Ухвала від 29.07.2025 по справі 336/44/18

УХВАЛА

29 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 336/44/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Хайновського О. О. (в порядку самопредставництва),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

прокуратури - Гудкова Д. В. (за посвідченням),

розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (головуючий - Кощеєв І. М., судді Дармін М. О., Чус О. В.) у справі

за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах Фонду державного майна України

до: 1) Міністерства аграрної політики та продовольства України;

2) ОСОБА_1 ;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство",

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2017 заступник прокурора Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики України, Міністерство, відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , покупець, відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Плац" (далі - ТОВ "Базіс-Плац", Товариство, відповідач-3), за участю третьої особи - Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" (далі - ДП "Бердянське агроторгове підприємство", Підприємство, третя особа), про:

1) визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 18.09.2015, укладеного між державою Україна в особі Мінагрополітики України та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Вовк І. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 10125 (далі - договір купівлі-продажу від 18.09.2015, оспорюваний договір);

2) витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац" нерухомого майна загальною площею 2930,7 м2 і вартістю 499 599 грн, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А, а саме будівель: прохідної літ. "А" інв. № 01031 площею 46 м2; спиртосховища літ. "Б-2" інв. № 01017 площею 495,5 м2; складів посуду літ. "В" інв. № 01029 площею 274,5 м2 та літ. "Д-2" інв. № 01016 площею 2018 м2; майстерні літ. "Е" інв. № 01030 площею 78 м2; спирторозливу літ. "Г" інв. № 01032 площею 18,7 м2, у власність держави в особі Міністерства (далі - спірне майно, спірні будівлі, спірні об`єкти), посилаючись на положення статей 203, 215, 319, 326, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 7, 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статей 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", пунктів 6, 8, 10 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 (далі - Порядок № 803).

Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) договір купівлі-продажу від 18.09.2015 слід визнати недійсним як такий, що укладений з порушенням вимог Порядку № 803, а саме без згоди (дозволу) ФДМУ на відчуження спірного майна та без рецензування (погодження) Фондом звіту про оцінку спірних будівель, який (звіт) не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і непрофесійним;

2) оскільки на час звернення до суду з цим позовом власником спірного майна є ТОВ "Базіс-Плац", яке набуло об`єкти нерухомості за безвідплатним договором, що підтверджується виданим Запорізьким міським управлінням юстиції свідоцтвом про право власності від 09.12.2015 № 49465829, то власник (держава) вправі витребувати своє майно від добросовісного набувача у всіх випадках, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, тому спірні будівлі належить витребувати на користь власника в особі Мінагрополітики України.

Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 позов залишено без задоволення з тих підстав, що укладення оспорюваного договору не посягає на цивільні права та інтереси Фонду, який не є власником відчуженого майна.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 та ухвалено нове рішення про задоволення позову в зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог, оскільки реалізація майна державного підприємства в процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, відбулася з порушенням процедури відчуження, а саме без погодження ФДМУ.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2024 постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 336/44/18 залишено без змін у частині задоволення позовної вимоги прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ до Мінагрополітики України та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.09.2015. Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2019 і постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 336/44/18 у частині вирішення вимог прокурора в інтересах держави в особі Фонду до Товариства про витребування майна та закрито провадження у справі в цій частині позову.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:

1) установивши, що реалізація майна державного підприємства в процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, відбулася без погодження ФДМУ, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним оспорюваного договору;

2) вирішуючи спір у цій справі в порядку цивільного судочинства, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що предметом позову є, зокрема, вимоги юридичної особи (Фонду) про витребування нерухомого майна з незаконного володіння іншої юридичної особи - ТОВ "Базіс-Плац", тому спір у частині вимог про витребування спірного майна виник між юридичними особами та повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 справу № 336/44/18 за позовом прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ до Мінагрополітики України, ОСОБА_1 , ТОВ "Базіс-Плац" у частині вирішення позовної вимоги про витребування майна передано для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023, позов задоволено повністю в зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог, що зумовлено вибуттям спірного майна з державної власності поза волею власника та підтверджується недійсністю договору купівлі-продажу від 18.09.2015, на підставі якого спірні будівлі відчужувалися вперше, та наявністю передбачених статтею 388 ЦК України підстав для їх витребування від ТОВ "Базіс-Плац" як останнього набувача.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 336/44/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що в цьому випадку втручання держави у право власності особи є виправданим, оскільки задовольняється суспільний інтерес і суспільна потреба у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження майном, що перебуває під особливою охороною держави, та дотримання законодавства в цій сфері суспільних відносин, при вирішенні спору не встановили та не конкретизували, який саме "суспільний інтерес" існує у цьому випадку та яким чином інтереси держави в поверненні спірного майна відповідають такому "суспільному інтересу". Таким чином, суди помилково залишили поза увагою обов`язковість встановлення наявності "суспільного інтересу", який дозволяв би дійти висновку про наявність підстав для втручання в майнові права ТОВ "Базіс-Плац".

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 позов задоволено з тих підстав, що:

1) відчуження Міністерством спірного майна вчинено поза волею його "титульного" власника - держави шляхом укладення договору купівлі-продажу від 18.09.2015, у результаті чого держава Україна в особі ФДМУ фактично позбавлена належного їй майна та можливості здійснення стосовно нього правомочностей власника. Товариство, директором якого є ОСОБА_1 та який уклав договір із порушенням вимог законодавства та, в подальшому, вніс спірне майно як внесок до статутного фонду ТОВ "Базіс-Плац" при його створенні, могло передбачити негативні наслідки для себе, приймаючи нерухоме майно в натурі за актом приймання-передачі від 20.10.2015;

2) ураховуючи характер спірних правовідносин, втручання держави в право власності Товариства відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в цьому випадку втручання є виправданим, оскільки задовольняється суспільний інтерес і суспільна потреба у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження майном, що перебуває під особливою охороною держави, та дотримання законодавства в цій сфері суспільних відносин. При цьому держава як власник спірного майна позбавлена права розпорядитися цим майном відповідно до вимог законодавства з метою отримання усіх економічних вигод від такого відчуження, а повернення в державну власність незаконно відчужених об`єктів нерухомості переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. За таких обставин витребування у відповідача-3 об`єктів нерухомості, які належали державі, не порушуватиме принцип пропорційності втручання в право власності Товариства, позаяк таке втручання держави є законним - передбачено нормами статей 387, 388 ЦК України;

3) наразі держава як власник спірного майна позбавлена права розпорядитися цим майном з метою подальшого отримання усіх економічних благ від його можливого відчуження, передачі в оренду або іншого розпорядження ним уже в законний спосіб, а оскільки площа спірних будівель, які мають переважно складське призначення та розташовані в промисловій зоні прифронтового м. Запоріжжя, становить майже 3000 м2, то за такими характеристиками вказане майно безумовно буде економічно привабливим для використання іншими господарюючими суб`єктами промислового обласного центру, перш за все зацікавленими в його можливому подальшому отриманні в законний спосіб із метою задоволення державних та соціальних потреб, у тому числі з урахуванням особливостей воєнного стану.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова аргументована посиланням на норми статей 317, 319, 321, 387, 388 ЦК України, статті 136 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 27.08.2025 (далі - ГК України), статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статей 4, 45, 236, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які та враховуючи водночас правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19, апеляційний суд виснував про те, що:

1) визначальною обставиною в цій справі є те, що спірне майно було придбано відповідачем-2 за результатами прилюдних торгів згідно з наказом Мінагрополітики України від 01.07.2013 № 403 "Про припинення державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", тоді як добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном;

2) конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар;

4) визначений прокурором "суспільний інтерес" (повернення спірного нерухомого майна) полягає в економічній та господарській привабливості майбутнього використання майна як державою, так і іншими господарюючими суб`єктами промислового обласного центру, тобто "суспільний інтерес" щодо повернення спірного нерухомого майна має декларативний характер і ґрунтується на припущеннях прокурора та позивача, недоведеними належним чином, які безпідставно взяті до уваги судом першої інстанції;

4) держава в особі Фонду є неналежним позивачем за вимогою про витребування спірного майна, яке належить або належало ДП "Бердянське агроторгове підприємство" на праві господарського відання, натомість належним позивачем за такою вимогою є Підприємство, яке може вимагати повернення майна не на користь держави, а на власну користь.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень статей 104, 110- 112, 387, 388 ЦК України, статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та пунктів 6, 8 Порядку № 803 в подібних правовідносинах (у контексті того, що сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний)), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 09.04.2024 у справі № 336/44/18;

2) наявність титульного володільця майна (зокрема на праві господарського відання) не позбавляє права власника майна звернутися до суду із вказаною вимогою та не є перешкодою для такого звернення;

3) суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору помилково застосував нерелевантні правові висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19, зважаючи на неподібність правовідносин у справах № 336/44/18 і № 953/24224/19, зокрема державне майно у спірних правовідносинах (у цій справі) реалізовувалося в зв`язку з припиненням ДП "Бердянське агроторгове підприємство" шляхом його ліквідації з метою погашення вимог кредиторів. У свою чергу, в справі № 953/24224/19 державне майно, яке перебувало на балансі (на праві господарського відання) Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища Укрводгео", який не перебувало в стані припинення, було продане на електронних торгах державним виконавцем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, для погашення заборгованості вказаного інституту в зведеному виконавчому провадженні. Таким чином, відмова в задоволенні віндикаційного позову прокурора в інтересах органу управління державним майном була зумовлена перш за все наявністю прямої законодавчої заборони, передбаченої частиною 2 статті 388 ЦК України (майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень).

Таким чином, як зміст оскаржуваної постанови, так і зміст касаційної скарги свідчить про те, що скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову про витребування спірних будівель з чужого незаконного володіння ТОВ "Базіс-Плац", який (висновок) ґрунтується в тому числі на врахуванні викладеного в пунктах 6.66, 6.67 постанови від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19 висновку Верховного Суду про те, що держава в особі уповноваженого органу (Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, ФДМУ тощо) є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належить або належало державному підприємству, позаяк належним позивачем за такою вимогою є відповідне державне підприємство, яке може вимагати повернення майна не на користь держави, а на власну користь.

Ухвалою від 07.07.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі № 336/44/18 та призначив справу до розгляду на 29.07.2025.

28.07.2025 ТОВ "Базіс-Плац" звернулося до Верховного Суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на укладення цього ж дня між Товариством та адвокатом Охріменком Олексієм Олександровичем договору про надання правової допомоги та зумовленої цим необхідності, з метою належного захисту прав та законних інтересів відповідача-3, надати його представнику можливість ознайомитись з матеріалами справи № 336/44/18 та зняти з них копії власними технічними засобами, яке (клопотання) колегія суддів залишає без задоволення як необґрунтоване з огляду на таке.

Під час вивчення матеріалів касаційної скарги колегія суддів установила, що на підставі частини 1 статті 302 ГПК України ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 справу № 922/82/20 за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства "Сетам", Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт-Буд 2011", фізичної особи-підприємця Мігунова Володимира Івановича (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "Укрводгео" (далі - УДНДІ "Укрводгео"); приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Прядко О. С.; державний реєстратор Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинський О. М.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт") про визнання недійсними торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішень і повернення майна було передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в зв`язку з необхідністю відступлення від викладеного в постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19 висновку щодо застосування положень статей 4, 45 ГПК України, а саме про те, що держава (зокрема в особі прокурора, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України) є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належить або належало УДНДІ "Укрводгео" на праві господарського відання.

Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20.03.2025 справу № 922/82/20 прийняла до розгляду та наразі її розгляд призначено на 11.09.2025.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зауважує, що сформульований судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 922/82/20 висновок щодо визначення належного позивачем за вимогою про витребування майна, яке належить або належало державному підприємству на праві господарського відання, буде мати істотне значення для правильного вирішення справи № 336/44/18.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на те, що за змістом пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України у випадку, встановленому пунктом 7 частини 2 статті 228 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється на період до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення в справі № 922/82/20, колегія суддів наразі не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "Базіс-Плац" від 28.07.2025 про відкладення розгляду справи № 336/44/18 на іншу дату.

Ураховуючи наведене, зважаючи на предмет і підстави позову, з метою дотримання єдності судової практики та принципу верховенства права, невід`ємним складовим елементом якого є юридична визначеність, а також принципу пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 336/44/18 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 922/82/20 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Керуючись статтями 228, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 336/44/18 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 922/82/20 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай