Постанова від 09.07.2025 по справі 910/17999/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/17999/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.03.2021

у справі №910/17999/20 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національний банк України

Публічне акціонерне товариство "Іллічівський олійножировий комбінат"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ"

Публічне акціонерне товариство "Одеський олійножировий комбінат"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай"

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення № 643 від 22.03.2019 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Дельта Банк".

В якості позитивно-правового припису імперативного характеру, що порушує оскаржене рішення відповідача, позивачем наведено частину другу статті 17 Закону України "Про заставу".

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про заставу", заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказував, що він не надавав письмову згоду відповідачу на відчуження з публічних торгів прав за чотирма кредитними договорами, рішення відповідача про погодження умов продажу прав вимог за 22 кредитними договорами є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Короткий зміст заперечень проти позову та пояснень

Відповідач проти задоволення позову заперечував повністю, у зв`язку з тим, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів внаслідок прийняття рішення № 643 від 22.03.2019 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Дельта Банк".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний банк України, у письмових поясненнях наголошував, що Національний банк України, як заставодавець частини активів, що ввійшли до складу лоту №debtX_8878, надав відповідне погодження на їх відчуження, при цьому Фонд звертався за таким погодженням щоразу, як активи виставлялись в різних лотах, тобто мали різні умови реалізації, і Національний банк України щоразу надавав нове погодження. Водночас, як зазначено у позові, Фонд не отримав погодження від іншого заставодержателя частини активів - АТ «Укрексімбанк».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай", у письмових поясненнях наголошував, що безпідставними є посилання позивача на обовотримання Фондом згоди АТ «Укрексімбанк» на реалізацію активів АТ «Дельта Банк» , що перебували в заставі та увійшли в лот №debtX_8878.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/17999/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем при прийнятті оскарженого рішення №643 від 22.03.2019 приписів законодавства імперативного характеру та факту перевищення наданих йому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноважень при прийнятті цього рішення, а тому обумовлені законом підстави для визнання рішення відповідача №643 від 22.03.2019 протиправним та його скасування - відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/17999/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- наведені у рішенні висновки сулу першої інстанції стосовно відсутності підстав для врахування Фондом вимог норм ч.2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та ч.2 ст. 586 Цивільного кодексу України та умов договору застави під час прийняття рішення щодо затвердження умов продажу активів АТ "Дельта Банк" переданих в заставу, позбавлені правового підґрунтя;

- судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не заперечується факт ненадання АТ "Укрексімбанк" згоди на відчуження майна, що є предметом договору застави на умовах, визначених у рішенні №643 та не надано доказів протилежного.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

11.05.2021 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, узагальнено посилаючись на наступне:

- викладені позивачем доводи щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є виключно наслідком незгоди з самим рішенням суди та самостійного тлумачення норм матеріального права;

- посилання на відсутність письмової згоди AT «Укрексімбанк», як заставодержателя, на відчуження придбаних ТОВ «ФК «Скай» активів - є помилковим, оскільки застосовний Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним, визначає виключні права заставних кредиторів банків, що ліквідується, та механізм їх реалізації, в той час як за цим же законом будь-які обмеження управління активами припиняються;

- відповідачем за відсутності реального порушення його прав позивачем, обрано неефективний спосіб судового захисту, який неспроможний поновити його право чи інтерес.

11.05.2021 через відділ документального забезпечення суду від Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов з огляду на наступне:

- рішення № 643 від 22.03.2019 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Дельта Банк" не відповідає та порушує вимоги абз. 9 п. 3 розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24.03.2016), ст. ст. 17,50 Закону України «Про заставу», ст. 586 Цивільного кодексу України, та положенням Договору про заставу майнових прав від 31.10.2012 № 21912Z4, укладеним між АТ «Укрексімбанк» та АТ «Дельтабанк»;

- листом № 176-00/1507 від 21.03.2018 АТ «Укрексімбанк» не надавало згоди на відчуження заставного майна на умовах, визначених у рішенні № 643.

Узагальнені доводи поданих учасниками справи пояснень та заперечень

17.05.2021 позивачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подані додаткові письмові пояснення на відзив ТОВ «ФК «Скай», в яких скаржник наголошує, що наразі не передбачена можливість реалізації предмета застави АТ «Укрексімбанк» в рамках ліквідаційної процедури АТ «Дельта Банк» без його згоди (як заставодержателя) на таке відчуження, яка, відповідно, надається на реалізацію майна на певних умовах. Обраний AT «Укрексімбанк» спосіб захисту його прав та інтересів не суперечить закону та узгоджується з приписами ст. 16 Цивільного кодексу України.

16.04.2025 через систему «Електронний суд» від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові письмові пояснення, в яких наголошувалось на необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 колегією суддів у складі головуючого судді: ОСОБА_1., суддів: Сітайло Л.Г., Андрієнко В.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, справу №910/17999/20 призначено на 19.05.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1., суддів Сітайло Л.Г., Андрієнка В.В. відкладено розгляд справи на 23.06.2021.

У зв`язку з перебуванням суддів Сітайло Л.Г., Андрієнка В.В. у відпустках з 18.06.2021 по 25.06.2021, розгляд справи № 910/17999/20, яка призначена на 23.06.2021- не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1., суддів Сітайло Л.Г., Андрієнка В.В. призначено справу №910/17999/20 на 08.07.2021.

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи наявне клопотання, подане 22.06.2021 Національним банком України (третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача), про зупинення провадження, в якому третя особа 1 просить зупинити провадження у справі №910/17999/20 до винесенням Верховним Судом рішення у справі №910/6939/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 зупинено апеляційне провадження у справі №910/17999/20 до винесення Верховним Судом судового рішення у справі №910/6939/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебтекс Україна", Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання договору укладеним, визнання протиправними та скасування рішення. Зобов`язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, у зв`язку з рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17999/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 прийнято справу №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд заяви у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024, справу №910/17999/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: ОСОБА_2, Тарасенко К.В

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 прийнято справу №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., ОСОБА_2, яка визначена згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що в резолютивній частині ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 допущено описку в частині вірного зазначення прізвища та ініціалів судді - учасника колегії, яким прийнято даною ухвалу справу до провадження, і вказана описка підлягає виправленню в порядку статті 243 Господарського процесуального кодексу України, шляхом вірного зазначення пункту 1 вказаної ухвали у наступній редакції: «Прийняти справу № 910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., ОСОБА_2».

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про звільнення у відставку судді ОСОБА_2., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд заяви у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025, справу №910/20454/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 прийнято справу №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р. Тарасенко К.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 поновлено провадження у справі №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, призначено до розгляду в судовому засіданні 03.04.2025 справу №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 розгляд справи №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, відкладено на 17.04.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні з 14.04.2025 по 17.04.2025 включно, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішення питання щодо розгляду апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.04.2025, справу №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Буравльов С.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 справу №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Буравльов С.І., Скрипка І.М., призначено розгляд справи №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, у судовому засіданні на 05.05.2025.

У зв?язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. у відпустці з 05.05.2025 по 18.05.2025 включно та Скрипки І.М. з 05.05.2025 по 18.05.2025 включно, які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішення питання щодо розгляду апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.05.2025, справу №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 справу №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., призначено розгляд справи №910/17999/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, у судовому засіданні на 21.05.2025.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді - Станіка С.Р. у відпусті у період часу з 12.05.2025 по 23.05.2025, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд справи призначено на 09.07.2025.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 09.07.2025 з`явився Шутов О.О. - представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідача) та АТ «Дельта Банк» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача), та Гузієнко Я.М. - представник Національного банку України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача).

Скаржник - Акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" в судове засідання 09.07.2025 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Також, від скаржника 01.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Інші учасники справи в судове засідання 09.07.2025 своїх представників також не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи (окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" та НБУ) не надходили, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідача) та АТ «Дельта Банк» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) в судовому засіданні 09.07.2025 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Представник Національного банку України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача) в судовому засіданні 09.07.2025 підтримав доводи апеляційної скарги позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Позивачем 31.10.2012 укладено з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" договір застави №21912Z4.

Пунктом 1.1 цього договору визначено, що заставою забезпечуються всі вимоги позивача, які випливають з кредитного договору №21911D2 від 04.11.2011, за яким позивачем надано Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у платне строкове користування 1 347 771 045,80 грн.

За умовою пункту 1.2 договору №21912Z4 від 31.10.2012 заставодавцем (позичальником за кредитним договором №21911D2 від 04.11.2011) передано в забезпечення власних зобов`язань:

- право вимоги до ТОВ "Іллічівський зерновий порт" повернення 350 000 000,00 грн. за кредитним договором №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 (пункт 1.2.1 договору застави №21912Z4);

-право вимоги до ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" повернення 100 000 000,00 грн. за кредитним договором №НКЛ-2010632 від 27.06.2012 (пункт 1.2.2 договору застави №21912Z4);

- право вимоги до ПАТ "Одеський олійножировий комбінат" повернення 606 591 000,00 грн. за кредитним договором №НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012 (пункт 1.2.3 договору застави №21912Z4);

- право вимоги до ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" повернення 394 366 000,00 грн. за кредитним договором №НКЛ-2005814/3 від 27.07.2012 (пункт 1.2.4 договору застави №21912Z4).

Загалом, позивачу передано за договором застави №21912Z4 від 31.10.2012 право вимоги 1 450 957 000,00 грн., яке мало Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" по відношенню до чотирьох юридичних осіб.

Постановою Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 віднесено Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02.03.2015 з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк".

Постановою Правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних №181 від 02.10.2015 започатковано процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делеговано повноваження ліквідатора банку.

За результатами розгляду спору у межах справи №910/6939/20 місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступні обставини.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних №3105 від 19.11.2018 погоджено пропозиції АТ "Дельта Банк" щодо реалізації активів. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №3245 від 05.12.2018 внесені зміни до рішення №3105 та погоджено реалізацію пулу активів АТ "Дельта Банк", що підлягали продажу на відкритих торгах (аукціоні) з використанням електронної торгової системи, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, частина з яких знаходилась у заставі Національного банку України та АТ "Укрексімбанк", у тому числі дебіторська заборгованість за кредитними договорами №НКЛ-2005814/3 від 12.07.2012; №НКЛ-2010667 від 27.06.2012; №НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012; №НКЛ-2010632 від 27.06.2012. Всього до складу пулу включено права вимоги та інші майнові права за 22 кредитними договорами. Загальна заборгованість за відповідним пулом активів станом на 01.11.2018 становила 4 876 171 939,43 грн., початкова (стартова) ціна продажу - 897 231 999,30 грн.

Переможцем аукціону, що відбувся 06.03.2019, з продажу лоту №debtX_8829, визнано ТОВ "ФК "Скай" із запропонованою ціною 906 204 319,29 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №640/3688/19 задоволено клопотання ТОВ "ФК "Октант" та заборонено АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебтекс Україна" вчиняти будь-які дії з проведення електронних торгів та оформлення результатів електронних торгів з продажу лоту №debtX_8829, в тому числі формувати та підписувати протокол електронного аукціону, укладати з переможцем електронних торгів договір купівлі-продажу/відступлення таких активів (прав вимоги та майнових прав), проводити розрахунки за продане майно, приймати та передавати будь-які документи, пов`язані з предметом електронних торгів, у тому числі їх оригінали.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №642 від 22.03.2019 скасовано результати відкритих торгів, проведених 06.03.2019 (лот №debtX_8829), з продажу пулу активів AT "Дельта Банк".

У цей же день, Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №643 від 22.03.2019 затверджено нові умови продажу активів АТ "Дельта Банк".

Зазначене рішення відповідача (№643 від 22.03.2019 з урахуванням внесених рішенням відповідача №870 від 12.04.2019 змін) позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Правове обґрунтування протиправності прийнятого відповідачем рішення позивачем зведене до загальних позитивно-правових приписів Цивільного кодексу України та Закону України "Про заставу", що регулюють підстави виникнення права застави, порядок укладення відповідних правочинів забезпечення виконання зобов`язань, їх форму тощо (статті 572, 574 Цивільного кодексу України; статті 1, 3 Закону України "Про заставу).

В якості позитивно-правового припису імперативного характеру, що порушує оскаржене рішення відповідача, позивачем наведено частину другу статті 17 Закону України "Про заставу".

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказував, що він не надавав письмову згоду відповідачу на відчуження з публічних торгів прав за чотирма кредитними договорами, рішення відповідача про погодження умов продажу прав вимог за 22 кредитними договорами є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Правова норма частини другої статті 17 Закону України "Про заставу" чітко визначає коло осіб, на яких розповсюджується правило поведінки (встановлене цією нормою): заставодавець та заставодержатель.

Так само чітко окреслюється і коло осіб частиною другою статті 586 Цивільного кодексу України, за якою заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач у справі не є у даних правовідносинах по відношенню до позивача ні заставодавцем, ні заставодержателем.

Відповідно, застосування правових приписів частини другої статті 586 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України "Про заставу" до рішення відповідача №643 від 22.03.2019 - є помилковим.

З тих же підстав судом першої інстанції обгрунтовано відхилено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, посилання до порушень рішенням відповідача умов договору застави №21912Z4 від 31.10.2012, пунктами 1.9, 2.3.3, 2.3.9, 2.3.13 та 2.4.2 якого встановлено заборони заставодавцю вчиняти будь-які дії з відчуження та зменшення вартості заставлених майнових прав без письмової згоди позивача. Відповідач не є ні стороною цього договору, ні заставодавцем у більш широкому розумінні.

Позивачем також наголошується на порушенні відповідачем при прийнятті оскарженого рішення вимог абзацу восьмого пункту третього розділу четвертого Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (затверджено рішенням виконавчої дирекції відповідача №388 від 24.03.2016).

Проте, вказані доводи обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки наведена позивачем норма підзаконного нормативного акту передбачає лише необхідність врахування при плануванні продажу ризиків та обмежень, у тому числі і необхідність отримання додаткового погодження (згоди), у тому числі від заставодержателя (іпотекодержателя).

У даному випадку, оскаржене рішення №643 від 22.03.2019 враховує перебування частини активів у заставі (НБУ і позивача, пункт 2 рішення №643, відповідна колонка таблиці активів) та прямо передбачає необхідність отримання згоди.

Як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, неналежне виконання іншими особами рішення відповідача не є ознакою протиправності цього рішення.

Крім того, твердження позивача про ненадання ним згоди на відчуження предмету застави за договором №21912Z4 від 31.10.2012 спростовується копією листа №176-00/1507 від 21.03.2018.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зміст правочину складають права та обов`язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).

За статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суперечність правочину положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин всупереч імперативним нормам законодавства.

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених Законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених Законом.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем при прийнятті оскарженого рішення №643 від 22.03.2019 приписів законодавства імперативного характеру та факту перевищення наданих йому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноважень при прийнятті цього рішення, а тому обумовлені законом підстави для визнання рішення відповідача №643 від 22.03.2019 протиправним та його скасування - відсутні, у зв?язку з чим позов задоволенню не підлягає. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 зупинено апеляційне провадження у справі №910/17999/20 до винесення Верховним Судом судового рішення у справі №910/6939/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебтекс Україна", Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання договору укладеним, визнання протиправними та скасування рішення.

У межах справи № 910/6939/20 розглядались наступні правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465- рш;

- визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних особі від 09.07.2019 про скасування результатів аукціону з продажу активів АТ "Дельта Банк" # debtX_8878;

- визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" Договір відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" # debtX_8878 в редакції, яка додана позивачем до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за наслідками проведення 07.06.2019 відкритих торгів (голландського аукціону із зниженням ціни) з продажу активів, які обліковуються на балансі АТ "Дельта Банк", лот №debtX_8878, його було визнано їх переможцем, про що було складено відповідний протокол, на підставі якого позивачем проведено повну оплату вартості придбаного лоту.

Однак, АТ "Дельта Банк" ухилилося від укладення договору відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк", лот №debtX_8878, з посиланням на скасування результатів таких торгів рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2019, яке в свою чергу було мотивовано рішенням Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465-рш. В той же час, позивач вважає такі дії відповідачів неправомірними, вчиненими з порушенням норм чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465-рш;

- визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2019 про скасування результатів аукціону з продажу активів АТ "Дельта Банк" №debtX_8878;

- визнано укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" договір відступлення прав вимог, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ "Дельта Банк" №debtX_8878 в редакції, яка додана позивачем до позовної заяви.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Національного банку України та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково, а саме:

- скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465-рш;

- у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" про визнання протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465-рш відмовлено;

- в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20 залишено без змін;

- поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 910/6939/20 у нескасованій частині;

- присуджено до стягнення судові витрати.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Скай" про визнання протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 08.07.2019 № 465-рш мотивована наступним (п. 11.1-11.57, п. 12):

- 11.1. Спір у цій справі виник стосовно укладення договору купівлі-продажу прав вимоги на відкритих торгах (аукціоні) з продажу активів неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації.

- 11.2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює відносини, що виникають у зв`язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

- 11.3. Відповідно до частини першої статті 3 цього закону установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом, є Фонд.

- 11.4. Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон; зараз і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку та приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

- 11.5. Частинами першою, другою статті 50 Закону передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

- 11.6. Відповідно до частин другої, третьої статті 51 Закону після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

- 11.7. За положеннями частини шостої статті 51 Закону майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні), який може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

- 11.8. Відкриті торги, у розумінні цього закону, - спосіб продажу майна (активів), за якого переможцем (покупцем) стає учасник, що відповідає конкурсним умовам, запропонував за майно (активи) найвищу ціну та взяв на себе виконання конкурсних зобов`язань, а для об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті, - також може мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та має відповідні ліцензії і дозволи.

- 11.9. Відповідно до частини сьомої цієї статті порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду, які він приймає з питань, віднесених до його повноважень і які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами; такі нормативно-правові акти Фонд видає у формі, зокрема, положень, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом (стаття 6 Закону).

- 11.10. Таким актом є Положення № 388, прийняте та затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду, розроблене, у тому числі, відповідно до Закону. Метою цього Положення є визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів / пулів активів.

- 11.11. Пунктами 1, 2 розділу VI цього Положення (зараз і далі в редакції, чинній на час проведення торгів) визначено, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися, зокрема, такі види активів (майна) банку, що ліквідується, як права вимоги.

- 11.12. Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через електронну торгову систему.

- 11.13. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:

1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;

2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів;

3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;

4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;

5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів;

6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається (частини друга, третя пункту 7 статті 51 Закону).

- 11.14. Розділом V цього Положення визначено порядок розкриття інформації про активи (майно) банків, що ліквідуються, пунктами 1, 2, 4 якого передбачено, що протягом п`яти робочих днів після рішення Фонду щодо затвердження умов продажу активу(ів) (майна) банк на своєму веб-сайті і Фонд на своєму офіційному веб-сайті оприлюднюють публічні паспорти активів (майна) та паспорти відкритих торгів (аукціонів) за формою та структурою інформації, визначеними в додатках 7-16 до цього Положення, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду або колегіального органу Фонду з питань консолідації та продажу активів (у разі делегування йому відповідних повноважень) про затвердження умов продажу активів (майна) такого банку згідно із чинним законодавством України.

Протягом п`яти робочих днів після оприлюднення банком, що ліквідується, на своєму веб-сайті і Фондом на своєму офіційному веб-сайті публічних паспортів активів (майна) та паспорта відкритих торгів (аукціонів) Фонд розміщує оголошення щодо продажу активів (майна) в друкованих засобах масової інформації, визначених виконавчою дирекцією Фонду.

Період між датою оприлюднення на веб-сайті банку та офіційному веб-сайті Фонду публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) і датою проведення відкритих торгів (аукціону) (строк експозиції) не може бути меншим семи робочих днів.

Потенційний покупець одночасно подає до Фонду та до банку, що ліквідується, у тому числі засобами електронного зв`язку, заявку про зацікавленість у придбанні активу(ів) (майна).

- 11.15. Протягом п`яти робочих днів з дати отримання заявки про зацікавленість у придбанні активу(ів) (майна), але не пізніше дня, що передує дню проведення відкритих торгів (аукціону), банк укладає з таким потенційним покупцем договір щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом, у тому числі банківської таємниці та персональних даних.

Після цього банк надає потенційному покупцю проєкт договору купівлі-продажу активів (майна) та забезпечує можливість ознайомлення з документами щодо активу(ів) (майна) на період до дати проведення відкритих торгів (аукціону) у кімнаті даних у робочий час упродовж робочого тижня, а також щодо активів (майна), визначених Фондом, на спеціальному захищеному веб-сайті, доступ до якого забезпечується Фондом цілодобово.

Не менше ніж за три робочих дні до кожних повторних відкритих торгів (аукціону) по лоту Фонд оновлює паспорт відкритих торгів (аукціону). Фонд та банк, що ліквідується, оприлюднюють оновлений паспорт відкритих торгів (аукціону) на своїх веб-сайтах без оприлюднення оголошення щодо продажу активів (майна) в друкованих засобах масової інформації.

- 11.16. За результатами відкритих торгів (аукціону) Фонд на своєму офіційному веб-сайті та веб-сайті банку, що ліквідується, не пізніше трьох робочих днів після повного розрахунку покупця або скасування / визнання такими, що не відбулись, відкритих торгів (аукціону), оприлюднює ціну продажу або інформацію, що відкриті торги (аукціон) скасовані/визнані такими, що не відбулися.

- 11.17.Таким чином, визначений Положенням № 388 спеціальний порядок реалізації майна (активів) банку у процедурі його ліквідації становить узгоджену чітку послідовність етапів з підготовки, призначення, затвердження умов проведення торгів.

- 11.18. При цьому до початку проведення торгів затверджені виконавчою дирекцією Фонду умови та порядок проведення торгів підлягають розміщенню у відкритому доступі для надання можливості потенційним учасникам (покупцям) попередньо ознайомитися та визначитись щодо участі у них; учасникам забезпечується можливість ознайомитися зі змістом умов договору купівлі-продажу, який буде укладено за результатами проведення торгів.

- 11.19. Встановлений цим Положенням порядок має бути дотриманий усіма учасниками торгів.

- 11.20. Порядок продажу активів (майна) банку на відкритих торгах (аукціоні) визначений розділом VІІ Положення № 388, за яким проведення відкритих (торгів) аукціону здійснюється на підставі договору, укладеного між організатором відкритих торгів (аукціону) та Фондом.

- 11.21. Для участі у відкритих торгах (аукціоні) потенційний покупець зобов`язаний внести на рахунок організатора відкритих торгів (аукціону) гарантійний внесок у вигляді грошових коштів, розмір яких встановлюється Фондом, та/або надати електронну банківську гарантію, яка передбачає строк для оплати вимоги не більше трьох робочих днів і бенефіціарами за якою є банк (кілька банків), майно (активи) якого (яких) виставляється для продажу, у розмірі грошового забезпечення (покриття) за мінусом винагороди організатора відкритих торгів (аукціону) (пункти 1, 2 розділу).

- 11.22. Разом із цим передбачено, що зняття лотів з продажу на відкритих торгах (аукціоні), скасування відкритих торгів (аукціонів) може здійснюватися виключно на підставі відповідного рішення виконавчої дирекції Фонду (абзац другий пункту 6 розділу VІІ Положення № 388).

- 11.23. Так, пункт 6 розділу VІІ Положення № 388 визначає, що відкриті торги (аукціон) не можуть вважатися такими, що відбулися, у разі відсутності кроку відкритих торгів (аукціону) у розрізі лотів або якщо на участь у відкритих торгах (аукціоні) було зареєстровано лише одного потенційного покупця (учасника).

Виконавча дирекція Фонду має право в будь-який момент, у тому числі під час проведення відкритих торгів (аукціону), припинити продаж активу (майна) та зняти відповідний лот з продажу на відкритих торгах (аукціоні). У разі прийняття такого рішення уповноважена особа Фонду надає організатору відкритих торгів (аукціону) письмове повідомлення про зняття лота з продажу і відкриті торги (аукціон) скасовуються (абзац третій пункту 6).

У разі зміни на будь-якому етапі організації або проведення процедури реалізації активів (майна) до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна) його суттєвих характеристик, у тому числі погашення позичальником 20 % і більше від заборгованості за кредитним договором, виведення майна із застави банку, реструктуризація кредитної заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Фонду, наявність судових рішень та інших факторів, які можуть вплинути на ціну продажу такого активу (майна), тощо, уповноважена особа Фонду інформує про це Фонд для розгляду питання щодо скасування відповідних відкритих торгів (аукціону) або продовження їх проведення з інформуванням про зміну суттєвих характеристик активу (майна) на сайті банку(ів) та веб-сайті Фонду, а також організатора відкритих торгів (аукціону) до дати проведення відкритих торгів (аукціону).

Якщо при реалізації на відкритих торгах (аукціоні) пулу активів (майна) на будь-якому етапі організації та проведення процедури реалізації такого пулу активів (майна) до моменту укладення договору купівлі-продажу відбувається зміна суттєвих характеристик пулу активів (майна), крім змін, що викликані курсовими різницями та/або нарахуванням процентів за зобов`язаннями, і балансова вартість активів (майна), що входять до пулу активів (майна) та щодо яких відбулись такі зміни, відображена у рішенні Фонду, яким затверджено умови продажу пулу активів (майна):

- не перевищує 10 % від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, - в межах строків, визначених відповідно до цього Положення, переможець відкритих торгів (аукціону) укладає із банком договір купівлі-продажу такого пулу активів (майна) із характеристиками станом на дату укладення договору купівлі-продажу, в тому числі із майновими правами щодо активів (майна), які виникли до дати укладення договору купівлі-продажу в результаті дій (бездіяльності) третіх осіб, та сплачує в повному обсязі ціну продажу пулу активів (майна) відповідно до протоколу відкритих торгів (аукціону);

- становить від 10 % до 20 % від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, - в межах строків, визначених відповідно до цього Положення для укладення договору купівлі-продажу, банк/Фонд інформує про такі обставини переможця відкритих торгів (аукціону) і у випадку відсутності заперечень від останнього щодо вказаних змін такий переможець укладає із банком договір купівлі-продажу такого пулу активів (майна) із характеристиками станом на дату укладення договору купівлі-продажу, в тому числі із майновими правами щодо активів (майна), які виникли до дати укладення договору купівлі-продажу в результаті дій (бездіяльності) третіх осіб, та сплачує в повному обсязі ціну продажу пулу активів (майна) відповідно до протоколу відкритих торгів (аукціону) або, якщо переможець відкритих торгів (аукціону) не погоджується із змінами у складі пулу активів (майна), банк інформує про це Фонд для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону);

- становить 20 % і більше відсотків від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, - в межах строків, визначених відповідно до цього Положення для укладення договору купівлі-продажу, банк інформує про такі обставини Фонд для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону).

У разі продажу майнових прав за кредитами кошти, що надійшли до банку у якості погашення частини чи всієї заборгованості за такими кредитами:

- до укладення договору купівлі-продажу активів (майна) банку(ів) та здійснення оплати за таким договором включаються банком до його ліквідаційної маси;

- після укладення договору купівлі-продажу активів (майна) банку(ів) та здійснення оплати за таким договором повертаються позичальнику у порядку та строки, визначені законодавством про переказ коштів. При цьому, у разі надходження таких коштів на накопичувальний рахунок банку банк зобов`язаний повідомити нового кредитора про їх повернення позичальнику.

У разі якщо покупцем здійснено оплату за актив(и) (майно) банку до укладення договору купівлі-продажу активу(ів) (майна) банку та Фондом було прийнято рішення про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) банк повертає такому покупцю перераховані ним кошти протягом трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення Фондом.

- 11.24. Аналіз абзаців першого - третього наведеного пункту Положення № 388 дає підстави для висновку про те, що передбачене зазначеними частинами право Фонду припинити продаж активу (майна), зняти відповідний лот з продажу на відкритих торгах та скасувати такі торги з повідомленням організатора до дати проведення відкритих торгів (аукціону) може бути реалізовано до моменту визначення переможця та підписання протоколу відкритих торгів.

- 11.25. Натомість визначена абзацами п`ятим -восьмим цього пункту зміна суттєвих характеристик пулу активів (майна) на будь-якому етапі організації та проведення процедури реалізації такого пулу активів (майна), балансова вартість яких та щодо яких відбулись зміни, що становить: від 10% до 20% від загальної балансової вартості усього пулу активів (лише у разі незгоди переможця із змінами у складі пулу активів) або 20 % і більше відсотків від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна) надає право Фонду вирішити питання про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) на будь-якому етапі їх проведення, у тому числі після визначення переможця, але до підписання договору купівлі-продажу активів за його результатами.

- 11.26. Спірне рішення виконавчої дирекції Фонду № 1726 про скасування торгів з продажу лота #debtX_8878 прийняте після проведення торгів, визначення переможця, підписання учасниками відповідного протоколу містить посилання на наведений пункт 6 розділу VІІ Положення № 388 та частину шосту статті 12 Закону, за якою виконавча дирекція Фонду приймає рішення з інших питань, що випливають із цього Закону, мети діяльності Фонду, які не належать до компетенції адміністративної ради Фонду.

- 11.27. Втім, це рішення Фонду не містить посилання на конкретні обставини, які б надавали Фонду підстави для прийняття рішення про скасування торгів після підписання протоколу за результатами їх проведення до укладення договору купівлі-продажу, зокрема таку обставину як зміна суттєвих характеристик пулу активів та їх значення.

- 11.28. Також підстави, за яких виконавча дирекція Фонду має скасувати результати відкритих торгів (аукціону), визначені пунктом 4 розділу VІІ Положення № 388, відповідно до якого у разі відмови переможця відкритих торгів (аукціону) від підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), укладання договору купівлі-продажу активу (майна), розрахунків або придбання активів (майна) банку, що ліквідується, кошти, що надійшли як забезпечення виконання зобов`язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), перераховуються такому банку.

У разі встановлення, що переможець відкритих торгів (аукціону) з продажу прав вимоги або за договором забезпечення виконання зобов`язання є боржником та/або поручителем за такими договорами, уповноважена особа Фонду інформує про це Фонд і результати відкритих торгів (аукціону) скасовуються. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання зобов`язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), перераховуються банку(ам), активи (майно) якого(их) виставлялися для продажу.

- 11.29. На вказані обставини Фонд не посилався в рішенні № 1726 та такі судами не встановлені.

- 11.30. Інших підстав, за наявності яких Фонд має право або зобов`язаний скасувати результати відкритих торгів (аукціону) згадане Положення не містить.

- 11.31. Таким чином рішення виконавчої дирекції Фонду про скасування торгів після їх проведення, визначення переможця та підписання протоколу за їх результатами могло бути прийнято лише з підстав, передбачених Положенням № 388.

- 11.32. Верховний Суд уже звертав увагу на те, що для прийняття Фондом рішення про скасування електронних торгів або їх результатів недостатньо мати право (визначену законом компетенцію), а ще й необхідні визначені чинним законодавством підстави (причини) такого скасування (постанова від 16.05.2019 у справі № 910/10239/18).

- 11.33. Зважаючи на те, що рішення виконавчої дирекції Фонду про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) прийнято за відсутності визначених законом підстав та відповідних повноважень Фонду, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що порушує права Позивача, отже висновки судів першої та апеляційної інстанцій про існування підстав для задоволення позову в цій частині обґрунтовані.

- 11.34. З огляду на наведене не знайшли свого підтвердження посилання Скаржників (пункти 5.1, 5.3, 6.4, 7.2, 7.5) на неправильне застосування судами частини шостої статті 12 Закону та наведеного пункту Положення № 388 стосовно повноважень Фонду скасувати відкриті торги, а також на необхідність врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 904/7747/17, у якій було встановлено, що підставою для скасування Фондом відкритих торгів стало відновлення іпотеки (обтяження нерухомого майна іпотекою) банку, що значною мірою впливало на вартість права вимоги за кредитним договором, майнові права за яким входили до складу зазначеного лота.

- 11.35. Аргументи Скаржника-4 (пункти 7.8, 7.9) про недослідження судами дотримання порядку проведення спірних торгів, у тому числі, що пропозиція Позивача була меншою за один крок, спростовуються змістом судових рішень. Велика Палата Верховного Суду оцінку судовим рішенням в цій частині не надає, оскільки наявність стверджуваних порушень не було визначено як підставу скасування торгів та відмови від укладення договору купівлі-продажу.

- Щодо згоди заставодержателя на відчуження активів неплатоспроможного банку, що перебувають у заставі

- 11.36. Спірне рішення виконавчої дирекції Фонду містить посилання також на повідомлення НБУ про визнання таким, що втратило чинність, рішення Правління НБУ від 09.04.2019 № 280-рш «Про погодження умов реалізації пулу активів, переданих Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» у заставу Національному банку України, та втрату чинності розпорядчим актом Національного банку України».

- 11.37. На обґрунтування цієї підстави Відповідачі посилаються на неможливість відчуження активів неплатоспроможного банку, що перебувають у заставі, за відсутності згоди заставодавців.

- 11.38. Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

- 11.39. Згідно із частиною другою статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

- 11.40. Водночас правовідносини з продажу активів банку у процедурі його ліквідації регулюються Законом, який встановлює спеціальний порядок та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації.

- 11.41. Згідно з пунктом 7 частини другої статті 46 цього Закону з дня початку ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається.

- 11.42. Цей Закон не містить положень, що вимагають отримання Фондом згоди заставодержателя як умови передачі заставного майна на реалізацію в процедурі ліквідації банку.

- 11.43. Доводи Скаржників (пункти 6.2, 7.7) про те, що обтяження активів заставою є приватним, тому їх дія в силу норм пункту 7 частини другої статті 46 Закону не припиняється, не ґрунтуються на цій нормі, оскільки втрачають чинність не лише публічні обтяження, а й обмеження на розпорядження будь-яким майном (коштами) банку з дня початку процедури ліквідації банку. Сам же продаж здійснюється відповідно до норм Закону.

- 11.44. Права заставодержателя у процедурі продажу активів банку у процесі його ліквідації захищаються положенням частини третьої статті 52 Закону, за яким майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

- 11.45. Отже, кошти, отримані від продажу заставного майна, спрямовуються в акцептованому розмірі на задоволення вимог заставодержателя, який також має право звернути стягнення на заставне майно за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності.

- 11.46. Частина п`ята статті 18 Закону зобов`язує Фонд розміщувати на своєму офіційному веб-сайті та на веб-сайті неплатоспроможного банку таку інформацію щодо неплатоспроможного банку та банку, що знаходиться в ліквідації, як результати оцінки активів банку з розподілом за видами активів і зазначенням незалежного суб`єкта оціночної діяльності, способу оцінки та дати, на яку здійснена оцінка протягом 10 робочих днів з дати, що передбачена законодавством для оформлення документа та/або надання інформації (пункт 3).

- 11.47. На порушення наведеного положення Закону учасники справи, у тому числі АТ «Укрексімбанк», не посилалися.

- 11.48. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передача на продаж у процедурі ліквідації активів (майна) банку, які перебувають у заставі, здійснюється у визначеному Законом та Положенням № 388 порядку, що не вимагає отримання Фондом згоди заставодержателя на продаж таких активів. Фонд у таких правовідносинах не є заставодавцем, оскільки здійснює спеціальні функції щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, а відсутність згоди заставодержателя та/або її відкликання не є підставою недійсності проведених відкритих торгів або скасування їх результатів.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відхиляє як неналежні доводи Скаржників (підпункти 4.1, 5.1, 7.1 цієї постанови) про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування статей 17, 50 Закону України «Про заставу» та статті 586 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.05.2017 у справах № № 910/22662/15, 910/22664/15 та постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 910/5388/16, від 13.06.2018 у справі № 910/13169/16, від 02.04.2019 у справі № 910/21375/16. У зазначених справах предметом спору були вимоги щодо встановлення ознак недійсності нікчемного правочину на підставі статті 38 Закону як такого, що вчинений впродовж одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку, у той час як правовідносини у справі, що розглядається, виникли з приводу укладення правочину з відчуження активів неплатоспроможного банку в його ліквідаційній процедурі на предмет застосування статей 46, 51, 52 Закону.

- 11.49.При цьому не знайшли свого підтвердження посилання Скаржника-4 (підпункт 7.4 цієї постанови) на те, що абзацом дев`ятим пункту 3 розділу IV Положення № 388 закріплено необхідність отримання Фондом згоди заставодержателя, оскільки вказане положення лише визначає, що при плануванні продажів активів (майна) Фонд та/або уповноважені особи Фонду також враховують наявні ризики, внутрішні та зовнішні обмеження продажу, зокрема необхідність отримання додаткового погодження (згоди), у тому числі від заставодержателя (іпотекодержателя). При цьому надання такої згоди як обов`язкової умови передачі активів (майна) банку, що ліквідується, на реалізацію ні Законом, ні Положенням № 388 не передбачено, як і не визначено відсутність такої згоди підставою, за якою результати торгів підлягають скасуванню.

- 11.50. Відтак спірне рішення Правління НБУ від 08.07.2019 № 465-рш, яким визнано таким, що втратило чинність рішення про погодження умов реалізації пулу активів не створює для виконавчої дирекції Фонду наслідків, у тому числі права або обов`язку прийняти рішення про скасування результатів торгів після їх проведення та підписання протоколу з переможцем.

- 11.51. З наведених мотивів доводи Скаржників (підпункти 4.2, 4.3, 5.2, 6.3), що стосуються правомірності дій НБУ з відкликання наданої на продаж заставленого майна згоди, не можуть братися до уваги.

- 11.52. Водночас наведені висновки не свідчить про відсутність підстав та не є перешкодою особі / особам, які вважають порушеними або невизнаними свої права та/або охоронювані законом інтереси, звернутися за їх захистом.

- 11.53. У зв`язку з викладеним не є релевантними доводи Скаржника-4 (підпункт 7.6) про те, що вказане рішення Правління НБУ № 465-рш втратило свою силу одразу після його прийняття, однак посилання (підпункт 5.1, 7.3, 7.14) на те, що визнання протиправним та скасування вказаного рішення Правління НБУ не є ефективним способом захисту та не поновить право Позивача в цій частині обґрунтовані та заслуговують на увагу.

- 11.54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

- 11.55. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що право Позивача як переможця спірних торгів не є порушеним внаслідок прийняття Правлінням НБУ рішення № 465-рш про визнання таким, що втратило чинність рішення Правління НБУ щодо погодження умов реалізації пулу активів на спірних торгах, оскільки не створило для виконавчої дирекції Фонду наслідків у вигляді обов`язку скасувати результати торгів відповідно до положень Закону та Положення № 388.

- 11.56. Дійшовши цілком правильного висновку щодо відсутності вимоги про отримання згоди заставодержателя на реалізацію заставних активів на відкритих торгах (аукціоні), суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та помилково задовольнили позов у частині визнання протиправним і скасування рішення Правління НБУ від 08.07.2019 № 465-рш, яке не порушило прав та інтересів Позивача, для захисту яких він звернувся до суду з цим позовом.

- 11.57. У зв`язку із цим висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно обґрунтованості позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення № 465-рш Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими. У задоволенні позову в цій частині мало бути відмовлено з огляду на відсутність у Позивача порушення цим рішенням права або інтересу, на захист якого цей позов подано.

- 12. Висновок щодо застосування норм права

12.1. Правовідносини з продажу активів банку у процедурі його ліквідації регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює спеціальний порядок та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації.

Права заставодержателя у процедурі продажу активів банку у процесі його ліквідації захищаються положенням частини третьої статті 52 Закону, за яким майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

Отже, кошти отримані від продажу заставного майна, спрямовуються в акцептованому розмірі на задоволення вимог заставодержателя, який також має право звернути стягнення на заставне майно за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності.

Цей Закон не містить положень, що вимагають отримання Фондом згоди заставодержателя як умови передачі заставного майна на реалізацію в процедурі ліквідації банку.

Передача на продаж у процедурі ліквідації активів (майна) банку, які перебувають у заставі, здійснюється у визначеному Законом та Положенням № 388 порядку, що не вимагає отримання Фондом згоди заставодержателя на продаж таких активів, Фонд у таких правовідносинах не є заставодавцем, оскільки здійснює спеціальні функції щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, а відсутність згоди заставодержателя та/або її відкликання не є підставою недійсності проведених відкритих торгів або скасування їх результатів.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/17999/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 № 910/17999/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/17999/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/17999/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 30.07.2025.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко