Постанова від 29.07.2025 по справі 903/1025/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року Справа № 903/1025/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 12.05.25р. суддею Якушева І. О. о 16:15 у м.Луцьку, повний текст складено 12.05.25р. у справі № 903/1025/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат, м. Ковель

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, с. Губин Перший, Луцького району, Волинської області

про стягнення 740 273,96 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 документ сформовано в системі Електронний суд, а 10.12.2024 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка 740 273,96 грн, з них: 419 816,14 грн пені, 248 551,23 грн збитків, завданих інфляцією, 71 906,59 грн процентів річних.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.05.2025 у справі №903/1025/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат 371804 грн 57 коп. пені; 71432 грн 44 коп. процентів річних; 236912 грн 36 коп. збитків, завданих інфляцією; 8161 грн 97 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

У задоволенні позову про стягнення 60124 грн 59 коп., з них: 48011 грн 57 коп. пені, 11638 грн 87 коп. збитків, завданих інфляцією, 474 грн 15 коп. процентів річних відмовлено.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат про стягнення із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка витрат на професійну правову допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат 9188,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат про стягнення із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат витрат на професійну правову допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 406 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись із винесеним рішенням, Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити судове рішення, яким рішення Господарського суду Волинської області від 12.05.25 року по справі №903/1025/24 скасувати в частині стягнення з ПОСП ім. Івана Франка на користь ТОВ "Ковельський хлібокомбінат" 9 188,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити у вказаній частині нове рішення про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу позивача в розмірі 5 000 грн 00 коп.

Так, з посиланням на постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 вважає заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу явно неспівмірним із складністю даної справи для представника позивача, у зв`язку із тим, що правова допомога в суді першої інстанції фактично обмежилась поданням позовної заяви із додатками. Також просить врахувати заявлену ціну позову в даній справі при визначення розумності розміру витрат на правову допомогу в даній категорії справ.

Зауважує, що ПОСП ім. І. Франка просило зменшити розмір витрат, який підлягає стягненню на користь позивача, не більше, ніж 5 000 грн, адже саме такий розмір витрат було понесено ПОСП ім. І. Франка на правову допомогу у зв`язку із розглядом даної справи. Разом із тим, судом першої інстанції не було враховано аргументи відповідача та присуджено до стягнення явно неспівмірний розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат також вважає рішення суду першої інстанції у цій частині необґрунтованим відносно зменшення розміру витрат на послуги адвоката, що будуть стягненні з відповідача, однак апеляційна скарга містить протилежну позицію, яка при цьому нерелевантна фактичним обставинам, зокрема підставам визначення розміру гонорару. З посиланням на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 звертає увагу суду на те, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Зауважує, що підготовка до справи вимагала здійснення значного обсягу розрахунків. Також зауважує, що адвокатом було взято до уваги, що опонент намагатиметься максимально збільшити строк судового розгляду справи, що власне підтверджено її тривалістю та матеріалами справи. Позов було подано до суду у грудні 2024, а рішення по суті ухвалено у травні 2025 з причин, що не залежали від суду. Тобто адвокатом витрачено значний обсяг часу для надання послуг. Просить апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 12.05.2025 у справі № 903/1025/24 залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 12.05.2025 у справі №903/1025/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення в оскарженій частині, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

13.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат (постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Івана Франка (покупець) укладено договір поставки № 1303/1.

Згідно з договором поставки № 1303/1 постачальник зобов`язувався поставити покупцеві товар, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором (п. 1.1. договору).

Загальна кількість товару, що передається у власність покупця за даним договором, становить суму всіх накладних по кількості та підтверджується ними. Якість товару, що передається у власність покупця, повинна відповідати вимогам діючих на Україні ДСТУ, параметрам, державним стандартам та всім якісним характеристикам для певного виду товару, встановлених чинним законодавством України. (п. п. 2.1.-2.5. договору).

Вартість однієї одиниці товару на кожну конкретну партію товару вказана в накладних (додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 3.1. договору).

Загальна вартість товару, що передається у власність покупця за даним договором, становить суму всіх накладних по вартості (п. 3.2. договору).

Оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого товару (п. 3.5. договору).

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть повну відповідальність згідно чинного законодавства України.

У разі порушення строків оплати поставленого товару більше ніж на 5 (п`ять) днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати, за кожний день прострочення (пункти 7.1., 7.3. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року чи до його розірвання у випадках та в порядку, передбачених цим договором або чинним законодавством України, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання взятих зобов`язань на підставі договору поставки №1303/1 від 13.03.2024 позивач передав відповідачу товар вартістю 5784729,26 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000003 від 14.03.2024 на суму 1985274,23 грн, № РН-0000004 від 14.03.2024 на суму 1 838 766,19 грн, № РН-0000006 від 15.03.2024 на суму 1 162190,75 грн, № РН-0000005 від 15.03.2024 на суму 798498,09 грн. Факт отримання товару відповідачем на суму 5784729,26 грн підтверджується також й товарно-транспортними накладними.

Відповідач в узгоджений у п. 3.5. договору строк оплати товару - до 15.04.2024 не здійснив.

31.05.2024 відповідач частково сплатив позивачу 200000 грн вартості отриманого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 1856 від 31.05.2024.

У зв`язку із невиконанням взятих на себе зобов`язань в частині оплати отриманого товару згідно з договором поставки №1303/1 від 13.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат 04.06.2024 звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 5 800 987,42 грн, з яких: 5 584 729,26 грн основного боргу, 216 258,16 грн пені за період з 15.04.2024 по 03.06.2024.

Ухвалою суду від 05.06.2024 було відкрито провадження у справі № 903/536/24.

Після відкриття провадження по справі № 903/536/24 відповідач сплатив позивачу 3 300000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2502 від 17.07.2024 на суму 400000 грн, №2563 від 19.07.2024 на суму 500 000 грн, №2672 від 25.07.2024 на суму 400 000 грн, № 2739 від 29.07.2024 на суму 100 000 грн, № 2776 від 30.07.2024 на суму 200 000 грн, № 3097 від 09.08.2024 на суму 500 000 грн, № 3232 від 16.08.2024 на суму 400 000 грн, № 3314 від 22.08.2024 на суму 450 000 грн, № 3607 від 11.09.2024 на суму 250 000 грн (а.с. 165-173), № 4331 від 17.10.2024 на суму 20 000 грн та № 4330 від 17.10.2024 на суму 80 000 грн.

29.10.2024 відповідач сплатив 362 511,91 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5325 від 29.10.2024.

Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості, провадження у справі №903/536/24 в частині стягнення 362 511,91 грн судом було закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Станом на день розгляду справи № 903/536/24 заборгованість Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, заявлена до стягнення позивачем, складала 2 138 475,51 грн, з них: 1 922 217,35 грн заборгованості за отриманий товар та 216258,16 грн пені.

Ці факти були встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі № 903/536/24 і згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування.

Рішенням від 06.11.2024 у справі № 903/536/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка задоволено частково; ухвалено стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка 1 922 217,35 грн заборгованості, 211674,63 грн пені, 25 606,70 грн витрат по сплаті судового збору, 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; у задоволенні позову в частині стягнення 4583,53 грн пені відмовлено.

Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили 28.11.2024.

Отже, у справі № 903/536/24 Господарським судом Волинської області стягнуто з відповідача 211674,63 грн пені, з них: 195195,10 грн за період з 16.04.2024 по 30.05.2024 на суму боргу 5 784 729,26 грн та 16 479,53 грн за період з 31.05.2024 по 03.06.2024 на суму боргу 5 584 729,26 грн.

09.12.2024, посилаючись на те, що погашення основної суми боргу відповідачем відбувалось частинами і з порушенням строків, узгоджених договором поставки № 1301/1 від 13.03.2024, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області суду з позовом про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 740 273,96 грн, з них: 419 816,14 грн пені за період з 04.06.2024 по 19.11.2024, 248 551,23 грн збитків, завданих інфляцією за період з 15.04.2024 по 03.06.2024 та з 04.06.2024 по 19.11.2024, 71 906,59 грн процентів річних за період з 15.04.2024 по 03.06.2024, з 04.06.2024 по 19.11.2024.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 12.05.2025 у справі №903/1025/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат 371804 грн 57 коп. пені; 71432 грн 44 коп. процентів річних; 236912 грн 36 коп. збитків, завданих інфляцією; 8161 грн 97 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

У задоволенні позову про стягнення 60 124 грн 59 коп., з них: 48011 грн 57 коп. пені, 11638 грн 87 коп. збитків, завданих інфляцією, 474 грн 15 коп. процентів річних відмовлено.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат про стягнення із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка витрат на професійну правову допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат 9188,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат про стягнення із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат витрат на професійну правову допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 406 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Відповідач оскаржив вказане рішення лише в частині стягнення з нього 9188,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в оскарженій частині.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві вказував попередній орієнтований розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн, які просив стягнути з відповідача.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення розміру судових витрат позивача на професійну правову допомогу до 5000,00 грн.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Пивоваром В. В. під час розгляду справи підтверджується наданими доказами:

- копією договору № 25-11-24 від 25.11.2024 про надання правничої допомоги;

- копією акту наданих послуг №1 від 07.01.2025 на суму 50000 грн.;

- копією ордеру на надання правничої допомоги серія АС № 1120232 від 09.12.2024;

- копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВЛ № 1385 від 08.07.2022.

Договір № 25-11-24 від 25.11.2024 про надання правничої допомоги укладено між адвокатом Пивоваром В. В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат як клієнтом.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання адвокатом правничої допомоги клієнту в обсязі й порядку, передбаченому в цьому договорі відносно підготовки та подання позову до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення штрафних санкцій внаслідок невчасного виконання зобов`язань (оплати за товар) за договором поставки від 13.03.2024 № 1301/1 і представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції при розгляді відповідного спору до ухвалення судом рішення по суті.

Згідно з п. 3.1. договору вартість правничої допомоги складає 50000 грн.

Розмір гонорару є фіксованим та сплачується клієнтом протягом п`яти банківських днів після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Опис робіт, обсяг наданих послуг і виконаних робіт містяться в акті наданих послуг № 1 від 07.01.2025 (а.с. 90).

Крім того, суд вказує, що за усталеною практикою Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, тому надання документів на підтвердження сплати таких витрат на час вирішення судом питання про їх розподіл не є обов`язковими і встановлення належності цього доказу на цьому етапі не матиме суттєвого впливу на вирішення відповідного питання.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний господарський суд вказує, що категорія цієї справи не є специфічною чи особливо складною, не потребує при складенні процесуальних документів опрацювання великої кількості нормативно-правових актів, судова практика є усталеною.

Суд апеляційної інстанції вказує, що співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу не обмежується лише порівнянням таких витрат із ціною позову, оскільки в силу ч. 4 ст. 126 ГПК України має враховуватися і: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції зауважує, що у акті наданих послуг вказана загальна сума послуг 50000,00 грн, та видом послуг підготовка та подача позову до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення штрафних санкцій внаслідок невчасного виконання зобов`язань (оплати за товар) за договором поставки від 13.03.2024 №1301/1 і представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції при розгляді відповідного спору до ухвалення судом рішення по суті.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що матеріали справи № 903/1025/24 свідчать про те, що спір між позивачем і відповідачем не є складним, ґрунтується на обставинах, встановлених рішенням Господарського суду Волинської області по справі № 903/536/24, за наведеного, колегія суддів вважає, що підготовка та написання позову не вимагала від адвоката затрат значного обсягу часу, не потребувала аналізу значної кількості документів, вивчення значної кількості інформації, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи.

При цьому, витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 50000,00 грн є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не повністю є співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Отже, з урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн не є пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної адвокатом роботи, її обсяг та час, витрачений ним на виконання робіт.

Додатково слід врахувати правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, ціну позову, обсяг наданих представником позивача послуг з професійної правничої допомоги, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, заявлені представником позивача до стягнення із відповідача 50000,00 грн на оплату професійної правничої допомоги, наданої позивачу у справі №903/1025/24, не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та співрозмірності, і їх відшкодування матиме надмірний характер, що суперечить принципу розподілу судових витрат .

Виходячи із засад обґрунтованості, розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що до стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову підлягає 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на 91,88%, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що з відповідача підлягає до стягнення 9188,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 10000,00 грн х 91,88 %, а в решті слід відмовити.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відсутність доказів оплати послуг адвоката не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Таку правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційна скарга містить лише загальні посилання на практику Верховного Суду та ЄСПЛ, без жодної конкретизації неспівмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 12.05.2025 у справі №903/1025/24 в оскарженій частині прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на рішення господарського суду Волинської області від 12.05.25 у справі №903/1025/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 12.05.25 у справі №903/1025/24 в оскарженій частині залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №903/1025/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.