Ухвала від 22.07.2025 по справі 304/2686/23

Справа № 304/2686/23 Провадження № 1-кс/304/583/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2025 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №12022070000000053 від 14 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, 2 ст. 203-2 КК України, про арешт майна,

У С Т А Н О В И В :

прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучені в ході санкціонованого обшуку 18 червня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові банкноти номіналом 1 000 грн у кількості 45 банкнот, номіналом 500 грн у кількості 340 банкнот, на загальну суму 215 000 грн.

Клопотання мотивує тим, що детективами Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування даного кримінального провадження, під час якого встановлено, що на території Закарпатської області невідомими особами здійснюється незаконна діяльність з організації та проведенні азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону, та організації функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться у мережі «Інтернет» всупереч чинному законодавству України.

Прокурор вказує, що 21 травня 2025 року органом досудового розслідування було проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі і предмети, що вказані в ухвалі слідчого судді, а саме банківські картки, мобільний телефон, а також грошові кошти банкноти номіналом 1 000 грн у кількості 45 банкнот, номіналом 500 грн у кількості 340 банкнот, на загальну суму 215 000 грн щодо яких не надано дозвіл на слідчого судді на їх вилучення.

Також вказує, що постановою детектива вказані речі та предмети були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Відтак ініціатор клопотання вважає, що вилучені документи, речі (цінності), які відповідно до протоколу обшуку є тимчасово вилученим майном, мають значення для встановлення істини під час кримінального провадження, а також можуть бути доказами під час досудового розслідування та судового розгляду, у тому числі необхідні для проведення судових експертиз та слідчих (розшукових) дій з їх використанням.

Наводячи визначення речових доказів, підставу та мету накладення арешту, прокурор вказує, що вилучені у ході огляду речі є тимчасово вилученим майном, постановою від 19 червня 2025 року визнані речовими доказами, а відтак мають доказове значення у даному кримінальному провадженні та можуть бути використані як доказ; окрім цього такі речі необхідні для забезпечення належного проведення у рамках даного кримінального провадження судових криміналістичних експертиз, проведення слідчих (розшукових) дій з їх використанням.

Відтак оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що у разі не накладення арешту на вказане майно таке може бути приховане або пошкоджене, що у свою чергу перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, прокурор просить клопотання задовольнити.

Ініціатор клопотання у судове засідання не з`явився, однак прокурор у провадженні подав слідчому судді заяву про розгляд такого за його відсутності та підтримання клопотання у повному обсязі з наведених у ньому підстав.

Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання також не з`явився, однак його захисник ОСОБА_5 подала заяву про розгляд клопотання прокурора без її участі, проти задоволення клопотання заперечує з підстав, поданого нею попередньо заперечення. У запереченні посилається на те, що в ході санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 було вилучено банківські картки, мобільний телефон та грошові кошти у загальній сумі 215 000 грн, що належать ОСОБА_4 . Вважає клопотання прокурора таким, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, безпідставним та не підтвердженим доданими доказами. Посилання прокурора у клопотанні на те, що вилучені грошові кошти у сумі 215 000 грн ймовірно набуті злочинним шляхом та є предметом злочину, не відповідають дійсності, оскільки вилучені з дому ОСОБА_4 грошові кошти є його особистою власністю, набуті законним шляхом та не мають жодного стосунку до кримінального провадження. Вказує, що вилучені грошові кошти отримані власником майна від продажу ще у 2024 році земельної ділянки, що у свою чергу підтверджується Договором купівлі-продажу від 29 березня 2024 року, і, відповідно, зберігалися у нього вдома та були безпідставно вилучені під час обшуку. У свою чергу просить врахувати, що прокурором не додано жодних доказів, що відповідні кошти є предметом злочину чи доходом від злочинної діяльності ОСОБА_6 , а також те, що останній не має статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Заявлена прокурором у клопотанні так звана «необхідність встановлення їх походження», не може бути підставою арешту майна.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.

Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні та запереченні, прийшов до такого висновку.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 2 6 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З аналізу вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, зокрема щодо збереження речових доказів.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

У даному випадку слідчий суддя встановив, що ініціювання прокурором питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини, з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Так, клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки відсутнє належне обґрунтування підстав та мети відповідно до положень ст. 170 КПК України та обґрунтування необхідності арешту майна.

В порушення ч. 2 ст. 171 КПК України до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З наданих прокурором матеріалів видно, що в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022070000000053 від 14 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, 2 ст. 203-2 КК України, органом досудового розслідування 18 червня 2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого серед іншого майна виявлено та за наслідками обшуку вилучено грошові кошти банкноти номіналом 1 000 грн у кількості 45 банкнот, номіналом 500 грн у кількості 340 банкнот, на загальну суму 215 000 грн.

Постановою детектива підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_7 в тому числі вказані вище грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту, прокурор посилається на те, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене в ході обшуку майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, могло зберегти на собі сліди вчинення протиправного діяння, були об`єктом кримінально протиправних дій, внаслідок чого відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що посилання в клопотанні на те, що є достатні підстави вважати, що вилучене в ході обшуку майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Звертаючись із клопотанням про накладення арешту на зазначене майно, прокурором не наведено достатніх даних на підтвердження того, що вилучені грошові кошти є речовими доказами та мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також звертає увагу, що постанова детектива ОСОБА_7 про визнання вказаного майна, речей та грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні, будь-яких посилань, фактичних даних на підтвердження того, що такі відповідають вимогам ст. 98 КПК України, не містить, що свідчить про формальність цього процесуального документу.

Інші долучені до клопотання документи, в тому числі протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 05 червня 2025 року, а також протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 червня 2025 року не можуть вважатися доказами отримання вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 грошових коштів від якої б то не було злочинної діяльності.

Натомість захисник до заперечення долучила копію Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 березня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку, площею 0,1422 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124881201:01:002:0058, за ціною 3 333 819 грн, що є еквівалентом 85 000 доларів США. Вказаний доказ слідчий суддя вважає належним та допустимим, а також таким, що з великим ступенем ймовірності може свідчити про законне походження коштів, вилучених у ОСОБА_4 .

З врахуванням викладеного доводи прокурора про те, що вказані у клопотанні грошові кошти є речовими доказами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 203-2 КК, відповідно до ст. 98 КПК України, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами клопотання.

Таким чином слідчий суддя прийшов до висновку, що матеріали додані до клопотання про накладення арешту на вказане майно не містять доказів того, що грошові кошти є знаряддям чи предметом кримінально караного діяння або ж одержані внаслідок його вчинення, та відповідно є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відтак з урахуванням встановлених під час розгляду клопотання обставин, слідчий суддя констатує відсутність підстав для застосування щодо майна, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , обмежувальних заходів, а тому у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

Частиною 3 статті 173 КПК України передбачено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст. 36, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №12022070000000053 від 14 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, 2 ст. 203-2 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1