Постанова від 28.07.2025 по справі 760/1922/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року місто Київ.

Справа № 760/1922/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10606/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень», в інтересах якого діє адвокат Кур`ята Віталій Васильович,на рішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року (у складі судді Мазур Ю.Ю., дата складання повного тексту рішення - 17 березня 2025 року)

у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках за експлуатацію будинку,-

ВСТАНОВИВ

У січні 2022 року позивач ОСББ «Квітень» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках за експлуатацію будинку.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року, цивільну справу за позовом ОСББ «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках за експлуатацію будинку - передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником групи приміщень № 536 (в літ. А) по АДРЕСА_1 та одним із співвласників утвореного ОСББ «Квітень». Однак, у зв`язку із несплатою внесків, утворилась заборгованість, яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а саме: заборгованість по внесках на експлуатацію будинку, що виникла станом на 13 грудня 2021 року у сумі 83255,21 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСББ «Квітень», в інтересах якого діє адвокат Кур`ята В.В., 16 квітня 2025 року подавчерез систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання понесених судових витрат.

У апеляційній скарзі вказує, що ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» не є предметом регулювання відносин, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та ОСББ при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст.. 22 ЗУ «Про ОСББ». Таким чином, забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку шляхом самозабезпечення не є предметом регулювання ЗУ «Про ОСББ», а тому посилання суду першої інстанції на цей закон є помилковим.

Наголошує, що відповідач не надав контррозрахунку, а наведені квитанції не лише не спростовують наявність заборгованості по внескам, а навпаки - підтверджують її сплату не в повному обсязі.

У відзиві відповідач вважає, що наведені в апеляційній скарзі твердження не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказує, що позов про стягнення заборгованості обрахований щодо неправильної (завищеної) площі нежитлового приміщення №356.

Наголошує, що апелянтом визнається надходження коштів за квитанціями, долученими відповідачем до відзиву на позов у зустрічному розрахунку, що спростовує наявність боргу.

Звертає увагу на неправильність розрахунку позову та застосування тарифу в розмірі 18.84 грн, замість належних 6.28 грн.

Інформує про неправильність посилань апелянта на ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та встановлення судом відсутності доказів на підтвердження виконання функцій управителя будинку.

Зазначає, що відповідачем понесені судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 10 600 грн та просить їх стягнути з апелянта на свою користь.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку у розмірі 83 255,21грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення не відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу № 1 від 01 червня 2009 року установчих зборів співвласників будинку по АДРЕСА_1 створено об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень». Об`єднання зареєстроване в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24 червня 2009 року за номером 1 068 102 0000 024550.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання позивачем, як управителем, свого обов`язку щодо забезпечення належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . зробив висновок про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Київський апеляційний суд не погоджується з такими висновками, так як вони не відповідають встановленим обставинам та вимогам Закону.

Щодо заборгованості по внескам на експлуатацію будинку у період з лютого 2019 року по квітень 2020 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 рокуу справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України»,а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «згідно з п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами».

Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Колегія суддів встановила, що у грудні 2020 року позивач ОСББ «Квітень» уже звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку, згідно з яким просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квітень» заборгованість по внесках на експлуатацію будинку, що виникла станом на 30 квітня 2020 року в сумі 64 127 грн 43 коп. за період з лютого 2019 року по квітень 2020 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квітень» заборгованість по внескам на експлуатацію будинку у розмірі 12 411 грн. 57 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСББ «Квітень» залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином рішення суду першої інстанції набрало законної сили 16 липня 2025 року.

За таких обставин, колегія суддів закриває провадження у частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за період з лютого 2019 року по квітень (включно) 2020 року , так як є рішенняя, що набрало законної сила про стягнення боргу за цей період.

Щодо заборгованості по внескам на експлуатацію будинку у період з травня 2020 року по грудень 2021 року

24 червня 2009 року здійснено державну реєстрацію ОСББ «Квітень» за адресою: АДРЕСА_1 за ідентифікаційним кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань 36483382, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Загальними зборами ОСББ «Квітень» від 22 червня 2016 року затверджено статут ОСББ «Квітень».

Згідно пункту 1 статті 1 Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У відповідності до пункту 1 статті 2 Статуту метою об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Завданням Статуту завданням та предметом діяльності (п. 3 ст. 2) об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отримання житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 5 Статуту визначені права та обов`язки співвласників, серед яких, зокрема, обов`язок співвласника своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, в тому числі ті, які сплачуються управителю.

Відповідач ОСОБА_1 є власником групи приміщень № 527 (літ.А) - нежитлові приміщення офісно-виставкового центру І поверху в буд. АДРЕСА_1 , що вбачається з договору купівлі-продажу від 04 вересня 2009 року та підтверджується інформацією з витягу з Державного реєстру правочинів від 04 вересня 2009 року, номер витягу 768633.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житла та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За приписами частини 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно частини 1 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначити управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Згідно нормами ч. 6 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласників сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Таким чином, законодавством України визначено виключну компетенцію загальних зборів співвласників щодо визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників та обов`язок співвласників своєчасно і в повному обсязі сплачувати встановлені загальними зборами співвласників внески і платежі.

Рішенням загальних зборів від 26 грудня 2017 року затверджено розмір щомісячних внесків співвласників ОСББ «Квітень». Рішення Загальних зборів ОСББ про визначення розміру щомісячних внесків відповідачем не оскаржувалось у судовому порядку, є чинними та обов`язковими для виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Положеннями статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Співвласником багатоквартирного будинку (далі - співвласник) є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, у розумінні статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Стаття 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює і обов`язки співвласника, серед яких виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

У постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Суд відзначає, що співвласники квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку повинні усвідомлювати, що набуття права власності на квартиру або нежитлове приміщення покладає на них обов`язок утримувати своє майно та оплачувати відповідну отриману послугу.

Відповідно до розрахунку заборгованості по внесках за експлуатацію будинку за період з травня 2020 року по грудень (включно) 2021рік позивачем застосовано тариф - 18,84 грн/м.кв, за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 28 289,51 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявленої позивачем суми боргу, з поданням відзиву на позовну заяву надав копії квитанцій про сплату по внесках щодо спірного періоду заборгованості:

Квитанція № ПН950846 від 24 травня 2019 року; Квитанція № ПН950845 від 24 травня 2019 року; Квитанція № ГН999496 від 01 липня 2019 року; Квитанція № ПН1032829 від 23 липня 2019 року; Квитанція № H1083623 від 28 серпня 2019 року; Квитанція № ПН1113990 від 18 вересня 2019 року; Квитанція № ПН1180678 від 05 листопада 2019 року; Квитанція № ПН1203246 від 20 листопада 2019 року; Квитанція № ПН1251580 від 21 грудня 2019 року; Квитанція №ГН27591 23 січня 2020 року; Квитанція № ПН70278 від 21 лютого 2020 року; Квитанція № ПН107595 26 березня 2020 року; Квитанція № ПН22048 від 15 липня 2020 року; Квитанція №ПН 22034 15 липня 2020 року; Квитанція № ПН15841 від 17 серпня 2020 року; Квитанція № ПН28213569 від 31 серпня 2020 року; Квитанція № ПН1637145 від 29 вересня 2020 року; Квитанція № 29267305 від 03 листопада 2020 року; Квитанція № 10 від 26 листопада 2020 року; Квитанція № 6 від 28 грудня 2020 року;Квитанція № 138 від 22 січня 2021 року; Квитанція № ПH1998452 від 26 січня 2021року; Квитанція № ПН2150848 від 22 березня 2021 року; Квитанція № 339Т0033ТК від 21 квітня 2021року; Квитанція № 33 від 23 квітня 2021 року; Квитанція № 0.0.2133232595 від 20 травня 2021року; Квитанція № 339T00374T від 05 липня 2021 року; Квитанція № 339Т0037QK від 28 липня 2021року; Квитанція № 14 від 03 серпня 2021року; Квитанція № 339Т003А3Х від 02 вересня 2021року;Квитанція № 339T0034C4F від 01 жовтня 2021 року; Квитанція № 339T003D1Q від 03 листопада 2021року; Квитанція № 339100EFV від 25 листопада 2021року.

Також, відповідачем надававсярозрахунок, що за вказаний період підлягало оплаті споживачем 23 719,97 грн., що було сплачено відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Протоколом Загальних зборів позивача від 26 грудня 2017 року було затверджено розмір внеску на експлуатацію будинку та порядку його сплати в розмірі 6,28 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. У протоколі визначено, що в разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці застосовувати в розрахунках із власниками квартир/приміщень розмір внеску, що становить 18,84 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. Вирішено застосовувати вказаний розмір внеску до споживачів-боржників за весь період наявності боргу по внесках на експлуатацію будинку. Як вбачається з даного Протоколу, відповідно до пункту ІІІ на порядок денний зборів виносилось питання (п.п.3) про зміну в порядку денному управління будинком, про затвердження змін до Договору № 07/09 від 02 липня 2009 року ТОВ «ТОВ «Експлуатуюча організація «Голосієво» про управління та обслуговування житлового будинку, про затвердження розміру внеску на експлуатацію будинку та порядок його сплати.

Колегія суддів, дослідивши надані відповідачем квитанції, робить висновок, що відповідач свої обов`язки щодо оплати внесків по експлуатації будинку виконував своєчасно, однак за травень 2020 року та червень 2020 року відповідачем сплачено у липні 2020 року, за жовтень 2020 року сплачено у листопаді 2020 року, за лютий 2021 року сплачено у квітні 2021 року, за червень 2021 року сплачено у липні 2021 року відповідачем сплачено без вказівки періоду сплати, виходячи з тарифу 6,28 грн за 1 кв.м. тобто, відповідач виконав свої зобов`язання у межах двомісячного строку, а відтак не допустив прострочення виконання зобов`язань, що позбавляє позивача права нараховувати плату по внескам за експлуатацію будинку, виходячи із тарифу 18,84 грн. за 1 кв.м., за вказаний період, а відтак і у подальшому.

Більш того, подальші платежі за внесками на експлуатацію будинку були здійснені ОСОБА_1 у межах двох календарних місяців, що виключає можливість нарахування плати, виходячи із тарифу 18,84 грн. за 1 кв.м.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що ані рішення загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26 грудня 2017 року, ані статут ОСББ «Квітень» не визначає конкретного періоду сплати внесків у часі, з яким пов`язується двомісячний строк, зокрема: з дня здійснення попередньої сплати чи у межах календарного місяця - кожного 1 чи 30 числа, проте у межах двох календарних місяців, тобто конкретного періоду сплати визначених внесків на експлуатацію будинку не було визначено, що не позбавляло відповідача права здійснити оплату за травень у липні, тобто у межах двох календарних місяців починаючи з наступного місяця, в якому ці послуги надавались.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що позивач безпідставно нараховував борг за завищеним тарифом, а тому в задоволенні позову суд відмовляє з інших підстав, так яквисновок суду про не доведеність позивачем факту надання ним послуг є помилковим, оскільки відповідач сплачував позивачу витрати на утримання майна, але за тарифом 6,28 грн., тобто не заперечував, що саме позивач є надавачем послуг.

Київський апеляційний суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач не надав контррозрахунку, а наведені квитанції не лише не спростовують наявність заборгованості по внескам, а навпаки - підтверджують її сплату не в повному обсязі, оскільки відповідач надав свій контррозрахунок, який міститься в матеріалах справи, а квитанції - навпаки, підтверджують вчасність сплати коштів по внескам на експлуатацію будинку з травня 2020 року в повному обсязі по тарифу 6,28, оскільки не було прострочення більше двох місяців.

Стосовно площі на яку нараховується тариф, то з розрахунку позивача вбачається, що нарахування проводилось виходячи з площі 194,5 кв.м. (194,5 х18.84 =3664,38)

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено ст. 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає за необхіднерішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 рокув частині стягнення боргу у період з лютого 2019 року по квітень (включно) 2020 року - скасувати, а провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а в частині стягнення заборгованості за період з травня 2020 року по грудень (включно) 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України , якою передбачено, що судові витрати в разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Таранець К.О. заявила клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених у суді апеляційної інстанції судових витрат.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні докази:

- договір № 10/1 про надання правової допомоги від 22 квітня 2025 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Траст енд Лігал» та ОСОБА_1 ;

- ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Таранець К.О., виданий адвокатським об`єднанням «Траст енд Лігал» від 18 липня 2025 року;

- рахунок № 10/22/4 від 22 квітня 2025 року на суму 6 600 грн;

- рахунок № 10/18/7 від 18 липня 2025 року на суму 4 000 грн;

- платіжна інструкція № TR.61012 від 22 квітня 2025 року на суму 6 600 грн;

- платіжна інструкція № TR.53213 від 18 липня 2025 року на суму 4 000 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.

Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019 року), в яких, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що відзив на апеляційну скаргу через ситстему електронний суд направлявся позивачу 16 липня 2025 року.

Заяви про застосування неспівимірності станом на 28 липня 2025 року від позивача не надійшло.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, зважаючи на відсутність клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 10 600 грн.

Керуючись ст.ст. 369, 374,376, 377, 382- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень», в інтересах якого діє адвокат Кур`ята Віталій Васильович - задовольнити частково.

РішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року в частині стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку в АДРЕСА_2 за період з лютого 2019 року по квітень (включно) 2020 року - скасувати, провадження в цій частині вимог закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

РішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року в частині стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку в АДРЕСА_2 за період з травня 2020 року по грудень (включно) 2021 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 600 (десять тисяч шістсот) гривень.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору та на правничу допомогу покласти на позивача.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень», код ЄДРПОУ: 36483382, адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 13-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова