Рішення від 29.07.2025 по справі 553/1285/25

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1285/25

Провадження № 2/553/920/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.07.2025м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Ткачука Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Чоповди А.В.,

представника позивача адвоката Пелих Н.М.

представника третьої особи Грай К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, треті особи: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, про звільнення майна з-під арешту,

у с т а н о в и в:

Адвокат Пелих Наталія Миколаївна в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Полтави із позовною заявою до Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить зняти арешт, що був накладений на підставі постанови слідчого СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ст. лейтенантом міліції Бутко Ю.О. від 05.09.2011 з 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 11576747), та належала на праві власності ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивач є сином та спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 належала 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , на яку постановою слідчого СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ст. лейтенантом міліції Бутко Ю.О. від 05.09.2011 на підставі ст.ст. 125, 126 КПК України був накладений арешт з метою забезпечення виконання вироку в частині ймовірної конфіскації майна. Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 24.04.2012 у справі № 1-350/11 (провадження 1/1616/36/2012) ОСОБА_2 був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та йому було призначене покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яку позивач не може оформити, оскільки 1/6 частина квартири, яка належала ОСОБА_2 , має обтяження у виді арешту, накладеного як захід забезпечення конфіскації, як виду покарання, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 04.04.2025 позовна заява залишена без руху, встановлений позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

14.04.2025 представниця позивача в порядку усунення недоліків подала до суду уточнену позовну заяву та додаткові докази.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 16.04.2025 відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, треті особи: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, про звільнення майна з-під арешту. Вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначене у справі підготовче судове засідання.

На підставіЗакону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26лютого 2025року №4273-IX,з 25.04.2025змінене найменуванняЛенінського районного суду міста Полтави на Подільський районний суд міста Полтави.

Представниця Головного управління Національної поліції в Полтавській області Пуніна Л.В. заперечила проти позову та у письмовому відзиві від 15.05.2025 посилалась на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. В обґрунтування позиції відповідача у відзиві зазначено, що ГУНП в Полтавській області не володіє відомостями про наявність чи відсутність постанови про скасування арешту на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 . Інформації про вжиття заходів щодо зняття обтяження з вищезазначеного нерухомого майна та постанови про скасування арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 у СУ ГУНП в Полтавській області немає. Також зазначила, що арешт на майно позивача був накладений постановою старшого слідчого СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 05.09.2011, а ГУНП в Полтавській області було зареєстроване як юридична особа 07.11.2015. Тож на момент накладення арешту ГУНП в Полтавській області як юридичної особи не існувало. Досудове розслідування по кримінальній справі слідчими поліції не проводилося, оскільки територіальні органи поліції були утворені тільки у листопаді 2015 року. Тому ГУНП не порушувало прав та інтересів позивача.

05.06.2025 від представниці ГУ ДПС в Полтавській області Грай К.В. до суду надійшли письмові пояснення, у яких представниця третьої особи зазначила, що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України станом на 20.05.2025 по ОСОБА_1 та по ОСОБА_2 , заборгованість з платежів, контроль за справляння яких покладений на контролюючі органи відсутня.

Ухвалою суду від 12.06.2025 закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представниця позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив проводити судові засідання у справі без його участі.

Представниця Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області Грай К.В. у судовому засіданні залишила розгляд позову на розсуд суду.

Представник Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причину неявки до суду не повідомив, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не подав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 (а.с.32).

Постановою від 05.09.2011, винесеною старшим слідчим СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області старшим лейтенантом Бутко Ю.О. у кримінальній справі № 113220305 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у злочині, передбаченому ч.2 ст. 307 КК України, з метою забезпечення виконання вироку в частині ймовірної конфіскації майна, накладений арешт на вклади, цінності, особисте майно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Згідно з копією Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.09.2011 № 32839285, на підставі постанови слідчого СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавські області Ю.О. Бутко від 05.09.2011, зареєстроване обтяження арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження 1/6 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 , обтяжувач СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавські області, реєстраційний номер запису: 11576747 (а.с.11).

Вироком Ленінськогорайонного судум.Полтави від 24.04.2012 у справі № 1-350/11, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та йому призначене покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна. Вирок набрав законної сили 10.05.2012 (а.с. 8-10).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.05.2024 № 380619058, 03.02.2014 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 34588252, виданої Ленінським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції в Полтавській області 21.01.2014, зареєстроване обтяження арешт нерухомого майна, особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 , опис предмета обтяження все нерухоме майно, номер запису про обтяження - 4546118 (а.с. 13).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.05.2024 № 380422885, 08.08.2011, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВРЛ/224022 від 29.06.2011 зареєстроване право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 . Також вказана інформація містить відомості з єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо наявності обтяження арешту нерухомого майна, зареєстрованого 06.09.2011 за №11576747 на підставі постанови слідчого СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавські області Ю.О. Бутко від 05.09.2011, зареєстроване обтяження арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження 1/6 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 , обтяжувач СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавські області (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_2 помер (копія свідоцтва про смерть а.с.33).

Згідно зкопією постанови приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Кривенко Н.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.04.2025 № 114/02-14, спадкова справа № 26/2024 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була відкрита 12.03.2024 за заявою сина померлого ОСОБА_1 . Інших заяв не надходило. 14.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Спадкове майно, а саме: 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 , належало померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. 29.06.2011 за реєстром № 2781. Відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявний арешт номер запису 11576747, зареєстрований 06.09.2011. У зв`язку з арештом та забороною на відчуження спадкового майна приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с.30).

Відповідно до листа Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.06.2024 № 55904, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 34588252 з примусового виконання виконавчого листа № 1-36/12 виданого 11.09.2012 Ленінським районним судом м. Полтави, про конфіскацію особистого майна, що належить ОСОБА_2 . 21.01.2014 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 29.04.2020 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Підстави для зняття арешту з усього майна перелічені у ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Тому підстави для зняття арешту з майна відсутні (а.с.14).

Листом від 14.06.2024 № 3696/115/103/02-2024 ВП № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області повідомило про відсутність повноважень щодо скасування арешту на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.6).

За таких обставин на теперішній час позивач вважає, що право власності на 1/6 частку спірної квартири входить до складу спадщини після померлого ОСОБА_2 і було успадковане ОСОБА_1 . Натомість наявність зареєстрованого обтяження у вигляді арешту такої квартири перешкоджає позивачу оформити спадкові права.

Надаючи оцінку встановленим судом обставинам суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підстави припинення права власності передбачені ч. 1 ст. 346 ЦК до яких відноситься і конфіскація (п. 9 ч. 1 ст. 346 ЦК).

Статтею 354 ЦК передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Суд звертає увагу на те, що аналіз змісту ст.ст. 346, 354 ЦК свідчить, що застосування конфіскації призводить до таких наслідків: для власника майнаприпинення права власності; для державивиникнення права власності на конфісковане майно.

У відповідності до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з положеннями ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З 01.01.2004р. набув чинності Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 48 КВК України виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 49 КВК України передбачено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 75 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХIV «Про виконавче провадження» (даліЗакон №606), в редакції до 01.01.2011р., рішення щодо стягнення штрафу та конфіскації майна підлягають виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

З 01.01.2011р. Закон № 606 був викладений в іншій редакції, внаслідок чого питання виконання рішення про конфіскацію майна були викладені у статті 64 такого Закону.

Відповідно до ст. 64 Закону №606, в редакції після 01.01.2011р., майно, що підлягає конфіскації, вилучається. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням положень Закону №606, Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, а також Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. №1340, виконання судового рішення в частині покарання у виді конфіскації стосовно нерухомого майна (квартира) полягає у зверненні стягнення на таке майно шляхом його реалізації на прилюдних торгах (біржові торги, аукціони) із зверненням в дохід держави виручених від реалізації такого майна грошових коштів.

Підтвердженням виконання судового рішення в частині призначення покарання у виді конфіскації майна є повернення державним виконавцем виконавчого документу до суду з відміткою про його виконання (п. 7.6.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5).

За таких обставин слід виснувати, що конфіскація майна, як вид покарання, є виконаною з моменту звернення стягнення на відповідне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;

3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Частиною другою статті 80 КК України передбачено, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Указана стаття кримінального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа цього виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, що виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Крім того, ч. 3 ст. 80 КК передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

У частині ч. 4 ст. 80 КК також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Указані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання в тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

Подібний підхід до тлумачення положень ст. 80 КК України викладений у постановах Верховного Суду від 21.11.2022р. у справі №754/17643/21 та від 22.11.2023р. у справі 760/5918/16.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що за вироком Ленінського районного суду м. Полтави 24.04.2012 в дохід держави підлягала конфіскації належна ОСОБА_2 1/6 частка спірної квартири шляхом звернення на неї стягнення.

Враховуючи положення ст. 80 КК України строк виконання обвинувального вироку від 24.04.2012 становить десять років, який слід обчислювати з 10.05.2012 (дата набрання вироком законної сили), а відтак такий строк сплинув 10.05.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що примусове виконання покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_2 , здійснювалось Подільським ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Як встановлено судом, станом на час звернення позивача до суду органами державної виконавчої служби конфіскація належного ОСОБА_2 майна на виконання вироку суду проведена не була, що підтверджується інформацією від 28.05.2024 № 380422885 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна. Виконавче провадження закінчене постановою від 29.04.2020.

Отже, слід виснувати, що до теперішнього часу державою не було забезпечено звернення стягнення на належну ОСОБА_2 1/6 частку спірної квартири. Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_2 ухилявся чи мав намір ухилятися від відбуття призначеного йому покарання, як основного так і додаткового у виді конфіскації, судом не встановлено.

Натомість ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а відтак подальше виконання вироку від 24.04.2012 в частині конфіскації майна ОСОБА_2 є неможливим.

Тож, слід констатувати, що у спірних правовідносинах має місце ситуація, коли обтяження, що накладене на спірну квартиру слідчим СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області задля забезпечення виконання вироку від 24.04.2012, до теперішнього часу зберігає свою чинність, але мета застосування такого обтяження вже не може бути досягнута внаслідок спливу строку виконання покарання у виді конфіскації майна та смерті засудженої особи.

За змістом ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК (статті 1218, 1231 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

За матеріалами справи судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 його єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, є його син ОСОБА_1 , а відтак саме до нього перейшли всі права та обов`язки померлого, які існували на момент його смерті і не припинилися внаслідок його смерті. Належна померлому ОСОБА_2 1/6 частка спірної кватири підлягала конфіскації на підставі вироку суду від 24.04.2012, проте відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири не зареєстроване. Отже, у визначений законом строк держава не забезпечила виконання відповідного вироку та не здійснила звернення стягнення на таке майно в дохід держави.

За таких обставин суд приходить до висновку, що на момент смерті ОСОБА_2 належне йому право власності на частку спірної квартири не припинилося у передбаченому законом порядку, а відтак увійшло до складу спадкової маси і було успадковане позивачем ОСОБА_1 .

Натомість наявність арешту на спірній квартирі перешкоджає позивачу реалізувати набуті ним у порядку спадкування майнові права щодо частки квартири, а відтак його права є порушеними.

Судом встановлено, що арешт, який просить зняти позивач, накладений на забезпечення виконання вироку суду від 24.04.2012 в частині конфіскації майна ОСОБА_2 . При цьому строки виконання такого додаткового покарання сплинули, а сам засуджений помер. Отже подальше збереження обтяження у виді арешту спірної квартири є невиправданим втручанням у право спадкоємця (позивача) на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, а також те, що на день ухвалення рішення пройшов строк давності щодо виконання додаткового покарання, виконавче провадження закінчене, порушене право позивача підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом припинення дії відповідного обтяження. А тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з позовом до суду в сумі 968,96 грн. /а.с. 1/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, то на підставі ст. 13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, треті особи: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт, накладений на підставі постанови слідчого СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ст. лейтенантом міліції Бутко Ю.О. від 05.09.2011 з 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 11576747), що належала на праві власності ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, ЄДРПОУ 40108630, адреса: м.Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 83.

Третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34963007, адреса: м. Полтава, вул. Чураївни, 1/1.

Третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, ЄДРПОУ 440571992, адреса: м. Полтава, вул. Європейська, 4.

Повний текст рішення складений 29.07.2025

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук