Рішення від 29.07.2025 по справі 640/12006/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/12006/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Дитячого спеціалізованого санаторія «Ялинка» Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» у м. Києві до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державна податкова служба України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дамрембуд», про визнання протиправним скасування акту перевірки в частині, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Дитячого спеціалізованого санаторія «Ялинка» Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» у м. Києві (далі позивач, ДСС «Ялинка») до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державна податкова служба України (далі ДПС України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй Сервіс» (далі ТОВ «Будівельна компанія «Строй Сервіс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Дамрембуд» (далі ТОВ «Дамрембуд»), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 Акту про результати позапланової виїзної перевірки ДСС «Ялинка» від 06 січня 2022 року № 238/Ж5/26-15-07-03-02-21, а саме: «підпунктів 133.4.2, 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток всього у розмірі 115245,00 грн, у тому числі по періодам: за 2018 рік на суму 13698,00 грн, за 2019 рік на суму 33373,00 грн, за 2020 рік на суму 68174,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6836/26-15-07-03-02-25 від 11 лютого 2022 року ГУ ДПС у м. Києві, яким визначено суму грошового зобов`язання, саме за податковими зобов`язаннями (в сторону збільшення), яка склала 115245,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11768,00 грн.

Позовні вимоги ДСС «Ялинка» мотивовані тим, що оскаржувані пункт акту документальної перевірки і податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Строй Сервіс» і ТОВ «Дамрембуд» підтверджується первинними документами. Позивач вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи. Крім того, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний термін із дня отримання копії цього судового рішення для подання до суду відзиву на позовну заяву (відзиву) у порядку, визначеному в статті 162 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ДСС «Ялинка», ГУ ДПС у м. Києві у вересні 2022 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що підстав для задоволення позову немає.

У жовтні 2022 року позивач подав відповідь на відзив, в якому вказує, що зміст відзиву фактично є тотожним зі змістом акту перевірки і не містить доказів, які б підтверджують обставини, на яких ґрунтується такий відзив, не містить документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Також, позивач вказує на пропуск відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 02 вересня 2022 року (а. с. 159, зворотна сторона). Таким чином, при розгляді справи суд не враховує наданий відповідачем відзив, оскільки його подано поза межами встановленого судом строку (останній день на подання відзиву 17 вересня 2022 року, дата подання відзиву до суду 27 вересня 2022 року) без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказів ГУ ДПС у м. Києві від 08 грудня 2021 року № 9845-п і від 20 грудня 2021 року № 10155-п, у зв`язку з надходженням відомостей від державного реєстратора про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення діяльності ДСС «Ялинка» від 12 жовтня 2021 року № 1000691270010026484, шляхом приєднання до КМП «Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня», уповноваженими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДСС «Ялинка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 29 грудня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 29 грудня 2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 29 грудня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатом якої було складено акт від 06 січня 2022 року № 238/Ж5/26-15-07-03-02-21.

Відповідно до наведеного акту, уповноваженими особами відповідача були встановлені наступні порушення:

- підпунктів 133.4.2, 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток всього у розмірі 115245,00 грн, у тому числі по періодам: за 2018 рік на суму 13698,00 грн, за 2019 рік на суму 33373,00 грн, за 2020 рік на суму 68174,00 грн;

- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.4, 8.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 щодо неподання повідомленню про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через, які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП за серпень 2017 року;

- пункту 46,1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 статті 176 з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, пунктів 1.2, 3.3. Наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», щодо подання недостовірних даних про отримувача доходів у звіті за ф. 1-ДФ за 1, 2, 3, 4 кв. 2017 року, 1, 2 кв. 2018 року, 2, 3 кв. 2019 року;

- частини другої статті 6 розділу II Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пункту 1 розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо су нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», щодо несвоєчасного подання звіту за серпень 2019;

- пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 і пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску за червень 2016 року на суму 207036,05 грн.

На підставі вказаних висновків, 11 лютого 2022 року ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 6836/26-15-07-03-02-25, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 115245,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 11768,00 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття пункту 1 акту про результати позапланової виїзної перевірки ДСС «Ялинка» від 06 січня 2022 року № 238/Ж5/26-15-07-03-02-21 та зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 акту про результати позапланової виїзної перевірки ДСС «Ялинка» від 06 січня 2022 року № 238/Ж5/26-15-07-03-02-21.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення № 6836/26-15-07-03-02-25 від 11 лютого 2022 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід».

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно із пунктом 6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пункт 7 П(С)БО 16 «Витрати» визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, необхідним є з`ясовування зокрема, таких обставин: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням вказаного, в ході розгляду цієї справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Вказане свідчить, що будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Судом установлено, що позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ «БК «Строй Сервіс» і ТОВ «Дамрембуд».

Так, між позивачем і ТОВ «БК «Строй Сервіс» було укладено договір від 29 травня 2019 року № 66, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з поточного ремонту кімнат гігієни у спальному корпусі на 240 місць дитячого спеціалізованого санаторію «Ялинка» за адресою: 04075, м. Київ, Оболонський район, Пуща-Водиця, вул. 7-ма лінія.

На підтвердження реальності наведеної господарської операції, позивачем до суду були подані копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 11 липня 2019 року, акт приймання виконаних будівельних робіт від 11 липня 2019 року, акт здачі-приймання виконаних робіт від 11 липня 2019 року.

Розрахунок за виконані роботи здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 11 липня 2019 року № 1062, що також відображено в акті документальної перевірки.

Також, між позивачем і ТОВ «БК «Строй Сервіс» було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту об`єкту комунальної власності міста Києва від 20 березня 2020 року № 53, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з поточного ремонту.

На підтвердження реальності наведеної операції, позивачем до суду були подані копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 01 червня 2020 року, акт приймання виконаних будівельних робіт від 01 червня 2020 року № 2, акт здачі приймання виконаних робіт від 01 червня 2020 року № 2.

Розрахунок за виконані роботи здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 11 червня 2020 року № 635, від 16 квітня 2020 року № 558, від 23 квітня 2020 року № 565, що також відображено в акті документальної перевірки.

Також, між позивачем і ТОВ «БК «Строй Сервіс» було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту об`єкту комунальної власності міста Києва від 21 травня 2020 року № 46, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання поточного ремонту вхідних груп спального корпусу на 120 місць дитячого спеціалізований санаторій «Ялинка» за адресою: м. Київ, Пуща-Водиця, 7-ма ліній.

На підтвердження реальності наведеної операції, позивачем до суду були подані копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 25 березня 2020 року.

Розрахунок за виконані роботи здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 25 березня 2020 року № 516, що також відображено в акті документальної перевірки.

Поряд з указаним, між позивачем і ТОВ «Дамрембуд» було укладено договір від 21 травня 2018 року № 96 про здійснення капітального ремонту зовнішніх та внутрішніх інженерних мереж (внутрішніх інженерних робіт гарячого водопостачання спального корпусу на 120 місць дитячого спеціалізованого санаторію «Ялинка».

На підтвердження реальності наведеної операції, позивачем до суду були подані копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 01 жовтня 2018 року, акт приймання виконаних будівельних робіт від 01 жовтня 2018 року, акт здачі-приймання виконаних робіт від 01 жовтня 2018 року.

Розрахунок за виконані роботи здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 05 жовтня 2018 року № 3, що також відображено в акті документальної перевірки.

Дослідивши наведені спірні документи, суд дійшов висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у розумінні вказаного Закону є первинними і такими, що у повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача та контрагентів останніх основних засобів, складських приміщень та іншого в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування та, як наслідок, відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням положень частини другої статті 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України» (рішення від 09 січня 2007 року, заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом у розумінні статей 73-76 КАС України.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 826/11629/16.

Крім того, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Також, посилання відповідача на непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Щодо посилання податкового органу на наявність кримінального провадження відносно контрагентів позивача, то суд зазначає, що наявність зареєстрованого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать встановлені обставини справи, вироки та відповідні ухвали відносно позивача та його контрагентів відсутні, а зворотного відповідачем не доведено.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду 07 липня 2022 року прийнято постанову у справі № 160/3364/19, якою закцентувано увагу на тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів за ланцюгом постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, з урахуванням положень частини другої статті 77 КАС України, не було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що свідчить про його протиправність та необхідність скасування.

Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 4962,00 грн (за вимоги майнового та немайнового характеру), що підтверджується квитанцією від 01 серпня 2022 року № 85-265К.

Отже, з огляду на те, що позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 6836/26-15-07-03-02-25 від 11 лютого 2022 року, а провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 акту про результати позапланової виїзної перевірки ДСС «Ялинка» від 06 січня 2022 року № 238/Ж5/26-15-07-03-02-21 було закрито, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити адміністративний позов Дитячого спеціалізованого санаторія «Ялинка» Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» у м. Києві (ідентифікаційний код 05415970, місцезнаходження: 04075, м. Київ, Пуща-Водиця, 7 лінія) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державна податкова служба України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04656, м. Київ, Львівська площа, 8), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй Сервіс» (ідентифікаційний код 41151315, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 16/3), Товариство з обмеженою відповідальністю «Дамрембуд» (ідентифікаційний код 41093380, місцезнаходження: 03039, м. Київ, провул. Лужевського, 14 корп. 7. Офіс 32), про визнання протиправним скасування акту перевірки в частині, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2022 року № 6836/26-15-07-03-02-25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Дитячого спеціалізованого санаторія «Ялинка» Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» у м. Києві понесені витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль