Рішення від 30.07.2025 по справі 640/30154/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 рокуСправа №640/30154/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу №640/30154/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0040601/0706 від 26 травня 2021 року та №0040603/0706 від 26 травня 2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

23.10.2021 р. до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» (далі - позивач, підприємство, ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР») до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДПС у м.Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0040601/0706 від 26.05.2021 р. та №0040603/0706 від 26.05.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» зазначено, що фахівцями ГУ ДПС у м.Києві була проведена податкова перевірка, за результатами якої складено Акт від 21.04.2021 р. №32485/Ж5/26-15-09-06-01-10/42109243 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.05.2018 року по 31.12.2020 року, валютного законодавства за період з 04.05.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.05.2018 по 31.12.2020». Позивач вважає, що висновок працівників податкового органу про те, що у ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» відсутня ймовірність вибуття активів для погашення майбутніх зобов`язань є необґрунтованим, а твердження про заниження фінансового результату до оподаткування на суму сформованого забезпечення майбутніх витрат на виплату відпусток в розмірі 294 626,00 грн. - безпідставними. Позивач стверджує, що підприємством правомірно нараховано забезпечення майбутніх витрат на виплату відпусток в сумі 294 625, 70 грн. та зменшено фінансовий результат до оподаткування (рядок 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» Звіту про фінансові результати) на суму забезпечення майбутніх витрат на виплату відпусток за 2020 рік в сумі 294 626, 00 грн. Висновок контролюючого органу про порушення при формуванні резерву відпусток зроблений на підставі оборотно-сальдової відомості за 2020 рік, однак відповідачем не взято до уваги матеріали проведеної інвентаризації забезпечення майбутніх витрат і платежів станом на 31.12.2020 р. В Акті перевірки від 21.04.2021 р. (стор. 23), матеріали якого слугували підставою для виписування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, працівники податкового органу стверджують, що ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» не підтвердило здійснення господарської операції - отримання інформаційно-консультативних послуг по договору №ДГ-01/10-2020 від 09.10.2020 р. Разом з тим, позивач зауважив, що підприємством надавалися до перевірки первинні бухгалтерські документи, що стосуються цієї послуги, а саме: договір № ДГ-01/10-2020 від 09.10.2020 р., рахунок-фактуру № 11 від 09.10.2020 р., Акт № 30 здачі-прийняття наданих послуг від 30.10.2020 р., Звіт до договору № ДГ-01/10- 2020 від 09.10.2020 р. За результатом наданих інформаційно-консультативних послуг по договору №ДГ-01/10- 2020 від 09.10.2020 р. позивач отримав письмовий Звіт на тему: «Дослідження вимог щодо здійснення господарської діяльності, встановлених з метою запобігання поширення на території України респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» й цей Звіт надавався працівникам податкового органу під час проведення перевірки (стор. 21 Акту перевірки). При цьому, позивач зауважив, що оцінка доцільності економічних рішень ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР», як платника податків, в процесі здійснення господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Також позивач зазначив, що зібрана під час перевірки інформація щодо ТОВ «Ниюна» та ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР», є неналежною й не може свідчити про нереальність (відсутність) здійснення господарської діяльності (постачання бітумної емульсії відповідно до договору поставки № 1 від 04.05.2018 р.). Суб`єктивні висновки працівників податкового органу, на думку позивача, суперечать вимогам чинного господарського, цивільного законодавства (є незаконними) та свідчать про перевищення ревізорами-інспекторами своїх службових повноважень, в т.ч. порушення норм ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади (в т.ч. і ГУ ДПС у м.Києві), їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» до Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.11.2021 р. до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшов від Державної податкової служби України відзив на позовну заяву, в якому Державна податкова служба України заперечила проти задоволення позовних вимог ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» та просила у задоволенні позову відмовити. У цьому відзиві на позовну заяву зазначено, що усі доводи контролюючого органу щодо допущених з боку ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» порушень чинного законодавства за наслідками фінансово - господарської діяльності є цілком обґрунтованими, оскільки, базуються на встановлених фактах, що викладені в акті перевірки.

15.11.2021 р. до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшов від ГУ ДПС у м.Києві відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» та просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву зазначено, що усі доводи контролюючого органу щодо допущених з боку ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» порушень чинного законодавства за наслідками фінансово - господарської діяльності є цілком обґрунтованими, оскільки, базуються на встановлених фактах, що викладені в акті перевірки. Відповідач зазначив, що ТОВ «Ниюна» згідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних у перевіряємому періоді ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» придбавала бітум дорожній марки 70/100 (код УКТЗЕД 2713200000), а реалізовувало на адресу ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» бітумну емульсію ЕКШ-60 (Код УКТЗЕД 27150000) при тому що у ТОВ «Ниюна» відсутні виробничі потужності, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів, запасів. В ході перевірки податковим органом встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення між ТОВ «Ниюна» та ТОВ «Гранбуд Лідер». Відповідач зауважив, що господарська діяльність ТОВ «Ниюна» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (виробничі потужності). Враховуючи вищезазначене, на думку фахівців ГУ ДПС у м.Києві, ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» фактично проведено господарські операції з контрагентом ТОВ «Ниюна» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом. Щодо встановленого порушення підприємства щодо податку на прибуток по фінансово-господарським відносинам ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 контролюючий орган зазначив, що до перевірки не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання послуг - «Дослідження вимог щодо здійснення господарської діяльності, встановлених з метою запобігання поширення на території України респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». При цьому, як зауважив відповідач, позивачем не надано обґрунтування вартості отриманих вказаних послуг підприємства та не надано підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР». Як зазначено в акті перевірки підприємством завищено витрати на 294 625,7 грн., які становлять суму нарахованого резерву відпусток відображеного по К-ту рах. 471 "Забезпечення виплат відпусток" станом на 31.12.2020 р. Відповідач зазначив, що резерв відпусток створено ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» не на початок звітного року як того вимагають норми НП(с)БО 26 "Виплати працівникам", а на 31.12.2020 р. (дата балансу), тобто сума сформованих витрат в обсязі 294 625,7 грн. не може бути сумою резерву невикористаних відпусток поточного рок;, оскільки резерв протягом року не формувався взагалі (Довідково: обсяг рах. 661 "Розрахунки за заробітною платою" за 2020 рік становить 5,53 млн.грн., кількість працівників 25 чол., обсяг резерву платежів з ЄСВ який необхідно нарахувати на суми зарплатні становить 22 %). Відповідач зазначив, що залишок суми невикористаного резерву відпусток коригується до зменшення станом на 31.12. поточного року. Додатки до балансу (примітки до фінансової звітності), з деталізацією вищевказаних показників, підприємством до ДПІ за місцем реєстрації не подавалися. Контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» порушено вимоги відповідних нормативних документів та завищено суму витрат 2020 року на 294 625,7 грн.

18.11.2021 р. та 19.11.2021 р. до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшли від ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» відповіді на відзиви, в яких позивач виклав заперечення на доводи, викладені у поданих Державною податковою службою України та ГУ ДПС у М.Києві відзивах на позовну заяву.

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м.Києва «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» №636 від 16.05.2022 р., адміністративну справу №640/30154/21 повторно розподілено на суддю Качура І.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.05.2022 р. прийнято справу №640/30154/21 до провадження. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022 р. (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до положень абзаців 2-4 пункту 2 розділу ІІ Закону №2825-IX, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 152 та частини 5 статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України №399 від 16.09.2024 р. затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/30154/21.

05.02.2025 р. на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/30154/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 р. адміністративна справа розподілена судді Неклеса О.М. для розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 р. прийнято до провадження справу №640/30154/21 та ухвалено розпочати розгляд справи спочатку. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 р. виправлено описку в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного від 20.02.2025 р. у справі №640/30154/21 та визначено вірним найменування відповідача по даній адміністративній справі «Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у м.Києві».

До суду надійшло від Державної податкової служби України клопотання про залишення без руху позовної заяви ТВО «ГРАНБУД ЛІДЕР» у справі №640/30154/21.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 р. у задоволенні клопотання Державної податкової служби України про залишення без руху позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» у справі №640/30154/21 відмовлено.

04.03.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ ДПС у м.Києві відзив на позовну заяву, в якому контролюючий орган заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» та просив у задоволенні позову відмовити. Щодо встановленого порушення з податку на прибуток по фінансов-господарським відносинам позивача із ТОВ «Ниюна» контролюючий орган додатково зауважив, що до перевірки не надано сертифікати якості на товар. Відповідно до інформаційних баз даних ДПС відомості щодо зареєстрованих транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності (користування), об`єктів нерухомості, наявності основних засобів відсутні. Підприємство (контрагент позивача) не звітує з січня 2020 року. Свідоцтво ПДВ анульовано 26.01.2021 р. (відсутність поставок та ненадання декларацій протягом року). Також у відзиві на позвону заяву ГУ ДПС у м.Києві повторно посилалося на зміст ухвали Ленінського районного суду м. Кіровоград від 09.09.2019 р. у кримінальній справі №405/6551/19 та виклало висновок, що ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» фактично проведено господарські операції з контрагентом ТОВ «Ниюна» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом. Стосовно встановленого порушення з податку на прибуток по фінансово-господарським відносинам позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 контролюючий орган повторно наголосив, що до перевірки не було надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання послуг - «Дослідження вимог щодо здійснення господарської діяльності, встановлених з метою запобігання поширення на території України респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2», а також підприємством не надано обґрунтування вартості отриманих вказаних послуг підприємства та підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР». Також відповідач повторно зазначив про завищення підприємством витрат 2020 р. на суму резерву відпусток сформованого 31.12.2020 р.

07.03.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшла від ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» відповідь на відзив, в якій позивачем викладено заперечення проти доводів контролюючих органів, викладених у відзивах на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 р. здійснено перехід до розгляду справи №640/30154/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2025 р.

03.04.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від Державної податкової служби України відзив на позовну заяву, в якому контролюючий орган заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» та просив у задоволенні позову відмовити. У цьому відзиві зазначено, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а також викладено аналогічні доводи до тих, наведені у попередніх відзивах Державної податкової служби України та ГУ ДПС у м.Києві.

Підготовче засідання призначене на 17.04.2025 р. о 10:30 год. було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по Дніпропетровській області, що підтверджується складеною секретарем судового засідання довідкою за №531 від 17.04.2025 р.

Наступне підготовче засідання у справі призначено на 12.05.2025 р. о 13:30.

У підготовчому засіданні, призначеному на 12.05.2025 р. оголошено перерву до 22.05.2025 р. об 11:00 год.

Усною ухвалою, відображеною в протоколі судового засідання від 12.05.2025 р. суд ухвалив продовжити термін підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні від 22.05.2025 р. представником позивача заявлено усне клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме: Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у м.Києві на належного - Головне управління ДПС у м.Києві.

Представник Державної податкової служби України та представник ГУ ДПС у м.Києві клопотання представника позивача підтримали.

Заслухавши думку представників сторін, суд на місці, із занесенням до протоколу судового засідання від 22.05.2025 р., ухвалив: замінити неналежного відповідача - Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у м.Києві на належного відповідача - Головне управління ДПС у м.Києві.

У зв`язку із тим, що представники сторін потребували додаткового часу для надання додаткових доказів, у підготовчому засіданні від 22.05.2025 р. судом оголошено перерву до 12.06.2025 р. на 13:30 та поставлено питання про зупинення провадження у справі до 12.06.2025 р. о 13:30.

Представник позивача не заперечував проти зупинення провадження.

Представник відповідача розгляд та вирішення питання щодо зупинення провадження у справі залишив на розсуд суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 р. провадження в адміністративній справі №640/30154/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0040601/0706 від 26 травня 2021 року та №0040603/0706 від 26 травня 2021 року зупинено до 12.06.2025 р.

Наступне підготовче засідання призначено на 12.06.2025 р. о 13:30 год.

09.06.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою Дніпропетровського кружного адміністративного суду від 12.06.2025 р. провадження у справі поновлено.

У зв`язку із тим, що представник відповідача потребував додаткового часу для ознайомленнями з документами наданими представником позивача, у підготовчому засіданні від 12.06.2025 р. судом оголошено перерву до 14.07.2025 р. на 13:30 та поставлено питання про зупинення провадження у справі до 14.07.2025 р.

Представники сторін не заперечували проти зупинення провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 р. провадження в адміністративній справі №640/30154/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0040601/0706 від 26 травня 2021 року та №0040603/0706 від 26 травня 2021 року зупинено до 14.07.2025 р.

Наступне підготовче засідання призначено на 14.07.2025 р. о 13:30 год.

Підготовче засідання призначене на 14 липня 2025 року було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 р. провадження у справі поновлено.

21.07.2025 року підготовче провадження було закрито, судом поставлено питання про продовження розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.

Представник позивача - Беззубець О.Л. у підготовчому засіданні від 21.07.2025 р. зазначив, що всі докази у справі зібрані, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача - Юзюк В.В. у судовому засіданні від 21.07.2025 р. зазначив, що всі докази у справі зібрані, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Вирішуючи питання щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та не скасований.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, у зв`язку з воєнним станом та численними повітряними тривогами, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення учасників справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 42109243) зареєстроване як юридична особа від 04.05.2018 р. Підприємство перебуває на обліку в ГУ ДПС у м.Києві (в т.ч. як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності позивача належить:

1) Основний вид діяльності:

Будівництво доріг і автострад (код за КВЕД 42.11);

2) Інші види діяльності:

Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, Допоміжне обслуговування наземного транспорту, Оптова торгівля хімічними продуктами, Оптова торгівля іншими проміжними продуктами, Неспеціалізована оптова торгівля, Вантажний автомобільний транспорт, Складське господарство, Транспортне оброблення вантажів, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Надання в оренду вантажних автомобілів, Надання в оренду будівельних машин і устатковання, Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

У період з 25.03.2021 р. по 14.04.2021 р. фахівцями ГУ ДПС у м.Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.05.2018 р. по 31.12.2020 р., валютного законодавства за період з 04.05.2018 р. по 31.12.2020 р., законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.05.2018 р. по 31.12.2020 р., за результатами якої відповідачем складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» (код 42109243) тел. +380977933036, 0685802640,e-mail: granbud.lider.buch@gmail.com» за №32485/Ж5/26-15-07-06-01-10/42109240 від 21.04.2021 р. (далі - Акт перевірки).

За висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР»:

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п. 10, 11, ПСБГ. 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 363277 грн у тому числі за:

- 2018 рік у сумі 26215 грн.;

- 2019 рік у сумі 185298 грн.;

- три квартали 2020 рік у сумі 54198 грн.;

- 2020 рік у сумі 151764 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на додану вартість на суму 295236 гривень у тому числі за:

- жовтень 2018 у сумі 112544 грн.;

- грудень 2018 у сумі 20225 грн.;

- квітень 2019 у сумі 56860 грн.;

- жовтень 2019 у сумі 105607 грн.;

3) п. 50.2 ст. 50, п.п. 129.1.3, п.п. 129.3.1 п. 129.1 ст. 129, п. 52 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не нараховано та не сплачено до бюджету штрафні санкції в загальній сумі 5 230 грн в т.ч. по періодах: за січень 2020 року 1253 грн; за вересень 2020 року 3977 гривень.

Не погодившись із висновками податкового органу позивач направив до ГУ ДПС у м.Києві заперечення на вищезазначений акт перевірки за №05-06-01 від 06.05.2021 р., за результатами розгляду яких відповідач направив до ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» лист «Про розгляд заперечень» за №10820/1/26-15-07-06-01-15 від 21.05.2021 р., в яких висновки контролюючого органу залишено без змін, а заперечення підприємства - без задоволення.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у м.Києві 26.05.2021 р. сформовано:

- податкове повідомлення-рішення за №0040601/0706, яким контролюючий орган збільшив суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 416 155, 25 грн. (в т.ч.: за податковими зобов`язанням на 363 277, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 878, 25 грн.);

- податкове повідомлення-рішення за №0040603/0706, яким контролюючий орган збільшив суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ на загальну суму 369 045, 00 грн. (в т.ч.: за податковими зобов`язанням на 295 236, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73 809, 00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення за №0040604/0706, яким контролюючий орган застосовував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем ПДВ на загальну суму 26 146, 00 грн.

ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» оскаржило вищезазначені рішення в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної податкової служби України скарги за №06-08-02 від 08.06.2021 р.

Рішенням Державної податкової служби України №14690/6/99-00-06-01-01-06 від 30.08.2021 р. скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2021 р. №0040604/0706, а податкові повідомлення-рішення від 26.05.2021 р. за №0040601/0706 та за №0040603/0706 залишено без змін.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» звернулося з цим позовом до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу. Проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час касаційного перегляду справи №820/4033/16 зроблено висновок, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть, належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

В той же час на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 р. у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стосовно виявленого ГУ ДПС у м.Києві порушення ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» вимог п. 44.1. п. 44.2 ст. 44. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 ПК України, п. 10.11. ПСБО 16 «Витрати», п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток у сумі 363 277 грн. (в т. ч.: за 2018 рік у сумі 26 215 грн.; за 2019 рік у сумі 185 298 грн.; за три квартали 2020 року у сумі 54 198 грн.; за 2020 рік у сумі 151 764 грн.) слід зазначити таке.

На сторінках 8, 15, 17-18, 20 Акту перевірки ГУ ДПС у м.Києві зазначено, що проведеною перевіркою відображених показників у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Фінансового звіту за період з 04.05.2018 р. по 31.12.2020 р. у сумі 63 196 200 грн. на підставі таких документів: договорів, кошторисної документації, накладних, банківських документів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 231, 903, 91, 20, 23, 63, 79 встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) показників Фінансового звіту у сумі 1 476 174 грн., у тому числі за: 2018 рік на суму 663 841 грн; за 2019 рік на суму 812 333 грн.

Проведеною перевіркою відображеного у рядку 2180 «Інші операційні витрати» показників Фінансового звіту за період з 04.05.2018 р. по 31.12.2020 р. у сумі 5 985 700 грн. на підставі таких документів: договорів, банківських документів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 13, 31, 91, 92, 37, 66, 63, 79, 64, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2180 «Інші операційні витрати» показників Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва у сумі 542 034 грн., у тому числі за: 2020 рік у сумі 542 034 грн.

Позиція податкового органу обґрунтована тим, що резерв відпусток є забезпеченням, яке створюється на рік станом на 01.01 поточного року. Резерв на дату балансу коригується та його надлишок сторнується. Суми резерву відображаються у складі витрат в розмірі фактично використаних (оплачених) відпусток.

Таким чином, на думку перевіряючих, підприємство на дату балансу, якщо ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов`язань немає, повинно було привести у відповідність розмір створених забезпечень.

Натомість, ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» 31.12.2020 р. збільшено витратну частину підприємства, в частині нарахованої суми резерву, що в кінцевому підсумку вплинуло на зменшення суми фінансового результату до оподаткування.

Внаслідок вищенаведеного підприємством завищено показник рядка 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати за звітний період 2020 року на суму 294 626 грн., що в свою чергу вплинуло на заниження показника рядка 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» за звітний період 2020 року на суму 294 626 грн.

З огляду на викладене, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого підприємством занижено фінансовий результат до оподаткування за 2020 р. на 169 188,00 грн. (в т.ч. за 2020 рік на суму 169 188, 00 грн.).

Натомість, позивач наполягає на правомірності створення ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» забезпечення майбутніх витрат на виплату відпусток в сумі 294 625, 70 грн.

У бухгалтерському обліку створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат передбачено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції 11.02.2000 р. за №85/4306) (далі - НП(С)БО 11) (в редакції, яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 4 НП(С)БО 11, забезпечення - це зобов`язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Пунктом 13 НП(С)БО 11 визначено, що забезпечення створюються при виникненні внаслідок минулих подій зобов`язань, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Відповідно до п. 12 НП(С)БО 11, забезпечення створюється для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов`язань; реструктуризацію, виконання зобов`язань при припиненні діяльності; виконання зобов`язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»).

Згідно із п.6 Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №601 від 28.10.2003 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2003 р. за №1025/8346) (далі - НП(С)БО 26), нарахована сума виплати працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, визнається поточним зобов`язанням.

Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнають зобов`язанням через створення забезпечення у звітному періоді (абз. 1 п. 7 НП(С)БО 26).

Позивач зазначив, що право на отримання відпусток у працівників підприємства виникло у звітному періоді, тобто у 2020 році (невикористані відпустки за відпрацьований час 2020 року), та, як наслідок, зобов`язання на створення забезпечення також виникли у 2020 році, у зв`язку з чим ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» було сформовано резерв відпусток станом на 31.12.2020 р., а не станом на 01.01.2021 р.

При цьому, позивач наголосив, що ймовірність вибуття активів (виплата відпустки) у працівників виникає у 2021 році. Оплата відпусток відноситься до виплат, що підлягають накопиченню. Відтак нарахована сума відпускних визнається поточним зобов`язанням, а виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов`язанням через створення забезпечення в звітному періоді.

Згідно з пунктом 16 НП(С)БО 11, підприємство має використовувати забезпечення тільки для відшкодування тих витрат, для покриття яких вони були створені.

Як зазначено в п. 17 НП(С)БО 11, залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов`язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Отже, обов`язковою умовою для сторнування суми забезпечення є обставини, що свідчать про відсутність ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов`язань.

Натомість, акт перевірки інформації про існування таких обставин не містить.

У підпункті 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняття «великий платник податків», згідно з яким (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) це юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, крім митних платежів, за такий самий період перевищує еквівалент 1,5 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період.

Нормами Податкового кодексу України не визначені поняття суб`єкта мікро, малого та середнього підприємництва, а тому згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у Податковому кодексі України та не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, для цілей визначення критеріїв для підприємств щодо їх належності до мікропідприємств, малих, середніх або великих застосовуються положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в пункті 2 статті 2 якого визначено, зокрема, що мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складення річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - до 350 тисяч євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро; середня кількість працівників - до 10 осіб.

В ході розгляду справи позивач повідомив суд, що на момент виникнення спірних правовідносин (протягом 2018-2020 років) ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» відносилось до суб`єктів малого підприємництва, що відповідає критеріям мікропідприємництва. Відповідачем дану обставину не спростовано.

Згідно з п.п. 2 п. 2, п. 7 розділу І Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000 р. (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, мікропідприємства - юридичні особи, які визнані такими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які можуть не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов`язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення.

Отже, з урахуванням вимог зазначеного Національного положення позивач не повинен був створювати резерв відпусток, на надання якого наполягав відповідач у відзивах на позовну заяву.

Перегляд залишку забезпечення здійснюється відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 р. за №1365/26142) (далі - Положення).

Пунктом 7 Положення встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному п. 6 розділу І цього Положення, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені п. 10 цього розділу.

Згідно із п.п. 8 - 8.2 розділу ІІІ «Порядок інвентаризації активів та зобов`язань» Положення, інвентаризація витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень та резервів.

При інвентаризації забезпечень перевіряються їх правильність і обґрунтованість, створюваних на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов`язань; реструктуризацію, виконання зобов`язань при припиненні діяльності; виконання зобов`язань щодо обтяжливих контрактів та інші цілі, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародними стандартами та іншими актами законодавства.

Залишок забезпечення на виплату відпусток, у тому числі відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденній оплаті праці працівників. Середньоденна оплата праці визначається відповідно до законодавства.

Як стверджує позивач, відповідно до наказу директора ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» «Про проведення інвентаризації забезпечення майбутніх витрат і платежів» за №41А від 31.12.2020 р. на підприємстві проведено інвентаризацію забезпечення майбутніх витрат і платежів (забезпечення виплат відпусток) станом на 31.12.2020 р., за підсумками якої позивачем встановлено, що станом на 31.12.2020 р. у працівників ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» були наявні невикористані відпустки, у зв`язку з чим позивачу необхідно створити забезпечення на виплату відпусток у звітному періоді (п.7 НП(С)БО 26). Для цього проведено розрахунок суми невикористаних відпусток (в т.ч. ЄСВ) по працівниках із зазначенням кількості днів невикористаної відпустки та середньоденної оплати праці.

Відповідно до Інструкції «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій» затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 30.11.1999 р. на рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів).

За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом - їх використання.

На субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" ведеться облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов`язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, в результаті проведеної інвентаризації встановлено, що загальна сума забезпечення на виплату відпусток по підприємству станом на 31.12.2020 р. складала 294 625,70 грн. та в бухгалтерському обліку нарахування резерву відпусток була відображена наступними проведеннями: на суму 169188,20 грн.:

Дт92 Кт471 - створено резерв відпусток адміністративного персоналу;

Дт791 Кт 92 - зменшено фінансовий результат до оподаткування.

Вищевказана сума збільшила показники рядка 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати за 2020 рік на суму 125437,50 грн.

Дт91 Кт471 - створено резерв відпусток загальновиробничого персоналу;

Дт903 Кт91 - збільшено собівартість реалізованих робіт (послуг);

Дт791 Кт 903 - зменшено фінансовий результат до оподаткування.

Також ця сума збільшила показники рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2020 рік.

Таким чином, сума сформованих витрат на створення забезпечення на виплату відпусток в розмірі 294 625, 70 грн. (169 188, 20 грн. + 125 437,50 грн) зменшила фінансовий результат підприємства до оподаткування.

Слід зауважити, що в акті перевірки відсутня інформація про дослідження сформованих ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» при нарахуванні резерву відпусток сум в розрізі бухгалтерські проведень (Дт91 Кт 471, Дт 92 Кт 471).

Фактично висновок контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства при формуванні резерву відпусток засновано на підставі оборотно-сальдової відомості за 2020 рік, проте відповідачем не взято до уваги матеріали проведеної інвентаризації забезпечення майбутніх витрат і платежів станом на 31.12.2020 р.

Щодо відображення ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» в оборотно-сальдовій відомості (загальній) за 2020 рік сформованого результату операційної діяльності в сумі 575088,39 грн (Кт 441), позивач пояснив, що така інформація є неточною, оскільки станом на 31.12.2020 р. кредитове сальдо по рахунку 441 становило 623 025, 67 грн., а станом на 01.01.2020 р. кредитове сальдо по рахунку 441 дорівнювало 217 144, 98 грн., в той час як результат операційної діяльності підприємства становив 405 880, 69 грн. (623025,67 - 217144,98), що не суперечить задекларованим даним Звіту про фінансові результати за 2020 рік (рядок 2350) відображено в сумі 406.0 тис.грн.

При цьому, як зауважив позивач, дані оборотно-сальдової відомості по рах.44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» на початок та кінець 2020 року відображені в рядку 1420 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» розділу 1 Балансу на 31.12.2020 р. та не вплинули на заниження показника рядка 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» розділу 2 «Звіту про фінансові результати за 2020 рік». Наведені доводи відповідачем не спростовано.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

При цьому, підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Суд зауважує, що наведеною нормою ПК України прямо передбачено, що фінансовий результат до оподаткування не збільшується на суму забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в рамках даного спору підстав для коригування показників фінансової звітності у позивача не було.

Стосовно порушення ТОВ «ГРАНДБУД ЛІДЕР» вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998. п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 ПК України у вигляді завищення витрат за 2020 рік на суму 78 220, 00 грн. слід зазначити таке.

В Акті перевірки (стор. 23) ГУ ДПС у м.Києві зазначено, що ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» не підтвердило здійснення господарської операції щодо отримання інформаційно-консультативних послуг по договору №ДГ-01/10-2020 від 09.10.2020 р., посилаючись на відсутність первинних документів.

Також контролюючий орган зазначив, що задекларовані показники господарської діяльності належним чином не підтверджено та не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а саме оприбуткування послуг та відображення їх на бухгалтерському рахунку 92 «Адміністративні витрати», та як наслідок включено до складу інших витрат.

З матеріалів та фактичних обставин справи слідує, що 09.10.2020 р. ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» було укладено із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) договір про надання інформаційно- консультативних послуг за №01/10-2020, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язувалася надати позивачу інформаційно-консультативну послугу «дослідження вимог щодо здійснення господарської діяльності, встановлених з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2», а ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» зобов`язувалося прийняти та оплатити цю послугу на умовах даного Договору.

Факт надання відповідної послуги підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №30 від 30.10.2020 р. на загальну суму 78 220,0 грн. та Звітом до Договору за №01/10-2020 від 09.10.2020 р. на тему: «Дослідження вимог щодо здійснення господарської діяльності, встановлених з метою запобігання поширення на території України респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

На підставі рахунку-фактури №11 від 09.10.2020 р. підприємством сплачено вказану суму на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 .

Дана фінансово-господарська операція відображена позивачем у бухгалтерському обліку відображено кореспонденцією рахунків у 2020 році: Дт 92 Кт 631 на суму 78220,0 грн.

Суд погоджується із доводами позивача, що оцінка доцільності економічних рішень ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР», як платника податків, в процесі здійснення господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу.

Приписами статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загалом зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору тощо, що відповідають нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст цих принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішніми або об`єктивними, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями у цивільному праві.

Цивільне законодавство не містить визначення згаданих принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ`єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 р. по справі №761/41709/17.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції або отримати дохід у майбутніх періодах.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наведене вище дозволяє дійти висновку, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка зазначена виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Послуги з консультування, інформаційні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Для формування витрат за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб`єкту господарювання є доведення безпосереднього зв`язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Підтвердженням зв`язку витрат, зокрема, на послуги з консультування, інформаційні послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути докази необхідності залучення фахівців, пов`язаність з господарською діяльністю, можливість використання в господарській діяльність. На підтвердження фактичного отримання послуги з консультування, інформаційні послуги можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення консультування, наданні інформаційних послуг, у якому мають бути викладені результати таких послуг і надані рекомендації замовнику. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання послуг і даним звіту про надані послуги. Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.

Проаналізувавши всі наявні у матеріалах справи та надані до контролюючого органу первинні документи по взаємовідносинам позивача із ФОП ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Крім того, розділ акта приймання-передачі послуг, в якому викладено суть господарської операції, за змістом відповідає даним договору на надання консультативних послуг.

Також, в акті наданих послуг визначено конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат, що в свою чергу відповідає аналогічній позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 р. у справі №813/2781/17.

Суд враховує, що акт перевірки не містить жодних фактів невідповідності між показниками податкового обліку підприємства та первинними документами, дослідженими під час перевірки.

Що стосується документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання послуг з консультування, обґрунтування їх вартості, та підтвердження використання отриманих послуг у безпосередній господарській діяльності, то суд зауважує таке.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Податкове законодавство не використовує поняття економічної доцільності та не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності; обґрунтованість витрат, що зменшують для цілей оподаткування отримані доходи, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності або отриманого результату. В силу принципу свободи економічної діяльності платник здійснює її на власний ризик та вправі самостійно оцінювати ефективність та доцільність понесених витрат.

В свою чергу пункт 14.1.231 статті 14 ПКУ України містить нормативне визначення економічного ефекту, а саме те, що економічний ефект повинен передбачати приріст (збереження) активів платника податків та/або їхньої вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Послуги з консультування, які отримано позивачем від ФОП, пов`язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки послуги з консультування фактично були направлені на розроблення стратегії діяльності підприємства в умовах пандемії, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивачем дотримано всі необхідні умови задля формування даних податкового обліку.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсними обставинам справи.

Стосовно доводів контролюючого органу про порушення ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» вимог п. 44.1. п. 44.2 ст. 44. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 ПК України в контексті фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ниюна» у 2018 -2019 рр. слід зазначити таке.

За договором поставки №1 від 04.05.2018 р., ТОВ «НИЮНА» зобов`язувалося передати у власність ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» товар (бітумну емульсія), а позивач зобов`язувався прийняти та оплатити її на умовах даного Договору.

На виконання цього договору ТОВ «Ниюна» у з 16.07.2018 р. по 04.07.2019 р. здійснило постачання ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» товару (бітумна емульсія ЕКШ-60 та ЕКШМ-60), що підтверджується наступними документами:

- договір поставки № 1 від 04.05.2018 року (та додатковою угодою від 28.12.2018р.),

- видаткові накладні за 2018 рік: від 16.07.2018 №75, від 17.07.2018 №76, від 19.07.2018 №77, від 23.07.2018 №78, від 24.07.2018 №79, від 25.07.2018 №80, від 27.07.2018 №81, від 31.07.2018 №82, від 01.08.2018 №83, від 02.08.2018 №84, від 10.08.2018 №92, від 13.08.2018 №93, від 15.08.2018 №94, від 20.08.2018 №96, від 27.08.2018 №97, від 01.10.2018 №128, від 09.10.2018 №129, від 16.10.2018 №130, від 01.11.2018 №147, від 02.11.2018 №148, від 05.11.2018 №149, від 06.11.2018 №150,

- видаткові накладні за 2019 рік: від 19.04.2019 №13, від 22.04.2019 №14, від 26.04.2019 №15, від 06.05.2019 №24, від 08.05.2019р. №25, від 31.05.2019 №28, від 21.06.2019 №30, від 02.07.2019 №31, від 04.07.2019 №37,

- товарно-транспортні накладні від 26.09.2018 р., 01.10.2018 р., 09.10.2018 р., 16.10.2018 р., 22.04.2019 р., 26.04.2019 р„ 31.05.2019 р„ 02.07.2019 р„ 04.07.2019 р.,

- акти надання послуг, складених між ТОВ "Гранбуд Лідер" та ТОВ "ЮСТАР-БУД": №30 від 26.09.2018р., №34 від 01.10.2018р., №35 від 09.10.2018р., №36 від 16.10.2018р.,

- акти надання послуг, складених між ТОВ "Гранбуд Лідер" та ФОП ОСОБА_2 : №02-04 від 22.04.2019р., №03-04 від 26.04.2019р„ №05-05 від 31.05.2019р., №01-07 від 02.07.2019р„ №02-07 від 04.07.2019р.;

- рапорти-наряди про роботу будівельної машини (механізму) за 2018-2019рр. - на 12-х арк.;

- паспорта на емульсію бітумну дорожню за 2018р. - на 11-ти арк.;

- паспорта на емульсію бітумну дорожню за 2019р. - на 5-ти арк.;

- загальні журнали робіт за 2018-й рік, які містять відомості про виконання робіт (короткий опис і умови виконання робіт) - на 28-ти арк;

- загальні журнали робіт за 2019-й рік, які містять відомості про виконання робіт (короткий опис і умови виконання робіт) - на 39-ти арк;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за серпень 2018 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 78,92500 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за серпень 2018 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 283,96900 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2018 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 328,26600 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2018 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 37,55400 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2018 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 115,41000 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за жовтень 2018 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 1638,17400 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за травень 2019 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 160,92000 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за травень 2019 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 324,59400 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за травень 2019 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 155,97000 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за травень 2019 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 858,64800 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за травень 2019 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 405,84000 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма КБ-2В) та Підсумковою відомістю ресурсів, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за травень 2019 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 1934,34000 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма КБ-2В), Підсумковою відомістю ресурсів та 2-ма Розрахунками усередненої вартості бітумної емульсії ЕКШМ-60, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за травень 2019 року (відповідно до якої ТОВ "Гранбуд Лідер" виконані будівельні роботи на суму 216,08400 тис. грн. з ПДВ), Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма КБ-2В), Підсумковою відомістю ресурсів та 2-ма Розрахунками усередненої вартості бітумної емульсії ЕКШМ-60, що містять відомості про виконання робіт та використання матеріалів.

Так, до перевірки серед іншого були надані видаткові накладні, що були виписані відповідно до вказано Договору про поставку на загальну суму 1 771 408 грн. (у т.ч. ПДВ - 295 234 грн.) та банківські документи про перерахування грошових коштів за вказану продукцію (товар) з боку ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» на поточний рахунок ТОВ «Ниюна».

Згідно до даних рах. 631 між вказаними контрагентами станом 31.12.2020 р. відсутня дебіторська та кредиторська заборгованість.

В обґрунтування власної позиції контролюючий орган посилався на:

- інформаційну базу даних ДПС, відповідно до якої у ТОВ «Ниюна» немає зареєстрованих транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності (користування), обєктів нерухомості, основних засобів; з січня 2020 р. не звітує, 26.01.2021 р. анульоване свідоцтво ПДВ;

- зміст ухвали Ленінського районного суду м. Кіровоград від 09.09.2019 р. у кримінальній справі №405/6551/19, в якій зазначено, що «ТОВ «Ниюна» на сьогоднішній день має ознаки фіктивності та належить до низки підприємств, що входять до конвертаційного центру». Також, відповідно до інформації, отриманої від Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА, управління Держпраці у Кіровоградській області та Управління ДСНС у Кіровоградській області, встановлено, що у ТОВ «Ниюна» відсутні дозвільні документи, передбачені законодавством України, які є обов`язковими при проведені робіт з виробництва бітумної емульсії»;

- Єдиний реєстр податкових накладних, згідно з яким ТОВ «Ниюна» купувала дорожній бітум марки 70/100, а реалізовувало на адресу ТОВ «Гранбуд Лідер» бітумну емульсію ЕКШ- 60 при тому, що у ТОВ «Ниюна» відсутні виробничі потужності, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів, запасів;

- товарно-транспортні накладні, в яких не вказано модифікацію автомобіля та причепу для перевезення бітумної емульсії, а вказано, що бітумна емульсія відвантажена виробником «наливом», що обумовлює необхідність наявності специфічного транспортного засобу для її перевезення. А також до перевірки не надані сертифікати якості.

Щодо зазначеного вище, то суд зазначає, що ТОВ «Гранбуд Лідер» не може відповідати за порушення, допущені постачальником ТОВ «Ниюна» (в т.ч. неподання звітності з січня 2020 р.), вже після виконання договірних зобов`язань по договору поставки № 1 від 04.05.2018 р.

Щодо посилання податкового органу на зміст ухвали Ленінського районного суду м.Кіровоград від 09.09.2019 р. у кримінальній справі №405/6551/19, слід зазначити, що у даній ухвалі йшла мова про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 09.09.2019 р. у кримінальній справі.

При цьому, у наступному за процитованим в акті перевірки абзаці вказаної ухвали суду після припущень старшого слідчого про наявність у підприємств (в т.ч. контрагента позивача) ознак фіктивності було зазначено про те, що у ТОВ «Ниюна» відсутні дозвільні документи, передбачені законодавством України, які є обов`язковими при проведенні робіт по виробництву бітумної емульсії. Даний факт, на думку старшого слідчого, міг свідчити про неналежну якість будівельних матеріалів, що були виготовлені ТОВ «Ниюна» та в подальшому використані ТОВ «БК Інвест-Трейдинг» в ході проведення вищезазначених ремонтних робіт автомобільних доріг.

Матеріали справи свідчать, що придбана у ТОВ «Ниюна» бітумна емульсія була використана позивачем для надання послуг за:

1) договором субпідряду №805 від 03.07.2018 р., укладеним із Дочірнім підприємством «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»;

2) договором субпідряду №20 від 26.09.2018 р., укладеним із ТОВ «ШРБУ-48»;

3) договором підряду №42/19 від 21.03.2019 р., укладеним зі Службою автомобільних доріг у Кіровоградській області.

Як пояснив позивач, з метою проведення робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування (державного та місцевого значення), міських вулиць та доріг, а саме: ямкового ремонту асфальтобетонних покриттів струменевим методом з використанням бітумних емульсій, ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» впродовж 2018-2020 років були укладені договори оренди (з ПП «Лідер») 6-ти установок STRASSMAYR STP 1008/6000, встановлених на вантажні автомобілі марок DAF, MAN, СБМ МДКЗ-54-06 (IVECO) та SCANIA, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Відповідні перевезення здійснювались у липні 2018-го року, у серпні 2018-го року та в листопаді 2018-го року й для перевезення більш значних об`ємів бітумної емульсії ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» залучало сторонніх перевізників, а саме: ТОВ «Юстар-Буд» відповідно до договору № 11/07 від 11.07.2018 р. про надання послуг з перевезення вантажів та ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору №1 від 22.04.2019 р.

При цьому, позивач зазначив, що невеликі об`єми замовленої у ТОВ «Ниюна» бітумної емульсії (невеликі об`єми - це до 1400 л) підприємство перевозило до місця фактичного виконання робіт своїм автотранспортом - вищевказаними орендованими установками STRASSMAYR STP 1008/6000, встановленими на вантажних автомобілях.

Стосовно решти доводів податкового органу суд вважає, що такі твердження не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Ймовірна відсутність достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не може слугувати підставою для визнання господарської операції фіктивною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство не позбавлене можливості залучати виробничі та трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів. Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Дана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.01.2018 р. у справах №820/4648/13-а, №826/1398/14).

Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 року у справі №1570/4299/12, від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15, від 13.11.2018 року у справі №805/528/17-а, 19.11.2019 року у справі № 826/16304/17, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі № 140/1845/19).

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимогзаконущодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 7 липня 2022 року по справі №160/3364/19.

Щодо використання відповідачем податкової інформації, суд звертає увагу на те, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 р. у справі №824/942/13, від 14.03.2018 р. у справі №803/1198/16 від 22.05.2024 р. у справі № 160/19771/23.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст укладеної між позивачем та його контрагентом угоди із не відповідав дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, виконання робіт вказаними вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно контрагентів позивача.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

У постанові від 27.03.2018 р. у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо справжнього стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи або послуги), не дивлячись на те, що контрагенти, можливо, і мають намір порушити податкове законодавство.

В свою чергу контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для перевезення бітумної емульсії та про відсутність дійсного руху активів у процесі виконання операцій між ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» та ТОВ «Ниюна» були спростовані позивачем в ході розгляду даної справи.

Отже, під час офіційного з`ясування обставин по справі судом встановлено, що господарські операції позивача підтверджені належними та допустимими доказами первинними документами, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

В 1976 році у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення, а не обмежується лише кваліфікацією «криміналу» згідно з національним законодавством.

ЄСПЛ встановив свої критерії для визначення поняття «кримінальне обвинувачення», а саме:

- критерій національного права. Тобто, чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами відповідної держави. Цей критерій є «не більше ніж відправною точкою», а отримані таким чином відомості мають лише формальну цінність;

- критерій кола адресатів. Якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне;

- критерій мети та тяжкості наслідків. У випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину.

Такі критерії отримали назву «Критерії Енгеля» і наразі широко застосовуються в практиці ЄСПЛ. Фактично, з огляду на «Критерії Енгеля» значна частина податкових нарахувань та штрафів в Україні кваліфікується як кримінальне обвинувачення проти платника.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 р. «Справа «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні.

Отже, у справі «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме критерій правових наслідків для адресата.

Таким чином Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції, тому на юридичних осіб розповсюджуються гарантії кримінального аспекту статті 6 Конвенції, а саме презумпція невинуватості та належності доказів.

В сукупності зі встановленими обставинами та позицією ЄСПЛ щодо належності доказів, суд доходить висновку, що податковим органом не надано належних доказів вчинення податкового порушення, а висновки акту перевірки, зокрема, в частині нереальності господарських операцій позивача із ТОВ «Ниюна» ґрунтуються на припущеннях.

Одночасно із цим, податковим органом не вжито заходів щодо здійснення контрольно-перевірочних заходів щодо даного контрагента позивача, результати яких могли б підтвердити або спростувати висновки податкового органу.

Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про доцільність визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень ГУ ДПС у м.Києві від 26.05.2021 р. за №0040601/0706 та за №0040603/0706.

Стосовно порушення ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» вимог п. 50.2 ст. 50, п.п. 129.1.3, п.п. 129.3.1 п. 129.1 ст. ст. 129, п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, на яке відповідач посилається в акті перевірки та у відзивах на позовну заяву, суд зауважує, що в рішенні №14690/6/99-00-06-01-01-06 від 30.08.2021 р. Державна податкова служба України дійшла висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу у цій частині та скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві №0040604/0706 від 26.05.2021 р.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» належним чином доведено обставини та яких ґрунтуються його позовні вимоги.

В свою чергу відповідачем доводи позивача не спростовані, правомірність податкових повідомлень-рішень від 26.05.2021 р. за №0040601/0706 та за №0040603/0706 - не доведена.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 42109243, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 305, м.Київ, 01133) до Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 44116011; вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві за №0040601/0706 від 26.05.2021 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві за №0040603/0706 від 26.05.2021 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНБУД ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 42109243) судовий збір в розмірі 11 778 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса