Постанова від 30.07.2025 по справі 320/34769/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року

м. Київ

справа № 320/34769/24

адміністративне провадження № К/990/19422/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Чорного М.В.,

представника відповідача Познякової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2025 року (головуючий суддя Грибан І.О., судді Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (далі - ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2024 року №320110705, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування за березень 2024 року у розмірі 35617259 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що саме ТОВ «Бренд Проперті» оплачено митні платежі, у тому числі податок на додану вартість 20%, за імпорт товару, який поставлено у межах договорів комісії. У зв`язку з цим позивач стверджує, що якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації. Тому саме у ТОВ «Бренд Проперті» виникає право на зарахування сплаченого «імпортного ПДВ» до сум податкового кредиту. Позивач вказує, що відповідачем не заперечується, що товар був фактично поставлений та використаний в його господарській діяльності, не ставиться під сумнів реальність господарських операцій з комісіонерами, жодних зауважень до наданих документів не було наведено, та наполягає, що послуги відповідно до договору комісії надані в повному обсязі, що підтверджується Актами прийому передачі товару з Комісії, Додатками до договорів комісії, звітами комісіонера, Актами надання послуг, які були також було надано до перевірки. ТОВ «Бренд Проперті» вважає, що контролюючий орган позбавлений можливості втручатися у господарські взаємовідносини позивача та комісіонера, тим паче ставити у залежність отримання бюджетного відшкодування сформованого за рахунок сплати митних платежів при імпорті товару від виконання умов договору комісії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стягнуто на користь ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області витрати зі сплати судового збору у сумі 30280 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2025 року. Витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Так, в обґрунтування скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме підпункту «ґ» пункту 198.1 та абзацу четвертого пункту 198.2 статті 198, абзацу першого пункту 201.12 статті 201, підпункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та частини першої статті 74 Митного кодексу України (далі - МК України). Зокрема Шостим апеляційним адміністративним судом не враховано висновки Верховного Суду щодо правильного застосування цих норм у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 9 квітня 2025 року у справі №320/42204/23, від 9 квітня 2025 року у справі № 320/7062/24, від 2 квітня 2024 року у справі №640/21773/22. У наведених постановах Верховний Суд зазначив, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, то такий платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що підтверджує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період.

Позивач у скарзі зазначає, що не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що станом на момент проведення перевірки, та станом на момент реєстрації результатів перевірки були відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та відповідно, згідно даних ЄРПН - відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна, щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату.

На думку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», судом апеляційної інстанції невірно застосовано сукупність норм права, а саме: неправильно здійснено тлумачення підпункту «ґ» пункту 198.1 та абзацу четвертого пункту 198.2 статті 198, абзацу першого пункту 201.12 статті 201, підпункту 206.1 статті 206 ПК України та не застосовано норми права, які з огляду на спірні правовідносини підлягали застосуванню, а саме частини першої статті 74 МК України.

Щодо підстави касаційного оскарження передбаченого пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, то позивач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах», а саме статей 1011 та 1018 Цивільного кодексу України.

Висновок суду апеляційної інстанції з яким не погоджується позивач та вважає, що він прийнятий з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 1011 та 1018 Цивільного кодексу України, де судом зазначено, що «при проведенні аналізу банківських виписок, наданих Позивачем до матеріалів справи виявлено перерахунок коштів на Комісіонерів, але в призначенні платежу не зазначено щодо оплати розмитнення та митних платежів. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави вважати зазначені перерахування коштів як оплату за розмитнення ввезеного товару».

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції здійснено неправильне тлумачення норм статей 1011 та 1018 Цивільного кодексу України та не враховано суть договору комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із статтею 1018 Цивільного кодексу України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Виходячи з Договорів Комісії та звітів комісіонерів, Комісіонерами придбано товари за рахунок комітента та здійснено розмитнення товарів та сплачено ПДВ до бюджету.

Отже, первинні документи надані до перевірки та суду свідчать, що комісіонерами у межах Договорів Комісії було здійснено розмитнення товарів та сплачено ПДВ до бюджету, сама суть договору комісії (застосування норми статті 1011 Цивільного кодексу України) полягає в тому, що такі дії Комісіонера здійснюються за рахунок Комітента (ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ»), який і є власником товару, що розмитнюється (застосування норми статті 1018 Цивільного кодексу України).

ГУ ДПС у Київській області, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент проведення перевірки та реєстрації результатів перевірки та під час судового розгляду справи у позивача були відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та відповідно, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) - відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату.

Пунктом 3.2 договорів комісії регламентовано, що Комітент перераховує грошові кошти для оплати Продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок Комісіонера, зазначений у пункті 8 цього Договору, в національній валюті України - гривні.

Згідно з пунктом 3.5 договорів комісії, за послуги, надані за цим Договором, Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду за кожну поставлену партію товару в розмірі та порядку, що визначається у Додатках до договору комісії, а також компенсує Комісіонеру всі додаткові витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням цього Договору.

У позовній заяві позивачем вказується, що згідно виписок по рахунках ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» здійснювало оплату за Договором комісії: №ES-BP-1 від 13 листопада 2023 року - 21 грудня 2023 року, 15 грудня 2023 року, 13 грудня 2023 року, 1 грудня 2023 року, 25 січня 2024 року; №BP-KR-3 від 13 січня 2023 року - 19 грудня 2023 року, 22 листопада 2023 року, 10 листопада 2023 року, 9 листопада 2023 року, 8 листопада 2023 року, 7 листопада 2023 року, 7 листопада 2023 року, 6 листопада 2023 року, 3 листопада 2023 року; №KH-BP-4 від 4 грудня 2023 року - 23 січня 2024 року, 12 січня 2024 року, 8 січня 2024 року, 5 січня 2024 року; №BP-KR-3 від 13 січня 2023 року - 10 січня 2024 року, 8 січня 2024 року.

Проте, згідно наданих позивачем банківських виписок у графі «Призначення платежу» вказано - відшкодування витрат згідно договору комісії, а отже на думку відповідача, оплата за комісійну послугу - відсутня. Отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Справа № 320/34769/24 надійшла до Верховного Суду 10 липня 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» є виготовлення одягу, взуття, речей та галантерейних виробів шляхом сортування та переробки одягу, взуття, речей та галантереї, що були у вжитку, із застосуванням праці осіб з інвалідністю.

На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 21 травня 2024 року №1433-п та направлень від 24 травня 2024 року №5145/10-36-07-05, від 27 травня 2024 року №5193/10-36-07-05, від 29 травня 2024 року №5147/10-36-07-05 посадовими особами контролюючого органу у період з 27 травня 2024 року по 31 травня 2024 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої 7 червня 2024 року складено Акт №33894/10-36-07-05/43479830 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивачем застосовано ставку оподаткування податком на додану вартість у розмірі 20% та 0% згідно пункту 193.1 статті 193 ПК України з урахуванням пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України) та пункту 8 підрозділу 2 Розділу ХХ «Прикінцеві положення». З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські організації осіб з інвалідністю мають право здійснювати необхідну господарську і підприємницьку діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи (далі - підприємства інвалідів) згідно статті 14 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що у Декларації з податку на додану вартість за березень 2024 року від 30 квітня 2024 року (реєстраційний номер 9112502665) позивачем визначено податкові зобов`язання (рядок 9) - ПДВ 15475775 грн, податковий кредит ПДВ (рядок 17) - 84446015 грн, від`ємне значення різниці між податковим зобов`язанням та податковим кредитом (рядок 19) - ПДВ 68970240 грн, підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2, рядок 20.2.1) - ПДВ 35617259 грн, сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) (Додаток Д2 до податкової декларації) - ПДВ 33352981 грн.

Згідно Додатку Д3 до податкової декларації - від`ємне значення за 2023 та 2024 роки визначено - 35617259 грн, постачальниками сплачено до бюджету, отримано послуги від нерезидента на митній території України - 35617259грн.

Контролюючим органом зазначено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є:

- застосування норми п.8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, відповідно до якого «…на період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими об`єднаннями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва».

Протягом листопада 2023 року - Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою 58943453 грн, (100% від суми задекларованого податкових зобов`язань).

Протягом грудня 2023 року - Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою 51158051 грн, (100% від суми задекларованого податкових зобов`язань).

Протягом січня 2024 року - Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою 46671821 грн, (52,2% від суми задекларованого податкових зобов`язань).

Протягом березня 2024 року - Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою 0,0 грн;

- ввезення на митну територію України товари, необоротні активи (Одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуально упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані та поставляються у мішках: вжив, взуття вживане, ступінь зносу до 25%, призначене для подальшого використання, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії в асортименті (зимове, весняно-осіннє, літнє), продезінфіковане та поставляється у мішках, Вироби з текстильних матеріалів, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії в асортименті, продезінфіковані та поставляються у мішках, Іграшки, ігри та спортивний інвентар; іграшки у вигляді тварин або інших істот, крім людей, м`яконабивні: іграшки не сортовані, що були у вжитку, сумки дамські з плечовим ремінцем та без нього, сумки без ручок, з лицьовою поверхнею з листів пластмаси, вживані, мають помітні ознаки використання, без індивідуальної упаковки (Польща, Німеччина, Велика Британія).

В охопленому перевіркою звітному періоді позивач не оформляв взаємовідносин з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло б на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

По рядку 19 порушень перевіркою не встановлено.

Основним покупцем у періоді за листопад-грудень 2023 року, січень-березень 2024 року є ТзОВ «ЄВРООДЯГ ПЛЮС» ЄДРПОУ 43665905.

Враховуючи Розпорядження КОДА №602 від 27 вересня 2021 року щодо надання пільг ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», враховуючи первинні та бухгалтерські документи, реалізація товару здійснювалось товариством також на споживачів, які не є платниками ПДВ.

Контролюючим органом перевірено первинну документацію, бухгалтерські документи (рахунки, ОСВ по рахунку 361, картки рахунків).

В Акті перевірки зазначено, що враховуючи рішення контролюючого органу від 16 березня 2023 року №9506, від 18 квітня 2023 року №13259, від 8 серпня 2023 року №25457 щодо відповідності/ невідповідності ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» критеріям ризиковості, зазначено, що товариство має ознаки ризиковості.

Також вказано основних постачальників товару у періоді, який перевірявся: ТзОВ «ДВМТ ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» (ЄДРПОУ 44639546) - транспортні послуги за маршрутом Великобританія на 100000 грн; ТзОВ «МТС МАГІСТРАЛЬ» (ЄДРПОУ 38435566) - перевезення вантажу за маршрутом Aberden (Шотландія) на 83,4 тис.грн; ТзОВ «ЕШПАДА» (ЄДРПОУ 45344415) - винагорода комісіонеру 74,7 тис.грн; ТзОВ «АЛЬВІОН ТРАНС» (ЄДРПОУ 41412127) - перевезення вантаж за маршрутом Aberden (Англія) на 47 тис.грн; ТзОВ «РІТАРІС» (ЄДРПОУ 42406122) - винагорода комісіонеру на 36,7 тис.грн; ТзОВ «КОРНІВ» (ЄДРПОУ 44836486 - винагорода комісіонеру на 30,2 тис.грн; ТзОВ «ФУНШАЛ» (ЄДРПОУ 45189761) - винагорода комісіонеру на 27,6 тис.грн; ТзОВ «БЕРЕГИНЯ КОПМАНІЇ» (ЄДРПОУ 44567388) - оренда нежитлового приміщення на 21,9 тис.грн; ТзОВ «ДЕКССТОР» (ЄДРПОУ 41449914) - промисловий обігрівач на 19,4 тис.грн; ТзОВ «ХАРЦИСК» (ЄДРПОУ 45198844) - винагорода комісіонеру на 11,4 тис.грн; ТзОВ «Едельвейс-ТВ» - папір на 10,6 тис.грн, пластиковий швидкозшивач на 0,5 тис.грн, пакувальний скотч на 0,2 тис.грн; ТзОВ «СМІЧОВ» (ЄДРПОУ 43436781) - винагорода комісіонеру - 7,8 тис.грн; ТзОВ «ЦЕНТР СПЕЦИФІКАЦІЇ КЛЮЧІВ «Україна» (ЄДРПОУ 36865753) - постачання КП «ПК «Варта» на 0,4 тис.грн, обробка даних та формування кваліфікованого сертифікату на 0,0 грн; ТзОВ «КАСТОМ ЛОДЖІСТІК СЕРВІС» - надання послуг по декларуванню товарів за МД №23UA209 на 0,1 тис.грн.

Виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту контролюючим органом пов`язано із операціями по ввезенню на митну територію товарів, необоротних активів, імпорт яких здійснювався на підставі укладених Договорів Комісії, зокрема, досліджувалися Договір Комісії №ES-ВР-1 від 13 листопада 2023 року, Додатки до нього, укладені між ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» та ТзОВ «ЕШПАДА», Договір Комісії FUN-BP-12.23 від 1 грудня 2023 року укладений позивачем з ТзОВ «ФУНШАЛ», а також №ВР-KR-3 від 13 січня 2023 року укладений позивачем із ТзОВ «КОРНІВ», Договір Комісії №КН-ВР-4 від 4 грудня 2023 року укладений із ТзОВ «ХАРЦИСК».

Крім того, контролюючим органом зазначено, що до перевірки надано в повному обсязі ВМД та звіти комісіонера до них. Ввезення товару здійснено комісіонерами, згідно актів приймання-передачі товару до договору комісії - на склад Комітента (ТОВ «БРЕНДІ ПРОПЕРТІ).

В рядку 19 декларації порушень не встановлено.

Щодо визначення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено порушення її формування за наслідками імпорту товарів на умовах Договорів Комісії та Додатків. Перевірено ВМД та звіти комісіонерів.

Виходячи з Договорів Комісії та звітів комісіонерів, зокрема розрахунки з комісіонером, який придбаває товари за рахунок емітента та здійснює розмитнення товарів та сплачує ПДВ до бюджету, визначає податкові зобов`язання за датою отримання винагороди на поточний рахунок або за датою підписання акту наданих послуг, відповідачем зазначено, що станом на момент проведення перевірки, та станом на момент реєстрації результатів перевірки відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та відповідно, згідно даних ЄРПН відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна, щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату. Згідно виписки банку ТОВ «БРЕНД ППРОПЕРТІ» за листопад та грудень 2023 року та січень, березень 2024 року відсутня оплата здійснених послуг комісії. Контролюючий орган зазначає, що за даними умовами Договори Комісії не можна вважати завершеними, у ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за Договорами Комісії до моменту повного виконання умов Договору.

Згідно висновків Акта перевірки позивачем порушено вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з урахуванням вимог пункту 200.14 статті 200 ПК України в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2024 року на загальну суму 35617259 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем 26 червня 2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення №320110705, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування за березень 2024 року у розмірі 35617259 грн.

Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 26 червня 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податкового кредиту у даній справі є митна декларація на імпортований товар. Оскільки за наданими позивачем ВМД при ввезенні на митну територію України всі митні платежі сплачено, а тому прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення про відмову в отриманні бюджетного відшкодування за березень 2024 року, є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, судом першої інстанції в обґрунтування рішення зазначено, що ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» заявлено до бюджетного відшкодування саме суми ПДВ, сплачені митним органам за імпорт поставлених товарів, а не за отримані комісійні послуги від його комісіонерів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час розгляду справи, судом встановлено, що станом на момент проведення перевірки, та станом на момент реєстрації результатів перевірки були відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та, відповідно, згідно даних ЄРПН - відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна, щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату. При цьому, згідно виписки банку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» за жовтень-грудень 2023 року та січень-квітень 2024 року відсутня оплата здійснених послуг комісії. Так, згідно виписок по рахунках вбачається, що позивач здійснював оплату за Договором комісії: №ES-BP-1 від 13 листопада 2023 року - 21 грудня 2023 року, 15 грудня 2023 року, 13 грудня 2023 року, 1 грудня 2023 року, 25 січня 2024 року; №BP-KR-3 від 13 січня 2023 року - 19 грудня 2023 року, 22 листопада 2023 року, 10 листопада 2023 року, 9 листопада 2023 року, 8 листопада 2023 року, 7 листопада 2023 року, 7 листопада 2023 року, 6 листопада 2023 року, 3 листопада 2023 року; №КН-BP-4 від 4 грудня 2023 року - 23 січня 2024 року, 12 січня 2024 року, 8 січня 2024 року, 5 січня 2024 року; №BP-KR-3 від 13 січня 2023 року - 10 січня 2024 року, 8 січня 2024 року. Проте, згідно наданих банківських виписок в графі «Призначення платежу» вказується - «Відшкодування витрат згідно договору комісії», а отже оплата за комісійні послугу - відсутня.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Колегія суддів касаційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та, як наслідок, надано помилкову оцінку обставинам справи, у результаті чого скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із пунктом 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

За приписами підпункту «ґ» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом першим пункту 201.12 статті 201 ПК України передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Отже, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, судом першої інстанції встановлено, що митні декларації, які містяться у матеріалах справи були надані позивачем до перевірки. У свою чергу, контролюючим органом жодних зауважень щодо їх форми та зазначених у них відомостей в Акті перевірки не наведено.

Відсутні також були у відповідача і зауваження до здійснених позивачем митних платежів. Податковим органом перевірялися платіжні документи та щодо їх оформлення чи фінансових показників зауважень в Акті перевірки не зазначено.

При цьому, судом першої інстанції досліджено правовідносини позивача із ТОВ «ЕШПАДА», з яким укладено Договір комісії № ES-BP-1 від 13 листопада 2023 року, із ТОВ «ФУНШАЛ», з яким укладено Договір комісії № FUN-BP-12.23 від 1 грудня 2023 року, із ТОВ «СМІЧОВ», з яким укладено Договір комісії № МІ-ВР-4 від 1 грудня 2023 року, із ТОВ «КОРНІВ», з яким укладено Договір комісії № BP-KR-3 від 13 січня 2023 року, із ТОВ «ХАРЦИСК», з яким укладено Договір комісії № КН-ВР-4 від 4 грудня 2023 року. Згідно умов пункту 1.1 вказаних договорів комісії, комісіонери зобов`язуються за дорученням комітента ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлені договорами винагороди вчиняти такі дії: придбавати у нерезидентів України вживаний одяг, взуття, речі. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до договорів комісії, які є їх невід`ємними частинами; укладати імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з нерезидентами України; зберігати та транспортувати товар відповідно до базису поставки за контрактом; укладати необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за необхідності можуть виконувати всі необхідні митні платежі.

Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера.

Судом першої інстанції встановлено, що до звітів комісіонера у контролюючого органу зауважень не було як під час перевірки так і під час розгляду справи судом. Відповідачем досліджено Договори, Додатки до договорів, звіти комісіонера, ВМД.

Придбаний позивачем товар у подальшому був реалізований іншим суб`єктам господарювання, що підтверджується численними договорами та видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач вказаного не заперечує.

Отже, судом першої інстанції з`ясовано, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.

За приписами пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною першою статті 74 МК України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів касаційної інстанція дійшла висновку, що у цій справі первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2024 року у справі №640/21773/22, від 2 квітня 2024 року у справі №320/16177/23, від 3 жовтня 2023 року у справі №640/16289/22, від 9 квітня 2025 року у справі №320/42204/23, від 8 травня 2025 року у справі 320/10726/24.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Бренд Проперті» для підтвердження задекларованих ним показників податкового кредиту, сформованого виключно за рахунок операцій з ввезення на територію України товарів, та від`ємного значення податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування у податковій звітності за звітний період березень 2024 року, надало до перевірки контролюючому необхідні документи, - митні декларації, які містять відомості про розміри сплаченого податку на додану вартість у складі митних платежів.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши обставини справи, дійшов висновку про правомірне визначення позивачем у Декларації з податку на додану вартість, яка була предметом перевірки, суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2024 року 35617259 грн, у свою чергу контролюючим органом не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про відмову позивачу в отриманні бюджетного відшкодування.

Враховуючи вище викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2024 року №320110705, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування за березень 2024 року у розмірі 35617259 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Переглянувши судове рішення суду, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2025 року скасувати, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Постанову у повному обсязі складено 30 липня 2025 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

О.О.Шишов