Рішення від 15.07.2025 по справі 953/1754/25

Справа № 953/1754/25

н/п 2/953/1532/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

за участю секретаря Реуцької Н.В.,

за участі:

представника позивача - адвоката Біленького Д.В.,

представника відповідача - адвоката Буруна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙК ФУД", третя особа Фермерське господарство "Кегечівське" про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ "БЕЙК ФУД", третя особа ФГ "Кегечівське" про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 , ТОВ "БЕЙК ФУД" 194003, 49 гр. у вигляді відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.04.2024 року, о 13 год. 30 хв, у м. Харкові, по вул. Чкалова відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 . Працівниками Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, 18.04.2024 року, о 14 год. 15 хв., складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД№899316 за ст. 124 КУпАП, відносно громадянина України: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце роботи ТОВ «ПЕРСОНАЛ.АВТО», «КУЛИНИЧІ» - водій».

За відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №899316 за ст. 124 КУпАП від 18.04.2024 вбачається: «…02.04.2024 року, 13 год. 30 хв. на (в) м. Харків вул. Чкалова, буд. 1, водій керуючи а/м ГАЗ 33023 н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримувався безпечної дистанції, не обрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з а/м УАЗ 3163 337, н.з. НОМЕР_2 , який в свою чергу зіткнувся з а/м KIА OPTIMA, н.з. НОМЕР_3 ТА ГАЗ 33023 н.з., НОМЕР_4 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Згідно змісту Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №899316 за ст. 124 КУпАП від 18.04.2024 працівниками УПП в Харківській області ДПП визначено порушення ОСОБА_2 вимог 2-3 (б), 12-1, 13-1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Матеріали справи про адміністративне правопорушення, направлено до Київського районного суду м. Харкова. 13.05.2024 року постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф.

ОСОБА_1 звернувся до страхової групи «ТАС», для відшкодування збитків, після ДТП, яка сталась 02.04.2024року, відповідно до договору комплексного страхування №F0-01778603 від 29.03.2024 року. Страхова група АТ «СГ «ТАС», оцінила вартість відновлюваного ремонту у розмірі 228 819, 08 грн, а вартість ринкової вартості 219 147,12 грн. Тобто, вартість відновлення автомобіля є більшою, ніж ринкова вартість автомобіля. Страхова група АТ «СГ «ТАС», виплатила грошові кошти ОСОБА_1 , за знищений автомобіль в сумі: 121 849.68 гр.

Зазначає, що відповідно до викладеного, виплата страховою групою АТ «СГ «ТАС»., не перекривала навіть половини суми, завданої шкоди за знищений автомобіль ОСОБА_1

08.07.2024, ОСОБА_1 , звернувся до Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», з заявою про проведення експертного автотоварознавчого дослідження, автомобіля УАЗ 3163 337 ЗНГ, н.з. НОМЕР_2 , для встановлення реальної вартості автомобіля УАЗ 3163 337 ЗНГ, н.з. НОМЕР_2 .

16.01.2025, отримано висновок експерта №5549 за результатами проведення транспортного товарознавчого дослідження за заявою ОСОБА_1 , в якому зазначено, що: ринкова вартість автомобіля УАЗ 3163-337 ЗНГ д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 02.04.2024 року становить 315853, 17 гр. Вартість відновлюваного ремонту автомобіля визначити не надається можливим, по причині зазначеній в дослідницькій частині. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження та становить 315853, 17 грн. Відповідно до викладеного, у висновку експерта №5549, чітко вказано, що ОСОБА_1 , завдали шкоди у розмірі 315853,17 грн., що взагалі відрізняється від суми сплаченої страховою групою АТ «СГ «ТАС».

ОСОБА_1 , завдана матеріальна шкода у розмірі 315853,17 грн., що підтверджується висновком експерта №5549, «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». Таким чином, реальна вартість пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП становить 315 853,17 грн. Страхова група АТ «СГ «ТАС», виплатила ОСОБА_1 , 121 849.68 грн. У зв`язку з цим, необхідним є відшкодування різниці вартості оцінки автомобіля УАЗ 3163-337 ЗНГ д.н.з. НОМЕР_2 , що дорівнює 194 003, 49 грн.

На підставі вищевикладеного, просить позов задовольнити.

02.07.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ТОВ «БЕЙК ФУД», який мотивований тим, що ліміт по страховій виплаті становить 160000 грн. Позивач отримав виплату у розмірі 121849,68 грн, тобто у розмірі меншому ніж ліміт відповідальності страховика. Згідно правової позиції ВП ВС, який викладений в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц: якщо цивільно-правова відповідальність винуватця застрахована, то потерпіла сторона повинна вимагати відшкодування завданого збитку в першу чергу зі страховика. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) порядку. З огляду на це, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Крім того, зазначає, що наданий представником позивача висновок експерта № 5549 від 16.01.2025 не є належним доказом. У зазначеному висновку невірно встановлено розмір матеріального збитку через те, що не встановлено залишкову вартість авто (металобрухту), який залишився у власності позивача, а це суперечить ч. 2 ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 01.01.2025 р. У зазначеній статті визначено, якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Така сама норма містилась у ст. 30.2 Закону, який втратив чинність, але діяв на момент вчинення водієм Блохою ДТП.

В свою чергу, надані представником позивача звіти, на підставі яких було розраховано страхову виплату визначають ринкову вартість транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок ДТП -219147,12 грн (Звіт № 64865 від 26.04.2024 р.). А також ринкову вартість транспортного засобу після його пошкодження внаслідок ДТП - 97247,44 грн (Звіт № 65204 від 26.04.2024 р.), що дозволило страховику вірно визначити розмір страхового відшкодування, а саме (219147,12 - 97247,44 = 121899,68 грн.) Таким чином, зазначені звіти є належними та достатніми доказами, які дозволяють вірно встановити матеріальний збиток, який був повністю відшкодований позивачу.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

08.07.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, який мотивований тим, що за наявності шкоди, що перевищує 160 000 грн, або у разі її неповного відшкодування, потерпілий має повне право звертатися з вимогами до безпосереднього заподіювача шкоди. Крім того, зазначає, що експертний висновок №5549 від 16.01.2025 є належним та допустимим доказом, складеним уповноваженим фахівцем відповідно до вимог законодавства, чинного на момент його проведення. Він містить усі необхідні елементи: методику оцінки, об`єктивний огляд пошкоджень, вихідні дані про ринкову вартість автомобіля, висновок щодо характеру та обсягу пошкоджень. У звіті про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу № 65204 зазначено, що вартість пошкодженого КТЗ УАЗ3163-337 ЗНГ НОМЕР_2 становить 97247, 44 грн.

У звітах про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу та звіті про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу вказано, що вартість відновлюваного автомобіля становить 228 819, 08. У свою чергу, виплачено було лише 121 849.68 грн.

Висновок експерта №5549, замовлено для встановлення реальних збитків завданих ОСОБА_1 . У висновку експерт зазначив дійсну вартість автомобіля у розмірі 315 853,17 грн. та зазначено, що пошкодження завдані під час ДТП дорівнюють ринковій вартості автомобіля. Відповідно до викладеного, у звіті страхової компанії про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу №65204 зазначено, що ринкова вартість КТЗ до ДТП дорівнює 219 147, 12 грн, а вартість відновлюваного ремонту є 228 819, 08 грн, що є більше вартості автомобіля до ДТП. У висновку експерта №5549 зазначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження та становить 315 853, 17 грн.

Таким чином, у звітах страхової компанії та висновку експерту зазначено, що вартість відновлювального ремонту є більшою за вартість автомобіля до ДТП.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2025 року витребувано в Головному управлінні пенсійного фонду в Харківській області інформацію, станом на 04.04.2024 про суб`єктів оплати внесків за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в Державної податкової служби України інформацію, станом на 01.04.2024 про працевлаштування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду від 25.02.2025 року від Директора Департаменту податкових сервісів надійшов лист з відомостями з Державного реєстру про джерела доходів, отриманих від податкових агентів, ОСОБА_2 за ІІ квартал 2024 року. Назва податкового агента юридичної особи: ТОВ «БЕЙК ФУД» (а.с. 121).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2025 року витребувано в Головному управлінні пенсійного фонду в Харківській області інформацію, станом на 01.04.2024 про суб`єктів оплати внесків за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

На виконання ухвали суду від 05.05.2025 року від Начальника головного управління пенсійного фонду України ОСОБА_3 надійшов лист, з долученою довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» стосовно ОСОБА_2 (а.с. 174-175).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Біленький Д.В. позовну заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Бейк Фуд» - адвокат Бурун А.М. заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи ФГ «Кегечівське» - адвокат Бурун А.М. заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статей 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст.1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно абзацудругого татретього пункту4 ПостановиПленуму ВерховногоСуду Українивід 27.03.1992року №6«Про практикурозгляду судамицивільних справза позовамипро відшкодуванняшкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1191 ЦК України на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Як свідчать матеріали справи та зокрема зміст уточненої позовної заяви під час дорожньо-транспортної пригоди, 02.04.2024 року, відповідач по справі ОСОБА_2 , перебував за кермом автомобіля ГАЗ 33023 н.з. НОМЕР_1 , як службового автомобіля (а.с. 205).

Даний факт не оспорюється учасниками справи у тому числі ТОВ «БЕЙК ФУД», яке за клопотанням Позивача залучено у якості співвідповідача як працедавця відповідача ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву ТОВ «БЕЙК ФУД» заперечує проти задоволення позову при цьому не спростовує факту існування трудових правовідносин з ОСОБА_2 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої Позивачу було завдано матеріальної шкоди. Матеріали справи не містять доказів про існування факту неправомірного заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом за участю якого було скоєно дорожньо-транспортну пригоду під час якої завдано матеріальних збитків Позивачу. Вказані обставини дають підстави вважати, що у відповідності до вимог чинного законодавства ОСОБА_2 як учасник дорожньо-транспортної пригоди що перебував за кермом автомобіля ГАЗ 33023 н.з. НОМЕР_1 під час виконання службових обов`язків не може бути належним відповідачем по справі, оскільки не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18), у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 640/10507/18, провадження № 61-18941св20).

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню як вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Матеріали справи, зокрема Звіт про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу №652041 від 26.04.2024 року, складений на замовлення ПрАТ «СГ «ТАС» та висновок експерта №5549, складений старшим судовим експертом лабораторії економічних, товарознавчих, досліджень та досліджень об`єктів інтелектуальної власності, ОСОБА_4 на замовлення Позивача ОСОБА_1 , свідчать, що з урахуванням характеру та обсягу пошкоджень транспортного засобу та необхідного розміру витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу (що перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди) транспортний засіб вважається фізично знищеним. Цей факт не оспорюється учасниками справи.

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (якийбув чиннимна датуспірних правовідносинта підлягаєзастосуванню привирішені спору) визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Таким чином різниця між вартістю матеріального збитку, що дорівнює ринковій вартості авто на момент ДТП, та утилізаційною вартістю авто і є та сума, яку має отримати потерпілий у випадку фізичного знищення авто від страховика.

При цьому згідно з правовою позицією, яка викладена в постанові КЦС ВС від 17.02.2021 у справі № 753/11069/16-ц, неможливо задовольнити вимоги про відшкодування майнової шкоди з огляду на вартість автомобіля до ДТП з одночасним залишенням автомобіля у власності позивача. Відповідно якщо відсутні докази, які доводять розмір утилізаційної вартості авто, суд позбавлений можливості встановити правильний розмір відшкодування, яке має бути стягнуте з відповідача, і зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Як свідчить висновок експерта №5549, старшого судового експерта лабораторії економічних, товарознавчих, досліджень та досліджень об`єктів інтелектуальної власності, ОСОБА_4 від 16.01.2025, складений на замовлення Позивача ОСОБА_1 , ринкова вартість автомобіля УАЗ 3163-337 ЗНГ д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 02.04.2024 року становить 315853, 17 грн., при цьому висновок експерта не містить показника вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, що позбавляє можливості правильно визначити розмір відшкодування.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Згідно з частиною 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Абзацом 14 та 15 пункту п.4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень(затверджена Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) визначено, що у вступній частині висновку експерта зокрема зазначаються попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України, а також інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію).

Як свідчить зміст висновку експерта №5549 старшого судового експерта лабораторії економічних, товарознавчих, досліджень та досліджень об`єктів інтелектуальної власності ОСОБА_4 від 16.01.2025, складений на замовлення Позивача ОСОБА_1 , інформація про те, що експерт обізнаний з кримінальною відповідальністю за відмову від дачі висновку та за дачу завідомо неправдивих висновків відсутня, як і те, що експертний висновок зроблений саме для подання до суду.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18(п.65-68) висновок експертане єналежним тадопустимим доказом,якщо уньому незазначено,що експертобізнаний прокримінальну відповідальністьза завідомонеправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

В зв`язку з викладеним, висновок експерта №5549 старшого судового експерта лабораторії економічних, товарознавчих, досліджень та досліджень об`єктів інтелектуальної власності ОСОБА_4 від 16.01.2025, складений на замовлення Позивача ОСОБА_1 , не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки зміст висновку експерта не містить застереження, що він підготовлений саме для подання до суду і його зміст не містить показника вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, що позбавляє можливості суд правильно визначити розмір відшкодування.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки в задоволенні позовних відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 72, 80, 81, 83, 106, 263 ЦПК України, ст. ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1191, 1194 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙК ФУД", третя особа Фермерське господарство "Кегечівське" про стягнення матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );

Відповідачі:

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 );

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бейк Фуд» (Київська область, Фастівський район, територіальна громада Глевахівська, Комплекс будівель та споруд №3);

Третя особа: Фермерське господарство "Кегечівське" (Харківська область, сел. Кутузівка, вул. Шкільна, буд. 6).

Суддя С.Л. Шаренко