Рішення від 21.07.2025 по справі 478/101/25

Справа №478/101/25 пров. №2/478/120/2025

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Крюкової О.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Жук В.В.

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Фермерського господарства «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» про розірвання договору оренди землі,

В с т а н о в и в:

29 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 10 вересня 2022 року державним нотаріусом Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О., позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 13.0507 га, кадастровий номер: 4823684500:01:000:0041, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташована в межах території Новолазарівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області.

Дану земельну ділянку позивач ОСОБА_1 отримала у спадок після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час зазначена вище земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» на підставі Договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ», зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2012 року, номер запису про інше речове право: 46864579.

За його умовами, ОСОБА_3 передав в оренду відповідачу ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» належну йому земельну ділянку, строком на 49 років, під зворотне зобов`язання останнього сплачувати орендну плату у грошовій формі в розмірі 6600 грн у строк до 01 грудня кожного календарного року.

Однак, в порушення умов договору відповідач ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ», в період з 2018 року по 2024 рік, не сплачує позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 , орендну плату за користування землею.

Посилаючись на викладене, а також на те, що систематична несплата відповідачем орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі, представник позивача просив розірвати Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2012 року, номер запису про інше речове право: 46864579, та припинити право оренди земельної ділянки.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11 березня 2025 року представником відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» Жук В.В., у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та недоведеність обставин, на які позивач посилається як на правову підставу своїх вимог. Зазначив, що дійсно в грудні 2012 року між ОСОБА_3 та ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2012 року, номер запису про інше речове право: 46864579. За умовами якого Орендодавець ( ОСОБА_3 ) надав Орендарю (ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ») в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 4823684500:01:000:0041, площею 13.0507 га, яка розташована на території с. Новолазарівка, Баштанського району, Миколаївської області, строком на 49 років, зі сплатою за користування земельною ділянкою орендної плати в розмірі 6600 грн. ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» сумлінно виконувало перед Орендодавцем свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, в тому числі, щодо сплати орендної плати, яка сплачувалась до 2018 року безпосередньо власнику земельної ділянки - ОСОБА_3 . В січні 2019 року від інших орендодавців, та мешканців села стало відомо, про те, що в літку 2018 року ОСОБА_3 помер. З`ясувати точну дату смерті, та осіб які прийняли спадщину не виявилось можливим, тому, що господарство не мало достеменної інформації щодо точної дати смерті, місця смерті, та щодо нотаріуса, у якого б могла бути відкрита спадкова справа. У зв`язку з чим, ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» прийняло рішення нараховувати зобов`язання за договором оренди земельною ділянки та обліковувати на позабалансовому рахунку, як зобов`язання майбутніх періодів, до офіційного звернення законних спадкоємців ОСОБА_3 . Сума орендної плати за користування земельною ділянкою нараховується і обліковується, та буде сплачена спадкоємцям ОСОБА_3 після їх належного звернення до ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ», але до цього часу ніхто із спадкоємців ОСОБА_3 до господарства не звертався ні письмово, ні у будь який інший спосіб. Вважає, що твердження позивача ОСОБА_1 щодо звернення до відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» з приводу отримання орендної плати, отримання примірника договору оренди землі та щодо систематичного невиконання умов договору щодо сплати орендної плати з боку ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» за період з 2018 по 2024 роки є неправдивими, безпідставними та необґрунтованими. Крім того, наголошує, що Свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивач ОСОБА_1 отримала 10 вересня 2022 року, таким чином, саме з цього часу, остання одержала право на спірну земельну ділянку, а після її реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 вересня 2022 року, стала власником земельної ділянки. Вважає, що у господарства відсутній обов`язок сплачувати позивачу ОСОБА_1 орендну плату, оскільки протягом одного місяця з дня набуття права власності на спадкове майно остання не виконала вимог ст.148-1 Земельного кодексу України та не повідомила про це орендаря рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або особисто під розписку, при цьому не надала відомостей про кадастровий номер успадкованої нею земельної ділянки, місця її розташування та площі, свого прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, поштової адреси та реквізитів, на які можливо було б сплачувати орендну плату. Наголошує, що дані дії є обов`язковими для нового власника, з метою недопущення несприятливих наслідків для нього у майбутньому, неповідомлення орендодавцем про свої права на спадкове майно позбавляє орендаря належним чином виконати свої зобов`язання за договором оренди, зокрема сплатити орендну плату, тому відсутність у господарства даних про нового власника земельної ділянки знімає з нього відповідальність за виконання договору, в тому числі і з виплати орендної плати. Крім того, зазначено що ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» не відмовляється щодо сплати орендної плати, та в рамках цивільної справи №478/399/24, яка в 2024 році слухалась в Казанківському районному суді Миколаївської області, представник відповідача неодноразово звертався як до позивачки ОСОБА_1 так і до її представника з питанням щодо оплати орендної плати за минулі періоди. Окрім того, ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» направило на адресу позивачки ОСОБА_1 повідомлення за вих№10-01/25 від 10 січня 2025 року про надання реквізитів для сплати орендної плати за користування земельної ділянки. Разом з тим, усі намагання з боку ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» належним чином виконати свої зобов`язання щодо оплати оренди залишені без відповіді, що може свідчити про недобросовісну поведінку останньої та пошук приводу саме на безпідставне розірвання договору оренди. Отже, враховуючи вищевикладене, вважає, що з боку ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» не було порушено умов договору, тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві (а.с.64-66).

25 березня 2025 року представником позивача ОСОБА_2., в порядку ст.179 ЦПК України, подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою вважає, що обставини, на які посилається відповідач ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі є не обґрунтовані та недоведені. Зокрема, з посиланням на доводи аналогічні позовній заяві зазначив, що позивач ОСОБА_1 особисто неодноразово приїздила до відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» та повідомляла голову даного господарства про зміну власника землі, а саме що вона є спадкоємицею ОСОБА_3 , але не отримувала будь-яких коштів в рахунок плати за договором оренди. Вважає, що відповідач ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» знаючи, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 13.0507 га кадастровий номер 4823684500:01:000:0041 не вчиняє ніяких дій з виконання свого зобов`язання визначеного у договорі. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.86-89).

28 березня 2025 року представником відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» Жук В.В., в порядку ст.180 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно з якого вважає, що обставини, на які посилається представник позивача у відповіді на відзив є не обґрунтовані та недоведені. Зокрема зазначив, що повідомлення від позивача ОСОБА_1 у письмовому вигляді, як це яке передбачено правилами ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України на адресу ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» не направлялось та не отримувалось. ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» підтверджує свої зобов`язання щодо сплати орендної плати, обліковує суму зобов`язань за договором оренди, та готовий сплатити оренду спадкоємцю після одержання від позивача ОСОБА_1 всієї необхідної інформації необхідної для сплати (104-106).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. У судовому засіданні, яке відбувалося 12 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після смерті батька ОСОБА_3 вона успадкувала земельну ділянку, площею 13.0507 га, кадастровий номер: 4823684500:01:000:0041, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Новолазарівської сільської ради, яка на даний час перебуває в оренді відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ». Зазначила, що в літку 2018 року повідомляла представників відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» - Ковбасюк Олену та Ковбасюк Максима про те, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 та є новим власником зазначеної вище земельної ділянки, на підтвердження чого нею було пред`явлено заповіт складений за життя ОСОБА_3 на її ім`я, але їй було роз`яснено, що даний документ не посвідчує права її власності. Так, отримавши 10 вересня 2022 року Свідоцтво про право на спадщину за заповітом вона повторно особисто приїхала з м. Одеси до с. Новолазарівка та намагалася повідомити представників відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» про те, що вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 та є новим орендодавцем, але представники відповідача в категоричній формі відмовилися прийняти в неї документи, сплатити орендну платі та взагалі про щось вести перемовини. Наголосила, що відповідач ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» в порушення умов договору, в період з 2018 року по 2024 рік, жодного разу не сплачувало їй, як спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 , орендної плати за користування землею. Вважає, що систематична несплата відповідачем ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі, тому просила розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2012 року, номер запису про інше речове право: 46864579.

Представник відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» Жук В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підтримав доводи та обґрунтування позиції висловлені у відзиві. Зазначивши, що повідомлення від позивача ОСОБА_1 у письмовому вигляді, як це яке передбачено правилами ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України на адресу ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» не направлялось та не отримувалось. ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» підтверджує свої зобов`язання щодо сплати орендної плати, обліковує суму зобов`язань за договором оренди, та готове сплатити оренду спадкоємцю після одержання від позивача ОСОБА_1 всієї необхідної інформації необхідної для сплати. Просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Вислухавши доводи сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві особистої приватної власності належала земельна ділянка площею 13.0507 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Новолазарівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, кадастровий номер: 4823684500:01:000:0041.

Між ОСОБА_3 та ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» було укладено договір оренди землі, площею 13,0 га. Термін дії договору становить 49 років (п.8 Договору). Державну реєстрацію якого проведено 06 грудня 2012 року, номер запису про інше речове право: 46864579 (а.с.15-18 (копія), 93-94).

Відповідно до п.п.9, 10, 11 Договору орендна плата виплачується виключно в грошовій формі в розмірі 6600 грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахування Індексації. Орендна плата вноситься орендарем у строк до 01 грудня.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (п.13 Договору).

Судом встановлено, що розмір орендної плати не змінювався.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120% від ставки НБУ несплаченої суми за кожен місяць прострочення (п.14 договору).

Відповідно до змісту п.38 Договору оренди землі його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її виконанню, а також з інших підстав визначених законом.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі у вигляді права власності на земельну ділянку, площею 13.0507 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Новолазарівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, кадастровий номер: 4823684500:01:000:0041.

10 вересня 2022 року державним нотаріусом Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О., спадкоємцю майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 13.0507 га, кадастровий номер 4823684500:01:000:0041, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, орган, який зареєстрував земельну ділянку: Казанківський районний відділ земельних ресурсів Миколаївської області 19.08.1996 року. Належність спадкодавцю права власності на земельну ділянку перевірено згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідка №309481314 від 10.09.2022 року (копія) (а.с.9).

Право власності за спадкоємцем ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано державним нотаріусом Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О. 10.09.2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 47821444, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2589425948236, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 10.09.2022 року за індексним №309483075 (копія) (а.с.12-13).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили про те, що дійсно ОСОБА_1 у 2018 році та 2022 році приїздила до с. Новолазарівка та усній формі повідомляла представника ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» - Ковбасюк Олену, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 та є новим власником земельної ділянки, яка перебуває в оренді даного господарства, але орендної плати за користування земельною ділянкою останньою отримано не було.

Доказів повідомлення орендодавцем орендаря про перехід права власності на земельну ділянку та перехід прав і обов`язків за чинним договором оренди щодо даної земельної ділянки із зазначенням: кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки; прізвища, ім`я, по батькові нового власника; місця проживання нового власника, його поштової адреси, платіжних реквізитів матеріали справи не містять.

Згідно із ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У ч.1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У ч.ч.1 та 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону).

У ст.32 Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У ст.141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (касаційне провадження №61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч.1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №545/262/18 (провадження №61-47367св18), та від 16 лютого 2022 року у справі №146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

У даній справі, позивачем ОСОБА_1 не доведено виконання нею вимог ч.3 ст.148-1 ЗК України та направлення орендарю інформації про нового власника орендованої земельної ділянки, зокрема: місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Отже, судом установлено відсутність доказів, які підтверджували б факт виконання позивачем ОСОБА_1 передбаченого ч.3 ст.148-1 ЗК України законодавчо визначеного обов`язку повідомити орендаря про зміну власника земельної ділянки з зазначенням певних даних, які давали б можливість орендарю виплатити новому власнику орендну плату.

Крім того, відповідно до Наказу №03/19 голови ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» О.В. Ковбасюк від 11 січня 2019 року нараховується зобов`язання за договором оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ«ВОЗНЕСЕНСЬКЕ», за користування земельною ділянкою площею 13.0507 в сумі 6600 грн на рік, та обліковується на позабалансовому рахунку, як зобов`язання майбутніх періодів, до офіційного звернення законних спадкоємців ОСОБА_3 (копія) (а.с.69).

Згідно бухгалтерської довідки виданої ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» від 10.03.2025 року на позабалансовому рахунку ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» обліковується зобов`язання по оплаті орендної плати за договором оренди землі від 06.12.2012 року, кадастровий номер 4823684500:01:000:0041, а саме станом на 01 квітня 2024 року: оренда за період 2019 року в сумі 6600 грн; оренда за період 2020 року в сумі 6600 грн; оренда за період 2021 року в сумі 6600 грн; оренда за період 2022 року в сумі 6600 грн; оренда за період 2023 року в сумі 6936 грн 60 коп. (плата з урахуванням індексації); оренда за період 2024 року в сумі 7392 грн (плата з урахуванням індексації) (а.с.70).

З повідомлення за вих.№10-01/25 від 10 січня 2025 року вбачається, що ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» на адресу місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), було направлено Повідомлення про надання реквізитів для сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (копія) (а.с.78-79).

За таких обставин вина відповідача ФГ «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» у простроченні зобов`язання є недоведеною.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Тлумачення як ст.3 ЦК України загалом, так і п.6 ст.3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Схожий по суті висновок зроблений в п.8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

З урахуванням встановленого, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 не надано беззаперечних доказів систематичного (два і більше разів) невиконання умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, відтак позовні вимоги про розірвання договору оренди землі є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Фермерського господарства «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ» про розірвання договору оренди землі, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25.07.2025 року.

Суддя І.П. Сябренко