Рішення від 29.07.2025 по справі 204/1481/25

Справа № 204/1481/25

Провадження № 2/204/1742/25

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Чапали Г.В., за участю:

секретаря судового засідання Савченко С.С.,

представника позивача адвоката Федак М.Л., присутнього в режимі відеоконференції,

представника відповідача адвоката Чміль Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про визнання поруки припиненою,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Чечелівського районного суду м. Дніпра з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про визнання поруки припиненою, мотивуючи заявлені вимоги наступними обставинами.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 09.07.2008 між ВАТ комерційний банк «Надра» (надалі банк) та ОСОБА_2 (надалі Позичальник) було укладено кредитний договір №266/П/22/2008/840.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (Кредит) у сумі 57 125 (п`ятдесят сім тисяч сто двадцять п`ять) доларів США 04 цента в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно пунктів 2.1-2.4 вказаного кредитного договору, в день його укладення, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, банк взяв зобов`язання укласти договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 21,0 кв. м., житловою площею 11,7 кв. м. із позичальником, а також договір поруки із позивачкою, ОСОБА_1 .

На виконання зазначеної вимоги, 09.07.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ комерційний банк «Надра» було укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.1 якого позивач, як поручитель, поручилась перед Кредитором (банком) за належне виконання ОСОБА_2 взятих ним зобов`язань за Кредитним договором №266/П/22/2008/840 від 09 липня 2008 року. Поручитель повинен виконати зобов`язання в тому ж порядку, який встановлено для Позичальника кредитним договором.

У відповідності до пункту 1.2 договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобов`язань вказаних у п. 1.1 цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Пунктом 2.1 договору поруки Сторони погодили, що Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання зобов`язання, що витікає із Кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання позичальником зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2012 по справі №1007/10013/2012 шлюб між ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть останнього від 18.04.2019 р. серії НОМЕР_1 , виданого Броварським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Київській області.

Позивач зазначила, що порука припинилася у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 та відсутністю згоди ОСОБА_1 відповідати за нового Боржника. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язанні задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Посилаючись на норми ст. 559 та ст. 608 ЦК України вказала, що зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку із цим не може бути виконане іншою особою, а порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Відзначила, що у разі смерті боржника за кредитним договором при наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна одержаного у спадщину. Позивач вказує на те, що не надала свої згоди на переведення боргу та не погоджувалася в разі порушення зобов`язання за кредитним договором відповідати за будь-яку іншу особу, окрім самого боржника, тому у зв`язку зі смертю Позичальника є підстави для припинення поруки. Позивач просить суд визнати поруку ОСОБА_1 , що виникла на підставі договору поруки від 09.07.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 припиненою.

Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 23 травня 2025 року відповідно до ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04 червня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» - Кириченко О.М., про заміну сторони у справі в якості правонаступника та надано докази відступлення відповідачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» прав вимоги за Кредитним договором №266/П/22/2008/840 від 09 липня 2008 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент».

17 червня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Федак М.Л. за допомогою системи «Електронний суд» до суду було подано клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем. У зазначеному клопотанні представник позивача просив здійснити заміну первісного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на належного відповідача, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент».

Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 18 червня 2025 року вказане клопотання було задоволено, первісного відповідача замінено належним, а провадження у справі розпочато за участю ТОВ «Брайт Інвестмент» як нового відповідача. Суд дійшов висновку, що саме ця юридична особа є суб`єктом спірних правовідносин, а тому її участь у справі є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

07 липня 2025 року представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» - Кириченко О.М. за допомогою системи «Електронний суд» до суду було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зокрема, відповідач зазначив, що укладений між ВАТ КБ «Надра» та Позичальником ОСОБА_2 кредитний договір № 266/П/22/2008/840 від 09.07.2008 року, а також договір поруки між ВАТ КБ «Надра» та позивачем ОСОБА_1 від тієї ж дати, на момент спірних правовідносин були чинними та передбачали солідарну відповідальність поручителя.

Згідно ст. 554 ЦК України, порушення боржником зобов`язань тягне за собою відповідальність як боржника, так і поручителя, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи що боржник неналежним чином виконував кредитні зобов`язання, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 1007/366/2012, у 2012 році вже було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (боржника) та ОСОБА_1 (поручителя та позивача у даній справі) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 266/П/22/2008- 840 від 09 липня 2008 року в сумі 85186,29 доларів США, що в еквіваленті становить 679165 грн. 70 коп.

Про відповідні обставини достеменно відомо позивачу, яка приймала участь в зазначеній справі (що підтверджується текстом рішення). Вказане рішення набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та підтверджує наявність зобов`язання поручителя перед кредитором. На даний час воно перебуває на стадії виконання, відкрито виконавче провадження, про що також відомо позивачу.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у випадку, якщо кредитор не пред`явить вимогу до поручителя протягом шести місяців після настання строку виконання зобов`язання, або протягом одного року від укладення договору поруки, якщо строк зобов`язання не встановлено. Проте, як зазначив Відповідач, ці строки не підлягають застосуванню, оскільки кредитором ще за життя позичальника були пред`явлені судові вимоги до поручителя. Таким чином, порука трансформувалась у зобов`язання, що виникає з виконання судового рішення.

Отже на даний час існує відкрите виконавче провадження № 60254068, в межах якого продовжується примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості з Позивача.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач послався на усталену практику Верховного Суду, зокрема постанову у справі № 210/3330/20 від 15.08.2023 року, в якій зазначено, що смерть боржника не є підставою для припинення поруки, якщо вимоги до поручителя були пред`явлені ще за життя боржника.

Таким чином, відповідач вказав, що: правові підстави для припинення поруки відсутні; зобов`язання поручителя залишаються чинними; позовні вимоги не підтверджені належними доказами; позивач не довела факту припинення зобов`язань у відповідності до норм цивільного законодавства. У зв`язку з викладеним, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та стягнути з Позивача витрати на правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи у розмірі 25000,00 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України, які буде підтверджено окремо поданими доказами.

Позивач не скористався правом надання відповіді на відзив. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Федак М.Л. підтримав позовні вимоги та просив суд визнати поруку припиненою. В обґрунтування позову зазначив наступне. Строк дії поруки сплив, оскільки кредитор не пред`явив вимогу до поручителя протягом 6 місяців після настання строку виконання основного зобов`язання (ч. 4 ст. 559 ЦК України). Зокрема, позивач не надавала згоди на заміну боржника, а тому порука припинилася відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України. Зміна кредитора без згоди поручителя є додатковою підставою для припинення поруки. Виконавче провадження, відкрите на підставі рішення суду, не свідчить про діюче зобов`язання, оскільки зобов`язання поруки вже припинилося.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що підстав для визнання поруки припиненою немає. Наголосив, що порука не припинилася, оскільки до моменту смерті боржника кредитор реалізував своє право вимоги до поручителя позивача, звернувшись до суду. Рішенням суду було стягнуто заборгованість солідарно з боржника та поручителя, і зазначене рішення набрало законної сили. Також, зазначив, що зобов`язання поручителя трансформувалися у зобов`язання, пов`язані з виконанням судового рішення, у зв`язку з чим наявність чи відсутність згоди поручителя на заміну кредитора не має правового значення. Також зазначено, що на момент розгляду справи відкрите виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з позивача не завершено, відбувається заміна сторони виконавчого провадження, що підтверджує дійсність зобов`язання. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів припинення поруки або повного виконання зобов`язань. У зв`язку з викладеним, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та вирішити питання щодо компенсації витрат на правничу допомогу.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.07.2008 між ВАТ комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №266/П/22/2008/840.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 57125 (п`ятдесят сім тисяч сто двадцять п`ять) доларів США 04 цента строком до 07 липня 2028 року в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно пунктів 2.1-2.4 вказаного кредитного договору, в день його укладення, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, банк взяв зобов`язання укласти договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 21,0 кв. м., житловою площею 11,7 кв. м. із позичальником, а також договір поруки із позивачкою, ОСОБА_1 .

09.07.2008 між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ комерційний банк «Надра» було укладено договір поруки.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору поруки вона як поручитель поручилась перед кредитором (банком) за належне виконання ОСОБА_2 взятих на нього зобов`язань за Кредитним договором №266/11/22/2008/840 від 09 липня 2008 року: поручитель повинен виконати зобов`язання в тому ж порядку, який встановлено для Позичальника кредитним договором (а.с. 6).

У відповідності до пункту 1.2 договору поруки Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобов`язань вказаних у п. 1.1 цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.

Пунктом 2.1 договору поруки сторони погодили, що Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання зобов`язання, що витікає із Кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання Позичальником зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання Позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

ОСОБА_1 та позичальник ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2012 по справі №1007/10013/2012 шлюб між ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 Позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть останнього від 18.04.2019 р. серії НОМЕР_1 , виданого Броварським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Київській області (а.с. 7).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Отже, у законодавстві передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).

У випадку коли сторони у договорі визначили інший строк дії поруки, відповідно застосовується строк, визначений за домовленістю сторін що відповідає засадам цивільного законодавства щодо свободи договору. Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як слідує з матеріалів справи, позичальник та позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконували не належним чином, у зв`язку із чим Банк звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року у цивільній справі № 1007/366/2012 було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 266/П/22/2008- 840 від 09 липня 2008 року в сумі 85186,29 доларів США, що в еквіваленті становить 679165 грн. 70 коп. (а.с. 74-77).

Про вказане рішення відомо позивачу, яка приймала участь в зазначеній справі в якості співвідповідача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, викладені в Конвенції, порушуються, має право на ефективний правовий захист у відповідному національному органі, навіть якщо порушення вчинили офіційні особи. У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Ноrnsbу V. Gгеесе) від 19 березня 1997 року, зазначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тобто за життя позичальника Банк реалізував своє право вимоги до поручителя (позивача у даній справі), звернувшись з відповідним позовом до суду про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя до настання умов, за яких порука припиняється, а тому відсутні будь-які правові підстави, передбачені частиною третьою статті 559 ЦК України, для припинення поруки у зв`язку із заміною боржника у зобов`язанні та відсутністю згоди поручителя на заміну боржника новим боржником.

Таким чином, ще до смерті позичальника правовідносини за договором поруки трансформувалися у відносини, які виникають з приводу виконання судових рішень. А отже відсутні будь-які підстави для визнання поруки припиненою. Наявність або відсутність згоди поручителя відповідати за нового боржника на момент розгляду даної справи не має юридичного значення, оскільки за життя попереднього боржника (позичальника), за виконання яким свого обов`язку перед банком поручалась позивач, кредитор реалізував своє право вимоги до поручителя, звернувшись з відповідним позовом до суду, який було задоволено та стягнуто кредитну заборгованість із позичальника та поручителя.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду по справі № 210/3330/20 від 15 серпня 2023 року. У своїй постанові від 27.07.2021 року при розгляді справи №№ 585/2836/16-ц Верховний Суд зазначив, що: «на переконання Верховного Суду, правильним є висновок, що у разі, якщо у поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором до смерті позичальника, то відсутні правові підстави стверджувати, що порука припинилася відповідно до правил частини першої статті 523 ЦК України, оскільки можливі умови припинення поруки настали після виникнення обов`язку з погашення заборгованості, а отже поручитель не може бути звільнений від відповідальності у зв`язку з подальшою смертю позичальника та відсутністю згоди поручителя відповідати за зобов`язаннями спадкоємця боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

15 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 60254068, де стягувачем є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», з примусового виконання виконавчого листа № 1007/366/2012, виданого 05 червня 2014 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 266/П/22/2008-840 від 09 липня 2008 року в сумі 85186, 29 доларів США, що в еквіваленті становить 679165 грн. 70 коп., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження та інформацією про виконавче провадження яка отримана з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 30.06.2025 року (а.с. 79-82).

На теперішній час у судовому порядку вирішується питання заміни сторони стягувача у вказаному виконавчому провадженні №60254068 ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2025 року у справі № 1007/366/2012 заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» прийнято до провадження (а.с. 83).

Доказів які б спростовували зазначені обставини позивачем не надано. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладених вище обставин суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 77-78 ЦПК України, на підтвердження заявлених позовних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року, визначено право на справедливий суд, згідно якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суд своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до п.2 ч.2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

У судовому засіданні 24 липня 2025 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 29 липня 2025 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 51,76-84, 141, 209, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про визнання поруки припиненою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір на користь держави в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Дата складення повного судового рішення 29 липня 2025 року.

Суддя