Постанова від 21.07.2025 по справі 909/1049/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2025 р. Справа №909/1049/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Енерджі Груп"</a> б/н від 29.04.2025 року (вх. № 01-05/1307/25 від 30.04.2025 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 року (суддя І.М.Скапровська; повне рішення складено 09.04.2025 року)

у справі № 909/1049/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева Фабрика ІФ"</a>(надалі ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ")

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Енерджі Груп"</a> (надалі ТзОВ "Смарт Енерджі Груп")

про стягнення суми боргу в розмірі 1760783,02 грн та судових витрат,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Мельник М.Р. адвокат (ордер серії АТ № 1106467 від 08.07.2025 року);

від відповідача: Заяць О.І. адвокат (ордер серії ВС №1362777 від 17.04.2025 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

11.11.2024 року ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Смарт Енерджі Груп" про стягнення боргу в розмірі 1760783,02 грн та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 15.09.2020, не повернув в обумовлений строк грошові кошти, які були перераховані позивачем на його банківський рахунок.

У письмових поясненнях від 25.01.2025 року відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що договір, невиконання якого зумовило подання позову про стягнення, директором відповідача не підписувався. Також зазначено про те, що директором ТОВ "Меблева фабрика ІФ" було подано відмову від позову ТОВ "Меблева Фабрика ІФ" до відповідача: ТОВ "Смарт Енерджі Груп" про стягнення боргу в розмірі 1 760 783,02 грн по договору №15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 15.09.2020 у справі №909/246/24, а директор ТОВ "СмартЕнерджі Груп" і на той час одноосібний засновник боржника звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, за наслідками звернення зареєстровано кримінальне провадження.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача заявляла клопотання про витребування оригіналу договору та призначення судової почеркознавчої експертизи, які суд відхилив, про що зазначено у протоколі судового засідання від 30.01.2025 року.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 року у справі №909/1049/24 частково задоволено позов. Стягнуто з ТзОВ "Смарт Енерджі Груп" на користь ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" 1760583,02 грн боргу та 21127,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивач перерахував відповідачу на підставі договору №15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 15.09.2020 кошти у розмірі 2500000,00 грн, що підтвердив платіжними дорученнями, в яких зафіксовано дати, суми та призначення платежів.

Суд прийшов до висновку, що за відсутності доказів повернення відповідачем коштів, які поступали на його рахунок на підставі договору №15/09 від 15.09.2020, як фінансова допомога на поворотній основі, пропозиція позивача про надання такої допомоги була прийнята і кошти отримані. Отримавши на підставі вказаного договору кошти у розмірі 2500000,00 грн безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі та частково повернувши їх, відповідач акцептував пропозицію.

Також суд встановив, що датою повернення кредиту, згідно договору, на підставі якого кошти надавались і повертались, означено 14.03.2022, проте, як стверджує позивач і не спростовано відповідачем, останній не повернув кошти у тому розмірі, в якому їх отримав.

Враховуючи на вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції віддав перевагу доводам позивача перед запереченнями відповідача. Заявляє, що на договорі міститься факсимільний відбиток підпису директора Скоробогатої Г.Б., якого остання не виготовляла, а відтак договір не підписувала. Вважає, що договір є сфальсифікованим і підробленим. Вказує на наявність кримінального провадження за ознаками заволодіння майном відповідача. Заявляє, що директор ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" також не підписував договір. Зазначає, що сторонами не погоджено використання факсимільного відтворення підпису. Звертає увагу суду на те, що відповідач заперечує юридичну силу підписаного за допомогою факсиміле договору. Просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 року у справі №909/1049/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що у договорі міститься відтиск печатки відповідача, що останнім не заперечувалось. Вказує на те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Також зазначає, що одержані відповідачем кошти не були повернуті як помилково зараховані. Просить рішення Господарського Івано-Франківської області від 26.03.2025 року у справі №909/1049/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд клопотань

В поданій апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання (вх.№01-05/1313/25 від 30.04.2025 року) про витребування оригіналів документів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Заяць О.І., який діє на підставі ордеру серії ВС №1362777 від 17.04.2025 року, заявила про відмову від заявленого клопотання про витребування оригіналів документів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

Враховуючи відмову представника відповідача від заявленого клопотання, апеляційний господарський суд приходить до висновку про залишення без розгляду клопотання (вх.№01-05/1313/25 від 30.04.2025 року) про витребування оригіналів документів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти доводів скаржника.

Обставини справи

Як вбачається з наявних у справі копій документів, 15.09.2020 року між ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" (позикодавець) та ТзОВ "Смарт Енерджі Груп" (позичальник) укладено договір безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі №15/09.

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику безпроцентну фінансову допомогу на поворотній основі, а останній зобов`язується повернути таку ж суму грошей у визначений цим договором строк.

Згідно п. 2.1 договору сума фінансової допомоги за даним договором становить 2500000,00 грн.

У відповідності до п. 3.2 договору фінансова допомога надається шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути суму, вказану у п. 2.1 цього договору не пізніше 14.03.2022 року.

За положенням п. 4.2 договору строк, вказаний у п. 4.1 цього договору, може бути продовжений за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.3 договору позичальник має право за згодою позикодавця повертати позику частково, різними сумами, раніше строку повернення, встановленого згідно п. 4.1 цього договору.

Згідно із п. 4.4 договору по закінченню строку, вказаного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов`язується протягом однієї доби повернути суму позики, за різницею сум, повернутих згідно з п. 4.3.

За змістом п. 5.1 даний договір набуває чинності з моменту передачі грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками і є чинним до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов договору ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" надано ТзОВ "Смарт Енерджі Груп" грошові кошти в сумі 2405500,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: №39 від 16.09.2020 року на суму 277000,00 грн; №47 від 01.10.2020 року на суму 300000,00 грн; №142 від 19.10.2021 року на суму 18000,00 грн; №57 від 12.11.2021 року на суму 1000,00 грн; №153 від 16.11.2021 року на суму 200000,00 грн; №61 від 19.11.2021 року на суму 476000,00 грн; №64 від 29.11.2021 року на суму 450000,00 грн; №67 від 17.12.2021 року на суму 53000,00 грн; №72 від 28.12.2021 року на суму 117000,00 грн; №8 від 09.02.2022 року на суму 95700,00 грн; №14 від 18.02.2022 року на суму 201000,00 грн; №17 від 22.02.2022 року на суму 100,00 грн; №18 від 22.02.2022 року на суму 93500,00 грн; №19 від 23.02.2022 року на суму 123200,00 грн.

До позовної заяви позивачем додано копії платіжних інструкцій на підтвердження доводів про часткове повернення відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 644916,98 грн, чого сторони не оспорюють.

Невиконання відповідачем зобов`язання по сплаті грошових коштів у повному розмірі стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 15.09.2020 року між ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" (позикодавець) та ТзОВ "Смарт Енерджі Груп" (позичальник) укладено договір безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі №15/09.

Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, викладені у договорі зобов`язання є обов`язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов`язки сторін укладеного договору та умови, за яких відповідні права та обов`язки настають.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути суму, вказану у п. 2.1 цього договору не пізніше 14.03.2022 року.

Згідно із п. 4.4 договору по закінченню строку, вказаного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов`язується протягом однієї доби повернути суму позики, за різницею сум, повернутих згідно з п. 4.3.

Отже, договором визначений кінцевий строк повернення грошових коштів, отриманих відповідачем, а саме 14.03.2022 року (включно), причому поверненню підлягає вся сума, передана позивачем незалежно від дня передачі тої чи іншої частини суми позики.

У цій справі суд встановив, що на виконання умов договору ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" надано ТзОВ "Смарт Енерджі Груп" грошові кошти в сумі 2405500,00 грн, що підтверджується вищеописаними копіями платіжних інструкцій.

За доводами, наведеними у позовній заяві, відповідач частково повернув отримані кошти у загальному розмірі 644916,98 грн, чого сторони не оспорюють.

Залишок заборгованості складає 1760583,02 грн (2405500,00 грн - 644916,98 грн), яку суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача.

З приводу доводів скаржника щодо факсимільного відтворення підпису колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведених норм колегія суддів враховує, що на укладеному договорі міститься печатка відповідача, що не оспорюється відповідачем.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково виконано зобов`язання по укладеному договору, що стверджує про визнання відповідачем своїх зобов`язань.

Враховуючи усе вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору із використанням факсиміле, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину.

Доводи скаржника про те, що директор ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" також не підписував договір, суд оцінює критично, оскільки в укладеному договір наявні підписи та печатки сторін, а також той факт, що позивачем були надані кошти в межах договору №15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 15.09.2020 року.

Щодо наявності кримінального провадження, про яке вказує апелянт, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи наведені приписи процесуального закону, апеляційний господарський суд зазначає, що наявність кримінального провадження, про яке вказує апелянт, не позбавляє суд можливості оцінити подані учасниками справи докази та надати правову оцінку спірним правовідносинам, з огляду на предмет спору у вказаній справі згідно вищевказаних статей ГПК України.

З урахуванням вищенаведених норм та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 1760583,02 грн боргу на користь позивача.

Оскаржене рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права із з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, а доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 року у справі №909/1049/24.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Енерджі Груп"</a> б/н від 29.04.2025 року (вх. № 01-05/1307/25 від 30.04.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 року у справі №909/1049/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяН.М. Кравчук

СуддяІ.Ю. Панова