Ухвала від 30.07.2025 по справі 906/602/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"30" липня 2025 р. Справа № 906/602/25.

Господарський суд Житомирської області у складі судді Лозинської І.В.,

секретар судового засідання Шовтюк І.В, розглянувши заяву боржника про відстрочку

виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні

мережі України"

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального

підприємства

про стягнення 164812,70 грн

за участю представників сторін:

- від стягувача: Зеленова Л.В., довіреність від 19.12.2024

- від боржника: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 164812,70 грн, з яких: 160915,46 грн основного боргу, 3553,37 грн пені, 343,87 грн 3% річних, а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Типового договору розподілу природного газу, укладеного за результатами підписання відповідачем заяви-приєднання №В0003Т023 від 01.09.2023 в частині проведення розрахунків за спожиті послуги з розподілу природного газу за березень 2025 року.

Ухвалою від 08.05.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначив засідання суду на 03.06.2025 о 15:30 (а. с. 35).

Рішенням від 03.07.2025 господарський суд позов задовольнив, постановив стягнути з відповідача на користь позивача 160915,46 грн основного боргу, 3553,37 грн пені, 343,87 грн 3% річних та 2422,40 грн судового збору (а. с. 78 - 81).

18.07.2025 до суду від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 07.07.2025, вих. №285 (вх. г/с №01-19/89/25), у прохальній частині якої зазначено про розстрочення виконання рішення суду на один рік до 03.07.2025 (а. с. 83 - 92) та уточнена заява від 15.07.2025, вих. №287 (а. с. 94), для розгляду яких ухвалою від 21.07.2025 господарський суд призначив засідання суду на 30.07.2025 о 10:30; витребував у стягувача письмовий відзив на вказану заяву боржника (а. с. 95).

22.07.2025 до суду від стягувача надійшли заперечення на заяву боржника щодо відстрочення виконання рішення суду з підстав, у них викладених (а. с. 96- 100).

Присутня в судовому засіданні представник позивача проти відстрочення виконання рішення суду заперечила.

Розглянувши заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду, заперечення стягувача щодо цього, заслухавши представника стягувача, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Боржник в обґрунтування поданої заяви від 07.07.2025 з врахуванням клопотання від 15.07.2025, вих. №287 про відстрочку виконання рішення суду у справі №906/602/25 на один рік до 03.07.2025, посилається на таке:

- станом на липень 2025 року дебіторська заборгованість підприємства складає 11190700,00 грн, кредиторська заборгованість - 33708400,00 грн, в які входить борг по рішенням господарських судів, за постачання електроенергії, газорозподіл і постачання води;

- Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство є комунальним підприємством Новогуйвинської селищної ради, основне завдання якого є забезпечення постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, комплексне обслуговування об`єктів та інша діяльність, пов`язана з наданням послуг населенню с. Новогуйвинське Житомирського району;

- внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та значного скорочення видатків населення доходи відповідача значно зменшились, що призвело до негативного фінансового стану відповідача та збитковості підприємства що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід ) за 2024 рік ( збиток 4 312, 6 млн. гривень);

- станом на 01.07.2025 не прийнятий бюджет розвитку Новогуйвинської громади Новогуйвинською селищною радою, що призвело до певних негативних фінансових наслідків, а саме, боргів перед відповідачем бюджетних установ громади за теплопостачання та водопостачання і водовідведення та не відшкодування різниці в тарифах на теплопостачання;

- поточний фінансовий стан відповідача та необхідність безперебійного підтримання в належному стані інфраструктури населеного пункту, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу виконати рішення господарського суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для населення;

- примусове стягнення заборгованості з Новогуйвинського ВЖРЕКП потягне за собою тяжке фінансове становище для підприємства, неможливість надання в повному обсязі послуг населенню та може призвести до банкрутства підприємства.

Стягувач у запереченнях від 22.07.2025 на заяву боржника про відстрочку виконання рішення суду, посилається на те, що надані докази та обставини тяжкого майнового (фінансового) стану не засвідчують факт відсутності у відповідача можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність його вини у виникненні заборгованості та її несплаті, а також відповідачем не надано доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; крім того, у Новогуйвинського ВЖРЕКП наявна можливість розраховуватись за власними фінансовими зобов`язаннями, у тому числі, за підтримки свого засновника - Новогуйвинської селищної ради; натомість, Житомирська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" є оператором газорозподільної системи і рамках покладених на товариство функцій та обов`язків забезпечує сталість та безперебійність роботи газорозподільної системи у рамках зони ліцензійної діяльності, зокрема, території усієї Житомирської області та частини Вінницької області. При цьому, у розумінні вимог п.п. 13-14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про критичну інфраструктуру" стягувач відноситься до підприємств критичної інфраструктури, зокрема від безперебійної роботи якого залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, тощо.

Стягувач також вважає, що заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, у зв`язку з чим просить відмовити в її задоволенні.

У зв`язку з викладеним слід зазначити, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Також суд звертає увагу на правові висновки, які висвітлені у постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24, зокрема, що ураховуючи положення ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо; вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Надаючи оцінку доводам стягувача та боржника щодо відстрочення виконання рішення у даній справі, суд зазначає, що саме по собі недостатнє фінансування не є тією обставиною, яку слід вважати істотною та як наслідок виключною при ухваленні судового рішення про відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, адже в такому випадку обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили втрачало б свою правову цінність як акт правосуддя.

Крім того, судом враховано, що агресія російської федерації проти України є наслідком негативного отримання доходів не тільки для боржника, а також і для стягувача, якого віднесено до підприємств, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується наказом Міністерства енергетики України № 7 від 09.01.2024 "Про визначення підприємств паливно- енергентичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдільності населення в особливий період (Протокол № 8)".

При цьому суд врахував доводи позивача про те, що у розумінні пп. 13-14 ч.1 ст. 1 Закону України "Про критичну інфраструктуру", стягувач відноситься до підприємства критичної інфраструктури, зокрема від безперебійної роботи якого залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами, підприємствами, тощо.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги доводи та докази сторін, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наведені боржником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення. За викладеного, у задоволенні заяв боржника про відстрочення рішення суду у даній справі слід відмовити.

Керуючись ст. 169, 233 - 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно -експлуатаційого комунального підприємства від 07.07.2025, вих. №285 (вх. г/с №01-19/89/25) з врахуванням клопотання від 15.07.2025, вих. №287 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 03.07.2025 у справі №906/602/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 164812,70 грн.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено 31.07.2025

Суддя Лозинська І.В.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам через Електронний суд