Постанова від 13.06.2025 по справі 4/5007/33-б/11

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року Справа № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Василишин А.Р. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Коротка А.В.

від відповідача: Різник О.Ю.

третя особа: Андрушко І.П. (ТОВ "Статус Дрім")

від органу прокуратури: Манжаюк Д.Л.

розглядаючи у відкритому судовому апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 30.01.2025 суддею Кострицею О.О. у м. Житомир (повний текст рішення складено 07.02.2025) у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом"

про витребування майна, визнання права власності, скасування державної реєстрації та припинення права власності

(в межах справи № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль")

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Житомирської області на стадії ліквідаційної процедури знаходиться справа № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль".

Боржник звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом", в якій, з урахуванням поданих заяв про зміну предмета позову, просив:

- витребувати від ТОВ "Житом" на користь позивача майновий комплекс виробничих будівель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101, загальною площею 3532,0 кв. м за адресою: місто Житомир, вул. Коростишівська, 47 (складовими частинами якого є: склад контори, літ. А (250,1 кв.м.); вагова, літ. Б (19,5 кв.м.); гараж закритого типу, літ. В (397,2 кв.м.); складські площадки, літ. Г (596,8 кв.м.) гараж на два бокси, літ. Г1 (69,9 кв.м.); столярна майстерня, літ. Д (130,3 кв.м.); склад, літ. Е (402,0 кв.м.); матеріальний склад, літ. Ж (1081,5 кв.м.); лісопильний цех, літ. З (570,4 кв.м.); ТП, літ. И (14,3 кв.м.); вбиральня, літ. У (12,7 кв.м.), пожежна водойма, літ. К (далі - майновий комплекс);

- витребувати від відповідача на користь позивача майно, що розташоване за адресою: місто Житомир, вул. Коростишівська, 47: електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 № 8423594 та трансформатор, плити перекриття 7 штук, башту Рожновського, автомобільну естакаду, ворота металеві, ворота металеві, бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію (далі - майно);

- визнати за боржником право власності на майновий комплекс та майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачем на майновий комплекс;

- припинити право власності відповідача на майновий комплекс.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 28.12.2023 вимоги позивача задоволив частково. Вирішено витребувати від відповідача на користь боржника майновий комплекс (за винятком пожежної водойми, літ. К), а також визнати за боржником право власності на майновий комплекс (за винятком пожежної водойми, літ. К) та на майно, скасувати державну реєстрацію за відповідачем права власності на майновий комплекс (за винятком пожежної водойми, літ. К), припинити право власності відповідача на майновий комплекс (за винятком пожежної водойми, літ. К).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 залишено без задоволення апеляційну скаргу відповідача та задоволено апеляційну скаргу боржника на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2023. Змінено судове рішення з доповненням пунктів 2, 4, 6, 7 його резолютивної частини об`єктом - "пожежна водойма літ. "К".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 09.07.2024 касаційну скаргу ТОВ "Житом" задоволив частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2023 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) скасовано. Справу № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) позов ВАТ "УКХ "Укрхміль" задоволено частково. Витребувано від ТОВ "Житом" на користь позивача майновий комплекс виробничих будівель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 950445618101, загальною площею 3532,0 кв.м. за адресою: м. Житомир, вулиця Коростишівська, буд. 47, складовими частинами якого є: склад контори, літ. А (250,1 кв.м.); вагова, літ. Б (19,5 кв.м.); гараж закритого типу, літ. В (397,2 кв.м.); складські площадки, літ. Г (596,8 кв.м.) гараж на два бокси, літ. Г1 (69,9 кв.м.); столярна майстерня, літ. Д (130,3 кв.м.); склад, літ. Е (402,0 кв.м.); матеріальний склад, літ. Ж (1081,5 кв.м.); лісопильний цех, літ. З (570,4 кв.м.); ТП, літ. И (14,3 кв.м.); вбиральна, літ. У (12,7 кв.м.); пожежна водойма літ. К; витребувано від ТОВ "Житом" на користь позивача майно, що розташоване за адресою: м. Житомир, вулиця Коростишівська, буд. 47: електричний лічильник типу НІК 2303L АРК1 № 8423594 та трансформатор; плити перекриття 7 шт.; башта Рожновського; автомобільна естакада; ворота металеві; ворота металеві; бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію; стягнуто з відповідача на користь позивача 24750 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено; ухвалено видати відповідні накази.

Частково не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Житом" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати в частині задоволення позовних вимог ВАТ "УКХ "Укрхміль" про витребування майна у ТОВ "Житом" і про стягнення із відповідача судового збору, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції порушив ч. 5 ст. 236 ГПК України та не в повній мірі дослідив заперечення і докази відповідача про обставини добросовісного набуття і володіння ТОВ "Житом" спірним майном, а також неправильно застосував положення ст. 388 ЦК України про витребування майна у добросовісного набувача.

Також вважає, що суд в оскаржуваному рішенні не спростував основні аргументи відповідача про недоведеність позивачем підстав для втручання у право власності кінцевого добросовісного набувача майна, а задоволення позову не є ефективним способом захисту прав банкрута, який призводить лише до нових судових спорів щодо відшкодування збитків відповідачу, повернення коштів первісному покупцеві майна на аукціоні і призводить до припинення господарської діяльності ТОВ "Житом".

ВАТ "УКХ "Укрхміль" також звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції із врахуванням доводів та аргументів, які викладені в даній апеляційній скарзі; резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025 у справі № 4/5007/33-Б/11(906/1518/20) залишити без змін.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що оскаржуваним рішенням в мотивувальній частині суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та є такими, що мають суттєве значення для справи, зокрема, суд безпідставно та необґрунтовано встановив, що відповідач є добросовісним набувачем та придбав спірне майно відплатно, що не відповідає дійсності, не дав належну оцінку всім посиланням позивача та не врахував подані ним докази.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20).

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) та об`єднано апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль" із раніше поданою та прийнятою апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Апеляційні скарги постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Від ВАТ "УКХ "Укрхміль" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Житом" у справі № 4/5007/33-Б/11(906/1518/20), в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що наведені у ній доводи і аргументи місцевим господарським судом обґрунтовано спростовано, а тому просить залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025 в оскаржуваній частині - без змін.

До суду також надійшов відзив ТОВ "Статус Дрім", відповідно до якого останній підтримує апеляційну скаргу ВАТ "УКХ "Укрхміль", просить її задоволити та змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025 у справі № 4/5007/33-Б/11(906/1518/20) із врахуванням доводів та аргументів, викладених у ній.

Натомість, апеляційну скаргу ТОВ "Житом" просить залишити без задоволення.

Від ТОВ "Житом" надійшли письмові пояснення до апеляційних скарг та зазначених відзивів, у яких заперечує проти задоволення апеляційної скарги ВАТ "УКХ "Укрхміль", а також доводів, наведених у відзивах ВАТ "УКХ "Укрхміль" та ТОВ "Статус Дрім", позаяк вказані відзиви фактично є подібними і стосуються одних і тих же аргументів.

Також, від ТОВ "Житом" надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження, мотивоване апеляційним оскарженням ухвали Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025, якою заяву ТОВ "Житом" від 15.04.2025 про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 по справі № 4/5007/33-Б/11 у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без розгляду. Вказує, що у разі задоволення заяви ТОВ "Житом" результати аукціону із продажу спірного майна будуть дійсними, відповідно відпадуть будь-які підстави для витребування майна у добросовісного набувача - ТОВ "Житом", що є предметом даного спору та апеляційного провадження.

Від ВАТ "УКХ "Укрхміль" та ТОВ "Статус Дрім" до суду надійшли заперечення проти зупинення даного апеляційного провадження.

Протокольною ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.05.2025 відмовлено ТОВ "Житом" у задоволенні клопотання про зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Житом" та ВАТ "УКХ "Укрхміль" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025.

В судовому засіданні присутні представники учасників справи підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах та надали усні пояснення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи № 4/5007/33-Б/11(906/1518/20) та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.12.2011, серед іншого, порушено провадження у справі щодо ВАТ "УКХ "Укрхміль".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.03.2012, зокрема, визнано ознаки неплатоспроможності боржника.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.07.2012, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 12.09.2012, зокрема, визнано банкрутом ВАТ "УКХ "Укрхміль"; відкрито його ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.04.2016, зокрема, призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5. ліквідатором ВАТ "УКХ "Укрхміль".

04.06.2018 ліквідатор боржника провів повну інвентаризацію активів і зобов`язань банкрута (наказ № 2).

09.07.2018 комітет кредиторів боржника прийняв рішення затвердити ліквідаційну масу боржника.

Усі види майнових активів боржника, які належать йому на праві власності та були виявлені в ході ліквідаційної процедури, ліквідатор боржника включив до складу ліквідаційної маси, а саме: - місцезнаходження: м.Житомир, вул. Коростишівська, 47.

1. Склад контори, літ. А - 250,1 кв.м.

2. Вагова, літ. Б - 19,5 кв.м.

3. Гараж закритого типу, літ. В - 397,2 кв.м.

4. Складські площадки, літ. Г - 596,8 кв.м.

5. Гараж на два бокси, літ. Г1 - 69,9 кв.м.

6. Столярна майстерня, літ. Д - 130,3 кв.м.

7. Склад, літ. Е - 402,0кв. м.

8. Матеріальний склад, літ. Ж - 1081,5 кв.м.

9. Лісопильний цех, літ. 3 - 570,4 кв.м.

10. Трансформаторна підстанція № 780, літ.И - 14,3 кв.м.

11. Електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 №8423594 та трансформатор - 2 шт.

12. Вбиральня, літ. У - 12,7 кв.м.

13. Плити перекриття - 7 шт.

14. Башта Рожновського - 1 шт

15. Автомобільна естакада - 1 шт.

16. Ворота металеві - 1 шт.

17. Ворота металеві - 1 шт.

18. Бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію - місцезнаходження: Житомирська область, Житомирський район, с. Садки, вул. Цвітна,42.

19. Склад хімізації, літ. А, - 204,7 кв.м. - місцезнаходження: Житомирська область, Бердичівський район, с. Рея.

20. Хмелеплантація № 19 - 2,3 га.

21. Хмелеплантація № 20 - 2,4 га.

22. Хмелеплантація № 21 - 3,5 га.

23. Хмелеплантація № 31 - 2,3 га.

24. Хмелеплантація № 32 - 2,2 га.

25. Хмелеплантація № 33 - 2,3 га.

11.09.2018 визнано таким що відбувся другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу боржника (перелік з 25 одиниць). Переможцем другого повторного аукціону визнано юридичну особу - ТОВ "КК "Грант Інвест", яка запропонувала найвищу ціну - 1 455 392,00 гривень, без ПДВ.

11.09.2018 між ліквідатором та переможцем аукціону підписано протокол № 11-2 проведення аукціону.

28.09.2018 між продавцем - боржником в особі ліквідатора ОСОБА_5., покупцем - ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Толк Консалтинг" підписано договір купівлі-продажу майна боржника в провадженні у справі про банкрутство.

Також, боржник, ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Толк Консалтинг" підписали:

- 01.10.2018 акт про передання права власності на нерухоме майно, придбане на другому повторному аукціоні 11.09.2018;

- 01.10.2018 акт про передання права власності на майно, придбане на другому повторному аукціоні 11.09.2018;

- 01.10.2018 акт про приймання-передачі документів, долучених до оголошення про проведення 11.09.2019 другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута;

- 12.10.2018 договір купівлі-продажу майна, придбаного на другому повторному аукціоні 11.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 11099 про те, що ТОВ "КК "Грант Інвест" належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв. м., який знаходиться за адресою: Житомирська обл. м. Житомир, вул. Коростишівська, буд. 47, до складу якого входить: склад контори літ. А площею 250,1 кв. м.; вагова літ. Б площею 19,5 кв. м.; гараж закритого типу літ. В площею 397,2 кв. м.; складські площадки літ. Г площею 596,8 кв. м.; гараж на два бокси літ.Г1 площею 69,9 кв. м.; столярна майстерня літ. Д площею 130,3 кв. м.; склад літ. Е площею 402.0 кв.м.; матеріальний склад літ. Ж площею 1081,5 кв.м.; лісопильний цех літ. З площею 570,4 кв.м.

ТОВ "КК "Грант Інвест" за договором купівлі-продажу від 19.10.2018, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., зареєстрованим в реєстрі за № 16846, продано по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101, до якого входить:

1. Склад контори, літ. А - 250,1 кв.м.

2. Вагова, літ. Б - 19,5 кв.м.

3. Гараж закритого типу, літ. В - 397,2 кв.м.

4. Складські площадки, літ. Г - 596,8 кв.м.

5. Гараж на два бокси, літ. Г1 - 69,9 кв.м.

6. Столярна майстерня, літ. Д - 130,3 кв.м.

7. Склад, літ. Е - 402,0 кв.м.

8. Матеріальний склад, літ. Ж - 1081,5 кв.м.

9. Лісопильний цех, літ. З - 570,4 кв.м.

Після придбання об`єкту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято рішення № 1 від 23.10.2018 про створення ТОВ "Житом" та внесення до його статутного капіталу майнового комплексу загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47 та загальною вартістю 1 600 000,00 грн.

24.10.2018 за актом приймання-передачі нерухомого майна майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, було передано до статутного капіталу ТОВ "Житом" та зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 142750562 від 25.10.2018.

05.11.2018 ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Житом" уклали договір купівлі-продажу № 1-ЖТ від 05.11.2018, за яким відповідачу передано у власність таке майно:

1. Трансформаторна підстанція № 780, літ. И - 14,3кв.м.

2. Електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 № 8423594 та трансформатор - 2 шт.

3. Вбиральня, літ. У - 12,7 кв.м.

4. Плити перекриття - 7 шт.

5. Башта Рожновського - 1 шт

6. Автомобільна естакада - 1 шт.

7. Ворота металеві № 1 - 1 шт.

8. Ворота металеві № 2 - 1 шт.

9. Бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію протяжністю 350 м.

10. Бетонні стовпи - 14 шт.

11. Пожежна водойма - 1 шт.

05.11.2018 між ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Житом" підписано акт про передання права власності на майно згідно договору купівлі-продажу майна № 1-ЖТ від 05.11.2018 з додатками.

З наявної в матеріалах справи довідки державного реєстратора (експерт з інвентаризації нерухомого майна) № 18428 від 21.10.2019 вбачається, що при обстеженні майнового комплексу виробничих будівель по вул. Коростишівській, 47 у м. Житомирі, встановлено факт помилкового невключення до складу вищезазначеного комплексу будівлі трансформаторної підстанції літ. "ТП" загальною площею 14,3 кв.м. та пожежної водойми як складових частин.

На підставі довідки державного реєстратора за заявою відповідача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 187994785 від 08.11.2019) внесено зміни щодо загальної площі майнового комплексу з "3517,7 кв.м." на "3532 кв.м." шляхом включення до його складових таких об`єктів: "ТП, И", "вбиральня, У", "пожежна водойма К".

Складські площадки, літ. Г - 596,8 кв.м., які входили до складу майнового комплексу, реалізованого на аукціоні за відповідачем не зареєстровано.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна боржника, лот № 1 згідно з протоколом № 11-2 від 11.09.2018, проведених ТОВ "Толк Консалтинг"; зобов`язано ліквідатора боржника ОСОБА_5. здійснити заходи для повернення до ліквідаційної маси боржника майна, яке було реалізоване на аукціоні.

Судом встановлено недотримання передбачених законом вимог щодо організації та проведення аукціону з продажу майна боржника, у зв`язку з накладеним у межах кримінального провадження арештом частини майна боржника, яке увійшло до складу майна, проданого на аукціоні одним лотом, а також щодо наявності у зв`язку із цим підстав для визнання аукціону недійсним.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/763/21) визнано недійним укладений 28.09.2018 між продавцем - ВАТ "УКХ "Укрхміль" в особі ліквідатора ОСОБА_5., покупцем - ТОВ "КК "Грант Інвест" та організатором аукціону - ТОВ "Толк консалтинг" договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство; визнано недійсним укладений 12.10.2018 між продавцем - ВАТ "УКХ "Укрхміль" в особі ліквідатора ОСОБА_5. та покупцем - ТОВ "КК "Грант Інвест" договір купівлі-продажу майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., зареєстрований в реєстрі за № 11099; визнано недійсним видане 12.10.2018 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 11100, яким було посвідчено, що ТОВ "КК "Грант Інвест" належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м., який знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вулиця Коростишівська, буд. 47 (сорок сім), до складу якого входить: склад контори літ. А площею 250,1 кв.м.; вагова літ. Б площею 19,5 кв.м.; гараж закритого типу літ. В площею 397,2 кв.м.; складські площадки літ. Г площею 596,8 кв.м.; гараж на два бокси літ. Г1 площею 69,9 кв.м.; столярна майстерня літ. Д площею 130,3 кв.м.; склад літ. Е площею 402,0 кв.м.; матеріальний склад літ. Ж площею 1081,5 кв.м.; лісопильний цех літ. З площею 570,4 кв.м.

За викладених обставин, посилаючись на положення статтей 387, 388 ЦК України, позивачем зазначено про необхідність витребування від ТОВ "Житом" на користь позивача майнового комплексу виробничих будівель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101, загальною площею 3532,0 кв. м за адресою: місто Житомир, вул. Коростишівська, 47 (складовими частинами якого є: склад контори, літ. А (250,1 кв.м.); вагова, літ. Б (19,5 кв.м.); гараж закритого типу, літ. В (397,2 кв.м.); складські площадки, літ. Г (596,8 кв.м.) гараж на два бокси, літ. Г1 (69,9 кв.м.); столярна майстерня, літ. Д (130,3 кв.м.); склад, літ. Е (402,0 кв.м.); матеріальний склад, літ. Ж (1081,5 кв.м.); лісопильний цех, літ. З (570,4 кв.м.); ТП, літ. И (14,3 кв.м.); вбиральня, літ. У (12,7 кв.м.), пожежна водойма, літ. К; витребування від відповідача на користь позивача майна, що розташоване за адресою: місто Житомир, вул. Коростишівська, 47: електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 № 8423594 та трансформатор, плити перекриття 7 штук, башту Рожновського, автомобільну естакаду, ворота металеві, ворота металеві, бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію; визнання за боржником права власності на майновий комплекс та майно; скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на майновий комплекс; припинення права власності відповідача на майновий комплекс з наступних підстав:

- предметом аукціону був "цілісний майновий комплекс ВАТ "УКХ "Укрхміль", який є складною річчю та включає в себе 25 позицій, що і визначає правовий статус майна, яке було реалізовано на аукціоні. Жодна з позицій не була окремим лотом, не мала окрему оцінку та ціну. Аукціон не передбачав можливість придбання окремої позиції лоту. Отже, на аукціоні відбувалася реалізація саме цілісного майнового комплексу.

До складу "цілісного майнового комплексу ВАТ "УКХ "Укрхміль" як складної речі, серед іншого, входили: позиції 1-18 (майновий комплекс виробничих будівель), на які був накладений арешт та інше майно (склад хімізації та хмелешпалери). Наявність арешту на частину майна "цілісного майнового комплексу ВАТ "УКХ "Укрхміль", як складної речі, автоматично унеможливлював реалізацію на аукціоні всього цілісного майнового комплексу ВАТ "УКХ "Укрхміль", оскільки в даному випадку арешт накладався на саму "складну річ - сукупність різнорідних простих речей, що складають одне ціле";

- ТОВ "Житом" набуло майновий комплекс та майно безвідплатно. Матеріали справи не містять жодних доказів, що останній набувач - ТОВ "Житом" сплатив ТОВ "Грант Інвест" або ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти за набуття вказаного майна у власність. Внесення до статутного капіталу товариства не передбачає сплату відповідним товариством коштів за внесення певного майна до статутного капіталу.

ТОВ "КК "Грант Інвест" не є засновником ТОВ "Житом". ТОВ "Житом" не придбавав майновий комплекс виробничих будівель за договором купівлі-продажу у ТОВ "КК "Грант Інвест". ТОВ "Житом" не надано жодних документів про сплату/перерахування коштів, як за майновий комплекс, так і за майно;

- Продаж майна відбувався "поза волею" боржника.

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 02.08.2018 накладено арешт на майно ВАТ "УКХ "Укрхміль" з правом користування вказаним майном, однак із позбавленням права розпорядження ним, з метою запобігання його відчуженню, а саме: майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3517,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101.

Колишньому ліквідатору банкрута про наявність арешту майна було відомо, однак він свідомо здійснив реалізацію цілісного майнового комплексу ВАТ "УКХ "Укрхміль", будучи обізнаним про неможливість його реалізації на аукціоні через наявність арешту.

Продаж цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні відбувся лише за 1455392,00 грн, тоді як загальна вартість майнового комплексу виробничих будівель, розташованого за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, загальною площею 3517,7 кв.м. за результатами проведеної у межах кримінального провадження експертизи склала 7576300,00 грн, що свідчить про змову осіб, які були організаторами та учасниками аукціону з метою заволодіння за значно нижчою ціною та його подальшого перепродажу ТОВ "Житом".

Під час реалізації спірного майна на аукціоні не здійснювалася його оцінка. Ціна продажу на аукціоні - 1455392,00 грн, не є ринковою вартістю майна на аукціоні та не є ціною, за твердженнями ТОВ "Житом", "яка фактично сформована ринком", оскільки формування такої ціни було не ринковим, а "договірним", на замовлення пов`язаних осіб.

Реалізація майна боржника на аукціоні, який в подальшому був визнаний недійсним, у зв`язку з чим відбулось вибуття спірного майна з володіння боржника, через зловмисну домовленість представників сторін під час вчинення відповідних правочинів, які, також вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є достатніми підставами для витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, оскільки розпорядження майном боржника було здійснено колишнім ліквідатором не у спосіб та не в межах його повноважень, передбачених законом, не є вираженням волі власника майна, що підтверджується обставинами справи та практикою Верховного Суду;

- Не було враховано преюдиційність справи № 4/5007/33-Б/11 (906/763/21).

Матеріалами справи підтверджується вибуття з володіння банкрута власного майна поза його волею та на незаконних підставах, оскільки до вибуття майна призвів правочин (аукціон), який судом визнано недійсним і цей правочин в силу статті 216 ЦК України не створює правових наслідків для його вчинення, в тому числі й переходу права власності.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна в порядку статті 388 ЦК України.

Враховуючи викладене вище та беручи до уваги те, що результати аукціону з продажу майна боржника, а також відповідні договори купівлі-продажу, укладені між боржником та переможцем аукціону, визнані недійсними в межах справи № 4/5007/33-Б/11 (906/763/21), майно, яке перейшло за відповідними договорами до ТОВ "Грант Інвест", який згодом відчужив майно на користь останніх набувачів та перебуває у їх власності, підлягає витребуванню на користь законного власника - боржника:

- Інше спірне майно - головна річ та приналежність.

В оголошенні про проведення аукціону чітко зазначено, що всі об`єкти взаємопов`язані та утворюють складну річ, частина з яких є допоміжними (приналежність головної речі). Складові частини речі не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Підписанням 05.11.2018 між ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Житом" договору купівлі-продажу № 1-ЖТ фактично було "виправлено помилку", допущену під час укладання між ТОВ "КК "Грант Інвест", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 19.10.2018, та передачі 24.10.2018 за актом приймання-передачі нерухомого майна - майнового комплексу виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу товариства ТОВ "Житом". Про вказане свідчить і "символічна" ціна укладеного 05.11.2018 між ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Житом" договору купівлі-продажу № 1-ЖТ, яка складає всього 50 000,00 грн;

- ТОВ "КК "Грант Інвест" є недобросовісним набувачем цілісного майнового комплексу ВАТ "УКХ "Укрхміль", оскільки будучи обізнаним про те, що цілісний майновий комплекс банкрута не міг бути реалізований на аукціоні, товариством свідомо підписано протокол проведення аукціону та укладено договори купівлі-продажу майна банкрута, та через короткий проміжок часу продано спірне майно.

Учасниками визнаного недійсним аукціону з продажу майна ВАТ "УКХ "Укрхміль" були ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Управляюча компанія "Фарм Інвест", які є пов`язаними між собою.

У межах справи № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство ВАТ "УКХ "Укрхміль" та інших справах прослідковується пов`язаність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З наведених вище обставин вбачається, що ліквідатор ОСОБА_5 у змові з іншими особами здійснив реалізацію цілісного майнового комплексу ВАТ "УКХ "Укрхміль" в рамках справи № 4/5007/33-Б/11 не з метою задоволення вимог кредиторів, а з метою придбання вказаного майна пов`язаними особами за заниженою вартістю та подальшого перепродажу "замовникам" - ТОВ "Житом", його власникам та "бенефіціарам":

- ТОВ "Житом" є недобросовісним набувачем, оскільки був обізнаний про наявність арешту на спірне нерухоме майно, відсутність законних підстав у колишнього ліквідатора ВАТ "УКХ "Укрхміль" здійснювати реалізацію спірного майна на аукціоні.

Ще до моменту офіційного переходу права власності на нерухоме майно до ТОВ "КК "Грант Інвест", ОСОБА_6 , як директор ТОВ "Корбаза", засновником якого є ТОВ "КК "Грант Інвест", вже був обізнаний про ситуацію з наявністю арешту під час проведення аукціону, оскільки саме нерухоме майно, що було придбане ТОВ "КК "Грант Інвест" на аукціоні, мало бути внесене до статутного капіталу ТОВ "Корбаза".

23.10.2018 було створене ТОВ "Житом", директором якого з моменту створення є ОСОБА_6 24.10.2028 за актом приймання-передачі нерухомого майна, майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , було передано до статутного капіталу ТОВ "Житом" та зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно. Тобто, ОСОБА_6 , як директор ТОВ "Житом", достеменно знав про наявність арешту на майно за адресою: АДРЕСА_1 , який існував під час проведення аукціону з продажу майна банкрута, і про те, що дане майно може бути в подальшому витребуване у ТОВ "Житом".

Продаж на аукціоні майна ВАТ "УКХ "Укрхміль" здійснювався "на замовлення" ТОВ "Житом", його засновників та "бенефіціарів". Попередній ліквідатор ОСОБА_5 мав на меті продати вказане майно не за ринковою ціною пов`язаним особам з метою подальшого перепродажу його для отримання особистої вигоди.

Між ФОП Томчуком А.М. та ТОВ "Житом" було укладено договори підряду, якими ТОВ "Житом" обґрунтовує наявність поліпшень нерухомого майна. Разом з тим, більшість договорів було укладено вже після того, як ТОВ "Житом" стало відомо про подання позовної заяви ТОВ "Остер" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 4/5007/33-Б/11.

Посилання ТОВ "Житом" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.06.2021 у справі № 906/621/21 є нічим іншим, як ініціювання судової справи не для захисту цивільних прав та інтересів, а створенням доказової бази в іншій справі, що вкотре вказує на недобросовісність ТОВ "Житом". Більш того, предметом позову у справі № 906/621/21 було стягнення коштів, а не встановлення факту виконання певних робіт. Із судового рішення у справі № 906/621/21 також вбачається, що ТОВ "Житом" навіть не заперечував проти позову, а визнав його, що вкотре вказує на недобросовісність ТОВ "Житом", ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пов`язаними особами.

Обставини справи доводять змову колишніх ліквідаторів ВАТ "УКХ "Укрхміль" та ТОВ "Житом" у придбанні майна банкрута за заниженою та неринковою ціною. За наведених вище обставин ТОВ "Житом" не може вважатися добросовісним набувачем.

Навіть якщо припустити, що ТОВ "Житом" є добросовісним набувачем, спірне майно може бути витребуване у останнього. Відповідачем не обґрунтовано непропорційність втручання у його право власності щодо спірного майна з наданням відповідних доказів, що дало б підстави для ствердження, що втручання у право власності відповідача є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або національного законодавства.

Більш того відповідач не позбавлений можливості, у разі витребування майна, повернути сплачені кошти за витребуване майно. На сьогоднішній день ТОВ "КК "Грант Інвест" є діючим підприємством. Відповідач не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до продавця спірних хмелешпалер.

Також, в межах досудового розслідування № 12021060000000490 установлено, що ліквідатор ВАТ "УКХ "Укрхміль" ОСОБА_5., в рамках справи про банкрутство № 4/5007/33-Б/П, здійснив дії, направлені на незаконне відчуження нерухомого майна вказаного суб`єкта господарювання, а саме майнового комплексу виробничих будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101. Крім того, в рамках даного кримінального провадження було встановлено, що 12.10.2018 ліквідатор ВАТ "УКХ "Укрхміль" ОСОБА_5., зловживаючи своїми повноваженнями арбітражного керуючого, здійснив реалізацію нерухомого майна вказаного товариства - банкрута, а саме майнового комплексу виробничих будівель, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 6872589,17 грн, на користь ТОВ "КК "Грант Інвест" не з метою задоволення вимог кредиторів, а для придбання нерухомості підконтрольними суб`єктами господарювання за заниженими цінами та з метою здійснення його подальшого перепродажу, що спричинило ВАТ "УКХ "Укрхміль" тяжкі наслідки. 17.10.2022 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у зловживанні своїми повноваженнями арбітражного керуючого, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 Кримінального кодексу України.

Відповідач не позбавлений можливості подати клопотання про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та заявити цивільний позов. Діяльність арбітражних керуючих підлягає обов`язковому страхуванню. Відповідач не позбавлений можливості звернутися до страхової компанії із відшкодуванням завданих збитків.

Дії ліквідатора ОСОБА_5. з приводу залучення до участі у справі адвоката Кошліченко В.С., який на момент отримання доручення від ліквідатора ОСОБА_5. при виконанні повноважень ліквідатора ВАТ "УКХ "Укрхміль" вже мав довіреність видану днем раніше від ТОВ "Житом", є несумлінними та нерозсудливими.

Дана обставина вкотре вказує на недобросовісність як колишнього ліквідатора ОСОБА_5 , так і останнього набувача майна - ТОВ "Житом":

- Реалізація майна боржника на аукціоні, який в подальшому був визнаний недійсним, у зв`язку з чим відбулось вибуття спірного майна з володіння боржника, через зловмисну домовленість представників сторін під час вчинення відповідних правочинів, які також вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є достатніми підставами для витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, оскільки розпорядження майном боржника було здійснене ліквідатором не у спосіб та не в межах його повноважень, передбачених законом, не є вираженням волі власника майна - ліквідатор не відмінив аукціон, а ТОВ "КК "Грант Інвест" без будь-яких зауважень підписало протокол № 11-2 проведення аукціону та уклало договори купівлі-продажу майна банкрута.

ТОВ "Житом" не наведено жодних конкретних та обґрунтованих обставин, що витребування спірного майна від нього, як добросовісного набувача спірного майна, покладає на ТОВ "Житом" індивідуальний та надмірний тягар, при цьому не досягається справедливий баланс між вимогами суспільних інтересів і боржника з одного боку, та правом ТОВ "Житом" на мирне користування своїм майном з іншого боку.

Станом на сьогоднішній день, зобов`язання (вимоги кредиторів, поточні вимоги, відшкодування витрат та інше), які мають бути задоволені боржником ВАТ "УКХ "Укрхміль", складають більше 6 млн. грн. Зобов`язання ВАТ "УКХ "Укрхміль" перед державою складають 152741,49 грн.

Враховуючи, що "власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна, повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників", витребування майна від ТОВ "Житом" дасть змогу не лише погасити зобов`язання боржника, а й відновити його діяльність.

Заперечуючи щодо задоволення позову у повному обсязі, ТОВ "Житом" зазначено наступне.

Відповідач отримав майно банкрута у власність у період відсутності будь-яких обмежень щодо такого активу, так само актив набутий першим покупцем TOB "КК "Грант Інвест" без обмежень на нього.

На думку відповідача, невизначеною є реальна мета позову ліквідатора банкрута, адже права останнього не порушені, оскільки ВАТ "УКХ "Укрхміль" отримало кошти від реалізації майна та не повертало їх покупцеві за недійсним правочином. Позивач не доводить, що майно було реалізоване за заниженою ціною та не доводить можливого позитивного економічного ефекту від отриманого судового рішення про задоволення позовних вимог.

Спірне майно є основним для здійснення господарської діяльності ТОВ "Житом", яке утворилося внаслідок внесення цього активу у статутний капітал товариства засновниками. Вартість статутного капіталу товариства дорівнює вартості спірного майна - 1600000,00 грн, за яку актив був придбаний учасниками відповідача. ТОВ "Житом" відновило отримане майно, що дозволило його використовувати у господарській діяльності і отримувати прибутки та сплачувати податки.

Правильним способом захисту прав банкрута від недійсного аукціону може бути позов про стягнення збитків (у разі їх доведення) із винних осіб. Спосіб захисту, який обрав позивач, призведе лише до вручання у право власності добросовісного набувача майна та надмірних витрат для самого ж банкрута та кредиторів боржника. Від витребування майна у добросовісного набувача - ТОВ "Житом" позивач отримає негативний економічний ефект у вигляді необхідності відшкодування збитків відповідачеві від втручання у його право власності.

ТОВ "Житом", яке є кінцевим набувачем майна банкрута, здійснило витрати на 4537928,04 грн, що є витратами на утриманням, збереженням та невід`ємне поліпшення витребуваного майна. ТОВ "Житом" зазнає збитків від витребування майна на користь банкрута у розмірі 1600000,00 грн, що є вартістю купівлі прийнятого на баланс майна. Збитки мають бути включені у реєстр вимог кредиторів банкрута та задоволені позачергово. Таким чином, від витребування майна у добросовісного набувача у банкрута збільшується розмір зобов`язань, які мають бути задоволені позачергово.

Пред`явлений позов призводить до затягування ліквідаційної процедури, що зумовлює виникнення додаткових витрат у ліквідаційній процедурі банкрута.

ТОВ "Житом" зазначено, що товариство, як кінцевий набувач майна, є добросовісним його власником, що доводиться наступними обставинами та доказами у справі:

По-перше, відповідач отримав актив як внесок до статутного фонду, учасники відповідача сплатили кошти за придбане майно покупцеві за аукціоном - ТОВ "Грант Інвест". Майно було набуто відповідачем з метою добросовісного ведення господарської діяльності, яка наразі відбувається за рахунок відновленого комплексу.

Отже, актив набутий відповідачем - оплатно.

По-друге, ТОВ "Житом" із моменту отримання активу здійснив комплекс заходів для поліпшення його стану, результатом чого стала придатність майна до використання в господарській діяльності, яке до аукціону не використовувалося протягом багатьох років та було в абсолютно непридатному для експлуатації стані.

Початкова вартість цілісного майнового комплексу становила 4,6 млн. грн, що встановлено із оголошення про аукціон № 53240 від 01.08.2018. В оголошенні продавцем було підтверджено незадовільний стан майна до його набуття ТОВ "Житом". У фотографіях, що додані до оголошення про продаж майна, зафіксовано незадовільний стан нерухомості. Після отримання у власність ТОВ "Житом" здійснило поліпшення придбаного нерухомого майна, що врази збільшило його ринкову вартість. Поліпшення, що були проведені ТОВ "Житом", доводяться судовим рішенням.

По-третє, за період перебування активу у власності ТОВ "Житом" вартість комплексу збільшилася у 4,8 рази порівняно із вартістю продажу, що сформована учасниками ринку (ціна продажу на аукціоні - 1455392,00 грн, ринкова вартість на сьогодні відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності - 7064000,00 грн).

З метою відновлення об`єктів нерухомого майна та приведення їх в стан придатний для експлуатації між ТОВ "Житом" та ФОП Томчук А.М. було укладено низку договорів. Так, 03.12.2018 між ТОВ "Житом", як замовником, та ФОП Томчук А.М., як виконавцем, було укладено договір про співробітництво № 1-ЖТ/С. Відповідно до умов вказаного договору виконавець прийняв на себе зобов`язання на свій ризик, своїми силами і засобами, а також з використанням власних будівельних матеріалів та техніки на замовлення замовника виконати: будівельні роботи з демонтажу об`єкту нерухомості лісопильний цех літ. З, загальною площею 570,4 м2; поточний ремонт приміщення складу літ. Е пл. 402,0 м2; капітальний ремонт складу літ. Е пл. 402,0 м2; капітальний ремонт приміщення складу літ. Е пл. 402,0 м2, капітальний ремонт даху гаражу закритого типу літ. В пл. 397,2 м2; капітальний ремонт приміщення гаража закритого типу літ. В пл. 397,2 м2; поточний ремонт приміщення гаражу закритого типу літ. В пл. 397,2 м2; капітальний ремонт складських площадок літ. Г пл. 596,8 м2; поточний ремонт приміщення вбиральні літ. У пл. 12,7 м2; капітальний ремонт приміщення вагової літ. Б пл. 19,5 м2; укладання тротуарної плитки орієнтовною площею 650 м2„ які знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 47. та здати виконані роботи на умовах укладених договорів по кожному окремому виду робіт, а замовник прийняв на себе зобов`язання прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість.

В подальшому, на виконання умов договору про співробітництво № 1-ЖТ/С від 03.12.2018, було укладено договори підряду. Факт прийняття належним чином виконаних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за період з моменту укладання договору до його остаточного виконання на загальну суму 4537982,04 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.06.2021 у справі № 906/621/21 підтверджено/встановлено факт виконання ФОП Томчук А.М. на користь ТОВ "Житом" з метою відновлення об`єктів нерухомого майна щодо якого відбувається спір; стягнуто з ТОВ "Житом" (замовник робіт) на користь ФОП Томчука А.М. (виконавець робіт) 4537982,04 грн заборгованості за виконані підрядні роботи; 34034,46 грн судового збору.

Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено обставини проведення будівельних робіт, капітального та поточного ремонту отриманого ТОВ "Житом" комплексу нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47. Отже, ТОВ "Житом" понесло підтверджені судовим рішенням витрати у розмірі 4537928,04 грн на поліпшення спірного нерухомого майна.

На замовлення ТОВ "Житом" суб`єктом оціночної діяльності проведено оцінку отриманого відповідачем майна станом на 01.04.2024. Внаслідок дій відповідача ринкова вартість витребуваного майна зросла до 7 064 000,00 грн порівняно із ціною продажу на аукціоні - 1 455 392,00 грн., яка фактично сформована ринком.

По-четверте, 28.02.2020 ТОВ "Житом" укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності № 1810136600:01:001:0022 на якій розташовані придбані об`єкти нерухомості площею 1,7 га із Житомирською міською радою. За використання земельної ділянки сплачується орендна плата. За використання нерухомості ТОВ "Житом" сплачуються податки.

По-п`яте, на дату набуття ТОВ "Житом" майна (24.10.2018) будь-які обмеження щодо нього були відсутні, будь-які спори щодо майна були відсутні. Добросовісний набувач був обізнаний, що всі арешти чи обтяження на активи банкрута скасовуються в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому передбачити будь-які негативні наслідки від правочину із набуття майна 19.10.2018 та 24.10.2018 ТОВ "Житом" не міг та реалізовував права покупця/набувача активу. Наведені обставини та докази доводять добросовісність набувача - ТОВ "Житом" та неспівмірність втручання у його право власності із метою з якою подано позов.

Зважаючи на викладене, майно не може бути витребуване у ТОВ "Житом" як у належного і добросовісного набувача, адже це буде неспівмірне втручання у право власності останнього. Позивач не доводить, який позитивний економічний ефект отримає від витребування активу, адже у банкрута з`явиться обов`язок повернення коштів отриманих від продажу цього активу, з`явиться обов`язок для відшкодування збитків на користь ТОВ "Житом", які перевищують ціну реалізації майна.

Витребування спірного майна від ТОВ "Житом", як добросовісного набувача, покладає на ТОВ "Житом" індивідуальний та надмірний тягар, і при цьому не досягається справедливий баланс між вимогами суспільних інтересів і боржника з одного боку, та правом ТОВ "Житом" на мирне користування своїм майном з іншого боку. Це є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, який є частиною національного законодавства України.

За висновками Верховного суду у постанові від 12.06.2024 № 910/20528/21 особа, яка набуває актив без обтяжень у реєстрі нерухомості очевидно є добросовісним набувачем.

ТОВ "Статус Дрім", вказуючи на необхідність задоволення позову, наведено підстави для його задоволення, що є ідентичними до визначених позивачем підстав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону про банкрутство визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такими наслідками є відновлення становища сторін, яке існувало до порушення (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином та відшкодування збитків, якщо їх завдано.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнання судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Вимога про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності в порядку, передбаченому статтею 216 ЦК України, не може розглядатися як санкція (покарання) лише для однієї з сторін правочину за допущене іншою стороною порушення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/637/20, від 12.04.2023 у справі № 16/89).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

Таким чином, Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину:

1) основний - двостороння реституція повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України);

2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України) (пункти 66-70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Місцевим судом правильно відмічено, що Закон про банкрутство не містить порядку повернення майна боржника до ліквідаційної маси боржника за результатом визнання судом недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника.

Так само в Законі про банкрутство відсутні положення, які визначали б особливості виконання сторонами договору купівлі-продажу обов`язку щодо повернення отриманого ними за недійсним правочином під час провадження у справі про банкрутство у співставленні із загальними нормами цивільного законодавства.

При цьому судом вірно враховано, що провадження у справі про банкрутство як самостійний вид судового провадження, що характеризується специфічністю цілей та завдань, які переслідує таке провадження, одним із своїх завдань визначає, зокрема, задоволення вимог не окремо визначеного кредитора, а сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу.

Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18, від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

Тобто головним завданням конкурсного процесу є забезпечення виключно колективної форми задоволення вимог усієї сукупності кредиторів за рахунок рівномірного розподілу поміж ними майна (конкурсної маси) боржника в порядку черговості та унеможливлення індивідуального задоволення вимог окремого визначеного кредитора поза межами конкурсної процедури. На виконання цього завдання направлені всі механізми процедури банкрутства.

Одним із проявів цих механізмів є звернення кредитора, який позбавлений можливості задовольнити наявні в нього грошові вимоги до боржника інакше, як в межах провадження у справі про банкрутство, до суду із позовом з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника.

Такий позов кредитора фактично направлений на наповнення ліквідаційної маси боржника, а інтерес кредитора як особи, яка оскаржує результати аукціону, полягає у відчуженні повернутого в ліквідаційну масу майна боржника за максимально високою ціною та задоволенні за рахунок цього майна наявних грошових вимог до боржника.

Тож хоча положення Закону про банкрутство не визначають правовим наслідком необхідність повернення відчуженого майна боржнику у разі визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника, однак з урахуванням цілей та завдань провадження у справі про банкрутство очевидним є те, що пред`явлення подібних вимог своєю метою має повернення майна боржника, відчуженого на аукціоні з порушенням вимог закону, до ліквідаційної маси для його подальшої справедливої реалізації на новому аукціоні за якомога найвищою ціною та задоволення за рахунок нього вимог кредиторів.

Подібного характеру інтерес мають також зареєстровані учасники аукціону та особи, які не є "зареєстрованим учасником аукціону" (при умові наявності права на оскарження результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника), особи, які не були допущені до участі в аукціоні (при умові наявності права на оскарження результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника), які зацікавлені у поверненні в ліквідаційну масу боржника його майна відчуженого з порушенням закону задля можливості подальшого придбання такого майна при дотриманні прозорих і конкурентних процедур його продажу на аукціоні.

Так само наявний інтерес у поверненні майна боржника в ліквідаційну масу в уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка зацікавлена у продажі майна боржника за найвищою ціною, оскільки порушення встановленого порядку підготовки чи проведення аукціону може перешкодити продажу майна банкрута за найвищою ціною, що матиме наслідком недостатність отриманих коштів для покриття всіх вимог кредиторів, а отже, унеможливить відновлення підприємницької діяльності боржника або отримання власниками корпоративних прав залишку активів після його ліквідації. До того ж, за частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство на засновників (учасників, акціонерів) боржника у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями, а розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою абзац перший частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство.

Отже, у разі пред`явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника правовим наслідком їх задоволення судом є повернення відчуженого з порушенням вимог Закону про банкрутство майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору.

У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно з`ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Частиною 1 статті 321 ЦК України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України Конвенція є частиною національного законодавства, відтак принципи, проголошені у Конвенції, підлягають застосуванню національними судами.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

ЦК України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

У разі відчуження на аукціоні у справі про банкрутство майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, сформульована в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з частиною 2 статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина 1 статті 330 ЦК України).

Отже, єдиною безумовною підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову до добросовісного відповідача є продаж спірного майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

При цьому, безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно.

Верховний Суд у складі у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20 виснував, що для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України.

Власник, за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (правові висновки, викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

Як встановлено рішенням Господарського суду Житомирською області від 27.02.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11, майновий комплекс та майно вибули з володіння позивача в результаті незаконного продажу майна банкрута ВАТ "УКХ "Укрхміль" на аукціоні, результати якого визнано судом недійсними, та у подальшому відбувся ланцюг інших правочинів, у зв`язку з чим правовою підставою витребування майна в цьому випадку позивачем зазначено норми статей 387, 388 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку, що поданий ліквідатором ВАТ "УКХ "Укрхміль" позов в частині витребування майнового комплексу та майна банкрута у відповідача відповідає характеру спірних правовідносин і є належним способом захисту прав власника або неволодіючого власника.

Вказаним спростовуються твердження апелянта ТОВ "Житом", що правильним способом захисту прав банкрута від недійсного аукціону може бути позов про стягнення збитків (у разі їх доведення), оскільки такий спосіб захисту є ефективним у випадку, якщо індивідуально-визначене (індивідуалізоване) майно не існує.

Розглядаючи питання чи є ТОВ "Житом" добросовісним набувачем майна, судами встановлено обставини реалізації на аукціоні майнового комплексу виробничих будівель, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3517,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101, обставини переходу права власності на даний актив боржника до ТОВ "КК "Грант Інвест", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ТОВ "Житом" та враховується наступне.

Згідно зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно зі статтею 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

У відповідності до статті 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Початкова вартість майна є сукупністю вимог кредиторів, при цьому продаж цілісного майнового комплексу має здійснюватися разом із часткою, яку складає заставне майно.

Закон про банкрутство не містить визначення поняття цілісного майнового комплексу, але, виходячи із положень даного Закону можна дійти висновку, що під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, в установленому Законом про банкрутство порядку, відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані іншим особам. Визначальним у даному випадку є саме факт продажу майна боржника за найбільшою ціною.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.09.2017 у справі № 906/666/17 витребувано у Приватного підприємства "Житомирський хміль" на користь ВАТ "УКХ "Укрхміль" майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47; визнано право власності ВАТ "УКХ "Укрхміль" на майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47 (т. 1 а.с. 64-65).

Отже, у межах ліквідаційної процедури ВАТ "УКХ "Укрхміль" було повернуто до ліквідаційної маси банкрута майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47.

Усі види майнових активів боржника, у тому числі витребуваний майновий комплекс виробничих будівель, які належать ВАТ "УКХ "Укрхміль" на праві власності та були виявлені в ході ліквідаційної процедури, ліквідатор боржника включив до складу ліквідаційної маси, а саме:

Місцезнаходження: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47.

1. Склад контори, літ. А - 250,1 кв.м.

2. Вагова, літ. Б - 19,5 кв.м.

3. Гараж закритого типу, літ. В - 397,2 кв.м.

4. Складські площадки, літ. Г - 596,8 кв.м.

5. Гараж на два бокси, літ. Г1 - 69,9 кв.м.

6. Столярна майстерня, літ. Д - 130,3 кв.м.

7. Склад, літ. Е - 402,0 кв. м.

8. Матеріальний склад, літ. Ж - 1081,5 кв.м.

9. Лісопильний цех, літ. 3 - 570,4 кв.м.

10. Трансформаторна підстанція № 780, літ. И - 14,3 кв.м.

11. Електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 №8423594 та трансформатор - 2 шт.

12. Вбиральня, літ. У - 12,7 кв.м.

13. Плити перекриття - 7 шт.

14. Башта Рожновського - 1 шт

15. Автомобільна естакада - 1 шт.

16. Ворота металеві - 1 шт.

17. Ворота металеві - 1 шт.

18. Бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію.

Місцезнаходження: Житомирська область, Житомирський район, с. Садки, вул. Цвітна, 42.

19. Склад хімізації, літ. А, - 204,7 кв.м.

Місцезнаходження: Житомирська область, Бердичівський район, с. Рея.

20. Хмелеплантація № 19 - 2,3 га.

21. Хмелеплантація № 20 - 2,4 га.

22. Хмелеплантація № 21 - 3,5 га.

23. Хмелеплантація № 31 - 2,3 га.

24. Хмелеплантація № 32 - 2,2 га.

25. Хмелеплантація № 33 - 2,3 га.

Таким чином, колишнім ліквідатором банкрута, серед іншого, включено до ліквідаційної маси банкрута витребуваний судовим рішенням у Приватного підприємства "Житомирський хміль" на користь ВАТ "УКХ "Укрхміль" майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47. При цьому, ліквідатором банкрута зазначено майновий комплекс виробничих будівель з поділом на окремі складові частини - об`єкти як рухомого, так і нерухомого майна.

Відповідно до статті 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно зі статтею 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Головна річ та приналежність - це відокремлені одна від одної різнорідні речі. Різниця між ними полягає в тому, що головна річ може бути використана за призначенням і без приналежності, а приналежність за загальним для неї призначенням без головної речі використовуватися не може. Головна річ наділена самостійним значенням, а приналежність лише виконує допоміжну роль.

Правове значення поділу речей на головну річ і приналежність полягає в тому, що приналежність наслідує долю головної речі, якщо в законі чи договорі не вказано інше.

Водночас складові частини речі - це такі частини, які конструктивно пов`язані з річчю, при відокремленні яких річ втрачає своє першочергове призначення. Річ може бути самостійним об`єктом, а може бути частиною іншої складної речі, складовою частиною цієї речі. Складові частини речі не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Таким чином, факт включення ліквідатором банкрута майнового комплексу виробничих будівель до ліквідаційної маси банкрута з поділом на окремі складові частини (об`єкти рухомого та нерухомого майна) не впливає на цілісність майнового комплексу виробничих будівель за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 47.

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 02.08.2018 накладено арешт на майно ВАТ "УКХ "Укрхміль", з правом користування вказаним майном, однак із позбавленням права розпорядження ним, з метою запобігання його відчуженню, а саме: майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, загальною площею 3517,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на підставі ухвали Корольовського районного суду від 02.08.2018, 06.08.2018 Відділом державної реєстрації Житомирської державної адміністрації Житомирської області зареєстровано обтяження за №27371709 на нерухоме майно ВАТ "УКХ "Укрхміль" - майновий комплекс виробничих будівель, загальною площею 3517,7 кв.м.

За викладених обставин, враховуючи цілісність майнового комплексу виробничих будівель, незалежно від наявності у ньому складових частин - об`єктів рухомого та нерухомого майна, господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що дія арешту поширюється на весь майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, загальною площею 3517,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101 та усі його складові частини (об`єкти рухомого та нерухомого майна). Арешт на інше майно ВАТ "УКХ "Укрхміль" не накладався.

У межах даної справи судом здійснюється розгляд питання витребування майнового комплексу та майна (на аукціоні визначено як майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, загальною площею 3517,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101). Питання витребування іншого майна, що було предметом реалізації на аукціоні 11.09.2018, у межах даної справи судом не розглядається, оскільки не стосуються його предмету.

Згідно повідомлень № 02-12/5-1 від 20.08.2018 та № 02-12/5-2 від 28.08.2018 ліквідатор повідомив ТОВ "КК "Грант Інвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Фарм Інвест" про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про накладення арешту на майновий комплекс виробничих будівель банкрута.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що як ліквідатор ОСОБА_5., так і учасники аукціону, зокрема, ТОВ "КК "Грант Інвест", знали про наявність чинного арешту майнового комплексу виробничих будівель банкрута.

Арешт майна - це тимчасове, до скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Отже, арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України. Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ № 335/12096/15-ц (постанова від 15.05.2018) та № 569/4374/16-ц (постанова від 23.05.2018).

Відтак, скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів статті 174 КПК України, не може здійснюватися судами інших юрисдикцій, що випливає також із положень статей 37, 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № Б-50/112-09, від 11.04.2019 у справі № 926/1307-б/15, від 24.04.2018 у справі № 910/10369/15, від 18.04.2019 у справі № 1-23-32/135-08-4825.

Накладення арешту на майно боржника у кримінальному провадженні виключає можливість скасування такого арешту судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, зокрема, шляхом винесення постанови про визнання боржника банкрутом.

11.09.2018 визнано таким що відбувся другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу боржника (перелік з 25 одиниць). Переможцем другого повторного аукціону визнано юридичну особу - ТОВ "КК "Грант Інвест", яка запропонувала найвищу ціну - 1455392,00 гривень, без ПДВ.

11.09.2018 між ліцитатором та переможцем аукціону підписано протокол № 11-2 проведення аукціону.

28.09.2018 між продавцем - боржником в особі ліквідатора ОСОБА_5., покупцем - ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Толк Консалтинг" підписано договір купівлі-продажу майна боржника в провадженні у справі про банкрутство.

Також, боржник, покупець, ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Толк Консалтинг" підписали:

- 01.10.2018 акт про передання права власності на нерухоме майно, придбане на другому повторному аукціоні 11.09.2018;

- 01.10.2018 акт про передання права власності на майно, придбане на другому повторному аукціоні 11.09.2018;

- 01.10.2018 акт про приймання-передачі документів, долучених до оголошення про проведення 11.09.2019 другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута;

- 12.10.2018 договір купівлі-продажу майна, придбаного на другому повторному аукціоні 11.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 11099 про те, що ТОВ "КК "Грант Інвест" належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв. м., який знаходиться за адресою: Житомирська обл. м. Житомир, вул. Коростишівська, буд.47, до складу якого входить: склад контори літ. А площею 250,1 кв. м.; вагова літ. Б площею 19,5 кв. м.; гараж закритого типу літ. В площею 397,2 кв. м.; складські площадки літ. Г площею 596,8 кв. м.; гараж на два бокси літ.Г1 площею 69,9 кв. м.; столярна майстерня літ. Д площею 130,3 кв. м.; склад літ. Е площею 402.0 кв.м.; матеріальний склад літ. Ж площею 1081,5 кв.м.; лісопильний цех літ. З площею 570,4 кв.м.

За викладених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, загальною площею 3517,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101 реалізований на аукціоні у період дії арешту, що свідчить про неправомірність його реалізації.

Обставини ж укладення між боржником та ТОВ "КК" Грант Інвест" договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі після зняття арешту не роблять правомірним реалізацію (проведення аукціону з продажу) майнового комплексу виробничих будівель під час дії арешту.

Разом з цим, підставою для звернення ліквідатора ВАТ "УКХ "Укрхміль" із позовною заявою стало судове рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 у справі 4/5007/33-Б/11, яким визнано недійсними результати аукціону з продажу майна боржника, лот № 1 згідно з протоколом № 11-2 від 11.09.2018, проведених ТОВ "Толк Консалтинг"; зобов`язано ліквідатора боржника ОСОБА_5. здійснити заходи для повернення до ліквідаційної маси боржника майна, яке було реалізоване на аукціоні.

Визнаючи результати аукціону недійсними, господарський суд у вказаному рішенні від 27.02.2020 встановив недотримання передбачених законом вимог щодо організації та проведення аукціону з продажу майна боржника, у зв`язку з накладеним у межах кримінального провадження арештом частини майна боржника, яке увійшло до складу майна, проданого на аукціоні одним лотом, а також щодо наявності у зв`язку із цим підстав для визнання аукціону недійсним.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/763/21) визнано недійним укладений 28.09.2018 між продавцем - ВАТ "УКХ "Укрхміль" в особі ліквідатора ОСОБА_5., покупцем - ТОВ "КК "Грант Інвест" та організатором аукціону - ТОВ "Толк консалтинг" договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство; визнано недійсним укладений 12.10.2018 між продавцем - ВАТ "УКХ "Укрхміль" в особі ліквідатора ОСОБА_5. та покупцем - ТОВ "КК "Грант Інвест" договір купівлі-продажу майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., зареєстрований в реєстрі за №11099; визнано недійсним видане 12.10.2018 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 11100, яким було посвідчено, що ТОВ "КК "Грант Інвест", належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3517,7 (три тисячі п`ятсот сімнадцять цілих сім десятих) кв.м., який знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вулиця Коростишівська, буд. 47 (сорок сім), до складу якого входить: склад контори літ. А площею 250,1 кв.м.; вагова літ. Б площею 19,5 кв.м.; гараж закритого типу літ. В площею 397,2 кв.м.; складські площадки літ. Г площею 596,8 кв.м.; гараж на два бокси літ. Г1 площею 69,9 кв.м.; столярна майстерня літ. Д площею 130,3 кв.м.; склад літ. Е площею 402,0 кв.м.; матеріальний склад літ. Ж площею 1081,5 кв.м.; лісопильний цех літ. З площею 570,4 кв.м.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд, серед іншого, наголосив, що преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням обставини недійсності результатів аукціону від 11.09.2018, договорів купівлі-продажу від 28.09.2018 та від 12.10.2018, свідоцтва про право власності від 12.10.2018 № 11100, є преюдиціальними в силу частини 4 статті 75 ГПК України під час розгляду даної позовної заяви.

Як вже було зазначено, відповідно до матеріалів справи, учасниками визнаного недійсним аукціону з продажу майна ВАТ "УКХ "Укрхміль" були ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Управляюча компанія "Фарм Інвест".

Встановлено, що з 10.04.2017 керівник ТОВ "Управляюча компанія "Фарм Інвест" змінився з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .

Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Серебряков і партнери" є ОСОБА_3 (99%) та ОСОБА_10 (1%); з 04.09.2017 змінився керівник товариства з ОСОБА_9 на ОСОБА_3.

Директором ТОВ "КК " Грант Інвест" на даний час є ОСОБА_3 .

Отже, учасники аукціону з продажу майна ВАТ "УКХ "Укрхміль" є пов`язаними між собою.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2015, серед іншого, призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3. ліквідатором ВАТ "УКХ "Укрхміль".

Ухвалою господарського суду від 18.04.2016, зокрема, припинено повноваження ліквідатора ВАТ "УКХ "Укрхміль" ОСОБА_3.; призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5. ліквідатором ВАТ "УКХ "Укрхміль".

Ухвалою господарського суду 21.09.2021 відсторонено арбітражного керуючого ОСОБА_5. від виконання повноважень ліквідатора у справі № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство ВАТ "УКХ "Укрхміль"; призначено ліквідатором у справі № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство ВАТ "УКХ "Укрхміль" арбітражного керуючого Коротку А.В.

У період виконання повноважень ліквідатора банкрута у даній справі арбітражним керуючим Серебряковим О.В. та арбітражним керуючим Іванковим В.М. представництво їх інтересів на підставі довіреності здійснювалося іншою арбітражною керуючою Пилипенко М.М., яка фактично виконувала функції ліквідатора банкрута у даній справі.

Крім цього, судами взято до уваги доводи позивача щодо наявності фактів співпраці ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у справі № 44/484-б (910/272/21) та у справі № 10/Б-1287, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у справі № 50/279.

Вказані в сукупності обставини пов`язаності арбітражних керуючих ОСОБА_5. та ОСОБА_3., які виконували повноваження ліквідатора банкрута у даній справі у різні періоди, участі у даній справі арбітражної керуючої Пилипенко М.М., переможця аукціону - ТОВ "КК "Грант Інвест" та іншого учасника ТОВ "Управляюча компанія "Фарм Інвест" свідчать про їх безпосередній зв`язок.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника під час накладення арешту на майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3517,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101, обставини пов`язаності учасників цих правовідносин, колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що ТОВ "КК "Грант Інвест" є недобросовісним набувачем.

Разом з цим, як вже було зазначено, ТОВ "КК "Грант Інвест" за договором купівлі-продажу від 19.10.2018, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., зареєстрованим в реєстрі за № 16846, продано по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950445618101, до якого входить:

1. Склад контори, літ. А - 250,1 кв.м.

2. Вагова, літ. Б - 19,5 кв.м.

3. Гараж закритого типу, літ. В - 397,2 кв.м.

4. Складські площадки, літ. Г - 596,8 кв.м.

5. Гараж на два бокси, літ. Г1 - 69,9 кв.м.

6. Столярна майстерня, літ. Д - 130,3 кв.м.

7. Склад, літ. Е - 402,0 кв.м.

8. Матеріальний склад, літ. Ж - 1081,5 кв.м.

9. Лісопильний цех, літ. З - 570,4 кв.м.

Умовами договору ціну відчужуваного майнового комплексу встановлено у розмірі 1600000,00 грн.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачено ТОВ "КК "Грант Інвест" по 800000,00 грн, що підтверджується виписками з банківських рахунків покупців, меморіальними ордерами від 23.10.2018 № 1 та від 23.10.2018 № 15523, та свідчить про оплатність договору купівлі-продажу від 19.10.2018.

Обставин пов`язаності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з попереднім власником ТОВ "КК "Грант Інвест" чи інших обставин, що свідчать про недобросовісність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судами не встановлено.

Після придбання активу боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято рішення №1 від 23.10.2018 про створення ТОВ "Житом" та внесення до його статутного капіталу майнового комплексу загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та загальною вартістю 1600000,00 грн.

24.10.2018 за актом приймання-передачі нерухомого майна майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , було передано до статутного капіталу ТОВ "Житом" та зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 142750562 від 25.10.2018.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначено, зокрема, ЦК України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частини 1, 2 статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки (стаття 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням № 1 від 23.10.2018 створено ТОВ "Житом" та внесено до його статутного капіталу майновий комплекс загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та загальною вартістю 1600000,00 грн.

При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не втрачено фактичного контролю щодо майнового комплексу, оскільки ними одержано у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу, не втрачено права приймати рішення щодо діяльності товариства.

Місцевим судом в даному випадку підставно вказано, що отримання ТОВ "Житом" майнового комплексу загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та загальною вартістю 1600000,00 грн не може вважатися ні безоплатним отриманням майна, ні його отриманням на будь-яких інших правових засадах, оскільки його статус визначено у протоколі та статуті.

Оплатність у даному випадку виражається в отриманні інвесторами (наданні товариством інвесторам) - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запланованого ними результату інвестування, зокрема, корпоративних прав. Результатом є набуття активу у вигляді майнових прав, використання яких має генерувати прибуток, а для власника акцій прибутком від цієї господарської операції є отримання дивідендів.

Отже, передача майна до статутного капіталу не є безоплатною, оскільки учасники одержують у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу.

Твердження апелянта ВАТ "УКХ "Укрхміль" щодо помилковості висновків місцевого суду в цій частині та набуття майна ТОВ "Житом" безоплатно з огляду на те, що за внесення майна до статутного фонду не було сплачено коштів засновникам, судова колегія вважає безпідставними. Безоплатна передача майна вказує на те, що особа, яка віддає майно іншій особі, взамін не отримує нічого. Натомість отримання юридичною особою майна у власність шляхом внесення його до статутного фонду (капіталу) засновниками хоча і не передбачає одночасної прямої грошової відплати (розрахунку) з такими засновниками, однак останні взамін отримують корпоративні права (частки), які своєю чергою можуть бути об`єктом продажу (отримання коштів). Тобто платіжним інструментом в такому випадку виступає частка в статутному капіталі, що своєю чергою не свідчить про безоплатність таких дій.

05.11.2018 ТОВ "КК "Грант Інвест" та ТОВ "Житом" уклали договір купівлі-продажу № 1-ЖТ від 05.11.2018, за яким відповідачу передано у власність таке майно:

1. Трансформаторна підстанція № 780, літ. И - 14,3 кв.м.

2. Електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 № 8423594 та трансформатор - 2 шт.

3. Вбиральня, літ. У - 12,7 кв.м.

4. Плити перекриття - 7 шт.

5. Башта Рожновського - 1 шт

6. Автомобільна естакада - 1 шт.

7. Ворота металеві № 1 - 1 шт.

8. Ворота металеві № 2 - 1 шт.

9. Бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію протяжністю 350 м.

10. Бетонні стовпи - 14 шт.

11. Пожежна водойма - 1 шт.

Суд погоджується, що отримання майна ТОВ "Житом" від ТОВ "КК "Грант Інвест" за договором купівлі-продажу від 05.11.2018 № 1 також не є безоплатним набуттям у власність майна. Пунктом 2.1. вказаного договору визначено, що продаж майна вчиняється за ціною 50 000,00 грн. На виконання умов договору ТОВ Житом" сплачено ТОВ "КК "Грант Інвест" 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2018 № 18 на суму 50000,00 грн.

Твердження апелянта ВАТ "УКХ "Укрхміль" про нікчемність договору купівлі-продажу № 1-ЖТ від 05.11.2018, оскільки останній укладено щодо нерухомого майна за відсутності нотаріального посвідчення судова колегія до уваги не приймає з огляду на недоведеність статусу нерухомості відносно переліченого майна (окремих позицій), а також спростування їх статусу як приналежності до головної речі в цілісному майнововму комплексі (що не потребує окремої реєстрації).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає встановленою оплатність набуття ТОВ "Житом" у власність майнового комплексу від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна від ТОВ "КК "Грант Інвест".

Матеріалами справи також не підтверджуються доводи позивача, що ТОВ "Житом", в особі його директора ОСОБА_6 , достеменно знало про наявність арешту майнового комплексу загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , який існував під час проведення аукціону з продажу майна ВАТ "УКХ "Укрхміль", та можливість його подальшого витребування у ТОВ "Житом". Обізнаність ТОВ "КК "Грант Інвест", яке є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Корбаза", про накладення арешту на майновий комплекс загальною площею 3517,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , не свідчить про наявність у директора ТОВ "Житом" ОСОБА_6 відомостей про накладення даного арешту.

Посилання ВАТ "УКХ "Укрхміль" на недобросовісність ТОВ "Житом" у зв`язку з пов`язаністю ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки жодні з наданих позивачем доказів не вказують на протиправну пов`язаність цих осіб між собою під час проведення аукціону у межах ліквідаційної процедури даної справи про банкрутство та на момент укладення договорів.

Доводи апелянта ВАТ "УКХ "Укрхміль" на спростування вищенаведених висновків суду грунтуються виключно на припущеннях, а тому не приймаються судом до уваги.

За викладених обставин, ТОВ "Житом" є добросовісним набувачем майна та майнового комплексу, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Статтею 388 ЦК України не визначено оплатність набуття права власності на спірне майно та добросовісність як безумовні критерії для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог.

Водночас пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, у випадку, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Чинне законодавство України не пов`язує можливість або неможливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності або відсутності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу угод договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності або відсутності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу угод, за якими здійснювалося відчуження майна.

З даного приводу судом вілмічається, що ліквідатор у справі про банкрутство має статус особи, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження під час ліквідаційної процедури, зокрема ті, що спрямовані на формування ліквідаційної маси боржника та максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 визначено наступне:

- після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника;

- вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону, та, обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство;

- здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

Встановлення судами недійсності правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна боржника, лот № 1 згідно з протоколом № 11-2 від 11.09.2018, проведених ТОВ "Толк Консалтинг"; зобов`язано ліквідатора боржника, ОСОБА_5 , здійснити заходи для повернення до ліквідаційної маси боржника майна, яке було реалізоване на аукціоні.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/763/21) визнано недійним укладений 28.09.2018 між продавцем - ВАТ "УКХ "Укрхміль" в особі ліквідатора ОСОБА_5., покупцем - ТОВ "КК "Грант Інвест" та організатором аукціону - ТОВ "Толк консалтинг" договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство; визнано недійсним укладений 12.10.2018 між продавцем - ВАТ "УКХ "Укрхміль" в особі ліквідатора ОСОБА_5. та покупцем - ТОВ "КК "Грант Інвест" договір купівлі-продажу майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., зареєстрований в реєстрі за № 11099; визнано недійсним видане 12.10.2018 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 11100, яким було посвідчено, що ТОВ "КК "Грант Інвест", належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3517,7 кв.м., який знаходиться за адресою: Житомирська область м. Житомир, вулиця Коростишівська, буд. 47 (сорок сім), до складу якого входить: склад контори літ. А площею 250,1 кв.м.; вагова літ. Б площею 19,5 кв.м.; гараж закритого типу літ. В площею 397,2 кв.м.; складські площадки літ. Г площею 596,8 кв.м.; гараж на два бокси літ. Г1 площею 69,9 кв.м.; столярна майстерня літ. Д площею 130,3 кв.м.; склад літ. Е площею 402,0 кв.м.; матеріальний склад літ. Ж площею 1081,5 кв.м.; лісопильний цех літ. З площею 570,4 кв.м.

Отже, у цій справі проведення аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не може свідчити про вираження волі власника майна (банкрута) - ВАТ "УКХ "Укрхміль" на вибуття такого майна з його володіння. Майновий комплекс за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47 (майновий комплекс та майно) вибув з володіння позивача не за його волею.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:

(1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;

(2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;

(3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах.

Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:

- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Тобто, зміст "трискладового тесту" для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність втручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Слід також зауважити, що добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції є, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. Водночас відсутність такого порушення є тоді, коли дотримані всі три критерії.

Отже, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

У питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Водночас суд враховує, що заходи захисту, на які посилається ЄСПЛ, стосуються не лише втручання держави, а й приватних осіб, і можуть мати превентивний або виправний характер.

Так, ЄСПЛ встановив, що навіть у "горизонтальних" відносинах (тобто у відносинах, заснованими на юридичній рівності між їх учасниками) можуть бути застосовані міркування про суспільний інтерес, які передбачають накладення певних зобов`язань на державу. Тобто відповідні заходи, необхідні для захисту права власності, можуть бути застосовані у справах, пов`язаних із судовими процесами між особами чи компаніями (див. справи "Zolotas v. Greece (no. 2), 2013, § 39; Saraз and Others v. Turkey, 2021, § 70).

Коли справа стосується звичайних економічних відносин між приватними сторонами, такі позитивні зобов`язання є більш обмеженими. Тому стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не може тлумачитися як така, що накладає на Договірні держави будь-які загальні зобов`язання покривати борги приватних осіб.

Аналіз змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції свідчить про те, що зазначена норма не містить чітких процедурних вимог або зобов`язань процесуального характеру, що стосуються як державних органів, так і у справах між приватними сторонами. Якщо втручання у право на мирне володіння "майном" вчинене приватною особою, то для держави виникає позитивне зобов`язання забезпечити у своїй правовій системі відповідні процедури, щоб майнові права були достатньо захищені законом і щоб існували ефективні засоби правового захисту, за допомогою яких "жертва втручання" може відстояти свої права.

Так, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що держави зобов`язані забезпечити судові процедури, які пропонують необхідні процесуальні гарантії, тобто, дозволяють національним судам і трибуналам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. справи "Kotov v. Russia" [ВП], 2012, § 114; "Sovtransavto Holding v. Ukraine", 2002, § 96; "Anheuser-Busch Inc. v. Portugal" [ВП], 2007, § 83; "Freitag v. Germany", 2007, § 54; "Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria", 2011, § 79; "Plechanow v. Poland", 2009, § 100; "Ukraine-Tyumen v. Ukraine", 2007, § 51; "Antonopoulou v. Greece" (ріш.), 2021, § 57; "Nikolay Kostadinov v. Bulgaria", § 54).

Водночас у "горизонтальних" відносинах - відносинах між боржником у справі про банкрутство та набувачем майна, що витребовується до ліквідаційної маси боржника, положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах банкрутства.

Отже, незалежно від суб`єкта звернення до суду (чи це фізична, чи юридична особа), держава повинна забезпечувати таким особам можливість захистити свої права, в тому числі, і шляхом надання можливості звернення до суду з відповідним позовом. При цьому суд повинен забезпечити розгляд такого позову з дотриманням відповідних матеріальних та процесуальних норм, якими передбачено захист відповідного права заявника-позивача.

Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.

Щодо наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна від добросовісного набувача на користь позивача-банкрута та пропорційності легітимної мети втручанню у право власності добросовісного набувача у справі про банкрутство, судами враховується наступне.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є чергове і пропорційне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Позовна вимога ліквідатора банкрута про витребування майна може впливати на формування складу активів боржника (банкрута) з огляду на положення статті 388 ЦК, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство та на їх задоволення вимог.

Особливо на права кредиторів, вимоги яких не були погашені у межах справи про банкрутство, і як наслідок, створення легітимної мети в межах справи про банкрутство, направленої на задоволення правових інтересів таких кредиторів.

Отже у процедурах банкрутства суттєве значення має принцип судового нагляду, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Зазначений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів всіх кредиторів стосовно збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо.

Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства (постанова Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20)).

З огляду на вищезазначене, легітимною метою у випадку витребування ліквідатором майна від набувача такого майна на підставі статті 388 ЦК України є судовий нагляд за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об`єктів ліквідаційної маси, у тому числі заставного майна, а також інтересів боржника (банкрута) щодо задоволення грошових вимог кредиторів.

Суд звертає увагу, що із відкриттям провадження в справі про банкрутство право вирішення юридичної долі боржника (санація, розпорядження майном чи ліквідація) та його майна (визначення порядку продажу) переходить до комітету кредиторів та арбітражного керуючого (ліквідатора).

Одним із наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства).

Тобто, під час порушення провадження в справі про банкрутство право - і дієздатність боржника значно обмежуються на підставі імперативних норм Кодексу України з процедур банкрутства, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), що виходять з підтримки інтересів не лише кредиторів та боржника, а й осіб, пов`язаних із ними. Після введення ліквідаційної процедури функції з управління та розпорядження майном передаються ліквідатору.

В контексті зазначеного може виникнути питання, чи конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси з метою задоволення вимог кредиторів може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає добросовісний набувач майна, оскільки інтерес кредиторів, так само, як і боржника, полягає лише в тому, аби майно було продане за якомога більшу ціну.

У боржника-юридичної особи втрачається майновий інтерес щодо повернення проданого майна, оскільки він все одно не буде мати можливості розпорядитися ним. Так само і кредитори не заінтересовані в поверненні саме майна, оскільки при поверненні майна в конкурсну масу його наявність може призвести як до додаткових витрат на утримання, так і до зменшення ціни такого майна до моменту його реалізації.

Разом з тим, при відкритті провадження у справі про банкрутство боржник не втрачає право на майно, охоронюване положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції. І у випадку вибуття майна з володіння власника поза його волею до добросовісного набувача, обидві сторони можуть розраховувати на захист їх права на майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Водночас особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій (або бездіяльності), які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Тому значення віндикації від добросовісного набувача в межах провадження у справі про банкрутство не може розглядатися лише як спосіб консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки такий власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, її засновників та учасників.

В своїх рішенням Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006, заява № 47148/99).

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Конвенції, зміст по суті якої, вимагає дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності повинна дотримуватися справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

Водночас у судовій практиці наявні випадки, коли втручання держави у право власності відповідача є пропорційним незалежно від наявності у нього статусу добросовісного чи недобросовісного набувача спірного нерухомого майна (див. постанову Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 924/1351/20 (924/914/20)).

Тобто наявність у відповідача статусу добросовісного набувача спірного майна, з огляду на зміст статті 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволені позовних вимог у випадках, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Також у процедурах банкрутства оплата за придбане майно (особливо в контексті встановлення судом вчинення в подальшому не одного, а двох і більше правочинів з продажу спірного майна) сама по собі не може бути самостійним критерієм для визначення добросовісності чи недобросовісності набуття права власності на спірне майно (постанова Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/8849/21)).

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц). Водночас наявність оплати з боку добросовісного набувача за спірне майно, з огляду на зміст статті 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна від добросовісного набувача.

Під час провадження у справі про банкрутство потрібно чітко встановити, в яких випадках втручання у мирне володіння майном є пропорційним, оскільки і боржник-власник і кінцевий добросовісний набувач наділені захистом їх права на мирне володіння спірним майном, передбаченим положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Тому, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, мотивувати висновки про наявність підстав для втручання у володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з гарантій мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.

З огляду на зазначене, для здійснення контролю за користуванням майном з метою захисту суспільного інтересу або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, суди повинні, зокрема, встановити підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, цільове призначення цього майна та обставини його використання, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Встановлення таких обставин безпосередньо впливає на рішення суду за наявності прямо встановленого вибуття спірного майна поза волею власника та набуття майна добросовісним набувачем за відплатним правочином, оскільки дозволить визначити чи є таке втручання пропорційним його меті.

Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, якщо інше не передбачено законом, здійснюються на підставі статті 390 ЦК України, за змістом якої як власник, так і добросовісний набувач залежно від обставин, мають право вимоги на компенсацію відповідних витрат/доходів.

Так, частинами першою, другою статті 390 ЦК України унормовано, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Також власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Водночас частинами третьою, четвертою статті 390 ЦК України встановлено, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Також добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Разом з тим, зазначеною нормою не визначено порядок компенсації власнику вартості втраченого майна та осіб, до яких повинен звернутися власник з відповідним позовом у випадку відмови у задоволенні відповідних позовних вимог до добросовісного набувача. Так само зазначеною нормою не встановлено порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачу у випадку задоволення позовних вимог власника про витребування майна.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача.

Добросовісний набувач набуває право на таке звернення за умови задоволення судом позовних вимог власника про витребування спірного майна.

Відповідно до положень статті 388 ЦК України майно, яке вибуло не за волею власника може бути витребувано у добросовісного набувача. Тому при вибутті майна поза волею власника добросовісність набувача не перешкоджає витребуванню майна.

Матеріалами позову підтверджено, що після вибуття із власності банкрута вищенаведеного спірного майна відбувся ланцюг інших правочинів, за результатами яких на момент розгляду позову права на майновий комплекс та майно зареєстровано за іншою особою - ТОВ "Житом", від якої позивач і просить витребувати спірне майно.

Судами звертається увага на те, що повернення у власність позивача спірного майна, відчуженого поза волею власника на підставі аукціону та укладених за його результатами договорів купівлі-продажу, які визнано недійсними у судовому порядку, переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.

Пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що позивач є боржником перед кредиторами у справі № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство ВАТ "УКХ "Укрхміль". Проте, одночасно із цим, позивач поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно, яке може бути спрямоване на погашення вимог таких кредиторів в ході ліквідаційної процедури боржника, і таке позбавлення права відбулося в результаті аукціону, результати якого визнано судом недійсним.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини відчуження спірного майна без волевиявлення власника - ВАТ "УКХ "Укрхміль", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витребування майна від останнього набувача є пропорційним втручанням у право власності ТОВ "Житом", яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету, є необхідним у демократичному суспільстві, та з урахуванням зазначених вище варіантів компенсації вартості майна добросовісному набувачу, не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.

Втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

Щодо доводів апелянта ТОВ "Житом" про істотне поліпшення спірного майна, його добудову та ремонт, судом враховується наступне.

Об`єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого (-их) об`єкту/об`єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України. Не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, реконструкція (перебудова) не спричинює створення нового нерухомого майна, а лише свідчить про зміни вже існуючого об`єкта, а вже існуючий об`єкт зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не може визнаватися новоствореною нерухомістю. Результат реконструкції чи будь-якої іншої перебудови нерухомого майна не є новоствореною нерухомою річчю в розумінні приписів статей 331, 332 Цивільного кодексу України незалежно від того, чи додержано при такій реконструкції чи перебудові (добудові) вимоги публічного законодавства про будівництво, архітектуру та регулювання містобудівної діяльності. Перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише його поліпшує.

Матеріалами справи не встановлено, що будь-які добудови чи реконструкції спірної нерухомості проводились відповідачем у встановленому законом порядку та призвели до виникнення на одній і тій самій земельній ділянці нового об`єкту нерухомого майна без прив`язки до предмету аукціону.

ТОВ "Житом" не спростовано, що майно, яке на сьогодні перебуває у його власності не є тим майном, що незаконно вибуло у ВАТ "УКХ "Укрхміль". Твердження ТОВ "Житом", що спірне приміщення в результаті ремонтних робіт змінило функціональне призначення і це свідчить про безповоротність змін, які відбулися, відносно спірного нерухомого майна не спростовує того факту, що ТОВ "Житом" має обов`язок щодо повернення ВАТ "УКХ "Укрхміль" такого майна.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що спірні приміщення є фактично знищеними. Жодна зі змін у характеристиках спірного майна упродовж володіння відповідачем, не є доказом знищення належного спірного майна, тобто припинення його фактичного існування в натурі. Також у матеріалах справи відсутні докази звернення власників/набувачів спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна.

ТОВ "Житом" здійснюється підприємницька діяльність, тобто самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У разі встановлення обставин поліпшення спірного майна (у тому числі судовим рішенням), відповідач не позбавлений права отримати компенсацію вартості такого поліпшення у порядку визначеному чинним законодавством. З огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України, відповідач не позбавлений можливості звернутися до ВАТ "УКХ "Укрхміль" із відповідним позовом про відшкодування витрат понесених у зв`язку із придбанням спірного майна, при цьому відсутні підстави вважати, що вчиняючи такі дії відповідач понесе індивідуальний і надмірний тягар.

Відтак, втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до ухвалення рішення суду від 27.02.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11, яким визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, згідно протоколу № 11-2 від 11.09.2018, є саме витребування у відповідача належного позивачу спірного майна з чужого незаконного володіння.

Також, із наявної в матеріалах справи довідки державного реєстратора (експерт з інвентаризації нерухомого майна) № 18428 від 21.10.2019 вбачається, що при обстеженні майнового комплексу виробничих будівель по вул. Коростишівській, 47 у м. Житомирі, встановлено факт помилкового невключення до складу вищезазначеного комплексу будівлі трансформаторної підстанції літ. "ТП" загальною площею 14,3 кв.м. та пожежної водойми як складових частин.

На підставі довідки державного реєстратора за заявою відповідача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 187994785 від 08.11.2019) внесено зміни щодо загальної площі майнового комплексу з "3517,7 кв.м." на "3532 кв.м." шляхом включення до його складових таких об`єктів: "ТП, И", "вбиральня, У", "пожежна водойма К".

Трансформаторна підстанція 780, літ. И (було реалізовано на аукціоні) та ТП, літ. И (зареєстровано), яке має однакову площу, відтак суд дійшов до висновку, що це одне і теж саме майно, оскільки зазначене вбачається з пояснень сторін та не заперечується відповідачем. Крім того, докази того, що придбана на аукціоні трансформаторна підстанція відмінна від тієї, що зареєстрована в реєстрі, відсутні.

Правовий статус пожежної водойми як інженерної системи водопостачання та пожежогасіння врегульоване наступними нормативно-правовими актами:

- Правилами пожежної безпеки в Україні (затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697),

- ДБН В.2.5-74:2013 "Водопостачання зовнішні мережі та споруди основні положення проектування" та "ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту".

- Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.06.2015 № 696 затверджено "Інструкцію про порядок утримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2015 за № 780/27225.

Відносини у сфері державної реєстрації прав, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина перша статті 5 Закону).

Частиною четвертою статті 5 Закону встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, не капітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубо-проводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Враховуючи вищенаведені норми, підставним є висновок, що пожежна водойма не могла виокремлюватися окремим нерухомим майном, так і не підлягала обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки є складовою майнового комплексу.

Судами встановлено, що із пункту 11 акту про передання права власності на майно згідно договору купівлі-продажу майна № 1-ЖТ від 05.11.2018 та додатку № 10 вбачається, що у 2018 році ТОВ "КК "Грант інвест" передало для ТОВ "Житом", серед іншого, пожежну водойму.

З копії технічного звіту по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування землею Українському державному виробничо-технічному центру хмелярства "Укрхміль", ділянок, що розміщені на території Житомирської міської та Вересівської сільської рад народних депутатів Житомирського району Житомирської області 1994 року, також вбачається, що згідно плану землекористування на земельній ділянці № 3 знаходилася пожежна водойма.

Враховуючи, що наказом Фонду державного майна України від 30.06.1995 № 151-АТ було створено ВАТ "УКХ "Укрхміль" та передано останньому цілісний майновий комплекс Державного підприємства Український державний виробничо-технічний центр хмелярства "Укрхміль", вбачається, що пожежна водойма входила до складу майнового комплексу ще у 1995 році.

Крім того, судом першої інстанції було проаналізовано дані програмного забезпечення Google Earth Рго, яке є публічно доступним ресурсом, а саме хронологію супутникової зйомки земельної ділянки, на якій розташовувався майновий комплекс підприємства-банкрута ВАТ "КХ "Укрхміль" за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, буд. 47, та встановлено наявність із 2003 року по 2020 рік на вказаній земельній ділянці пожежної водойми, літ. К, яка зареєстрована за ТОВ "Житом", поряд з трансформаторною підстанцією, літ. И та матеріальним складом, літ. Ж, та входила до складу цілісного майнового комплексу ВАТ "УКХ "Укрхміль", який було відчужено за результатами недійсного аукціону.

Отже, враховуючи, що цілісний майновий комплекс ТОВ "Житом" набуло у 2018 році, спірна "пожежна водойма, К" існувала на дату придбання. Крім того, матеріали справи не містять доказів створення саме ТОВ "Житом" об`єкту "пожежна водойма, К" після придбання майнового комплексу.

Внаслідок наведених обставин загальна площа майнового комплексу (місцезнаходження: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47) з "3517,7 кв.м." збільшилась і складає - "3532 кв.м.", а саме:

- об`єкти, які зареєстровані за ТОВ "Житом", згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

1. Склад контори, літ. А - 250,1 кв.м.

2. Вагова, літ. Б - 19,5 кв.м.

3. Гараж закритого типу, літ. В - 397,2 кв.м.

4. Гараж на два бокси, літ. Г1 - 69,9 кв.м.

5. Столярна майстерня, літ. Д - 130,3 кв.м.

6. Склад, літ. Е - 402,0 кв. м.

7. Матеріальний склад, літ. Ж - 1081,5 кв.м.

8. Лісопильний цех, літ. 3 - 570,4 кв.м.

9. ТП, літ. И - 14,3 кв.м.

10. Вбиральня, літ. У - 12,7 кв.м.

11. Пожежна водойма.

- складські площадки, літ. Г - 596,8 кв.м., які входили в перелік майнового комплексу, реалізованого на аукціоні, ТОВ "Житом" не зареєстровано.

- майно, яке не підлягає державній реєстрації та належить ТОВ "Житом" згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2018.

1. Електричний лічильник типу НІК2303L АРК1 № 8423594 та трансформатор - 2 шт.

2. Плити перекриття - 7 шт.

3. Башта Рожновського - 1 шт

4. Автомобільна естакада - 1 шт.

5. Ворота металеві - 1 шт.

6. Ворота металеві - 1 шт.

7. Бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію - протяжністю 350 м.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що результати аукціону з продажу майна банкрута та договори купівлі-продажу майна банкрута, укладені за результатами цього аукціону, визнано недійсними, встановлені обставини вибуття спірного майна (майнового комплексу за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47 та майна) з володіння позивача не за його волею, підлягає витребуванню на користь законного власника ВАТ "УКХ "Укрхміль" від ТОВ "Житом" майновий комплекс виробничих будівель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 950445618101, загальною площею 3532,0 кв.м. за адресою: м. Житомир, вулиця Коростишівська, буд. 47, складовими частинами якого є: склад контори, літ. А (250,1 кв.м.); вагова, літ. Б (19,5 кв.м.); гараж закритого типу, літ. В (397,2 кв.м.); складські площадки, літ. Г (596,8 кв.м.) гараж на два бокси, літ. Г1 (69,9 кв.м.); столярна майстерня, літ. Д (130,3 кв.м.); склад, літ. Е (402,0 кв.м.); матеріальний склад, літ. Ж (1081,5 кв.м.); лісопильний цех, літ. З (570,4 кв.м.); ТП, літ. И (14,3 кв.м.); вбиральна, літ. У (12,7 кв.м.); пожежна водойма літ. К. та майно, що розташоване за адресою: м. Житомир, вулиця Коростишівська, буд. 47: електричний лічильник типу НІК 2303L АРК1 № 8423594 та трансформатор; плити перекриття 7 шт.; башта Рожновського; автомобільна естакада; ворота металеві; ворота металеві; бетонно-цегляний паркан, що огороджує територію.

В частині вимог про визнання права власності, скасування державної реєстрації та припинення права власності, судом першої інстанції вірно зазначено, що у випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (висновки про застосування норм права, які викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (Провадження № 14-2цс21)).

Не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

Крім цього місцевий суд, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду. сформульовані в постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (Провадження № 14-96цс21, пункти 41, 42), вірно зазначив, що метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).

Отже, задоволення віндикаційного позову, тобто ухвалення рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146).

З огляду на вказане, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимог про визнання права власності на майновий комплекс та майно; скасування державної реєстрації права власності права власності за відповідачем та майновий комплекс; припинення права власності відповідача на майновий комплекс.

Враховуючи визнання недійсними результати аукціону, фактичні обставини справи, що свідчать про вибуття спірного майна з володіння позивача поза його волею, останній обрав ефективний спосіб захисту прав кредиторів задля досягнення цілей провадження у справі про банкрутство.

Вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити обставини наявності підстав для витребування спірного майна на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на вказане, твердження апелянта ТОВ "Житом" про те, суд в оскаржуваному рішенні не спростував основні аргументи відповідача про недоведеність позивачем підстав для втручання у право власності кінцевого добросовісного набувача майна, а задоволення позову не є ефективним способом захисту прав банкрута, який призводить лише до нових судових спорів щодо відшкодування збитків відповідачу тощо, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання колегії суддів, місцевим господарським судом у повній мірі досліджено усі обставини справи та надано вичерпну відповідь стосовно доводів учасників справи.

Наведені в апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2025 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

За результатами розгляду апеляційних скарг у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянтів.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 30 січня 2025 року у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "25" липня 2025 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.