інстанція) повністю дублює адміністративний позов. Також подані додаткові пояснення (апеляційна інстанція) повністю дублюють подану апеляційну скаргу.

У наданих актах прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги №1 від 18.02.2025 року та №2 від 10.07.2025 року, а також вищезазначених звітах №1від 18.02.2025 та №2 від 10.07.2025 позивач жодним чином не розкриває співмірності з визначеною сумою та наданими послугами.

З огляду на дані факти, колегія суддів погоджується із запереченнями відповідача щодо завищення розміру заявлених витрат з огляду на таке.

Позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення у п. 4.14 зазначає, що підготування позовної заяви разом із додатками налічує 32 томи матеріалів справи, що свідчить про складність предмета спору…

Однак, підготовка додатків, належне засвідчення копій доказів є технічною роботою, а отже не може кваліфікуватися професійною правничою допомогою, такі послуги не можуть бути віднесені до правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана позиція відповідає висновкам Касаційного адміністративного суду викладеним в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі №9901/264/19.

Разом з тим, Позивачем не зазначено, яким чином була розподілена та встановлена загальна сума щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 148 000 грн, також не зазначено кількість витраченого часу, аби оцінити реальність співмірності з визначеною сумою та витраченим часом. Подані представником Позивача відповідь на відзив від 09.09.2024 та додаткові пояснення від 28.04.2025 повністю дублюють попередньо подані документи (адміністративний позов та апеляційну скаргу).

Отже, в даному випадку, витрати на правову допомогу є явно неспівмірні зі складністю справи; не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру з огляду на відсутність також зазначення за розподіл часу на відповідні послуги, а також відповідно зазначеної суми Позивачем; ряд послуг, які надавалися позивачу, не є доцільними та їх відшкодування для ГУ ДПС у Київській області стане надмірним тягарем для Відповідача.

Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що загальна вартість наданих послуг в судах першої та апеляційній інстанцій оцінена у сумі 148000 грн, проте колегія суддів вважає заявлену суму не обґрунтованою належним чином та у повному обсязі, а вартість наданих послуг завищеною щодо іншої сторони спору, тому з урахуванням принципів справедливості та верховенства права, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених на оплату правової допомоги під час розгляду справи у сумі 70 000, 00 грн.

З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.

Повний текст постанови виготовлено 25.07.2025.

Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 320/35134/24 у суді апеляційної інстанції.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН-СЕРВІС» щодо стягнення понесених судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Головного Управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПАН СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 32214510, 03027, Київська область, Фастівський (Києво-Святошинський) район, село Новосілки, вул. Васильківська, 2-А) сплачений судовий збір у розмірі 75 700 грн (сімдесят п`ять тисяч сімсот грн) та витрати на оплату правничої допомоги в межах судової справи № 320/35134/24 в розмірі 70 000 грн (сімдесят тисяч грн).

В решті заяви - відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий О.В. Карпушова

судді О.В. Епель

В.В. Файдюк