Ухвала від 29.07.2025 по справі 500/4515/24

УХВАЛА

29 липня 2025 року

Київ

справа № 500/4515/24

адміністративне провадження № К/990/29927/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 (повне рішення складено 06.05.2025) у справі №500/4515/24 за позовом Приватного підприємства «Дружба-Нафтопродукт» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Західне МУ ДПС, скаржник), направлена через підсистему «Електронний суд» 14.07.2025.

Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 16.06.2025 залишив без руху, надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало зокрема те, що наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень було недостатнім для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалою від 08.07.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув, оскільки Західне МУ ДПС подало уточнену касаційну скаргу, зміст якої, був майже ідентичним її попередній редакції, тобто, так і не усуває виявленого недоліку. Так, повертаючи вперше подану касаційну скаргу, Верховний Суд зауважив, що скаржник додав новий абзац, в якому процитував пункт 4 частини другої статті 353 КАС України та зазначив про ненадання належних та допустимих доказів у справі відповідно статей 73, 74 КАС України, проте зі змісту уточненої касаційної скарги неможливо було встановити, який саме доказ Західне МУ ДПС вважає недопустимим, яку саме обставину на його підставі суди встановили. Крім того, доводів про те, що надані позивачем листи є первинними документами, до яких застосовні вимоги пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі їх ненадання до перевірки, касаційна скарга так і не містила.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередньої редакції касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Аналогічно попередній редакції касаційної скарги у вдруге поданій касаційній скарзі скаржник посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наводить ті ж самі постанови Верховного Суду та додатково інші та цитує витяг з цих постанов. При цьому, скаржник не зазначає конкретний висновок суду, який суперечив би висновкам Верховного Суду, викладеним в перелічених скаржником постановах.

Однак, Верховний Суд вже звертав увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на витяги з постанов Верховного Суду. Також суд зауважував, що доводи щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №5925/33-00-07-01 не обумовлені взаємозв`язком із висновком судів попередніх інстанцій та не містять посиланнями на відповідну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України. Верховний Суд акцентував увагу скаржника, що посилання на те, що судами не надано правової оцінки податковому повідомленню-рішенню №595/33-00-07-01 не може бути достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, без викладення в цій частині підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд зазначав, що висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

З огляду на зміст судових рішень у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для задоволення позовних вимог став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій, відповідно, надані позивачем документи давали підстави для формування даних податкового обліку. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, надав оцінку виявленим контролюючим органам недолікам первинних документів, визнавши, що вони не спростовують факт реальності господарської операції.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено також не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Отже, аналогічно первісній касаційній скарзі приведені скаржником доводи у повторно поданій скарзі є недостатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, скаржник змінив оформлення касаційної скарги і прибрав блок із посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та абзац, в якому було процитовано пункт 4 частини другої статті 353 КАС України та зазначено про ненадання належних та допустимих доказів у справі відповідно статей 73, 74 КАС України.

Водночас, інше оформлення касаційної скарги при збереженні безпосереднього змісту доводів касаційної скарги не можна вважати усуненням недоліків, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 (повне рішення складено 06.05.2025) у справі № 500/4515/24 за позовом Приватного підприємства «Дружба-Нафтопродукт» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон